розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ОСОБА_8 на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 18 квітня 2017 року за заявою ТОВ "Червона Рута-К" до ТОВ "Більярдний клуб "ШАР" про затвердження мирової угоди на стадії виконання судового рішення у справі Господарського суду міста Києва за позовом ТОВ "Червона Рута-К" до ТОВ "Більярдний клуб "ШАР" про стягнення грошових коштів,

У квітні 2016 року ТОВ "Червона Рута-К" (далі - позивач) звернулось до ТОВ "Більярдний клуб "ШАР" (далі - відповідач) з позовом про стягнення 607425 гривень 00 коп. основного боргу.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням зобов'язань за договором купівлі-продажу, право вимоги за яким набув позивач.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11 травня 2016 року позовні вимоги задоволено повністю.

З ТОВ "Більярдний клуб "ШАР" на користь ТОВ "Червона Рута-К" стягнуто грошові кошти 607425 гривень попередньої оплати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21 вересня 2016 року заяву ТОВ "Червона Рута-К" та ТОВ "Більярдний клуб "ШАР" про затвердження мирової угоди на стадії виконання судового рішення задоволено.

Затверджено мирову угоду між ТОВ "Червона Рута-К" та ТОВ "Більярдний клуб "ШАР" на стадії виконання судового рішення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18 квітня 2017 року припинено апеляційне провадження щодо розгляду апеляційної скарги ОСОБА_8 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21 вересня 2016 року.

У касаційній скарзі ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 18 квітня 2017 року та ухвалу Господарського суду міста Києва від 21 вересня 2016 року, справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва для розгляду заяви про затвердження мирової угоди.

Зазначає, що підлягала залученню до участі у справі як така, що мала певні права та обов'язки в спірних правовідносинах.

Вказує, що згідно оспорюваної мирової угоди здійснено розпорядження нерухомим майном товариства, в той час як вищим органом товариства не приймалось рішення щодо розпорядження таким майном.

Вважає, що вибуття майна із володіння відповідача відбулось у спосіб, який суперечить статуту товариства, що є порушенням права учасника на участь у господарській діяльності товариства та розпорядження майном товариства, а отже, умови мирової угоди порушують інтереси заявника як учасника товариства щодо впливу на діяльність самого товариства та органів управління ним.

Стверджує, що за спірною мировою угодою відчужено нерухоме майно, яке є місцем ведення підприємницької діяльності відповідача, що тягне за собою наслідком неможливість досягнення статутних цілей - одержання прибутку та реалізації інтересів учасників.

Зазначає, що у відповідності до ст. 91 Господарського процесуального кодексу України, ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" право апеляційного оскарження є безумовним та не пов'язується з обов'язковою участю особи у попередньому розгляді відповідної справи, що свідчить про невірне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Також зазначає, що вживає заходів щодо погашення боргу відповідача перед позивачем.

Посилається на те, що у порушення вимог ст. ст. 78, 121 Господарського процесуального кодексу України, судом першої інстанції взагалі не досліджувалось питання щодо кола осіб, цивільні права та обов'язки яких зачіпає подана на затвердження мирова угода.

Вважає, що при затвердженні мирової угоди, місцевий господарський суд вийшов за межі предмету спору у даній справі, оскільки вирішив питання щодо майна, яке не було ані предметом позову, ані предметом договору купівлі-продажу.

Заслухавши пояснення представників сторін та заявника касаційної скарги, обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 91 Господарського процесуального кодексу України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участі у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке набрало законної сили.

У розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважала, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу до провадження (якщо вона не підлягала поверненню з передбачених ГПК (1798-12) підстав), повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі.

Між тим, підставою здійснення апеляційного перегляду за апеляційною скаргою, поданою особою, яка не була залучена до участі у справі, є встановлення тієї обставини, що у такому рішенні вирішено питання про права та обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено апеляційним господарським судом, ОСОБА_8 вважає, що оскаржуваною в апеляційному порядку ухвалою місцевого господарського суду порушено її корпоративні права як учасника ТОВ "Більярдний клуб "ШАР", оскільки при відчуженні нерухомого майна компанії має місце зниження активів товариства, що призведе до зниження вартості статутного капіталу та, як наслідок, прибутку учасника товариства.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 167 Господарського процесуального кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Під корпоративними розуміються відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Водночас, предметом спору у даній справі була заявлена ТОВ "Червона Рута-К" до ТОВ "Більярдний клуб "ШАР" вимога про стягнення грошових коштів за договором купівлі-продажу № 5/17 від 11 вересня 2015 року, позов задоволено судом першої інстанції, а на стадії виконання судового рішення між сторонами укладено мирову угоду, затверджену ухвалою Господарського суду міста Києва.

Тобто, правовідносини сторін спору виникли з цивільно-правової угоди.

Встановлено, що ОСОБА_8 не є учасником правовідносин сторін даного спору, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду не містить висновків про права та обов'язки заявника.

Крім того, акціонери (учасники) господарського товариства не вправі звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших акціонерів (учасників) господарського товариства та самого товариства поза відносинами представництва, а також обґрунтовувати свої вимоги порушенням прав інших акціонерів (учасників) товариства. Така сама позиція міститься у постанові ВСУ від 17.11.2009 у справі № 2-2067/2008. Таким чином захищаються інтереси товариства від несумлінних дій учасника. Саме товариство, а не учасник є власником майна ( ст. 12 Закону України " Про господарські товариства"). Учасник в обмін на внесок отримує корпоративні права. Виходячи з цього, учасник не має права оскаржувати угоди та договори, укладені товариством щодо майна, до якого учасник не має прямого відношення. Легітимні інтереси товариства формуються його вищими органами управління і захищаються в суді не окремим учасником, індивідуальні інтереси якого можуть суперечити як інтересам інших учасників, так і законним інтересам усього товариства, а правлінням чи іншими спеціально уповноваженими на це виконавчими органами останнього.

Разом з цим, судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто, судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Таким чином, суд касаційної інстанції вважає обгрунтованими висновки апеляційного господарського суду про те, що заявник апеляційної скарги - ОСОБА_8 безпосередньо не є стороною або вигодонабувачем чи зобов'язаною особою за мировою угодою, затвердженою ухвалою Господарського суду міста Києва від 21 вересня 2016 року, а положення ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України та ст. ст. 173, 174 Господарського кодексу України як підставу виникнення кореспондуючих прав та обов'язків сторін угоди визначають цю угоду, у зв'язку з чим заявником не доведено наявність безпосереднього впливу ухвали суду у даній справі на права та обов'язки заявника апеляційної скарги.

Суд касаційної інстанції відхиляє посилання ОСОБА_8 на порушення судом апеляційної інстанції ст. 91 Господарського процесуального кодексу України, ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", право апеляційного оскарження є безумовним та не пов'язується з обов'язковою участю особи у попередньому розгляді відповідної справи, що свідчить про невірне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, з огляду на наступне.

Так, відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно із п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Водночас, за нормами ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Таким чином, визначене Конституцією України (254к/96-ВР) право на апеляційне оскарження судового рішення реалізується у порядку, встановленому відповідним процесуальним законом, у даному випадку Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) , за ст. 91 якого правом апеляційного оскарження рішення місцевого господарського суду наділені особи, чиї права та обов'язки порушені таким судовим рішенням або в ньому вирішено питання щодо таких прав та обов'язків.

Водночас, якщо буде встановлено, що права особи, яка не була залучена до участі у справі та звернулась до суду з апеляційною скаргою, оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою припиняє апеляційне провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд дійшов юридично обгрунтованого висновку про наявність підстав для припинення провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_8 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21 вересня 2016 року.