розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ПАТ "Чинбар" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 23 березня 2017 року у справі Господарського суду міста Києва за позовом ПАТ "Брокбізнесбанк" до ПАТ "Чинбар", третя особа - Національний банк України, про стягнення суми,

У серпні 2015 року ПАТ "Брокбізнесбанк" (далі - позивач) звернулось до ПАТ "Чинбар" (далі - відповідач) з позовом про стягнення боргу за кредитним договором № 23-09-980-KL від 24 вересня 2009 року в розмірі 664740467 гривень 52 коп., а саме:

- борг за основною сумою кредиту - 211800000 гривень 00 коп.;

- борг за процентами - 68440054 гривні 53 коп.;

- неустойка за прострочення сплати кредиту - 52038969 гривень 86 коп.;

- неустойка за прострочення сплати процентів - 15754297 гривень 05 коп.;

- 3 % річних згідно ст. 625 Цивільного кодексу України (щодо основної суми кредиту) - 4108339 гривень 73 коп.;

- 3 % річних ст. 625 Цивільного кодексу України (щодо процентів) - 1243567 гривень 83 коп.;

- сума втрат коштів від інфляції за прострочення сплати основної суми кредиту - 86217849 гривень 60 коп.;

- сума втрат коштів від інфляції за прострочення сплати процентів - 21171538 гривень 92 коп.;

- штраф за порушення п. 4.2.5 кредитного договору - 180030000 гривень 00 коп.;

- штраф за порушення п. 4.2.6 кредитного договору - 10590000 гривень 00 коп.;

- штраф за порушення п.п. 5.3.2 (п. 5.3) іпотечного договору від 24 вересня 2009 року (реєстровий № 1648) - 13345850 гривень 00 коп.

Позовні вимоги обгрунтовані порушенням відповідачем умов кредитного та іпотечного договорів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22 листопада 2016 року позов задоволено частково.

Провадження у справі в частині стягнення з ПАТ "Чинбар" 211800000 гривень 00 коп. припинено.

З ПАТ "Чинбар" на користь ПАТ "Брокбізнесбанк" стягнуто суми боргу за процентами за користування кредитом в розмірі 68347211 гривень 21 коп., 3 % річних за прострочення сплати кредиту в розмірі 4108339 гривень 73 коп., 3 % річних за прострочення сплати процентів за користування кредитом в розмірі 870978 гривень 16 коп.; втрати коштів від інфляції за прострочення сплати основної суми кредиту в розмірі 83237400 гривень 00 коп., втрати коштів від інфляції за прострочення сплати процентів в розмірі 20576675 гривень 04 коп., пеню за прострочення сплати кредиту в розмірі 49369709 гривень 59 коп., пеню за прострочення сплати процентів в розмірі 5906037 гривень 52 коп.

В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23 березня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ "Чинбар" залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 22 листопада 2016 року - без зміни.

У касаційній скарзі ПАТ "Чинбар" просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22 листопада 2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23 березня 2017 року в частині задоволення позову. В цій частині прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 22 листопада 2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23 березня 2017 року залишити без змін.

Зазначає, що у відповідності до вимог ст. 2, ч. 9 ст. 17 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та 1054 Цивільного кодексу України (435-15) з дня прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку останній втрачає право на здійснення банківської діяльності, у тому числі на нарахування процентів, а тому підстави для нарахування процентів за користування кредитом та для застосування заходів фінансового характеру за несплату таких процентів до відповідача відсутні.

Вказує, що у порушення вимог ст. 258 Цивільного кодексу України, поза увагою судів попередніх інстанцій залишилась та обставина, що відповідачем подано заяву про застосування строку позовної давності, а обчислена судами сума пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом нарахована, починаючи з 26 червня 2014 року, тому, з урахуванням річного строку позовної давності, суди мали відмовити у стягненні пені за період з 26 червня 2014 року по 21 серпня 2014 року.

У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Брокбізнесбанк" зазначає, що звернення стягнення на предмет іпотеки не призводить до заміни основного зобов'язання на забезпечувальне, тому задоволення вимог за дійсним основним зобов'язанням одночасно із зверненням стягнення на предмет іпотеки не зумовлює подвійного стягнення за основним зобов'язанням, оскільки домовленість сторін про його заміну забезпечувальним зобов'язанням відсутня.

Вказує, що надання коштів у позику (кредит) не є банківською діяльністю, що здійснюється на підставі банківської ліцензії, відповідно до п. 1 ст. 4, ст. 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Також зазначає, що виходячи з системного аналізу вимог Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) , до закінчення технологічного циклу банку відноситься, зокрема, повне погашення боргу перед банком за кредитним зобов'язанням, тому вимога банку по стягненню процентів за користування кредитом та пені за несвоєчасну сплату цих процентів є вимогою позичальнику виконати умови кредитного договору, що фактично є погашенням дебіторського боргу, а тому відсутність ліцензії у банку не впливає на можливість нарахування процентів за користування кредитом, оскільки банк не здійснює діяльність щодо залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та щодо розміщення коштів від свого імені.

Стверджує, що положення п. 4 ч. 2 ст. 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", у редакції від 20 квітня 2014 року, стосується виключно боргу банку та виконання грошових зобов'язань банку.

Посилається на те, що ч. 3 ст. 27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" врегульовано припинення нарахування процентів за вкладами, а не процентів за користування кредитом.

Вказує, що припинення зобов'язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у розмірі 4068616 гривень 13 коп. за кредитним договором порушує норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) та Цивільного кодексу України (435-15) .

Зазначає, що рішенням Господарського суду міста Києва від 24 лютого 2017 року у справі № 910/22601/16 відмовлено повністю у задоволенні позовних вимог ПАТ "Чинбар" до ПАТ "Брокбізнесбанк" про визнання припиненими з 28 жовтня 2016 року зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у розмірі 4068616 гривень 13 коп., яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25 квітня 2017 року.

Також стверджує, що згідно висновку судово-економічної експертизи судовим експертом здійснено розрахунок пені з урахуванням приписів ч. 6 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України щодо обмеження нарахування шестимісячним строком, чим спростовуються доводи заявника касаційної скарги щодо порушення судами норм про позовну давність.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 24 вересня 2009 року між ЗАТ "Чинбар"(позичальник), правонаступником якого є ПАТ "Чинбар", та ПАТ "Брокбізнесбанк" (банк) укладено кредитний договір № 23-09-980-KL, за п. 1.1 якого банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти, на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 1.1.1 договору в редакції додаткової угоди № 2 від 12 лютого 2010 року кредит надається у вигляді відкличної поновлюваної кредитної лінії з лімітом заборгованості у розмірі 211800000 гривень 00 коп.

У подальшому сторонами укладено ряд додаткових угод до кредитного договору.

Згідно із п. 1.1.2 договору в редакції додаткової угоди № 10 від 22 березня 2013 року термін користування кредитом встановлений до 30 березня 2015 року.

Відповідно до п. 3.1.4 договору позивач може скористатися своїм правом договірного списання з усіх рахунків відповідача в національній та іноземній волюті, відкритих у банку, заборгованості по нарахованих процентах, комісії, основній сумі кредиту при настанні термінів виконання позичальником зобов'язань в розмірах, визначених цим договором, а також неустойки, передбаченої даним договором.

У забезпечення кредитних зобов'язань позичальник на підставі іпотечного договору від 24 вересня 2009 року, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єлісєєвою O.A. та зареєстровано в реєстрі за № 1648, передав банку в іпотеку нежилі приміщення та нежилі будівлі, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Куренівська, буд. 21.

12 лютого 2010 року між ПАТ "Брокбізнесбанк" та ПАТ "Чинбар" укладено договір банківського вкладу № 02-02-2010 на суму 199890000 гривень 00 коп., за яким для обліку сум вкладу банк відкрив позичальнику рахунок № 26154735031000.

Крім того, 12 лютого 2010 року між банком (заставодержатель) та позичальником (заставодавець) укладено договір застави № 23-09-980-KZ, відповідно до якого заставодавець надає заставодержателю в заставу майнове право вимоги на отримання грошових коштів в сумі 199890000 гривень 00 коп., які знаходяться на рахунку № 26154735031000 в АТ "Брокбізнесбанк" на підставі договору № 02-02-2010, укладеного між позивачем та відповідачем 12 лютого 2010 року. Боржником по відношенню до заставодавця є АТ "Брокбізнесбанк", від якого заставодавець має право вимагати грошові кошти на умовах, передбачених депозитним договором.

15 лютого 2010 року ПАТ "Брокбізнесбанк" перерахувало на користь ПАТ "Чинбар" кредитні кошти у розмірі 210000000 гривень 00 коп., з яких 199890000 гривень 00 коп. у цей же день перераховані на депозитний рахунок № 26154735031000 у банку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого саме роду та такої саме якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За умовами п. 6.1 кредитного договору банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення заборгованості за цим договором в повному обсязі у наступних випадках: прострочення сплати чергового платежу по кредиту та процентів за користування кредитом; незгоди позичальника з пропозицією банку про зміну процентної ставки за користування кредитом та/або не підписання ним відповідної додаткової угоди згідно із умовами цього договору; використання кредиту не за цільовим призначенням; виникнення обставин, які за обгрунтованим висновком банку призведуть до того, що позичальник не виконає свої зобов'язання за цим договором; неподання позичальником на вимогу банку даних, що стосуються його фінансового стану; невиконання відповідачем будь-яких умов цього договору.

Для реалізації цього права банк надсилає письмове повідомлення позичальнику із відповідною вимогою; після спливу 30 календарних днів та за умови, що порушення не усунуте, на 31 календарний день після отримання позичальником такої вимоги термін повернення кредиту вважається таким, що настав, і позичальник зобов'язаний сплатити наявну заборгованість за кредитом в повному обсязі; якщо таке погашення не здійснене протягом 5 банківських днів, банк має право вжити заходи по стягненню наявної заборгованості за цим договором.

Встановлено, що 17 листопада 2014 року ПАТ "Брокбізнесбанк" звернулось до ПАТ "Чинбар" з вимогою за № 1643/046-кв про дострокове повернення кредиту у сумі 211800000 гривень 00 коп., яка отримана останнім 20 листопада 2014 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Доказів виконання вимоги банку судам не надані.

Для визначення періодів і розмірів нарахованих відсотків, втрат коштів від інфляції, 3 % річних та неустойки у справі призначено судову економічну експертизу, за висновком № 22198/15-45 від 25 березня 2016 року якої заявлений банком до стягнення розмір боргу відповідача за договором № 23-09-980-KL підтверджується в сумі 444216351 гривень 25 коп., у тому числі: боргу за основною сумою кредиту 211800000 гривень 00 коп., борг по нарахованих відсотках за користування кредитом 68347211 гривень 21 коп., пеня (неустойка) за прострочення сплати кредиту 49369709 гривень 59 коп., пеня (неустойка) за прострочення сплати процентів 5906037 гривень 52 коп., 3 % річних за прострочення сплати кредиту 4108339 гривень 73 коп., 3 % річних за прострочення сплати процентів за користування кредитом 870978 гривень 16 коп., втрати коштів від інфляції за прострочення сплати основної суми кредиту 83237400 гривень 00 коп., втрати коштів від інфляції за прострочення сплати процентів 20576675 гривень 04 коп.

Крім того, судами встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 18 квітня 2016 року у справі № 910/1100/16, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 27 вересня 2016 року, позов задоволено повністю, визнано припиненим з 30 жовтня 2015 року зобов'язання ПАТ "Чинбар" перед ПАТ "Брокбізнесбанк" з повернення кредиту в розмірі 211800000 гривень 00 коп. за кредитним договором № 23-09-980-KL від 24 вересня 2009 року.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У зазначеній справі встановлено, що ПАТ "Чинбар" звернулось до ПАТ "Брокбізнесбанк" із заявою № 12/294 від 29 жовтня 2015 року про зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме: вимоги ПАТ "Брокбізнесбанк" до ПАТ "Чинбар" з повернення кредиту у сумі 211800000 гривень 00 коп. за кредитним договором № 23-09-980-КL від 24 вересня 2009 року та акцептованих вимог ПАТ "Чинбар" до ПАТ "Брокбізнесбанк" у сумі 211800000 гривень 00 коп. Листом № 7559 від 10 листопада 2015 року ПАТ "Брокбізнесбанк" повідомило, що не приймає зарахування зустрічних вимог за заявою ПАТ "Чинбар".

Згідно із п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи наведене, а також те, що спір між сторонами щодо суми боргу за основним кредитом вирішено в іншій справі, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли обгрунтованого висновку про те, що провадження у даній справі в частині заявлених позовних вимог про стягнення з ПАТ "Чинбар" 211800000 гривень 00 коп. боргу за основною сумою кредиту підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмету спору.

У відповідності до п. п. 2.5 - 2.8 кредитного договору проценти нараховуються в межах терміну користування кредитом, що визначений п. 1.1.2 кредитного договору, на суму фактичного залишку заборгованості за кредитом, із розрахунку фактичної кількості днів у році та календарної кількості днів у місяці; при розрахунку процентів враховується день надання кредиту і не враховується день повернення кредиту; нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісяця з 27 по 30/31 число поточного місяця за період з дня перерахування з позичкового рахунку позичальника грошових коштів на його поточний або інший вказаний позичальником рахунок по 26 число включно місяця, в якому надано кредит; у подальшому проценти нараховуються щомісячно з 27 числа минулого місяця по 26 число включно поточного місяця, при повному погашенні кредиту - до дня погашення не включно; проценти за поточний календарний місяць позичальник сплачує на рахунок, вказаний банком, щомісяця до 7 числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані проценти, а також в день повернення строкової заборгованості за кредитом в повному обсязі; моментом (днем) повернення кредиту вважається день зарахування на відповідні рахунки позивачу суми кредиту, процентів, комісій, неустойки визначених кредитним договором; якщо цей день не є банківським днем, то платіж повинен бути здійснений не пізніше наступного банківського дня; при цьому проценти за кредитом нараховуються та сплачуються також і за період від дня, що не є банківським, до наступного банківського дня.

Встановлено, що наявність боргу відповідача за нарахованими відсотками підтверджена висновком судово-економічної експертизи № 22198/15-45 саме у розмірі 68347211 гривень 21 коп., у зв'язку з чим суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів про наявність підстав для часткового задоволення вимоги ПАТ "Брокбізнесбанк" про стягнення з ПАТ "Чинбар" процентів за користування кредитом у вказаній сумі.

Суд касаційної інстанції відхиляє доводи заявника касаційної скарги про те, що останнім подано заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 4068616 гривень 13 коп. акцептованих банком вимог відповідача та боргу останнього перед банком із сплати процентів за користування кредитом у період з 27 січня 2014 року по 26 лютого 2014 року та 798616 гривень 13 коп. процентів за користування кредитом за період з 27 лютого 2014 року по 26 березня 2014 року як на підставу для відмови у позові у цій частині з огляду на те, що спір щодо припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у розмірі 4068616 гривень 13 коп. є предметом розгляду у справі № 910/22601/16, у якій рішенням Господарського суду міста Києва від 24 лютого 2017 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25 квітня 2017 року, у задоволенні позовних вимог ПАТ "Чинбар" до ПАТ "Брокбізнесбанк" про визнання припиненими з 28 жовтня 2016 року зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у розмірі 4068616 гривень 13 коп. з наведених у вказаних судових рішеннях підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 193, ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, втрати коштів від інфляції підлягають нарахуванню за місяць та відповідно до положень ст. 625 Цивільного кодексу України можуть бути стягнуті за весь час прострочення боржником грошового зобов'язання.

З огляду на викладене, враховуючи, що, як встановлено судами, відповідачем допущено порушення виконання грошового зобов'язання за кредитним договором, місцевим та апеляційним господарськими судами підставно частково задоволено вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 3 % річних за прострочення сплати кредиту у розмірі 4108339 гривень 73 коп. за період з 22 грудня 2014 року по 14 серпня 2015 року; 3% річних за прострочення сплати процентів за користування кредитом у розмірі 870978 гривень 16 коп. за період з 26 червня 2014 року по 14 серпня 2015 року; втрати від інфляції за прострочення сплати основної суми кредиту у розмірі 83237400 гривень 00 коп. за період з січня-липень 2015 року; втрати від інфляції за прострочення сплати процентів у розмірі 20576675 гривень 04 коп. за період з січня по липень 2015 року, як таких, що нараховані у відповідності до вимог закону.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Так, за висновком судово-економічної експертизи за № 22198/15-45, судовим експертом здійснено розрахунок пені з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ст. 258 Цивільного кодексу України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" пеня (неустойка) за прострочення сплати кредиту складає 49369709 гривень 59 коп. за період з 22 грудня 2014 року по 14 серпня 2015 року та пеня (неустойка) за прострочення сплати процентів склала 5906037 гривень 52 коп. за період з 12 січня 2010 року по 14 серпня 2015 року.

Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача суми пені (неустойки) за прострочення сплати кредиту у розмірі 49369709 гривень 59 коп. за період з 22 грудня 2014 року по 14 серпня 2015 року та пені (неустойки) за прострочення сплати процентів у розмірі 5906037 гривень 52 коп. за період з 12 січня 2010 року по 14 серпня 2015 року.

Також ПАТ "Брокбізнесбанк" заявлено вимоги про стягнення з ПАТ "Чинбар" штрафу за порушення п. 4.2.5 кредитного договору у розмірі 180030000 гривень 00 коп., штрафу за порушення п. 4.2.6 кредитного договору у розмірі 10590000 гривень 00 коп., штрафу за порушення пп. 5.3.2 іпотечного договору від 24 вересня 2009 року (реєстровий № 1648) в розмірі 13345850 гривень 00 коп.

Відповідно до п. 5.3.2 іпотечного договору іпотекодавець зобов'язався на період фактичної дії іпотечного договору застрахувати за свій рахунок предмет іпотеки на користь іпотекодержателя (банку) від усіх видів ризиків у страховій компанії на його повну вартість, але на не меншу за узгоджену сторонами і зафіксовану в п. 1.4 іпотечного договору, та надати іпотекодержателю (банку) копію договору страхування.

Згідно із п. 8.1 іпотечного договору за невиконання або неналежне виконання взятих на себе зобов'язань, передбачених п. 5.3 іпотечного договору, іпотекодержатель (банк) має право вимагати від іпотекодавця (позичальника) сплати штрафу у розмірі 5% від вартості предмету іпотеки, що визначена в іпотечному договорі.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів про відсутність підстав для задоволення вимог позивача в частині стягнення з відповідача штрафу у розмірі 13345850 гривень 00 коп. у зв'язку з порушенням п. 5.3.2 іпотечного договору, оскільки встановлено, що в матеріалах справи міститься договір добровільного страхування майна юридичних осіб МН/ВГ-13 № 1916-КО-0502 від 25 грудня 2013 року, відповідно до якого ПАТ "Чинбар" застраховано передане в іпотеку майно на підставі іпотечного договору та договір страхування заставного майна № 12-0104-14-00001 від 24 грудня 2014 року на предмет іпотеки.

Згідно із п. 4.2.5 кредитного договору позичальник у випадку загрози зриву строків повернення кредиту та процентів за його використання зобов'язався інформувати банк в письмовій формі не пізніше ніж за 7 (сім) календарних днів до дати погашення кредиту та процентів.

Відповідно до п. 7.4 кредитного договору банк має право нараховувати позичальнику неустойку в розмірі 5 відсотків від суми фактичного залишку заборгованості за кредитом у разі невиконання чи неналежного виконання відповідачем п. п. 4.2.4, 4.2.5, 4.2.8 - 4.2.10 цього договору за кожний факт порушення.

ПАТ "Брокбізнесбанк" зазначає, що відповідачем допущено 17 порушень п. 4.2.5 кредитного договору, а саме: не проінформовано позивача в письмовій формі не пізніше ніж за 7 календарних днів до дати погашення кредиту та процентів про загрозу зриву строків повернення кредиту та процентів за його користування за період з березня 2014 року по липень 2015 року, в зв'язку з чим банком нараховано ПАТ "Чинбар" штраф в розмірі 180030000 гривень 00 коп.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Встановлено, що банк звернувся до суду з даним позовом 21 серпня 2015 року, а тому суди дійшли мотивованого висновку про те, що вимога про стягнення штрафу за порушення п. 4.2.5 кредитного договору за період з березня 2014 року по липень 2014 року пред'явлена після спливу строку позовної давності, у зв'язку з чим підставно відмовили у позові в цій частині.

Вимога про стягнення штрафу за період з серпня 2014 року по липень 2015 року у розмірі 52950000 гривень 00 коп. є такою, що пред'явлена в межах позовної давності, а тому підставно задоволена судами попередніх інстанцій.

Згідно із п. 4.2.6 кредитного договору позичальник зобов'язався надавати банку всі необхідні документи для здійснення перевірки цільового використання кредиту, аналізу фінансового стану позичальника, зокрема, щоквартально до 25 числа місяця, наступного за звітним кварталом, надавати банку фінансову інформацію, пов'язану з діяльністю позичальника у звітному кварталі (в тому числі баланс (форму № 1), звіт про фінансові результати (форму № 2), щорічно до 20 лютого наступного за звітним роком надавати позивачу фінансову інформацію, пов'язану з діяльністю відповідача у звітному році (в тому числі баланс (форму № 1), звіт про фінансові результати (форму № 2), а також в строк до 7 числа поточного місяця надавати банку довідки з інших банків, в яких у позичальника відкриті поточні рахунки та/або існує кредитна заборгованість, про фактичні обороти і стан заборгованості (по сумі кредиту, процентам та штрафним санкціям) за попередній місяць, а також інші документи на вимогу позивача.

Відповідно до п. 7.3 кредитного договору банк має право нараховувати відповідачу неустойку в розмірі 0,5 відсотків від суми фактичного залишку заборгованості за кредитом у разі невиконання чи неналежного виконання позичальником п. п. 4.2.6, 4.2.7 цього договору за кожний факт порушення.

У зв'язку з порушенням відповідачем п. 4.2.6 договору позивач нарахував штраф в розмірі 10590000 гривень 00 коп. за період з 1 листопада 2014 року по 1 серпня 2015 року.

Судами задоволено клопотання ПАТ "Чинбар", в якому останній просив, враховуючи положення ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, зменшити розмір заявлених до стягнення сум неустойки (штрафів, пені) враховуючи неспівмірність заявлених до стягнення суми пені, приймаючи до уваги інтереси сторін у даній справі, те, що за даним рішенням підлягає стягненню сума боргу за кредитом в розмірі 68347211 гривень 21 коп., а інша частина заявленої до стягнення суми в розмірі 384500412 гривень 99 коп. є нарахуванням у вигляді пені, 3 % річних, втрат коштів від інфляції втрат, штрафу, а також те, що у зв'язку із запровадженням у ПАТ "Брокбізнесбанк" ліквідаційної процедури нарахування відсотків за депозитним вкладом ПАТ "Чинбар", розміщеним у банку, припинилися, що призвело до погіршення майнового стану останнього та зменшили розмір заявленої до стягнення суми штрафу до 0 (нуля).

Водночас, судами попередніх інстанцій мотивовано зазначено, що звернення стягнення на предмет іпотеки не призводить до заміни основного зобов'язання на забезпечувальне, тому задоволення вимог за дійсним основним зобов'язанням одночасно зі зверненням стягнення на предмет іпотеки не зумовлює подвійного стягнення за основним зобов'язанням, оскільки домовленість сторін про його заміну забезпечувальним зобов'язанням відсутня.

За таких обставин законні та обгрунтовані рішення та постанова судів першої та апеляційної інстанції прийняті за повного встановлення та надання належної правової оцінки усім обставинам справи у сукупності та вірного застосування норм ст. ст. 258, 549, ч. 2 ст. 625, ч. 1 ст. 1049, ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216, ч. 1 ст. 230, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ст. 2 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст. 35, п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, що регулюють спірні правовідносини, а тому зміні чи скасуванню не підлягають.