У листопаді 2016 року Державне підприємство "Дарницький вагоноремонтний завод" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР МЕТ-ЦЕНТР" про відшкодування збитків у розмірі 55 000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем під час виконання обумовлених Договором підряду № 04/13/09/01-П від 09.04.2013р. вантажно-розвантажувальних робіт було пошкоджено переданий в експлуатацію козловий електричний кран вантажопідіймальністю 5 тонн. В результаті здійснення позивачем відновлювального ремонту пошкодженого крану, останньому було завдано збитки в сумі 55 000,00 грн. у вигляді витрат, понесених на оплату ремонтних робіт.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.01.2017 року у справі № 910/20605/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2017 року, позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з ТОВ "Укр Мет-Центр" на користь ДП "Дарницький вагоноремонтний завод" 55 000,00 грн. збитків та 1378,00 грн. судового збору.

Товариство з обмеженою відповідальністю "УКР МЕТ-ЦЕНТР" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 10.01.2017 року і постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2017 року та припинити провадження по справі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, заявник касаційної скарги зазначає, що позивач не довів пошкодження електричної талі СD 5-12 зав. № 156964 внаслідок винних дій відповідача, а у складеному позивачем акті комісійного огляду електричної талі СD 5-12 зав. № 156964 від 28.11.2014 р. представники відповідача участі не брали, ушкодження не встановлювали, а тому дійсні підстави ушкодження крану та електричної талі вказаний акт підтверджувати не може.

Таким чином, на думку скаржника, судами першої та апеляційної інстанції не встановлено дійсний зв'язок між діями відповідача та обставинами, що призвели до виникнення збитків позивача.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судами норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним відмовити у задоволенні касаційної скарги з наступних підстав.

Як установлено судами при розгляді даного спору, 09.04.2013р. між ДП "Дарницький вагоноремонтний завод" (замовник) та ТОВ "УКР МЕТ-ЦЕНТР" (підрядник) укладено договір підряду № 04/13/09/01-1Т, відповідно до умов якого відповідач зобов'язується здійснити порізку виключених вагонів позивача у металобрухт, згідно Технічного завдання (Додаток № 1) в кількості, визначеній у Специфікаціях, а позивач зобов'язується прийняти й оплатити виконані роботи.

Відповідно до п. 2.3 Договору, відповідач зобов'язаний виконувати роботи якісно і у відповідності до діючих норм і правил. Відповідальність за виконання правил охорони праці, електробезпеки та пожежної безпеки при виконанні робіт за цим договором покладається на відповідача (п. 2.3.3 договору).

Відповідно до п. 3.1.3 договору, позивач зобов'язаний надати вільну площадку для розробки вагонів з під'їзними коліями та козловий кран (5 тонн), що покриває площадку та під'їзну колію.

За умовами п. 3.2.7 та п. 3.2.9 договору підряду підрядник несе ризик випадкової загибелі або випадкового ушкодження майна позивача, а також забезпечує схоронність і раціональне використання всіх наданих замовником засобів та енергоресурсів.

27.12.2013 р. між сторонами було укладено додаткову угоду № 4 до договору, якою встановлено дію договору до 31.12.2014 р.

Також судами встановлено, що на виконання умов договору позивачем придбано та змонтовано на своїй території (дільниця з переробки деталей та металобрухту ремонтно-комплектувального цеху (надалі - ДГІДМ РКЦ) кран козловий електричний вантажопідіймальністю 5 тонн, із заводським індексом Р 1453.00.00.00.0.00-06, реєстраційним номером 20341, що підтверджується актом про проведення монтажу від 02.07.2013 р. та актом огляду металевих конструкцій від 12.06.2013 р.

Ділянку ДПДМ РКЦ для виконання та розміщення на ній крану для проведення порізки виключених вагонів у металобрухт відповідно до умов Договору передано відповідачу, що підтверджується актом-допуском від 31.05.2013 р. та актом-допуском № 3 від 04.09.2013 р., які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками.

11.08.2014 р. відбулось пошкодження декількох вузлів та механізмів крана, яке призвело до виведення його з ладу та зупинки, про що позивачем був складений акт технічного стану від 12.08.2014 р. Вказані пошкодження крана сталися внаслідок порушення відповідачем правил виконання вантажно-розвантажувальних робіт при розробленні напіввагонів у металобрухт, що підтверджується, зокрема, актом технічного стану від 09.09.2014 р. та актом комісійного огляду від 28.11.2014 р.

Наявними у справі матеріалами підтверджується, що позивач у досудовому порядку звертався до відповідача з вимогами відновити роботу крану та листом за № 1632 від 23.06.2015 р. повідомив відповідача про проведення ремонту пошкодженого крану, вартість якого складає 55 000,00 грн. з ПДВ та вимогою відшкодувати такі витрати.

Відновлювальний ремонт крана на загальну суму 55 000,00 грн. здійснено за рахунок позивача на підставі укладеного ним з ТОВ "Завод підйомно-транспортного устаткування "Віра-Сервіс Інтермаш" договору № 15-29/УКР/06/15/22/01-П від 22.06.2015 р., акта виконаних робіт № 29 від 22.07.2015 р. Оплата за виконані ремонті роботи крана на суму 55 000,00 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи виписками банку з рахунку позивача за 31.07.2015 р. та за 20.07.2015 р.

Підрядник у гарантійному листі за № 76 від 25.06.2015 р. гарантував відшкодувати такі витрати у сумі 55 000,00 грн.

Предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача збитків у розмірі 55000,00 грн. у вигляді витрат, понесених на оплату ремонтних робіт.

За приписами статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Положеннями статті 224 Господарського кодексу України, які кореспондуються з положеннями статей 22, 611, 614, 623 Цивільного кодексу України передбачено, що для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). В разі порушення зобов'язання боржником, він зобов'язаний відшкодувати збитки в повному обсязі.

Частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України визначено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, витрати позивача у розмірі 55 000,00 грн. є збитками понесеними у зв'язку з оплатою відновлювального ремонту крану, які завдані відповідачем у зв'язку з неналежною експлуатацією крану при виконанні ним робіт, передбачених договором підряду № 04/13/09/01-1Т.

За таких обставин, враховуючи наведені норми права та встановлені обставини, господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Посилання заявника касаційної скарги на недоведеність позивачем вини відповідача у виведенні з ладу належного позивачу крану, спростовуються матеріалами справи та текстом оскаржуваних рішень і постанови.

Так судами надавалась оцінка вказаним доводам відповідача та було зазначено, що в силу закону обов'язок відсутності своєї вини у завданих збитках доводиться особою, до якої пред'явлений позов. Відсутності своєї вини відповідач документально не довів, а тому є особою, зобов'язаною відшкодувати збитки за пошкодження належного позивачу майна у розмірі вартості відновлювального ремонту на суму 55 000,00 грн.

Отже, оскільки скаржником правомірних висновків судів попередніх інстанцій не спростовано, а судом касаційної інстанції порушення судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, котрі встановлюють правила доказування, розподілу обов'язків доказування, належності й припустимості доказів, порядку збирання і дослідження доказів, не виявлено, то колегія суддів визнає судові рішення такими, що відповідають чинному законодавству України та обставинам справи, отже і підстави для їх скасування відсутні.