Казначей Г. В.

Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України розглянуто Ваші електронні звернення від 07.07.2020, одне з яких надійшло від Міністерства соціальної політики України, і в межах компетенції повідомляється.

Стаття 50 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП (322-08) ) встановлює нормальну тривалість робочого часу працівників, яка не може перевищувати 40 годин на тиждень.

При цьому підприємства і організації при укладенні колективного договору можуть встановлювати меншу норму тривалості робочого часу, ніж передбачено в частині першій статті 50.

Водночас, статтею 53 КЗпП передбачено гарантію щодо скорочення напередодні святкових і неробочих днів на одну годину тривалості роботи працівників, крім працівників, зазначених у статті 51 КЗпП. В свою чергу, статтею 51 КЗпП встановлюється інша гарантія щодо скорочення нормальної тривалості робочого часу для окремих категорій працівників.

Таким чином, на нашу думку, визначене в статті 53 КЗпП скорочення тривалості роботи працівників напередодні святкових і неробочих днів на одну годину застосовується саме для нормальної тривалості робочого часу, визначеної частиною першою статті 50 КЗпП, виходячи з якої встановлюється п'ятиденний чи шестиденний робочий тиждень відповідно до статті 52 КЗпП.

В той же час тривалість роботи при встановленні неповного робочого часу (неповного робочого дня або неповного робочого тижня) відповідно до статті 56 КЗпП регулюється угодою між працівником та роботодавцем (є договірною) і не передбачає необхідності дотримання нормальної тривалості робочого часу, а відтак і гарантій щодо її скорочення у встановлених законом випадках. Оплата праці при встановленні неповного робочого часу провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.

Одночасно повідомляємо, що листи Міністерства мають рекомендаційний та інформаційний характер і не встановлюють правових норм.