Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого

Бакуліної С.В. (доповідач),

суддів :

Яценко О.В., Ходаківської І.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги

Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову

Донецького апеляційного господарського суду від 13.03.2017

у справі № 913/1103/16

Господарського суду Луганської області

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства теплових мереж "Сєвєродонецьктеплокомуненерго"

про стягнення 1 556 674,96грн

в судовому засіданні взяли участь представники :

від позивача: від відповідача:

Безпалюк О.Л. (довіреність №14-72 від 14.04.2017) не з 'явились

Рішенням Господарського суду Луганської області (суддя Ворожцов А.Г.) від 05.12.2016 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 16.12.2016), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Чернота Л.Ф., судді: Марченко О.А., Радіонова О.О.) від 13.03.2017, у справі № 913/1103/16/16 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Комунального підприємства "Сєвєродонецьктеплокомуненерго" (далі КП "Сєвєродонецьктеплокомуненерго") на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі ПАТ "НАК " Нафтогаз України" інфляційні нарахування в сумі 137558,51 грн та 3% річних у сумі 57345,10 грн, загалом - 194903,61 грн, витрати зі сплати судового збору в розмірі 2923,55 грн; в решті позову відмовлено.

В касаційній скарзі ПАТ "НАК "Нафтогаз України" просить скасувати ухвалені по справі судові акти в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 549 - 552 Цивільного кодексу України (далі ЦК України (435-15) ), ст.ст. 230 - 232 Господарського кодексу України (далі ГК України (436-15) ), ст.ст.- 4-2, 43, 84 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України (1798-12) ).

Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

Представники відповідача не скористались правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, Вищий господарський суд України дійшов до висновку, що касаційна скарга не належить до задоволення з огляду на таке.

У жовтні 2016 року ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до КП "Сєвєродонецьктеплокомуненерго" про стягнення пені в розмірі 920030,39 грн, інфляційних нарахувань в сумі 579299,47 грн та 3% річних у сумі 57345,10 грн, загалом - 1556674,96 грн за неналежне виконання умов договору купівлі-продажу природного газу № 2473/15-БО-20 від 30.12.2014 щодо своєчасного розрахунку за отриманий газ.

Судами встановлено таке.

30 грудня 2014 року між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" - продавець - та КП "Сєвєродонецьктеплокомуненерго" - покупець - було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 2473/15-БО-20 (а.с.9-19), відповідно до п.1.1. якого продавець зобов'язався передати у власність покупцеві у 2015 році імпортований природний газ, а останній, в свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити природний газ на умовах даного договору.

Положеннями п.2.1. договору сторони узгодили, що продавець повинен передати покупцеві у період з 01.01.2015 по 31.12.2015 природний газ в обсязі до 1490,0 тис. куб. м.

Позивач, на виконання умов договору у період з січня по грудень 2015 року поставив у власність відповідачу природний газ на загальну суму 9439381,11 грн, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу (а.с.20-26).

Розділом 6 сторони узгодили порядок та умови проведення розрахунків. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки.

Відповідач за отриманий природний газ розрахувався несвоєчасно.

Відповідно до п.7.2. договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем п.6.1. цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.

У зв'язку із несвоєчасним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором позивач звернувся до суду з цим позовом.

Частково задовольняючи позовні вимоги, попередні судові інстанції правомірно виходили з такого.

07.02.2015 набув чинності Закон України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" (85-19) (далі - Закон), відповідно до ст. 1 якого метою цього Закону є встановлення додаткових гарантій щодо захисту житлових та майнових прав громадян, які проживають на територіях, де проводиться антитерористична операція, та громадян, які тимчасово переселені в інші населені пункти України з територій, на яких проводиться антитерористична операція. До 31 грудня 2015 року цим громадянам має бути погашена заборгованість із виплат заробітної плати, стипендій, пенсій, що утворилася внаслідок проведення антитерористичної операції, а також встановлено додаткові гарантії захисту житлових та майнових прав громадян, звільнених на підставі зазначених обставин, до моменту їх працевлаштування, за умови отримання ними статусу зареєстрованого безробітного.

Згідно з ч.2 ст. 2 вказаного Закону встановлено мораторій на час, визначений статтею 1 цього Закону, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.

Житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Виконавцем є суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору, а виробником - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги (ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.73 зворотній бік) вбачається, що основним видом діяльності КП "Сєвєродонецьктеплокомуненерго" є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря.

Відповідач здійснює свою господарську діяльність у м. Сєвєродонецьк Луганської області, яке входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (на час виникнення спірних відносин), затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р (1275-2015-р) . Крім того, проведення антитерористичної операції у м. Сєвєродонецьк є загальновідомим фактом, який на підставі статті 35 ГПК України не потребує доказування.

Відповідно до п.6 Статуту ПАТ "НАК "Нафтогаз України" предметом діяльності Компанії є, зокрема: видобування нафти і природного газу; постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за нерегульованим тарифом; постачання природного газу за регульованим тарифом. Згідно п.2 ст. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.07.2012 № 705 "Про визначення гарантованих постачальників природного газу" ПАТ "НАК "Нафтогаз України" є гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. куб. метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії.

Враховуючи те, що природний газ є енергетичним ресурсом, а гарантованим постачальником цього ресурсу є підприємство позивача, що підтверджується матеріалами справи, то підприємство позивача є постачальником енергоресурсу, що спростовує доводи касаційної скарги.

З огляду на те, що відповідач є виконавцем/виробником житлово-комунальних послуг, діяльність та потужності якого спрямовані на надання/вироблення відповідних послуг на території проведення антитерористичної операції, приймаючи до уваги, що ПАТ "НАК "Нафтогаз України" є постачальником енергоресурсу, положення ч.2 ст.2 Закону застосовуються до правовідносин сторін, які виникли внаслідок невиконання відповідачем умов спірного договору купівлі-продажу природного газу.

Враховуючи дату набрання Законом чинності, мораторій на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій на період проведення антитерористичної операції встановлено з 07.02.2015, а відтак, нарахування позивачем пені за період з 15.02.2015 по 15.02.2016 є незаконним.

З урахуванням викладеного у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 920030,39 грн попередніми судовими інстанціями відмовлено правомірно.

Разом з тим, оскільки інфляційні втрати та 3 % річних, нараховані та заявлені до стягнення позивачем, є складовою боргу та платою за користування чужими грошима відповідно, а не відповідальністю в розумінні ст. 611 ЦК України, тому дія мораторію, встановленого Законом, на ці нарахування не розповсюджуються, відтак, приймаючи до уваги встановлений судами факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань зі своєчасного розрахунку за переданий газ, суд касаційної інстанції погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів про законність і обґрунтованість цієї частини позовних вимог.

Наведене свідчить, що під час прийняття рішення та постанови у справі суди першої та апеляційної інстанцій не припустились порушень або неправильного застосування норм чинного матеріального та процесуального законодавства, а, отже, підстави для їх скасування або зміни та задоволення вимог касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст.- 111-5, - 111-7, - 111-8, п.1 ч.1 ст.- 111-9, ст.- 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України,-

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.03.2017 у справі № 913/1103/16 залишити без змін.