- Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" з грошовими вимогами на суму 3704780,48 грн., з яких: 3762,16 грн. - перша черга задоволення, 3393834,03 грн. - четверта черга задоволення, 307184,29 грн. - шоста черга задоволення;

- ТОВ "Ефсин" з грошовими вимогами на суму 1039833,30 грн., з яких: 6438,00 грн. - перша черга задоволення, 988715,17 грн. - четверта черга задоволення; 44680,13 грн. - шоста черга задоволення;

- ТОВ "Ветінформ" з грошовими вимогами на суму 1506293,00 грн., з яких: 1073,00 грн. - перша черга задоволення, 752610,00 грн. - четверта черга задоволення; 752610,00 грн. - шоста черга задоволення;

- Фастівську ОДПІ Київської області ДПС України з грошовими вимогами у розмірі 135,30 грн., з яких: 07,30 грн. - перша черга задоволення, 128,00 грн. - третя черга задоволення;

зобов'язано ліквідатора Приватного підприємства "Ефф-Систем" (Далі - ПП "Ефф-Систем") сформувати представницькі органи кредиторів (збори кредиторів та комітет кредиторів) у порядку, передбаченому ст. 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 року № 4212-VI (4212-17) , що набрав чинності з 19.01.2013 року).

Не погодившись із наведеною ухвалою, Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (Далі - ПАТ КБ "Приватбанк", банк) звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просило скасувати ухвалу господарського суду Київської області від 14.12.2016 в частині виключення з реєстру вимог кредиторів відомостей про майно, яке перебуває в заставі банку, прийняти нове рішення, яким окремо внести до реєстру вимог кредиторів відомості про майно боржника, яке є предметом застави на підставі договору застави майна від 15.06.2007 № VLV845/M.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2017 у справі № Б8/056-12 (головуючий суддя - Сотніков С.В., суддя - Мартюк А.І., суддя - Зубець Л.П.) апеляційну скаргу ПАТ КБ "Приватбанк" залишено без задоволення.

Ухвалу господарського суду Київської області від 14.12.2016 у справі № Б8/056-12 залишено без змін.

Не погодившись із наведеними судовими актами у даній справі, ПАТ КБ "Приватбанк" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Київської області від 14.12.2016 у справі № Б8/056-12 в частині виключення з реєстру вимог кредиторів відомостей про майно, яке перебуває в заставі банку, постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2017 скасувати та прийняти нове рішення, яким окремо внести до реєстру вимог кредиторів ПП "Ефф-Систем" відомості про майно боржника, яке є предметом застави на підставі договору застави майна від 15.06.2007 № VLV845/M.

В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. 28 Закону України "Про заставу", ст. ст. 593, 609 Цивільного кодексу України (Далі - ЦК України (435-15) ), ст. 14, ст. 15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції до набрання чинності з 19.01.2013 року змін, внесених Законом України від 22.12.2011 року № 4212-VI (4212-17) , далі - Закон про банкрутство), ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ).

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № Б8/056-12 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Білошкап О.В., суддя - Панова І.Ю. (протокол передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 06.06.2017 року в матеріалах справи).

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України Пляс Н.В. від 09.06.2017, у зв'язку із відпусткою судді Білошкап О.В., призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у судовій справі № Б8/056-12 (розпорядження в матеріалах справи).

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.06.2017 року у судовій справі № Б8/056-12 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я. (доповідач), суддя - Панова І.Ю., суддя - Поляков Б.М. (протокол повторного автоматизованого розподілу в матеріалах справи).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 12.06.2017 року у справі № Б8/056-12 (колегія суддів у складі: Погребняк В.Я. - головуючий (доповідач), Панова І.Ю., Поляков Б.М.) касаційну скаргу ПАТ КБ "Приватбанк" на ухвалу господарського суду Київської області від 14.12.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2017 у справі № Б8/056-12 прийнято до провадження та її розгляд призначено на 27.06.2017 року.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 27.06.2017 року у справі № Б8/056-12 (колегія суддів у складі: Погребняк В.Я. - головуючий (доповідач), Панова І.Ю., Поляков Б.М.), відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України відкладено в межах строків, встановлених ст. 69 ГПК України, розгляд даної справи на 11.07.2017, у зв'язку з неявкою уповноваженого представника заявника касаційної скарги.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.07.2017 року у судовій справі № Б8/056-12, у зв'язку з перебуванням судді Панової І.Ю. на лікарняному та відпусткою судді Полякова Б.М., визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я. (доповідач), суддя - Білошкап О.В., суддя - Короткевич О.Є. (протокол повторного автоматизованого розподілу в матеріалах справи).

Колегія суддів Вищого господарського суду України у названому вище складі, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, заслухавши в судовому засіданні 11.07.2017 року повноважних представників ТОВ "Ефсин" та ПАТ КБ "ПриватБанк", дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Здійснюючи касаційне провадження у справі, суд виходить з того, що оскаржувані судові рішення, заперечуються лише в частині виключення з реєстру вимог кредиторів відомостей про майно, яке перебуває в заставі ПАТ КБ "Приватбанк", яке є предметом застави на підставі договору застави майна від 15.06.2007 № VLV845/M.

Аргументів та заперечень висновків судів в оскаржуваних рішеннях у іншій частині визнання кредиторських вимог у касаційній скарзі не заявлялось. У зв'язку із цим касаційне провадження та перегляд оскаржуваних судових рішень здійснюється відповідно - лише у оскаржуваній частині.

Відповідно до вимог ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Київської області від 25.05.2012 року за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ефсин" (далі - ТОВ "Ефсин") порушено провадження у даній справі та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.06.2012 року у справі № Б8/056-12 визнано безспірні грошові вимоги ініціюючого кредитора; введено процедуру розпорядження майном боржника, призначено арбітражного керуючого Ковезу А.І. розпорядником майна ПП "Ефф-Систем", у редакції до набрання чинності з 19.01.2013 року змін, внесених Законом України від 22.12.2011 року № 4212-VI (4212-17) та інше.

Публікацію оголошення про порушення провадження у даній справі про банкрутство ПП "Ефф-Систем" здійснено в газеті "Урядовий Кур'єр" № 135 (4779) від 31.07.2012 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.02.2014 року у справі № Б8/056-12 затверджено реєстр вимог кредиторів боржника, зокрема, визнано та включено до реєстру вимог кредиторів боржника вимоги ПАТ КБ "Приватбанк" за кредитним договором № KIF0SM016 від 19.07.2007 року та кредитним договором № VLV845 від 15.06.2007 року, з урахуванням договору поруки № VLV845/Р3 від 15.06.2007 року та договору застави майна № VLV845/М від 15.06.2007 року, у розмірі 3 332 061,67 грн. - четверта черга, у розмірі 990 631, 19 грн. - шоста черга та у розмірі 1 006,16 грн. - перша черга задоволення вимог кредиторів, а також відомості про майно боржника, яке є предметом застави відповідно до договору застави майна № VLV845/М від 15.06.2007 року.

Наведена ухвала суду першої інстанції в частині внесення відомостей про майно боржника, яке є предметом застави відповідно до договору застави майна № VLV845/М від 15.06.2007 року не скасована та є чинною.

Відповідно до п. 1 частини 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) у редакції змін, внесених Законом України від 22.12.2011 року № 4212-VI (4212-17) , положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Пунктом 3 частини 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) встановлено, що положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Постановою господарського суду Київської області від 04.08.2016 у даній справі ПП "Ефф-Систем" визнано банкрутом введено ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Ковезу Андрія Івановича.

Отже, під час ліквідаційної процедури застосуванню підлягають норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) у редакції чинній з 19.01.2013.

08.08.2016 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оприлюднено оголошення (повідомлення) про визнання ПП "Ефф-Систем" банкрутом та відкриття його ліквідаційної процедури за № 34284.

Відповідно до ч.1 ст. 1 Закону про банкрутство поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

У ч.1 ст. 38 Закону про банкрутство визначено, що вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

11.10.2016 до суду першої інстанції від ТОВ "Фастів Будтранс", в межах ліквідаційної процедури, надійшли заяви з грошовими вимогами до банкрута на суму 1566490,76 грн.: від ТОВ "Фастів Будтранс" на суму 3131676,11 грн.; від ФОП ОСОБА_6 на суму 1036398,17 грн.

13.10.2016 на адресу суду першої інстанції від ПАТ КБ "Приватбанк" надійшла заява на суму 2358531,36 грн.

Як уже зазначалось вище та встановлено під час розгляду справи, до реєстру вимог кредиторів ПП "Ефф-Систем" внесено відомості про майно банкрута, яке є предметом застави: одноножова різальна машина з програм управлінням POLAR 92 EMC Monitor, 1989; одноножова різальна машина з програм управлінням POLAR 92 EM, 1984; напівавтоматична машина для гарячого ламінування FM650A, 2003 р; 5-тикрасочна друк. машина офсетного друку HEIDELBERG MOFР H, 1991.; 2-красочна друк. машина офсетного друку HEIDELBERG MOZ H 1991; фальцювальна касетно-ножова машина 66 4KTL 1986 р.; автоматична машина HEIDELBERG ORIGINAL 1967; напівавтоматична машина ML 720; напівавтоматична машина VEGASTAR 2003.

Вказані відомості внесено на підставі укладеного між боржником та банком договору застави майна від 15.06.2007 № VLV845/M, відповідно до якого ПП "Ефф-Систем" є майновим поручителем ТОВ "Видавничий Дім "КуПол" за кредитним договором від 15.06.2007 № LV845, укладеним між ТОВ "Видавничий Дім "КуПол" (позичальник) та ПАТ КБ "ПриватБанк" (банк).

Згідно договору застави предметом застави є рухоме майно ПП "Ефф-Систем": одноножова різальна машина з програм управлінням POLAR 92 EMC Monitor, 1989; одноножова різальна машина з програм управлінням POLAR 92 EM, 1984; напівавтоматична машина для гарячого ламінування FM650A, 2003 р; 5-тикрасочна друк. машина офсетного друку HEIDELBERG MOFР H, 1991; 2-красочна друк. машина офсетного друку HEIDELBERG MOZ H 1991; фальцювальна касетно-ножова машина 66 4KTL 1986; автоматична машина HEIDELBERG ORIGINAL 1967; напівавтоматична машина ML 720; напівавтоматична машина VEGASTAR 2003.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, ПП "Ефф-Систем", в даному випадку, не є позичальником за основними кредитними договорами, та не є особою, яка отримувала кредитні кошти.

Разом з тим, в провадженні господарського суду Київської області перебувала справа № Б24/039-12 про банкрутство ТОВ "Видавничий дім "КуПол", за результатами розгляду якої, ухвалою від 03.12.2015 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ТОВ "Видавничий дім "КуПол", ліквідовано юридичну особу - ТОВ "Видавничий дім "КуПол", провадження у справі № Б24/039-12 припинено.

Приймаючи рішення, в межах ліквідаційної процедури під час розгляду поточних кредиторських вимог, суд першої інстанції у оскаржуваній ухвалі від 14.12.2016 із яким погодився у оскаржуваний постанові Київський апеляційний господарський суд, не включив до затвердженого (нового) реєстру вимог кредиторів відомості про майно, яке є предметом договору застави майна від 15.06.2007 № VLV845/M., мотивуючи це тим, що з припиненням основного зобов'язання у зв'язку з ліквідацією юридичної особи - ТОВ "Видавничий дім "КуПол", яке було забезпечене заставою майна боржника, право застави в силу п.1 ч.1 ст. 593 ЦК України та п.1 ч.1 ст. 28 Закону України "Про заставу " також припинилось.

Заперечуючи проти таких висновків судів, у своїй касаційній скарзі ПАТ КБ "Приватбанк" посилається на те, що припинення юридичної особи ТОВ "Видавничий дім КуПол" не є підставою для припинення зобов'язань ПП "Ефф-Систем" за договором застави від 15.06.2007 № VLV845/M. Вважає, що прийняття винесення ухвали про ліквідацію боржника не тягне за собою припинення зобов'язання застави, адже до цього заставодержатель пред'явив вимогу до заставодавця у справі про банкрутство ПП "Ефф-Систем", у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання по погашенню боргу ТОВ "Видавничий дім "КуПол". Переконаний, що вимоги банку до банкрута підтверджені судовим рішенням, що набрало чинності до припинення ТОВ "Видавничий дім "КуПол", а саме, ухвалою попереднього засідання господарського суду Київської області від 17.12.2014 у справі Б8/056-12, тому зобов'язання заставодавця не можуть бути припинені з припиненням основного боржника.

Також, відзначає, що заставні вимоги банку були розглянуті і визнані судом як такі, що підлягають першочерговому задоволенню за рахунок предмета застави, отже, підстави для виключення з реєстру вимог кредиторів відомостей про те, що майно боржника є предметом застави ПАТ КБ "Приватбанк", відсутні.

Погоджуючись частково із доводами касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з такого.

За змістом положень пункту 1 частини першої статті 593 ЦК право застави припиняється, зокрема, у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою.

Відповідно до частини першої статті 609 цього Кодексу зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Разом із тим згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним (стаття 599 ЦК).

Інститут забезпечення виконання зобов'язання спрямований на підвищення гарантій забезпечення майнових інтересів сторін зобов'язання, насамперед інтересів кредитора, належного його виконання, а також усунення можливих негативних наслідків неналежного виконання зобов'язання.

За змістом частини першої статті 589 ЦК правовим наслідком невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, є виникнення у заставодержателя права звернення стягнення на предмет застави, заставодавцем якого відповідно до частини першої статті 583 ЦК і частини другої статті 11 Закону України "Про заставу" може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель). При цьому майновий поручитель несе відповідальність перед заставодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета застави.

Укладаючи договір застави, заставодавець бере на себе всі ризики, пов'язані з невиконанням зобов'язання боржником (у межах вартості предмета застави), у тому числі й ті, що виникають унаслідок банкрутства боржника з його подальшим виключенням із відповідного Єдиного державного реєстру. Оскільки покладення цих ризиків на особу, яка видала забезпечення, відбулося за договором, укладеним заставодавцем саме із кредитором, то всі узяті ризики слід покладати на особу, яка видала забезпечення, і після припинення існування боржника. Отже, ліквідація боржника не повинна припиняти обов'язку заставодавця із несення цих ризиків. Інше може бути передбачено договором між кредитором та особою, яка видала забезпечення, тобто звільнення останньої від таких ризиків має бути предметом спеціальної домовленості між нею і кредитором.

Підсумовуючи наведене, можна дійти висновку, що сам факт ліквідації боржника за основним договором із внесенням запису до відповідного реєстру про припинення юридичної особи за наявності заборгованості боржника за цим договором, яка не була погашена у процедурі ліквідації, не є підставою для припинення договору застави, укладеного на забезпечення виконання боржником основного зобов'язання, та звільнення заставодавця від відповідальності перед кредитором.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду України від 10 лютого 2016 року у справі № 6-216цс14, від 10 лютого 2016 року у справі № 6-84цс15, від 06 липня 2016 року у справі № 3-578гс16, від 12 жовтня 2016 року у справі № 3-688гс16.

Положеннями частин першої, другої статті 590 ЦК визначено порядок дій заставодержателя щодо захисту свого права у разі, коли основне зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін).

Відповідно до частини першої статті 20 Закону України "Про заставу" заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Відповідно до абз. 2 п. 6 ст. 14 Закону про банкрутство (в редакції, що діяла до 19.01.2013), розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їх заявами, а за їх відсутності, - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

Слід звернути увагу на те, що відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 26 Закону про банкрутство (в редакції, що діяла до 19.01.2013), майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

Зазначена норма передбачає механізм задоволення та захисту майнових інтересів заставодержателя, у разі порушення провадження у справі про банкрутство майнового поручителя, а саме - у випадку реалізації ліквідатором майна, що є предметом застави, отримані від реалізації кошти спрямовуються виключно для задоволення вимог заставодержателя.

Аналогічну норми містить і нова редакція Закону про банкрутство (2343-12) .

Так, у абз. 2 ч. 2 ст. 23 Закону про банкрутство (в редакції, що діє з 19.01.2013) визначено, що забезпечені кредитори зобов'язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство лише в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.

У абзаці 1 ч. 4 ст. 42 Закону про банкрутство передбачено, що майно банкрута, що є предметом забезпечення, не включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями, які воно забезпечує.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено під час розгляду у даній справі, кредитор ПАТ КБ "Приватбанк" реалізував своє право заставодержателя, звернувшись у 2012 році до господарського суду Київської області із заявою, поданою в строки встановлені Законом про банкрутство, в період дії договору застави, коли зобов'язання, забезпечене заставою, належним чином не виконувалося, та до винесення господарським судом ухвали про ліквідацію боржника-позичальника і виключення останнього із відповідного реєстру юридичних осіб, отже правові підстави для зміни правового статусу забезпечених кредиторських вимог ПАТ КБ "Приватбанк" на стадії ліквідації, відсутні.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції згідно з приписами ст. ст. 1115, 1117 ГПК України, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскільки, суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, зокрема, ст. 11 Закону України "Про заставу", ст.ст. 583, 589 ЦК України, що є підставою для скасування судових рішень попередніх інстанцій, у оскаржуваній частині.

Однак, відповідно до положень ст. 593 ЦК України право застави припиняється у разі, зокрема, втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави.

Дійшовши висновку про те, що забезпечені кредиторські вимоги ПАТ КБ "Приватбанк" не підлягають внесенню окремо до реєстру вимог кредиторів, як вимоги, що забезпечені заставою майна боржника, суди не перевіряли наявність предмету застави, згідно договору застави предметом якого є рухоме майно ПП "Ефф-Систем": одноножова різальна машина з програм управлінням POLAR 92 EMC Monitor, 1989; одноножова різальна машина з програм управлінням POLAR 92 EM, 1984; напівавтоматична машина для гарячого ламінування FM650A, 2003 р; 5-тикрасочна друк. машина офсетного друку HEIDELBERG MOFР H, 1991; 2-красочна друк. машина офсетного друку HEIDELBERG MOZ H 1991; фальцювальна касетно-ножова машина 66 4KTL 1986; автоматична машина HEIDELBERG ORIGINAL 1967; напівавтоматична машина ML 720; напівавтоматична машина VEGASTAR 2003 та не дослідили, чи внесено обтяження заставою до Державного реєстру обтяжень рухомого майна та чи не було припинено право застави відповідно до ст. 593 Цивільного кодексу України.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки при прийнятті оскаржених судових рішень судами були допущені перелічені вище порушення норм матеріального та процесуального права, прийнятті у справі судові акти підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, установити наявність предмету застави і, в залежності від встановлених обставин, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального і процесуального права, що підлягають застосуванню до відповідних правовідносин, встановити в тому числі наявність правових підстав для внесення окремо до реєстру вимог кредиторів вимоги, що забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Керуючись статтями 111-7, 111-9 - 111-12 ГПК України, Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду Київської області від 14.12.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2017 року у справі № Б8/056-12 в частині розгляду грошових вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" скасувати.