за участю представників сторін: Немирської І.А. - від Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк", Зоріна Р.О. - від Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантанна", Земляної І.О. - від Приватного акціонерного товариства "Фінансової компанії "Сантанна".

Ухвалою господарського суду м. Києва від 07.08.2009 порушено провадження у справі № 44/474-б про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантанна" за загальною процедурою.

08.10.2009 у газеті " Голос України" №189 опубліковано оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ " Сантанна".

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.11.2013 у справі № 44/474-46/501-б затверджено план санації Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантанна" (далі - ТОВ "Сантанна").

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.12.2014 у справі № 44/474-46/501-б затверджено зміни до плану санації ТОВ "Сантанна".

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.08.2015 у справі № 44/474-46/501-б затверджено план санації ТОВ "Сантанна".

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.08.2016 у справі № 44/474-46/501-б затверджено нову редакцію плану санації ТОВ "Сантанна".

Не погоджуючись із зазначеними ухвалами господарського суду, вважаючи, що до переліку активів боржника, що підлягають реалізації згідно із затвердженим господарським судом планом санації, протиправно включено майнові права Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - ПАТ "Акціонерний банк "Укргазбанк"), останнє звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати вищевказані ухвали.

За твердженням банку, спірне майно було включено як до плану санації, затвердженого у новій редакції ухвалою від 18.08.2016 року, так і до плану санації, затвердженого ухвалою суду від 18.08.2015 року, та до плану санації, затвердженого ухвалою від 26.11.2013 року, з урахуванням змін до нього, затверджених ухвалою суду від 29.12.2014 року, а відтак, заявником оскаржувались усі зазначені ухвали місцевого господарського суду.

Водночас, ПАТ "Акціонерний банк "Укргазбанк" просило поновити строк для подання апеляційної скарги, мотивуючи тим, що він не приймав участь у процедурі банкрутства ТОВ "Сантанна", а про винесення оскаржуваних ухвал банку стало відомо лише після спливу строку на подання апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2016 у справі № 44/474-46/501-б (головуючий суддя: Остапенко О.М., суддя Сотніков С.В., суддя Гаврилюк О.М.) клопотання ПАТ "Акціонерний банк "Укргазбанк" про поновлення строку на подання апеляційної скарги на ухвали господарського суду міста Києва від 26.11.2013, від 29.12.2014, від 18.08.2015 та від 18.08.2016 - відхилено, апеляційну скаргу з доданими до неї документами повернуто скаржнику без розгляду по суті на підставі п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.02.2017 у справі № 44/474-46/501-б касаційну скаргу ПАТ "Акціонерний банк "Укргазбанк" задоволено частково; ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2016 у справі № 44/474-46/501-б скасовано; справу № 44/474-46/501-б передано на розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Постанова суду касаційної інстанції від 28.02.2017 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, в порушення вимог ст.ст. 4-2, 4-3, 4-7 ГПК України (1798-12) в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали на стадії прийняття апеляційної скарги до розгляду, без виклику сторін, а також без проведення судового засідання за участю заявника апеляційної скарги та учасників провадження у справі про банкрутство, без посилання на первісні належні та допустимі докази, що досліджені судом, з порушенням засад змагальності, рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також порядку прийняття судових рішень, встановив в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали про повернення апеляційної скарги без розгляду, що заявник апеляційної скарги є правонаступником ПАТ " АКБ " Київ".

Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначила, що повернення апеляційної скарги без розгляду заявнику з підстав, що передбачені ст. 97 ГПК, у тому числі з підстав, що передбачені п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України, як процесуальна дія можливе лише при наявності у заявника апеляційної скарги права на оскарження судових актів у справі про банкрутство.

Однак, в резолютивній частині оскаржуваної ухвали, в порушення вимог ст. 86 ГПК України, процесуальні висновки суду другої інстанції про визнання господарським судом заявника апеляційної скарги правонаступником кредитора ПАТ " АКБ " Київ" відсутні.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2017 у справі № 44/474-46/501-б (головуючий суддя: Остапенко О.М., суддя Гаврилюк О.М., суддя Сотніков С.В.) відмовлено у прийнятті апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк" на ухвали господарського суду міста Києва від 26.11.2013, від 29.12.2014, від 18.08.2015 та від 18.08.2016 у справі № 44/474-46/501-б.

Не погодившись із винесеною судом апеляційної інстанції ухвалою від 20.03.2017, ПАТ "Акціонерний банк "Укргазбанк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просило скасувати ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2017 у справі № 44/474-46/501-б, а справу направити на розгляд до Київського апеляційного господарського суду для розгляду апеляційної скарги по суті.

В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 8, 55, 129 Конституції України, ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ст. 392 Цивільного кодексу України, ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 34, 43, 50, 53, 86, 91, 93 Господарського процесуального кодексу України.

Переглянувши у касаційному порядку ухвалу суду апеляційної інстанції від 20.03.2017, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування господарським судом норм процесуального права, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Статтею 129 Конституції України встановлено основні засадами судочинства, якими зокрема є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Згідно з ч. 6 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі про банкрутство.

Відтак, в силу особливостей справи про банкрутство (ст. 4-1 ГПК України), коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції до 19.01.2013 учасниками провадження у справі про банкрутство є сторони, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю;

сторони у справі про банкрутство - кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут);

кредитор - юридична або фізична особа, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.

Оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що пункт 1 ст. 14 Закону про банкрутство в редакції до 19.01.2013 встановлює порядок пред'явлення кредиторами своїх вимог до боржника, який (порядок) включає також подання до господарського суду письмових заяв із вимогами до боржника, а також документів, що їх підтверджують.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, провадження у справі про банкрутство ТОВ "Сантанна" порушено ухвалою суду від 07.08.2009 року за заявою боржника за загальною процедурою відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) в редакції до 19.01.2013 .

Оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Сантанна" опубліковано 08.10.2009 року у газеті "Голос України" № 189.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази звернення ПАТ "АБ "Укргазбанк" з заявою з грошовими вимогами до боржника в установленому законом порядку.

Ухвалою попереднього засідання господарського суду міста Києва від 19.07.2012 року затверджено реєстр вимог кредиторів, до якого зокрема включено вимоги ПАТ "АКБ "Київ".

Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі від 20.03.2017 зазначив, що скаржник до реєстру вимог кредиторів не включений, оскільки не звертався з відповідною заявою до суду першої інстанції.

Разом з тим, Київський апеляційний господарський суд встановив, що обґрунтовуючи своє право на звернення до суду з апеляційною скаргою, ПАТ "Акціонерний банк "Укргазбанк" посилався на те, що на виконання постанови КМУ № 61 від 11.02.2015 року (61-2015-п) "Про деякі питання участі держави у виведенні з ринку публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" та плану врегулювання, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 23.04.2015, 19.06.2015 між ПАТ "АКБ "Київ", як Неплатоспроможним банком, в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Кічука О.І. та ПАТ "Акціонерний банк "Укргазбанк", як Приймаючим банком, було укладено договір про передачу приймаючому банку активів і зобов'язань неплатоспроможного банку.

За цим договором ПАТ "АКБ "Київ" передав, а ПАТ "Акціонерний банк "Укргазбанк" прийняв активи та права вимоги за договорами забезпечення, перелік яких визначено у Реєстрах активів, що є Додатками до Договору.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що у матеріалах справи відсутні будь-які клопотання скаржника щодо здійснення заміни визнаного судом кредитора його правонаступником.

Колегія суддів апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі від 20.03.2017 також зазначила, що скаржник в касаційній скарзі, поданій на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2016 року, не заперечував відсутність у нього грошових чи майнових вимог до боржника та зазначив, що не є правонаступником ПАТ "АКБ "Київ".

Таким чином, суд апеляційної інстанції в оскаржуваної ухвалі дійшов висновку, що ПАТ "АБ "Укргазбанк" статусу кредитора у справі не набуло та не є учасником справи про банкрутство ТОВ "Сантанна", оскільки не звернулося з грошовими вимогами до боржника в установленому законом порядку та не включено до реєстру вимог кредиторів боржника, відтак не має права на апеляційне оскарження прийнятих у справі процесуальних документів, а тому, у прийнятті апеляційної скарги ПАТ "АБ "Укргазбанк" на ухвали господарського суду міста Києва від 26.11.2013, від 29.12.2014, від 18.08.2015 та від 18.08.2016 необхідно відмовити.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що ухвала суду другої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд до Київського апеляційного господарського суду в порядку ст. 111-13 ГПК України, враховуючи таке.

Виходячи з приписів ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини (995_004) 1950 року (далі - Конвенція), ратифікована Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.97 № 475/97-ВР (475/97-ВР) ). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Стаття 6 Конвенції встановлює процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі при розгляді цивільного позову в національному суді, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Європейський суд з прав людини, у справі "Delсоигt V. Веlgіum", зазначив, що "...стаття 6 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду.

Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. "

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 4-3 ГПК України господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Судом апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі встановлено, що ПАТ "Акціонерний банк "Укргазбанк" статусу кредитора у справі не набуло та не є учасником справи про банкрутство ТОВ "Сантанна", а відтак не має права на апеляційне оскарження прийнятих у справі процесуальних документів.

Ухвала суду другої інстанції мотивована тим, що скаржник в касаційній скарзі, поданій на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2016 року, не заперечував відсутність у нього грошових чи майнових вимог до боржника та зазначив, що не є правонаступником ПАТ "АКБ "Київ".

Однак, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суд апеляційної інстанції в порушення принципу змагальності, без виклику учасників провадження у справі про банкрутство та проведення судового засідання, на стадії прийняття апеляційної скарги до розгляду, вирішив питання про права та обов&#x0027язки заявника апеляційної скарги, яки не можуть бути вирішені без виклику заявника скарги та учасників провадження на такій стадії господарського процесу, та дійшов висновку про відмову у прийнятті апеляційної скарги ПАТ "Акціонерний банк "Укргазбанк" на ухвали господарського суду міста Києва від 26.11.2013, від 29.12.2014, від 18.08.2015 та від 18.08.2016 у справі № 44/474-46/501-б, чим порушив право заявника на доступ до суду.

Статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції до 19.01.2013 року передбачено, що кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника;

до конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство.

Положеннями статті 25 ГПК України передбачено, зокрема, що у разі заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Оскаржувана ухвала Київського апеляційного господарського суду мотивована тим, що у матеріалах справи відсутні будь-які клопотання скаржника щодо здійснення заміни визнаного судом кредитора його правонаступником.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що вирішення питання наявності чи відсутності правонаступництва здійснюється на підставі розгляду у судовому засіданні усіх обставин, які мають значення для справи, з викликом сторін, заявника та надання останнім можливості надати пояснення.

Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що питання встановлення апеляційним господарським судом наявності чи відсутності у особи статусу сторони ( учасника провадження у справі про банкрутство), відповідно до вимог ст. 1 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", і як наслідок - наявності права на апеляційне оскарження ухвали господарського суду у справі про банкрутство не може вирішуватись на стадії прийняття чи відмови у прийнятті апеляційної скарги, без проведення судового засідання, дослідження доказів, а також без виклику заявника, учасників провадження у справі про банкрутство та надання останніми пояснень в судовому засіданні.

Якщо за результатами розгляду в судовому засіданні з викликом учасників провадження на підставі дослідження усіх обставин та доказів, що мають значення для справи про банкрутство, судом другої інстанції буде встановлена відсутність у заявника статусу сторони (учасника провадження у справі про банкрутство), апеляційне провадження за апеляційною скаргою такого заявника підлягає припиненню.

Суд апеляційної інстанції в даному випадку, в порушення вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 4-2, 4-3, 4-7 ГПК України (1798-12) на стадії прийняття апеляційної скарги до розгляду, без виклику сторін, а також без проведення судового засідання за участю заявника апеляційної скарги та учасників провадження у справі про банкрутство, з порушенням засад змагальності, рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також порядку прийняття судових рішень, відмовив заявнику у прийнятті апеляційної скарги, чим порушив право ПАТ "Акціонерний банк "Укргазбанк" на доступ до суду.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що ухвала суду апеляційної інстанції в зв'язку з порушенням норм процесуального права підлягає скасуванню, а справа - передачі на розгляд до суду апеляційної інстанції.