Рішенням господарського суду Полтавської області від 02.06.2016 (суддя Погрібна С.В.): позов задоволено; стягнуто з Товариства 70 802,39 грн. збитків, завданих державі, з перерахуванням їх на р/р 33117331700011, УДКСУ у м.Лубни, код ЄДРПОУ 37710415, МФО 831019, для зарахування надходжень по коду бюджетної класифікації 24062100 "Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності", символ звітності 331 в установі банку - Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області; стягнуто з Товариства на користь Інспекції 1 378 грн. судового збору.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 30.08.2016: задоволено апеляційну скаргу Товариства; згадане рішення місцевого господарського суду скасовано; прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.01.2017 постанову апеляційної інстанції від 30.08.2016 скасовано, а справу передано на новий розгляд до апеляційного господарського суду.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.03.2017 (колегія суддів у складі: Барбашова С.В. - головуючий, Гребенюк Н.В. і Медуниця О.Є.) рішення господарського суду Полтавської області від 02.06.2016 залишено без змін.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.03.2017 та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. Скаргу мотивовано порушенням апеляційним господарським судом норм матеріального права у прийнятті згаданої постанови.

У відзиві на касаційну скаргу Інспекція заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх непідтвердженість за вимогами Закону України "Про основні засади здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та за матеріалами справи, і просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, а скаргу - без задоволення. У зазначеному відзиві також вміщено клопотання про участь представника Інспекції у розгляді справи в режимі відеоконференції. Вищим господарським судом України не знайдено підстав для задоволення даного клопотання, оскільки: це клопотання нічим не обґрунтовано та не містить жодних доказів наявності обставин, які свідчили б про необхідність проведення судового засідання в режимі відеоконференції; до того ж ухвалою Вищого господарського суду України від 09.06.2017 у даній справі явку представників сторін у судове засідання з розгляду касаційної скарги визнано необов'язковою.

Сторони відповідно до статті - 111-4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для її часткового задоволення з урахуванням такого.

Суди попередніх інстанцій у розгляді справи виходили з таких обставин та висновків.

Постановою Лубенської міжрайонної прокуратури від 05.06.2015 доручено начальнику Інспекції призначити проведення перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, зокрема законодавства про використання та охорону земель, про охорону атмосферного повітря, про поводження з відходами, а також вимог законодавства про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів у діяльності Товариства.

З 10.06.2015 по 23.06.2015 Інспекцією при здійсненні позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства Товариством виявлено засмічення останнім земель відходами за адресою: м. Лубни, вул. Радянська, 128/2 (далі - земельна ділянка), про що був складений акт обстеження засміченої земельної ділянки від 10.06.2015 № 56/01-01-14/01, яка на той час знаходилася в оренді Товариства згідно з договором оренди від 20.11.2013, укладеним терміном на п'ять років з Лубенською міською радою.

Обстеження земельної ділянки було проведено державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Полтавської області Дем'ян Я.М. та головним інженером Товариства Соколовим О.І.

За результатами проведеної з 10.06.2015 по 23.06.2015 позапланової перевірки позивачем складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства № 56/01-01-14 за присутності генерального директора Товариства Пирогова В.О.

Зазначеним актом зафіксовано засмічення земельної ділянки відходами, а саме: зіпсовані пакувальні пластмасові матеріали, відпрацьовані чи забруднені (код 7730.3.1.02); вироби з деревини зіпсовані (код 4510.13.06); тара дерев'яна некондиційна (код 2000.3.1.07); сучки, гілки, верхів'я дерев (код 0201.2.1.03) згідно з Державним класифікатором відходів ДК 005 - 96. Відходи розміщені на відкритому ґрунті трьома окремими плямами (площа першої становить S1 = 4,14 м-2, об'єм - Vl= 4,968 м-3; площа другої становить S2 = 5,28 м-2, об'єм - V2 = 2,112 м-3; площа третьої становить S3 = 16,5 м-2, об'єм - V3 = 24,75 м-3).

Під час перевірки відповідачем подано декларацію про утворення відходів у 2014 році, у відповідності до якої відходи згідно з Державним класифікатором відходів ДК005-S6 належать до 4 класу небезпеки.

Зазначений акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства № 56/01-01-14 був підписаний генеральним директором Товариства Пироговим В.О. з викладом своїх заперечень та з посиланням на те, що акт буде оскаржено у встановленому порядку.

За вказане порушення у відповідності до постанови про накладення адміністративного стягнення від 26.06.2015 № 02-05-09-22 посадова особа відповідача була притягнута до адміністративної відповідальності за статтею 82 Кодексу України про адміністративні правопорушення "Порушення вимог щодо поводження з відходами під час їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, знешкодження, видалення або захоронення" у вигляді штрафу в сумі 867 грн.

Вказаний штраф було сплачено повністю, про що свідчить наявна у матеріалах справи квитанція від 08.07.2015.

За даним фактом Інспекцією згідно з Методикою визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27.10.1997 № 171 (z0285-98) (далі - Методика), здійснено розрахунок розміру збитків внаслідок засмічення земель, який склав 70 802,39 грн.

Інспекцією на адресу Товариства направлено претензію від 17.09.2015 № 41/02-08 з викладеним у ній розрахунком щодо відшкодування заподіяних державі збитків. Проте вказані збитки відповідачем відшкодовано не було.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанції виходили з такого.

В акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства № 56/01-01-14, який є чинним, під час перевірки головним спеціалістом було виявлено змішування відходів, а саме відходи картону, що утворилися при діяльності Товариства, змішані з комунальними відходами.

Відповідач допустив засмічення земельної ділянки, яка на той час знаходилася у нього в оренді, відходами, що підтверджується актом перевірки № 56/01-01-14 та не спростовано відповідачем під час розгляду справи.

Доказів оскарження дій Інспекції при проведенні перевірки та доказів оскарження акта перевірки в судовому порядку не подано.

Засмічення земельної ділянки відходами підтверджується матеріалами справи і відповідачем у встановленому порядку не спростоване, тому відповідач як винна особа повинен відшкодувати збитки, завдані державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства, в повному обсязі.

Згідно з листом Управління Держземагенства у Лубенському районі Полтавської області від 22.07.2015 № 19-1602-0.5-2824/2-15 земельна ділянка станом на 01.07.2015 перебувала в оренді Товариства та відноситься до земель промисловості з цільовим призначенням - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості; її нормативна грошова оцінка складає 12 942 979,28 грн. (вартість за 1 кв.м - 261,94 грн.).

Таким чином, Інспекція під час розрахунку розміру шкоди діяла в межах та у спосіб, визначені чинним законодавством, а саме застосовувала оцінку земель на дату виявлення правопорушення.

Акт обстеження земельної ділянки від 10.06.2015 № 56/01-01-14/01 та акт перевірки № 56/01-01-14 є чинними, містять інформацію щодо площі засмічення та об'єми відходів. Саме вказані величини стали підставою для розрахунку розміру шкоди в сумі 70 802,39 грн. з урахуванням положень Методики.

Посилання Товариства на те, що дві земельні ділянки, на яких позивачем виявлено засмічення, не знаходяться в оренді Товариства, є безпідставним, оскільки надані на підтвердження цього документи, зокрема: копія листа від 10.03.2010 № 07/68; викопіювання з плану земель м. Лубни з відображенням частини земельної ділянки, яка знаходиться в оренді Товариства, площею 0,6073 га, передбаченої для вилучення та передачі до земель запасу Лубенської міської ради від 07.05.2010 з ситуаційним планом земельної ділянки, передбаченої для вилучення та передачі до земель запасу Лубенської міської ради; акт встановлення меж земельної ділянки від 22.07.2010 (з урахуванням вилученої земельної ділянки площею 0,6073 га) загальною площею 5,2507 га, що залишилася в оренді Товариства; договір оренди землі від 08.09.2010 з урахуванням вилученої земельної ділянки площею 0,6073 га на загальну площу 5,2507 га; кадастровий план земельної ділянки, переданої в оренду Товариству станом на 08.08.2016, виконаним на вимогу ТОВ "Інвентземсервіс", - містять інформацію, яка не відповідає обставинам, встановленим позивачем під час перевірки.

З матеріалів справи вбачається, що перевірка дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони земельних ресурсів щодо поводження з відходами проводилася за участю директора Товариства Пирогова В.О. та головного інженера Соколова О.І., під час перевірки зазначеними посадовими особами відповідача подано документи, які посвідчують право користування земельною ділянкою. Зокрема, державному інспектору було надано договір оренди землі від 20.11.2013, який укладено між Товариством та Лубенською міською радою, а також технічну документацію із землеустрою щодо земельної ділянки, що спростовує інформацію, викладену в документах 2010 року, на які посилається відповідач. Також відповідачем надано довідку до акта перевірки щодо земельних ділянок, які перебувають у користуванні орендаря, де зазначено земельну ділянку за адресою: м. Лубни, вул. Радянська, 128/2.

Під час натурного обстеження земельної ділянки за участю державного інспектора та головного інженера відповідача Соколова О.І. встановлено її засмічення відходами, що зафіксовано актом обстеження засміченої земельної ділянки від 10.06.2015 № 56/01-01-14/01. Окремо плями засмічення були відмічені названими посадовими особами на завіреній відповідачем копії плану земельної ділянки, яка перебуває в оренді Товариства.

Інспекцією під час перевірки території земельної ділянки було встановлено і зафіксовано знаходження на кожній із плям засмічення сторонніх предметів і матеріалів, а саме: матеріалів пакувальних пластмасових зіпсованих, відпрацьованих чи забруднених; виробів з деревини зіпсованих; тара дерев'яна некондиційна; сучки, гілки, верхів'я дерев. Вказані відходи були змішані. При цьому виключно відходи матеріалів пакувальних пластмасових зіпсованих, відпрацьованих чи забруднених окремо не виявлялися.

Здійснення позивачем розрахунку збитків на підставі Методики є правомірним та відповідає приписам чинного законодавства.

Причиною спору в даній справі стало питання про наявність або відсутність підстав для стягнення з відповідача 70 802, 39 грн. збитків за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до частини четвертої статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Згідно з частиною першою статтею 69 цього Закону шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Статтею 1 Закону України "Про відходи" визначено, що відходи - це будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Відповідно до статті 56 Закону України "Про охорону земель" юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавала шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Згідно з положеннями ГПК України (1798-12) :

- правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом (стаття 4-2);

- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (частини перша і друга статті 4-3);

- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх, зокрема, вимог (частина перша статті 33).

- оцінка доказів здійснюється господарським судом на основі всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності (частина перша статті 43).

Як зазначено у пункті 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" (v0006600-12) , господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті - 4- 2 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Прийняті судові рішення вимогам відповідають не повною мірою.

Так, судами попередніх інстанцій належним чином не встановлено, чи перебувала земельна ділянка, на якій виявлено засмічення, у користуванні саме Товариства, з урахуванням доводів відповідача про те, що: за адресою: м. Лубни, вул. Радянська, 128/2 знаходиться біля 10 га землі, з яких під час проведення згаданої перевірки в оренді Товариства знаходилося лише 4,94 га, а решта належала іншим власникам.

Судом першої інстанції ці обставини зовсім не досліджувались та їм не надавалося жодної правової оцінки.

Водночас суд апеляційної інстанції, вказавши, що посилання відповідача на те, що дві земельні ділянки, на яких згідно з актом № 56/01-01-14 було виявлено засмічення, не знаходяться в орендному користуванні відповідача, є безпідставними та зазначивши, що "надані на підтвердження цього документи, зокрема копія листа № 07/68 від 10.03.2010; викопіювання з плану земель м. Лубни із відображенням частини земельної ділянки, яка знаходиться в оренді товариства площею 0,6073 га, передбаченої для вилучення та передачі до земель запасу Лубенської міської ради від 07.05.2010 з ситуаційним планом земельної ділянки, передбаченої для вилучення та передачі до земель запасу Лубенської міської ради; акт встановлення меж земельної ділянки від 22.07.2010 (з урахуванням вилученої земельної ділянки площею 0,6073 га) загальною площею 5,2507 га, що залишилась в оренді ТДВ "Лічмаш-Прилад"; договір оренди землі від 08.09.2010 з урахуванням вилученої земельної ділянки площею 0,6073 га на загальну площу 5,2507 га; кадастровий план земельної ділянки, переданої в оренду ТДВ "Лічмаш-Прилад" станом на 08.08.2016, виконаним на вимогу відповідача ТОВ "Інвентземсервіс", містять інформацію, яка не відповідає обставинам, встановленим позивачем під час перевірки", - не навів правового обґрунтування своєї позиції і не зазначив ті фактичні обставини, з огляду на які він не прийняв згадані докази відповідача.

Не встановивши, таким чином, усього кола обставин, що входили до предмета доказування в даній справі, попередні судові інстанції припустилися неправильного застосування вимог частини першої статті 4-7 ГПК України (1798-12) щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду господарським судом у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

У зв'язку з цим у Вищого господарського суду України відсутні підстави для висновку про правильність застосування попередніми судовими інстанціями у розгляді даної справи й норм матеріального та процесуального права.

Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті - 111-7 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, згідно з пунктом 3 статті 111-9 та частиною першою статті - 111-10 ГПК України оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. У такому розгляді суду необхідно врахувати викладене, встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам учасників судового процесу і поданим ними доказам належну правову оцінку та вирішити спір відповідно до закону.