Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді

Швеця В.О.,

суддів

Бакуліної С.В., Сибіги О.М.

розглянувши касаційну скаргу

Кучаківської сільської ради Бориспільського району Київської області

на постанову

Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2017

у справі № 911/3754/16 Господарського суду Київської області

за позовом

Кучаківської сільської ради Бориспільського району Київської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромсоюз"

про стягнення коштів

за участю представників сторін від:

позивача: Тітов С.О. (дов. від 11.07.2016),

відповідача: не з'явились, належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги

Кучаківська сільська рада Бориспільського району Київської області звернулась з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромсоюз" про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати за період з 30.10.2014 по 30.01.2015 у розмірі 256 903,22 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди землі від 29.12.2008 № 2451. При цьому позивач посилався на приписи статей 538, 691, 692 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.

Рішенням Господарського суду Київської області від 09.02.2017, ухваленим суддею Антоновою В.М., у позові відмовлено. Вмотивовуючи рішення суд виходив з обставин припинення дії договору від 29.12.2008 № 2451 в частині оренди відповідачем земельної ділянки, з огляду на відчуження Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрпромсоюз" нерухомого майна, розташованого на орендованій земельній ділянці, іншій особі за договором купівлі-продажу від 04.11.2014. При цьому суд керувався приписами статей 377, 526, 651 Цивільного кодексу України, статей 173, 283, 286 Господарського кодексу України, статей 93, 120 Земельного кодексу України, статей 2, 7 Закону України "Про оренду землі".

Київський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Разіної Т.І. - головуючого, Чорної Л.В., Отрюха Б.В., постановою від 11.04.2017 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Кучаківська сільська рада Бориспільського району Київської області звернулась з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги скаржник вказує на помилковий висновок судів щодо припинення права користування земельною ділянкою, після відчуження розташованого на ній майна, оскільки договір оренди був чинним, не розірваним та продовжував діяти більше року. При цьому скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій приписів статей 538, 629, 691, 692 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.

Ухвалою від 19.06.2017 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Швеця В.О., суддів - Бакуліної С.В., Сибіги О.М., касаційну скаргу Кучаківської сільської ради Бориспільського району Київської області прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 29.06.2017.

Відзиву на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не надходило.

Вищий господарський суд України, заслухавши суддю Швеця В.О., пояснення представника позивача, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 29.12.2008 між Кіровською сільською радою Бориспільського району Київської області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрпромсоюз" (орендар) укладено договір оренди землі № 2451, відповідно до умов якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне володіння і користування земельну ділянку (кадастровий номер 3220884401:01:006:0061), яка знаходиться в селі Кірове Бориспільського району Київської області, під складські приміщення. Вказаний договір посвідчений нотаріально та 25.03.2009 зареєстрований у Державному реєстрі земель за № 040932300005. Відповідно до пункту 2 договору об'єктом оренди є земельна ділянка загальною площею 2,7607 га, на якій розміщено об'єкт нерухомого майна - сіносховище, інв. № 0348, площею 981,8 кв.м. (розташоване за адресою: Київська область, Бориспільський район, АДРЕСА_1), яке належить орендарю на праві приватної власності. Зазначене підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 15.012.2005 № 9288026, за реєстраційним номером № 6592964, номер запису: 213 в книзі: 3. Договір укладено строком на 49 років (пункт 4 договору). Пунктами 6 та 7 вказаного договору визначено, що розмір річної орендної плати становить 108474,92 грн., яка сплачується рівними частками щомісячно у розмірі 9 093,58 грн. не пізніше 15 числа наступного місяця за погодженими сторонами банківськими реквізитами. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється без врахування індексів інфляції. У пунктах 8 та 31 договору сторонами узгоджено, що зміни до договору здійснюються у письмовій формі за взаємною згодою сторін та підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню. Як зазначав позивач, в порушення умов договору оренди землі, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпромсоюз" не сплачувало орендну плату за період з 30.10.2014 по 30.01.2015, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у заявленій до стягнення сумі. Водночас судами установлено, що відповідно до договору від 04.11.2014 № 315 Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрпромсоюз" здійснено відчуження на користь ОСОБА_8 об'єкта нерухомого майна - сіносховища, інв. № 0348, площею 981,8 кв.м., розташованого за адресою: Київська область, Бориспільський район, АДРЕСА_1. Касаційна інстанція звертає увагу, що відносини переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюється статтями 120 Земельного кодексу України та 377 Цивільного кодексу України (435-15) . Положеннями статті 120 Земельного кодексу України (в редакції, зміненій Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку набуття прав на землю" від 05.11.2009 № 1702-VI (1702-17) ) унормовано, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Частиною 1 статті 31 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі припиняється у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці. Відповідно до приписів частини 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі" до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда. Отже, наведені норми слід розуміти таким чином, що при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду право попереднього власника або користувача припиняється автоматично, в силу закону, без "оформлення" припинення права будь-якими актами та документами. Варто наголосити, що ця норма є імперативною, відступ від неї на підставі договору не допускається. Договір оренди при цьому не припиняється в цілому, має місце заміна сторони в зобов'язанні. Таким чином, спірний договір оренди землі № 2451 припинив свою дію виключно в частині оренди Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрпромсоюз" земельної ділянки (в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташовано нерухоме майно - сіносховище), внаслідок заміни сторони у такому зобов'язанні на підставі приписів частини 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі", частин 1, 2, 5 статті 120 Земельного кодексу України. За таких установлених обставин, висновок судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову визнається колегією суддів правомірним. Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування постанови у справі оскільки вони не спростовують установленого судами і були предметом розгляду апеляційним господарським судом; до того ж вони ґрунтуються на переоцінці доказів у справі, яка за приписами статті - 111-7 Господарського процесуального кодексу України, знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції. Відтак, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів визнає, що при вирішені спору суди правильно застосували норми законодавства до встановлених обставин, тому підстави для задоволення касаційної скарги та скасування постанови у справі відсутні.

Керуючись статтями - 111-5, - 111-7, - 111-9, - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Кучаківської сільської ради Бориспільського району Київської області залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2017 у справі № 911/3754/16 Господарського суду Київської області залишити без змін.