Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді

Швеця В.О.,

суддів

Поляк О.І., Сибіги О.М.

розглянувши касаційну скаргу

Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк"

на постанову

Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2017

у справі

№ 910/21564/16 Господарського суду міста Києва

за позовом Приватного акціонерного товариства "Українська національна розрахункова картка"

до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк"

про стягнення коштів

за участю представників сторін від:

позивача: Рейдель Р.В. (дов. від 13.04.2017),

позивача: Гаврилова В.А. (дов. від 17.05.2017)

Приватне акціонерне товариство "Українська національна розрахункова картка" звернулось до з позовом до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" про стягнення 303 681,37 грн. пені, 119 180,23 грн. 3% річних та 1 279 378,46 грн. інфляційних втрат. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем строків оплати наданих послуг відповідно до умов договору про надання послуг процесингового центру № 777 від 01.10.2001. При цьому позивач посилався на приписи статей 610, 625, 629 Цивільного кодексу України, статей 193, 216 - 218, 230 - 232, 258 Господарського кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.03.2017, ухваленим суддею Літвіновою М.Є., позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 247 982,08 грн. пені, 109 983,69 грн. 3% річних та 736 733,85 грн. інфляційних втрат, в решті позову відмовлено. Вмотивовуючи рішення суд виходив з доведеності обставин порушення відповідачем строків оплати наданих за договором. Відмова у решті вимог вмотивована судом невірним розрахунком позивачем заявлених вимог. При цьому суд керувався приписами статей 267, 343, 549, 599, 611, 625, 901, 903 Цивільного кодексу України, статей 216, 230, 232 Господарського кодексу України.

Київський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Яковлєва М.Л. - головуючого, Разіної Т.І., Чорної Л.В., постановою від 23.05.2017 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій, з урахуванням уточнення вимог, просить рішення та постанову у справі в частині задоволених вимог скасувати. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник вказує на неврахування судами того, що предметом спору у даній справі не є стягнення основного боргу, а стягнення штрафних санкцій за несвоєчасну оплату послуг за договором. Скаржник наголошує на неврахуванні судами обставин здійснення відповідачем оплати послуг саме на підставі наданих позивачем рахунків, як це передбачено умовами договору. Окрім цього, скаржник зазначає про взаємовиключні висновки судів щодо строку виникнення обов'язку з оплати не підписаних відповідачем актів. При цьому скаржник посилається на порушення судами статей 251, 252, 530, 599, 610, 612, 613, 628 Цивільного кодексу України, статті 43 Господарського процесуального кодексу України

Ухвалою від 19.06.2017 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Швеця В.О., суддів - Поляк О.І., Сибіги О.М., касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 29.06.2017. Також вказаною ухвалою зупинено виконання рішення Господарського суду міста Києва від 07.03.2017 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2017 у справі № 910/21564/16 до закінчення перегляду даної справи в порядку касації.

На адресу Вищого господарського суду України від ПАТ "Українська національна розрахункова картка" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач вказав про законність та обґрунтованість оскаржуваних судових актів, у зв'язку з чим просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Вищий господарський суд України, заслухавши суддю Швеця В.О., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що 01.10.2001 між Приватним акціонерним товариством "Українська національна розрахункова картка" (Компанія) та Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "Укргазбанк" (Банк) було укладено договір про надання послуг процесингового центру № 777, відповідно до Розділу 1 якого Компанія надає, а Банк використовує та оплачує послуги процесингового центру Компанії (надалі - ПЦ), згідно з тарифами (комісіями), що наведені у додатку № 1. Банк використовує ресурси ПЦ Компанії, які сертифіковані у асоціації Europay International як Member Service Provider (MSP) - для забезпечення емісії й обслуговування банківських платіжних карток асоціації Europay International в межах наданих Банком ПЦ функцій. Банк використовує ресурси ПЦ для забезпечення емісії й обслуговування банківських платіжних карток локальної платіжної системи Банку ЕНЕРГІЯ, а також локальної міжбанківської платіжної системи УКРКАРТ. Згідно з Розділом 2 договору, процесинг - діяльність, що включає в себе збір, маршрутизацію, оброблення, зберігання інформації тощо, та надання членам системи та Банку платіжних повідомлень за операціями з БПК (банківська платіжна картка); Процесинговий центр (MSP) - ПЦ Компанії (ПЦ ВСZ) - спеціалізований обчислювальний центр, уповноважений ПС (Платіжна система) здійснювати роботу по обробці і маршрутизації потоків між усіма учасниками ПС, підготовці файлів для забезпечення запитів, авторизацію та розрахунків між учасниками ПС, інші операції, які передбачені переліком обов'язків ПЦ Компанії, для виконання ним програм банку по емісії та обслуговуванню БПК - (банківських платіжних карток). За умовами Розділу 3 договору перелік і вартість послуг ПЦ визначається згідно з тарифами (комісіями), наведеними у додатку 1. За узгодженням сторін ставки тарифів (комісії) і перелік послуг ПЦ можуть бути змінені і доповнені у міру розширення сфери дії ПС, впровадження нових платіжних інструментів і послуг. Всі зміни в переліку ПЦ, тарифах (комісіях) оформляються як додатки до цього договору. За умовами пункту 4.2. договору розрахунковим періодом за даним договором є календарний місяць. Пунктом 4.4. договору передбачено, що протягом 3 (трьох) робочих днів після закінчення розрахункового періоду Компанія проводить рахунок вартості наданих послуг, оформляє акт виконаних робіт з деталізацією наданих послуг, який сторони підписують. У пункті 4.5. договору сторони погодили, що після підписання акта виконаних робіт Компанія виставляє рахунок для сплати наданих послуг за розрахунковий період, який Банк сплачує упродовж трьох банківських днів. В подальшому сторони уклали додаткові угоди, якими вносили зміни до договору. Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду у даній справі є вимоги Приватного акціонерного товариства "Українська національна розрахункова картка" до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" про стягнення 303 681,37 грн. пені, 119 180,23 грн. 3% річних та 1 279 378,46 грн. інфляційних втрат. Підставою позову визначено порушення відповідачем строків оплати наданих позивачем послуг за договором. За приписами статей 901, 903 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг, до яких за своєю правовою природою відноситься укладений між сторонами договір, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги містить і стаття 193 Господарського кодексу України. Відповідно до приписів частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). За приписами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно з частиною 1 статті 612 названого Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Статтею 549 Цивільного кодексу України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. У відповідності до приписів статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Вирішуючи спір по суті, суди попередніх інстанцій виходили з того, що на виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги процесингового центру у період з жовтня 2013 року по вересень 2016 року, що підтверджується наявними у матеріалах справи актами виконаних робіт. Відтак, дійшовши висновку про наявність у відповідача обов'язку з оплати актів виконаних робіт упродовж 3-х банківських днів з моменту їх підписання, суди визнали частково доведеними заявлені вимоги (з урахуванням здійсненого судами перерахунку). Проте, колегія суддів визнає такий висновок судів передчасним з огляду на наступне. З матеріалів справи убачається та установлено судами, що послуги процесингового центру за спірний період були оплачені Банком, і оплачувались дані послуги саме на підставі виставлених позивачем рахунків, який погодив таку форму договірних відносин зі своїм контрагентом, що відповідає приписам статей 6, 627 Цивільного кодексу України. При цьому заявлені позовні вимоги ґрунтувались не на факті відмови від оплати наданих послуг, а на факті несвоєчасної їх оплати. Таким чином, обставиною, яка підлягала доказуванню у даній справі був саме факт прострочення Банком встановлених договором строків оплати наданих послуг та наявність у позивача правових підстав для стягнення 3% річних, інфляційних втрат і пені за прострочення грошового зобов'язання. Водночас вказуючи про те, що ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України, а тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку сплатити надані послуги, суди при цьому дійшли взаємовиключного висновку про наявність у відповідача обов'язку з оплати не підписаних актів виконаних робіт, зокрема, від 31.07.2016, від 31.08.2016 та від 31.09.2016. Між тим, посилаючись на обставини оплати відповідачем вказаних актів на підставі наданих позивачем рахунків, а відтак і визнання цих актів, суди не врахували, що оплата не підписаних актів може свідчити виключно про їх визнання в день такої оплати, що виключає факт прострочення відповідача з їх оплати. На дослідженні зазначених обставин відповідач наголошував упродовж розгляду усього спору, проте, ці доводи у повному обсязі судами не оцінювались. У розумінні приписів статті 43 Господарського процесуального кодексу України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині постанови навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Отже, суд повинний навести зміст усіх заперечень та викласти обставини, з огляду на які ці заперечення не взято до уваги, адже викладення у судовому акті лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті - 4-2 Господарського процесуального кодексу України щодо рівності сторін. Разом з тим, згідно зі статтею - 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності, а тому господарський суд забезпечує сторонам умови для встановлення фактичних обставин справи та оцінює кожний доказ окремо, а всі докази в сукупності, що відображується в судовому рішенні. Змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими господарському суду доказами. Принцип змагальності створює необхідні умови для реалізації прав сторін на повне та об'єктивне з'ясування обставин справи. Враховуючи викладене, господарські суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про наявність підстав для задоволення позову, а тому ухвалені ними судові акти не можна вважати законними та обґрунтованими. За приписами статті 84 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин тощо. Судові рішення у справі наведеним вимогам не відповідають. Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням матеріалів справи на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. При новому розгляді справи судові необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями - 111-5, - 111-7, - 111-9, - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2017 у справі № 910/21564/16 Господарського суду міста Києва і рішення Господарського суду міста Києва від 07.03.2017 скасувати.

Матеріали справи направити для нового розгляду до Господарського суду міста Києва.