Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про стягнення 71430,39 грн. заборгованості за договором № 02.2.2.-24.77 Д-2 від 27.03.2007 про відкриття депозитної лінії, з якої: 38582,46 грн. основного боргу, 3086,88 грн. 3% річних, 29761,05 грн. індексу інфляції.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.01.2016 у справі № 910/29406/15 позов задоволено частково; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" 38582,46 грн. основної заборгованості, 3086,88 грн. процентів річних, 28882,80 грн. втрат від інфляції та 1202,34 грн. судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2016 рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2016 у справі № 910/29406/15 змінено, резолютивну частину рішення викладено в наступній редакції: "Позов задовольнити частково; стягнути з Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" 26664,65 грн. основної заборгованості, 2164,14 грн. процентів річних, 19954,49 грн. втрат від інфляції та 819,54 грн. судового збору".

Постановою Вищого господарського суду України від 17.08.2016 скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2016 та рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2016 у справі № 910/29406/15, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.12.2016 у справі № 910/29406/15 (суддя Ковтун С.А.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2017 (колегія суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Жук Г.А., Дикунської С.Я.), позов задоволено частково; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" 3086,88 грн. 3% річних, 28882,80 грн. інфляційних, 1203,02 грн. судового збору; припинено провадження у справі в частині стягнення 38582,46 грн. процентів за користування частиною депозитного вкладу; в іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2016 у справі № 910/29406/15 в частині нарахованих процентів в сумі 38582,46 грн., 28882,46 грн. інфляційних втрат та 3086,88 грн. - 3% річних скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою до суду, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанції норм матеріального права, а саме: ст.ст. 1058 - 1061, 1070 Цивільного кодексу України щодо розміру процентної ставки за користування депозитними коштами, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин; зазначає про помилковість висновків судів щодо дати виконання банком зобов'язання з повернення коштів, у зв'язку із чим вважає, що судами помилково стягнуто з відповідача інфляційні втрати та 3 % річних.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" також звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2017 у справі № 910/29406/15 в частині припинення провадження про стягнення 38582,46 грн. процентів за користування депозитним вкладом, винести рішення про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" 38582,46 грн. процентів за користування частиною депозитного вкладу.

Доводи касаційної скарги обґрунтовані порушенням судом апеляційної інстанції вимог ст.ст. 601, 602 Цивільного кодексу України та не врахування ним факту подання заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог після спливу строку позовної давності.

До Вищого господарського суду України надійшов відзив Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на касаційну скаргу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", в якому відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

Сторони згідно з приписами статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги та скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційні скарги такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 27.03.2007 між Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (вкладник) та Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (банк) було укладено договір № 02.2.2-24.77Д-2 про відкриття депозитної лінії, відповідно до умов якого вкладник передає, а банк приймає від вкладника на депозитний рахунок № 2615630179395 в філії "Відділення Промінвестбанку в м. Нікополь Дніпропетровської області" грошові кошти (депозит) в сумі 50000000 грн. з правом поповнення суми депозиту та зменшення суми депозиту.

Судами також встановлено, починаючи з 17.09.2007 сторони вносили зміни до договору про відкриття "Депозитної лінії" за № 5-46/2007 від 27.03.2007 і інших депозитних договорів сторони не укладали, у зв'язку з чим суди дійшли висновку, що договір № 02.2.2-24.77Д-2 від 27.03.2007 та договір № 5-46/2007 від 27.03.2007 є одним і тим самим договором.

Сума депозиту протягом дії договору не може становити менше 30000000 грн. (п. 1.2. договору).

Як з'ясовано судами позивачем перераховано грошові кошти в сумі 50000000,00 грн. на депозитний рахунок № 2615630179395 згідно платіжних доручень: від 02.04.2007 №1 на суму 5000000,00 грн., від 30.03.2007 № 2 на суму 980000,00 грн., від 28.03.2007 № 338 на суму 9700000,00 грн., від 30.03.2007 № 341 на суму 1900000,00 грн., від 02.04.2007 № 342 на суму 2000000,00 грн., від 05.04.2007 № 364 на суму 30000000,00 грн., від 28.03.2007 № 1754 на суму 300000,00 грн., від 28.03.2007 № 1794 на суму 100000,00 грн., від 02.04.2007 № 1811 на суму 20000,00 грн.

Згідно з п. 1.3 договору (з урахуванням договору про внесення змін від 21.07.2008) за користування депозитом, розміщеним вкладником на депозитному рахунку, банк виплачує проценти з розрахунку 15% річних. Базова кількість днів для нарахування процентів 365 (366) днів.

Датою повернення депозиту є 06.06.2007 (пункт 1.5 договору).

Пунктом 2.3 договору сторони погодили, що проценти на суму депозиту з урахуванням додаткових внесків нараховуються з дня, наступного за днем зарахування коштів на депозитний рахунок, до дня, який передує поверненню коштів. Нарахування здійснюється щомісячно в останній робочий день поточного місяця за період з останнього робочого дня попереднього місяця по передостанній робочий день поточного місяця, при цьому, в кінці календарного року проценти нараховуються включно по 31 грудня.

Згідно з п. 2.4 договору виплата процентів провадиться щомісячно в останній робочий день звітного місяця, шляхом перерахування їх в безготівковому порядку на поточний рахунок вкладника № 2600431521301 в філії АБ "Південний" в м. Києві, МФО 320917.

Відповідно до п. 2.7. договору вкладник має право достроково отримати депозит або його частину, письмово попередивши про це банк не менше ніж за 3 (три) банківські дні до дня фактичного повернення або його частини. У випадку дострокового повернення за ініціативою вкладника всієї суми депозиту проценти за останній розрахунковий період (останній місяць) нараховуються в розмірі 5 % річних на суму депозиту до дня, який передує даті повернення депозиту.

Додатковою угодою від 04.02.2008 сторони погодили дату повернення коштів - 05.02.2009.

Пунктом 2.2 договору встановлено порядок повернення депозитного вкладу, а саме: повернення депозиту з депозитного рахунку на поточний рахунок позивача № 2600431521301 в філії АБ "Південний" в м. Києві, МФО 320917 здійснюється на підставі листа, що надається вкладником банку в день повернення депозиту в операційний час відповідача.

Як встановлено судами попередніх інстанції, одночасно з депозитним рахунком позивачеві було відкрито поточний рахунок № 2600430179395.

06.08.2010 депозитний рахунок № 2615630179395 позивачеві було закрито у зв'язку з ліквідацією Нікопольської філії ПАТ "Промінвестбанк", а замість нього 07.08.2010 (не за ініціативою клієнта) було відкрито рахунок № 2600630139129 у Дніпропетровській філії ПАТ "Промінвестбанк", про що повідомлено позивача листом № 20-16/2033-1289.

08.03.2013 рахунок № 2600630139129 (не за ініціативою клієнта) було закрито.

09.11.2012 у зв'язку з запровадженням нової банківської системи "Flexcube" було відкрито рахунок № 26006601005017 у Дніпропетровській філії ПАТ "Промінвестбанк", що підтверджується копією електронного повідомлення-відповіді щодо взяття на облік/закриття рахунка платника податків в органі Державної податкової служби.

Судами визначено, що 30.01.2009 позивач звернувся до відповідача з листом № 05.1-30-42 про повернення коштів в сумі 50000000,00 грн. на його рахунок 05.02.2009, проте, відповідач, в порушення п.п. 1.5, 2.2 договору, зобов'язання щодо повернення депозиту 05.02.2009 не виконав, а також, всупереч приписів п.п. 2.3, 2.4 договору, з жовтня 2008 фактично припинив виплату позивачеві процентів по договору.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2009 у справі № 31/83-09 було встановлено факт порушення ПАТ "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк" умов договору, задоволено частково позовні вимоги ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" та стягнуто з ЗАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на користь позивача 49000000,00 грн. боргу - частину неповернутого вкладу, 3408014,37 грн. пені за прострочку повернення вкладу, 426001,00 грн. 3% річних та 4116 000,00 грн. втрат від інфляції за період з 10.10.2008 по 23.01.2009.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 31.08.2010 у справі № 18/208-09, зміненим постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.12.2010, з відповідача на користь позивача стягнуто частину неповернутого депозитного вкладу в сумі 1000000,00 грн., 585000,00 грн. пені за невиконання обов'язку щодо повернення депозитного вкладу 05.02.2009, 6606604,62 грн. інфляційних втрат від неповернення депозитного вкладу за період з лютого 2009 по травень 2010, 12711328,73 грн. відсотків за користування депозитним вкладом за період з жовтня 2008 по червень 2010, 175617,62 грн. пені за невиконання зобов'язань із щомісячного перерахування відсотків по депозитному вкладу за період з жовтня 2008 року по червень 2010 року, 962788,02 грн. інфляційних за неповернення відсотків за період з жовтня 2008 року по травень 2010 року; у задоволенні вимоги про стягнення процентів за безпідставне збереження відсотків по депозиту, що підлягали щомісячному перерахуванню на поточний рахунок позивача в сумі 1686882,12 грн. Вказана постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.12.2010 залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 02.03.2011.

Також рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.03.2012 у справі № 32/5005/1300/2012, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.07.2012 та постановою Вищого господарського суду України від 04.10.2012, позовні вимоги ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" задоволені; стягнуто з відповідача на користь позивача 95228,26 грн. інфляційних втрат за прострочення виконання зобов'язання щодо повернення частини депозитного вкладу в період з липня 2010 року по грудень 2011 року, 225457,52 грн. процентів за користування депозитним вкладом в період з липня 2010 року по грудень 2011 року, 1216648,51 грн. інфляційних втрат з липня 2010 року по грудень 2011 року за прострочення виконання зобов'язання із щомісячного перерахування відсотків, нарахованих з жовтня 2008 року по грудень 2011 року, 577448,70 грн. 3% річних за невиконання з липня 2010 року по грудень 2011 року зобов'язання із щомісячного перерахування відсотків по договору, нарахованих з жовтня 2008 року по грудень 2011 року, 14033,61 грн. пені за порушення зобов'язання із щомісячного перерахування відсотків по договору в період з липня 2010 року по грудень 2011 року, а також стягнуто 42576,33 грн. витрат на сплату судового збору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.07.2013 у справі № 910/6849/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2013 та постановою Вищого господарського суду України від 23.12.2013, частково задоволено позовні вимоги ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" та стягнуто з ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на користь позивача 149699,88 грн. процентів за користування грошовими коштами за період з січня 2012 року по грудень 2012 року, 38,01 грн. інфляційних втрат за період з січня 2012 року по грудень 2012 року за прострочення виконання зобов'язання із щомісячного нарахування відсотків, нарахованих з жовтня 2008 року по грудень 2012 року, 423455,86 грн. 3% річних за невиконання за період з січня 2012 року по січень 2013 року зобов'язання із щомісячного перерахування відсотків по договору, нарахованих з жовтня 2008 року по грудень 2012 року, 8767,73 грн. пені за порушення зобов'язання із щомісячного перерахування відсотків по договору в період з січня 2012 року по січень 2013 року, а також 11639,21 грн. судового збору, в іншій частині позову відмовлено.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що під час примусового виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 18/208-09 від 31.08.2010 та постанови Дніпропетровського апеляційного суду від 14.12.2010 у справі № 18/208-09 в межах виконавчого провадження № 23699649, відкритого постановою Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 17.01.2011, на рахунок позивача № 26009037067500 в АТ "Укрсиббанк" 05.04.2013 від ДВС України було зараховано 22060316,91 грн. коштів в якості "погашення боргу згідно наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2010 у справі № 18/208-09 про стягнення з ПАТ "Промінвестбанк". Дані кошти були списані Державною виконавчою службою з рахунку відповідача 07.03.2013.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" зазначає про те, що остаточне повернення йому депозитного вкладу було здійснено відповідачем лише 05.04.2013, що є підставою для нарахування процентів за користування депозитним вкладом в сумі 38582,46 грн. виходячи з ставки 15% річних, визначеної сторонами в договорі, за період з січня 2013 року по квітень 2013 року, які не були предметом спору у попередніх судових справах, а також 3 % річних в сумі 3086,88 грн. та інфляційних втрат в сумі 29761,05 грн.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції, відповідач направив позивачеві заяву № 09-8-7/1835 від 10.10.2016 про залік зустрічних однорідних вимог, відповідно до якої зараховуються вимоги позивача до банку про стягнення 38582,46 грн. процентів за користування частиною депозитного вкладу та вимоги банку до позивача про повернення 40000,00 грн.

Так, судами встановлено, що 40000,00 грн., які були отримані відповідачем за договором, 27.03.2014 були перераховані згідно меморіального ордеру № 293944 на поточний рахунок № 26006601005017, належний позивачеві. 17.02.2015 вказані кошти були списані на рахунок Державної виконавчої служби України (платіжне доручення № 396/14-2) та спрямовані на погашення боргу ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" перед ПАТ "Родовід Банк", тобто за рахунок даних коштів відбулось задоволення позивачем своїх зобов'язань перед третіми особами.

Судами визначено, що вказані кошти є складовою депозитного вкладу за договором, зобов'язання з повернення якого станом на 27.03.2014 вже було припинено, у зв'язку із чим суди дійшли висновку про те, що набуття позивачем вказаних коштів в сумі 40000,00 грн. є таким, що здійснено без достатньої правової підстави.

Відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

За таких обставин, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що обов'язок відповідача зі сплати 38582,46 грн. процентів за період з 01.01.2013 по 04.04.2013 відсутній у зв'язку з зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі статті 601 Цивільного кодексу України, у зв'язку із чим правомірно припинили провадження у справі в цій частині на підставі п. 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, вірно встановивши, що право на повернення вказаної суми коштів у відповідача виникло не раніше 28.03.2014, суд апеляційної інстанції, з яким погоджується колегія суддів, обґрунтовано відхилив заперечення позивача про сплив позовної давності до вказаних вимог.

Доводи касаційної скарги позивача зазначеного висновку суду апеляційної інстанції не спростовують.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 1060 Цивільного кодексу України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського строкового вкладу банк зобов'язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу

Банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав (ч.ч. 1, 5 ст. 1061 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк по день фактичного їх повернення вкладникові.

Встановивши, що позивач звернувся до банку із заявою про повернення банківського вкладу у зв'язку із закінченням дії договору, а не достроково, зобов'язання з повернення якого відповідачем не виконано, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про стягнення 38582,46 грн. процентів за користування депозитним вкладом, виходячи із визначеної договором ставки у розмірі 15%, що також відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній, зокрема у постановах від 21.09.2016 у справі № 6-544цс16 та від 28.01.2015 у справі № 6-247цс14.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, прийняття судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум.

Враховуючи прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, а також положення наведених норм законодавства України, суди попередніх інстанцій, перевіривши наданий позивачем розрахунок, дійшли обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача 28882,80 грн. інфляційних втрат та 3086,88 грн. 3% річних.

За таких обставин колегія суддів касаційної інстанції погоджується із правомірним висновком судів попередніх інстанції про часткове задоволення позовних вимог, який відповідає встановленим обставинам справи та зроблений із вірним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до статті - 111-7 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції лише перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Оцінка та перевірка обставин справи і доказів не віднесена до повноважень касаційної інстанції.

Матеріали справи свідчать про те, що господарськими судом апеляційної інстанції в порядку ст. 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Викладені у касаційних скаргах доводи скаржників обґрунтованих висновків судів не спростовують та зводяться до заперечень щодо здійсненої судами попередніх інстанції оцінки доказів у справі та доведення інших обставин, ніж ті, що були встановлені судами попередніх інстанцій, в той час як згідно з вимогами ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Вказані доводи скаржників були предметом розгляду у суді апеляційної інстанції і їм була надана належна правова оцінка апеляційним судом.

Посилання відповідача на невірне визначення судами розміру процентної ставки за користування депозитними коштами, яка підлягала застосуванню до спірних правовідносин, а також про помилковість висновків судів щодо дати виконання банком зобов'язання з повернення коштів, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки вказані доводи, крім вищенаведеного, спростовуються також змістом направленої відповідачем заяви про зарахування зустрічних вимог від 10.10.2016.

З огляду на встановлені судами обставини справи та з урахуванням наведених приписів процесуального закону, касаційна інстанція, перевіривши відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові суду апеляційної інстанції, дійшла висновку про відсутність підстав для її зміни чи скасування.