ОСОБА_4 звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ставищенське ремонтно-транспортне підприємство" про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Ставищенське ремонтно-транспортне підприємство", оформленого протоколом зборів учасників № 2 від 10.09.2015, стосовно проведення дій по передачі майна товариства в іпотеку Приватного акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк".

Рішенням Господарського суду Київської області від 23.12.2016 у справі № 911/3183/16 (суддя Колесник Р.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2017 (колегія суддів у складі: головуючого судді Андрієнка В.В., суддів Дідиченко М.А., Буравльова С.І.), позов задоволено повністю; визнано недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Ставищенське ремонтно-транспортне підприємство" оформлене протоколом зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Ставищенське ремонтно-транспортне підприємство" № 2 від 10.09.2015 стосовно проведення дій по передачі майна товариства в іпотеку Приватному акціонерному товариству "Український будівельно-інвестиційний банк".

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Приватне акціонерне товариство "Український будівельно-інвестиційний банк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати Господарського суду Київської області від 23.12.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2017у справі № 911/3183/16, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою до суду, скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Скаржник вказує на те, що судами попередніх інстанцій не встановлено факту та характеру порушення оскаржуваним рішенням прав та інтересів позивача; порушено вимоги ст. 13 Цивільного кодексу України, оскільки не взято до уваги, що позов не направлений на відновлення порушених прав учасника товариства, а фактично поданий з метою подальшого оскарження договору іпотеки, що порушує права банку; не враховано відсутності безумовних підстав для визнання недійсним рішення загальних зборів учасників; неправильно застосовано норми ст.ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України щодо оцінки письмових пояснень відповідача, який є зацікавленою особою у визнанні недійсним оскаржуваного рішення.

До Вищого господарського суду України надійшов відзив ОСОБА_4 на касаційну скаргу, в якому позивач просить в задоволенні касаційної скарги відмовити в повному обсязі.

29.06.2017 до Вищого господарського суду України надійшли додаткові пояснення Приватного акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк" до касаційної скарги.

Сторони згідно з приписами статті - 111-4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак третя особа-2 не скористалася передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.

Колегія суддів беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що відповідно до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Ставищенське ремонтно-транспортне підприємство" (далі - Товариство), затвердженого протоколом № 1 від 16.07.2015, ОСОБА_4 є учасником Товариства, якому належить частка у сумі 2499,00 грн., що становить 0,2445% статутного капіталу Товариства та відповідає 0,2445% голосів на загальних зборах учасників.

10.09.2015 відбулись загальні збори учасників Товариства, на яких було прийняті рішення:

1. З метою належного забезпечення зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "НК "Народна" перед Приватним акціонерним товариством "Український будівельно-інвестиційний банк": звернутися до керівництва ПАТ "Український будівельно-інвестиційний банк" з пропозицією виступити майновим поручителем по виконанню зобов'язань ТОВ "НК "Народна" по кредитному договору LV/U/04-0230 від 23.10.2013 та договору овердрафту OV/U/04-0119 від 05.04.2013.

2. Надати згоду щодо надання в іпотеку ПАТ "Український будівельно-інвестиційний банк" - нерухоме майно, а саме: контора, літ. "П" - 462,0 кв.м; котельня, літ. "Б" - 469,4 кв.м.; паливний цех літ. "В" 458,7 кв.м.; насосна, літ. "Г" - 24,7 кв.м.; станція технічного обслуговування літ. "Д" - 1400,4 кв.м; механізація тваринницьких приміщень, літ. "Е" - 877,1 кв.м.; - технічно-обмінний пункт, літ. "Ж" - 519,9 кв.м.; ремонтна майстерня, літ. "З" 1481,5 кв.м.; сторожка, літ. "К" - 25,1 кв.м.; моторний цех, літ. "Л" - 540,2 кв.м.; покрасочна, літ. "М" - 101,3 кв.м.; диспетчерська, літ. "Н" - 17,4 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 в якості забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "НК "Народна" на загальну суму 27584758,96 грн.;

3. Надати повноваження на укладання та підписання договору іпотеки вищевказаного нерухомого майна з Публічним акціонерним товариством "Український будівельно-інвестиційний банк" та інших документів директору ТОВ "Ставищенське РТП" - ОСОБА_10.

Рішення прийнято одноголосно. Зазначені рішення оформлено протоколом № 2 від 10.09.2015.

Судами зазначено, що зі змісту протоколу № 2 від 10.09.2015 вбачається, що на зборах були присутні 5 учасників Товариства, які володіють в сукупності 92,4099% статутного капіталу: ТОВ "Юридична компанія АТІС", частка якого в статутному капіталі Товариства становить 49,04218%; ОСОБА_10, частка якого в статутному капіталі товариства становить 29,2350%; ОСОБА_11, частка якої в статутному капіталі товариства становить 13,7336%; ОСОБА_12, частка якого в статутному капіталі товариства становить 0,2944 %; ОСОБА_13, частка якого в статутному капіталі товариства становить 0,1048%, які сукупно володіють 92,40998% статутного капіталу.

28.09.2015 між Публічним акціонерним товариством "Український будівельно-інвестиційний банк" (іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ставищенське ремонтно-транспортне підприємство" (іпотекодавець) було укладено іпотечний договір, за умовами якого іпотекодавець в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором LV/U/04-0230 від 23.10.2013 передав в іпотеку нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Предметом позову у цій справі є позовні вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства, оформленого протоколом зборів учасників № 2 від 10.09.2015.

Обґрунтовуючи підстави недійсності вищевказаних рішень, позивач посилається на те, що в порушення вимог ст. 61 Закону України "Про господарські товариства" та п. 11.4. Статуту Товариства він не був повідомлений належним чином про проведення загальних зборів учасників Товариства 10.09.2015 та про порядок денний, а прийняте рішення поставило Товариство у скрутне становище без урахування думки всіх учасників Товариства.

Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що позивач, який володіє часткою в розмірі 0,2445% статутного капіталу Товариства, участі у зборах учасників товариства 10.09.2015 не приймав та не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів не був належним чином повідомлений про проведення зборів та порядок денний, у зв'язку із чим дійшов висновку, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, про те, що скликання зборів учасників товариства було проведено з порушенням встановленої законом процедури, чим порушені права позивача на участь у загальних зборах учасників Товариства.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасними з огляду на таке.

Згідно з частиною 2 статті 111-5 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" (v0006600-12) , рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 (v0006600-12) ).

Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам не відповідають.

Відповідно до положень ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із положеннями статті 98 Цивільного кодексу України рішення загальних зборів може бути оскаржене учасником товариства до суду.

Отже, для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у пункті 17 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" (v0013700-08) , підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути:

порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства;

позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах;

порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

Разом з тим, не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів господарського товариства, є підставою для визнання недійсними прийнятих на них рішень.

Як визначено п.п. 2.13, 2.14 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 № 4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" (v0004600-16) , безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з порушенням прямих вказівок закону є:

- прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення або у разі неможливості встановлення наявності кворуму;

- прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства;

- прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного, на розгляд яких не було отримано згоди усіх присутніх на загальних зборах;

- відсутність протоколу загальних зборів ТОВ (частина шоста статті 60 Закону України "Про господарські товариства");

- відсутність протоколу загальних зборів АТ, підписаного головою і секретарем зборів (стаття 46 Закону України "Про акціонерні товариства").

Під час вирішення питання про недійсність рішень загальних зборів у зв'язку з іншими порушеннями, допущеними під час їх скликання та проведення, господарський суд повинен оцінити, як ці порушення вплинули на прийняття загальними зборами відповідного рішення.

Рішення загальних зборів юридичної особи можуть бути визнані недійсними в судовому порядку в разі недотримання процедури їх скликання, встановленої статтею 61 Закону України "Про господарські товариства", статтею 35 Закону України "Про акціонерні товариства", статтею 15 Закону України "Про кооперацію".

Права учасника (акціонера, члена) юридичної особи можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо. При вирішенні питання про недійсність рішень загальних зборів у зв'язку з порушеннями, допущеними під час скликання та проведення загальних зборів, господарський суд повинен оцінити, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення.

Так, відповідно до ст. 10 Закону України "Про господарські товариства", ст. 116 Цивільного кодексу України учасники товариства мають право, зокрема брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом.

Згідно із ч. 5 ст. 61 Закону України "Про господарські товариства" про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів. Будь-хто з учасників товариства вправі вимагати розгляду питання на загальних зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів. Не пізніш як за 7 днів до скликання загальних зборів учасникам товариства повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного зборів. З питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх учасників, присутніх на зборах.

Обов'язковою умовою повідомлення про скликання загальних зборів юридичної особи є одночасна наявність у такому повідомленні інформації про час, місце проведення зборів та інформації про питання, що будуть винесені на розгляд зборів (порядок денний).

Як передбачено ст. 32 - 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Проте, протокол № 2 від 10.09.2015, яким оформлені оскаржувані рішення Товариства, у матеріалах справи відсутній, у зв'язку із чим встановлені судами попередніх інстанцій обставини щодо присутності/відсутності учасників Товариства (в т.ч. позивача ) на загальних зборах Товариства 10.09.2015, повідомлення їх про проведення зборів, змісту прийнятих рішень та результатів голосування по питаннях порядку денного зборів не ґрунтуються на наявних у справі доказах.

При цьому, матеріали справи свідчать, що суд першої інстанції неодноразово зобов'язував позивача та відповідача надати засвідчену копію рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Ставищенське ремонтно-транспортне підприємство" від 10.09.2015, а також відомості щодо порядку повідомлення учасників Товариства про проведення вказаних загальних зборів, внаслідок чого розгляд справи неодноразово відкладався у зв'язку із неможливістю вирішити спір, однак зазначені вимоги суду сторонами виконані не були.

За таких обставин висновки судів попередніх інстанцій про скликання та проведення загальних зборів учасників Товариства з порушенням встановленої законом процедури колегія суддів вважає передчасним.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій допустили неповноту у дослідженні обставин справи та дійшли передчасних висновків щодо правового змісту тих правовідносин, які склалися між сторонами.

За таких обставин, оскаржувані рішення та постанова не можуть вважатися обґрунтованими, оскільки, в порушення вимог частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, прийняті без повного та всебічного з'ясування всіх суттєвих обставин справи та оцінки доказів, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті.

Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції, за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, прийняті у справі рішення та постанова не відповідають нормам чинного законодавства і тому підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у даній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, дати належну юридичну оцінку доводам та запереченням учасників судового процесу і, в залежності від встановленого та у відповідності з вимогами закону, вирішити спір.