Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" від 30.09.2016 у справі № 53/16 (з урахуванням ухвали від 27.01.2017) за позовом Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" (далі - Банк, ПАТ "Сбербанк", кредитор) до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства "Оксамит, ЛТД" (далі - Товариство, ТОВ ВКП "Оксамит, ЛТД", поручитель), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестменеджмент" про стягнення заборгованості, позовні вимоги задоволено та присуджено до стягнення з ТОВ ВКП "Оксамит, ЛТД" заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 10-В/13/07КЛ-КБ від 12.07.2013 в сумі 548939900,69 грн., з яких: 316147523,62 грн. основної заборгованості за кредитною лінією, 69452104,30 грн. процентів за користування кредитною лінією, 135976661,10 грн. пені за прострочення сплати загальної заборгованості за кредитною лінією, 27363611,67 грн. пені за прострочення сплати процентів за користування кредитною лінією.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2017 (з урахуванням заяви про виправлення описки від 16.01.2017) заяву ПАТ "Сбербанк" про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" від 30.09.2016 у справі № 53/16 задоволено, видано накази наступного змісту: 1) стягнути з ТОВ ВКП "Оксамит, ЛТД" (73039, Україна, м. Херсон, вул. 49 Гвардійської Херсонської дивізії, буд. 24, ідентифікаційний код 38638995) на користь ПАТ "Сбербанк" (01601, Україна, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 46, ідентифікаційний код 25959784) заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 10-В/13/07/КЛ-КВ від 12.07.2013 в сумі 548939900,69 (п'ятсот сорок вісім мільйонів дев'ятсот тридцять дев'ять тисяч дев'ятсот) гривень 69 копійок з яких: основної заборгованості - 316147523,62 грн. (триста шістнадцять мільйонів сто сорок сім тисяч п'ятсот двадцять три гривні 62 копійки); процентів за користування Кредитної лінією - 69452104,30 грн. (шістдесят дев'ять мільйонів чотириста п'ятдесят дві тисячі сто чотири гривні 30 копійок); пені за прострочення сплати загальної заборгованості за Кредитною лінією - 135976661,10 грн. (сто тридцять п'ять мільйонів дев'ятсот сімдесят шість тисяч шістсот шістдесят одна гривня 10 копійок); пені за прострочення сплати процентів за користування кредитною лінією - 27363611,67 грн. (двадцять сім мільйонів триста шістдесят три тисячі шістсот одинадцять гривень 27 копійок); 2) стягнути з ТОВ ВКП "Оксамит, ЛТД" на користь ПАТ "Сбербанк" 42500 гривень витрат по сплаті судового збору. Строк пред'явлення наказів до виконання - 16.01.2020 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.04.2017 (суддя Трофименко Т.Ю.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2017 (колегія суддів у складі: Гончаров С.А., Скрипка І.М., Куксов В.В.), заяву Товариства про відстрочку виконання рішення постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" від 30.09.2016 у справі № 53/16 задоволено частково. Відстрочено на 1 (один) рік (до 05.04.2018 р.) виконання зазначеного рішення (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 27.01.2017), на виконання якого видано накази № 910/22214/16 від 16.01.2017.

Не погоджуючись з вказаними ухвалою та постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти постанову, якою у задоволенні заяви ТОВ ВКП "Оксамит, ЛТД" про відстрочення виконання рішення відмовити в повному обсязі.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 21.06.2017 у зв'язку із запланованою відпусткою судді Малетича М.М. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/22214/16. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.06.2017 у справі № 910/22214/16 визначено наступний склад колегії суддів: Кролевець О.А. - головуючий, Євсіков О.О., Самусенко С.С.

Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "Оксамит, ЛТД" у своєму відзиві проти доводів касаційної скарги заперечило, посилаючись на її безпідставність та необґрунтованість.

Учасники судового процесу згідно з приписами ст. - 111-4 ГПК України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак третя особа не скористалась передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. - 111-7 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових актах, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно умов договору про відкриття кредитної лінії № 10-В/13/07КЛ-КБ від 12.07.2013, укладеного між ПАТ "ДБ Сбербанк Росії" (правонаступником якого є ПАТ "Сбербанк"), та ТОВ "Інвестменеджмент", як позичальником, Банк відкрив позичальнику кредитну лінію в доларах США та надав позичальнику кредитні кошти у порядку та на умовах, визначених цим договором, а позичальник зобов'язався використовувати кредит на цілі, визначені умовами договору, своєчасно та у повному обсязі сплачувати банку проценти за користування кредитом, а також повернути банку кредит у терміни, встановлені договором та виконати інші умови договору.

12.07.2013 року між ПАТ "ДБ Сбербанк Росії" (правонаступником якого є ПАТ "Сбербанк"), як кредитором, та ТОВ ВКП "Оксамит, ЛТД", як поручителем, укладено договір поруки, за умовами якого поручитель в повному обсязі зобов'язався відповідати за зобов'язаннями ТОВ "Інвестменеджмент" за договором про відкриття кредитної лінії № 10-В/13/07КЛ-КБ від 12.07.2013.

Таким чином, у спірних правовідносинах відповідач виступає поручителем перед ПАТ "Сбербанк" за виконання ТОВ "Інвестменеджмент" своїх зобов'язань за кредитним договором.

В провадженні господарського суду Херсонської області перебуває справа № 923/34/17, порушена за позовною заявою ПАТ "Сбербанк" до ТОВ "Інвестменеджмент", в якій ПАТ "Сбербанк" просить в рахунок часткового погашення заборгованості ТОВ "Інвестменеджмент" за договором про відкриття кредитної лінії № 10-В/13/07КЛ-КБ від 12.07.2013 в сумі 623398282,80 грн. (з якої заборгованість за кредитною лінією - 316147523,62 грн., проценти за користування кредитною лінією - 85435117,99 грн. за період з 07.04.2014 р. по 14.12.2015р. включно; пені за прострочення сплати процентів - 37829474,07 грн.) звернути стягнення на предмет іпотеки, переданий ТОВ "Інвестменеджмент" в іпотеку ПАТ "Сбербанк" за іпотечним договором від 24.07.2013 (перша черга будівництва (підвальний та перший поверхи) торгово-розважального центру) та об'єкт незавершеного будівництва торгово-розважального центру готовністю 73% за адресою: м.Херсон, вул. Суворова, 12, та визнати за ПАТ "Сбербанк" право власності на вказані об'єкти нерухомості. На даний час у справі № 923/34/17 призначено судову товарознавчу експертизу для визначення ринкової вартості об'єктів іпотеки.

Судами також встановлено, що постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Депаратменту ДВС Міністерства юстиції України від 10.03.2017 ВП № 53547767 відкрито виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/22214/16, виданого 16.01.2017р. щодо стягнення з ТОВ ВКП "Оксамит, ЛТД" на користь ПАТ "Сбербанк" заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 10-В/13/07КЛ-КБ від 12.07.2013 в сумі 548939900,69 грн., з яких: 316147523,62 грн. основної заборгованості за кредитною лінією, 69452104,30 грн. процентів за користування кредитною лінією, 135976661,10 грн. пені за прострочення сплати загальної заборгованості за кредитною лінією, 27363611,67 грн. пені за прострочення сплати процентів за користування кредитною лінією.

Як вбачається з матеріалів справи, заявником надано адресований Банку лист №012 від 25.04.2016, в якому поручитель просить надати дозвіл на передачу в оренду нежилих приміщень загальною площею 3511 кв.м. та обладнання, що знаходиться за адресою: м.Херсон, вул. 9 Східна, 56а, потенційному орендарю - ТОВ "Еко-Млин". Комерційні умови договору оренди передбачають сплату орендарем щомісячної орендної плати в розмірі 150000 грн., третю частину з якої Товариство планує перераховувати на користь ПАТ "Сбербанк" в погашення зобов'язань по сплаті відсотків за кредитними договорами.

Обґрунтовуючи підстави надання відстрочки виконання рішення на 36 місяців, Товариство посилається на перебування у скрутному фінансовому становищі через відсутність ведення господарської діяльності, відсутність грошових коштів на рахунках, що підтверджується доданими податковими деклараціями за 2016 р. та за січень 2017 р., проте, заявник не відмовляється від виконання своїх зобов'язань перед Банком за договором поруки від 12.07.2013, зокрема, з метою отримання грошових коштів, які могли б бути спрямовані на погашення заборгованості позичальника (ТОВ "Інвестменеджмент"), поручителем вжито заходів з пошуку орендарів з метою передачі в оренду належного йому майна, а укладення договору оренди належного заявнику мельничного комплексу дозволить отримувати стабільний прибуток, за рахунок якого стане можливим погашення заборгованості перед ПАТ "Сбербанк" та виконання наказу Господарського суду міста Києва від 16.01.2017. Крім того, за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки в межах розгляду господарським судом Херсонської області справи № 923/34/17, а також за рахунок заставленого обладнання більша частина боргу ТОВ "Інвестменеджмент" перед ПАТ "Сбербанк" за договором про відкриття кредитної лінії № 10-В/13/07КЛ-КБ від 12.07.2013 буде погашена.

Задовольняючи частково заяву відповідача про надання відстрочки виконання судового рішення, суди попередніх інстанцій виходили з доведеності належними та допустимими доказами скрутного фінансового становища відповідача через відсутність грошових активів, що в сукупності зі статусом Товариства, як фінансового поручителя перед Банком, та перебуванням у провадженні Господарського суду Херсонської області справи щодо звернення стягнення на предмет іпотеки (недобудований торгово-розважальний центр), належний позичальнику (третій особі), підтверджує наявність передбачених процесуальним законом умов для відстрочення виконання рішення. При цьому, суди зазначили про те, що можливе укладення у майбутньому договору оренди стосовно належного Товариству майна (мельничного комплексу) дозволить останньому отримувати стабільний прибуток, за рахунок якого стане можливим погашення в майбутньому заборгованості перед ПАТ "Сбербанк", а, зважаючи на значний розмір присудженої до стягнення з ТОВ ВКП "Оксамит, ЛТД" заборгованості (548939900,69 грн.), яка виникла внаслідок невиконання боржником (ТОВ "Інвестменеджмент") своїх зобов'язань за кредитним договором не може бути погашена поручителем одноразово, і можливість збереження господарської діяльності Товариства в контексті подальшого наповнення місцевого бюджету, недопущення загрози банкрутства підприємства та збереження робочих місць на фоні нестабільної економічної ситуації, є підстави для відстрочення виконання рішення на 1 рік, що не спричинить Банку додаткових збитків.

Однак, колегія суддів вважає зазначені висновки судів передчасними з огляду на таке.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 105 ГПК України у постанові мають бути зазначені: обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Як роз'яснено в п. 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" (v0009600-12) , підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Перевіривши в межах, встановлених ст. - 111-7 ГПК України, в касаційному порядку ухвалу і постанову в даній справі щодо застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, касаційна інстанція дійшла висновку, що судами не у повному обсязі дотримано наведених вище вимог, які ставляться до судового рішення.

Оскаржувані ухвала та постанова не містять висновків щодо доведеності належними доказами наявної загрози банкрутства Товариства чи відсутності у нього майна, на яке можливо було б звернути стягнення, що в розумінні ст. 121 ГПК України є обставинами, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк, відтак, слугують підставами для відстрочки виконання судового рішення.

В порушення приписів ст.ст. 34, 43, 101, 105 ГПК України апеляційним судом не спростовано викладені в апеляційній скарзі доводи Банку щодо ненадання відповідачем жодних доказів на підтвердження надсилання на адресу кредитора листа № 012 від 25.04.2016 (а.с.88), в якому поручитель просить надати дозвіл на передачу в оренду нежилих приміщень загальною площею 3511 кв.м. та обладнання, що знаходиться за адресою: м.Херсон, вул. 9 Східна, 56а, потенційному орендарю - ТОВ "Еко-Млин", зазначаючи, що третину щомісячної орендної плати в розмірі 150000 грн. (в разі укладення договору оренди) Товариство планує перераховувати на користь ПАТ "Сбербанк" з метою погашення зобов'язань по сплаті відсотків за кредитним договором.

Судами попередніх інстанцій не відхилено належним чином твердження кредитора про недоведеність завершення триваючого вже більше року між поручителем та потенційним орендарем (ТОВ "Еко-Млин") переговорного процесу щодо ймовірної передачі в оренду належного Товариству нерухомого майна (мельничного комплексу), що нібито дозволило б отримувати стабільний прибуток, за рахунок якого стане можливим погашення у майбутньому заборгованості перед Банком.

Висновок суду першої інстанції з цього приводу має характер припущень, оскільки матеріали справи не містять доказів укладення відповідного договору оренди. Натомість зі змісту заяви про відстрочення виконання рішення (а.с. 75) та листа ТОВ "Еко-Млин" від 15.02.2016 (а.с. 89) вбачається, що суттєвою перешкодою для передачі в оренду мельничного комплексу є застарілість обладнання та досить висока вартість витрат з виконання ремонтно-відновлювальних робіт, яка покладається на майбутнього орендаря.

Крім того, посилаючись на скрутне фінансове становище Товариства через відсутність грошових активів, що підтверджується доданими податковими деклараціями за 2016 р. та за січень 2017 р., судами безпідставно залишено поза увагою імперативні приписи ст.ст. 554, 617 ЦК України, згідно яких у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Відсутність у боржника необхідних коштів не звільняє його від відповідальності за порушення зобов'язання.

З урахуванням положень ст. 121 ГПК України, касаційна інстанція також не вбачає жодного причинно-наслідкового зв'язку між існуванням виняткових підстав для надання відстрочки виконання судового рішення та обставинами можливого задоволення кредиторських вимог Банку шляхом звернення стягнення на належний позичальнику (третій особі) предмет іпотеки (недобудований торгово-розважальний центр) за результатами розгляду господарським судом Херсонської області справи № 923/34/17, на що помилково послався суд першої інстанції. Тим більше, що судами встановлено факт зупинення провадження у справі № 923/34/17 з мотивів призначення судової товарознавчої експертизи для визначення ринкової вартості об'єктів іпотеки, а з ухвали господарського суду Херсонської області від 31.03.2017 у цій справі, вміщеної в Єдиному державному реєстрі судових рішень, вбачається, що згідно адресованого суду листа Херсонського відділення ОНДІСЕ від 27.03.2017 експерт у зв'язку з великою завантаженістю зможе приступити до проведення експертизи не раніше вересня 2017 р.

Водночас, відповідач не обґрунтував, яким чином сам по собі його статус фінансового поручителя, який згідно умов договору поруки від 12.07.2013 солідарно відповідає за зобов'язаннями позичальника (третьої особи) в повному обсязі, може завадити виконанню судового рішення чи свідчити про скрутне фінансове становище боржника.

При цьому, колегія суддів зауважує, що відповідно до ст. 42 та абзацу 5 ст. 44 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, а принципами підприємницької діяльності є комерційний розрахунок та власний комерційний ризик.

З огляду на це, не виключається наявність достатніх підстав вважати, що наведені Товариством обставини передусім є наслідком господарської діяльності відповідача, його власного комерційного розрахунку та ризику, а не виникли в силу якихось об'єктивних (непереборних) чи незалежних від боржника обставин, як наслідок, судами достеменно не встановлено виняткової сукупності обставин, які б свідчили про тяжкий фінансово-економічний стан боржника та унеможливлювали примусове виконання судового рішення протягом строків, передбачених Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) .

Згідно з ч. 2 ст. - 111-13 ГПК України касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.

Отже, приймаючи ухвалу та постанову у даній справі, суди попередніх інстанцій в порушення ст.ст. 34, 43, 84, 101, 105, 121 ГПК України не взяли до уваги вищенаведеного та не оцінили всі матеріали справи в їх сукупності. Оскільки касаційна інстанція не наділена правом оцінки наданих сторонами доказів, а таке право належить до повноважень судів першої та апеляційної інстанцій з додержанням принципу рівності сторін у процесі, справу слід передати на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення усіх суттєвих обставин справи і надання їм належної правової оцінки в сукупності.

Керуючись ст.ст.- 111-5, - 111-7, - 111-9-- 111-12, - 111-13 ГПК України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду міста Києва від 05.04.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2017 у справі № 910/22214/16 скасувати, а справу передати до господарського суду міста Києва для нового розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства "Оксамит, ЛТД" про відстрочку виконання рішення постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" від 30.09.2016 у справі № 53/16.