- поновлення договору оренди від 10.09.2004 року, укладеного між ним та Долинською районною державною адміністрацією та ПСП "Зарічне" земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 34,3761 га ріллі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Новогригорівської другої сільської ради Долинського району Кіровоградської області строком на 10 років починаючи з 21.10.2014 року по 21.10.2014 року;

- скасування договору оренди землі від 14.04.2015 року, укладеного між Головним управлінням Держземагенства у Кіровоградській області та ОСОБА_6.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивач є належним орендарем земельної ділянки, у зв'язку з чим посилаючись на приписи частин 1, 2 та 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" вважав, що Головним управління Держгеокадастру у Кіровоградській області незаконно відмовлено в поновлені договору оренди земельної ділянки та укладено договір з ОСОБА_6

Ухвалами господарського суду Кіровоградської області від 22.10.2015 р. та від 05.11.2015 р. було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - гр. ОСОБА_6, а також залучено до участі у справі іншого відповідача - ФГ "ХТЗ".

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 17.11.2015 р. в задоволенні позову відмовлено, зазначивши про встановлення частиною 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" відповідної процедури та встановивши факт повідомлення позивача про прийняте Головним управлінням Держземагентства в Кіровоградській області рішення щодо відмови у поновленні договору оренди земельної ділянки від 10.09.2004.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.02.2016 р. рішення суду першої інстанції скасоване, прийняте нове рішення, яким позов задоволено частково. Поновлено договір оренди землі від 10.09.2004 року, укладений між ПСП "Зарічне" та Долинською районною державною адміністрацією. В частині вимог про скасування договору оренди землі від 14.04.2015 року, укладеного між управлінням Держземагентства у Кіровоградській області та гр. ОСОБА_6, провадження у справі припинено. В решті позову відмовлено.

Суд апеляційної інстанції, зокрема, зазначав про наявність у ПСП "Зарічне" переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк та порушення цього права у зв'язку з укладенням орендодавцем договору оренди землі від 14.04.2015 року з іншим орендарем - ОСОБА_6

Постановою Вищого господарського суду України від 26.04.2016 р. судові рішення у даній справі скасовані, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції, вказуючи на те, що судами не було розмежовано правові конструкції, передбачені частинами 1-5 та частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та залишено судами поза увагою предмет та підстави позову і не з'ясовано в порядку якої частини вказаної правової норми було подано позов до суду.

Під час нового розгляду, 07.06.2016 р. ПСП "Зарічне" подано до господарського суду заяву, в якій позивач просив:

- визнати поновленим строком на 10 років, а саме - з 21.10.2014 р. по 21.10.2024 р., договір оренди землі, укладений 10.09.2004 р. між ПСП "Зарічне" та Долинською районною державною адміністрацією, зареєстрований у Долинському реєстраційному відділі ДП "Центр ДЗК при Держкомземі по земельних ресурсах" у Долинському районі 21.10.2004 р., книга № 4 за № 1169, з урахуванням всіх змін і доповнень, які були чинними до моменту поновлення договору;

- визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди про поновлення договору оренди землі, укладеного 10.09.2004 р. між ПСП "Зарічне" та Долинською районною державною адміністрацією, зареєстрований у Долинському реєстраційному відділі ДП "Центр ДЗК при Держкомземі по земельних ресурсах" у Долинському районі 21.10.2004 р., книга № 4 за № 1169, направленій ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області 29.01.2014 р. на умовах, які були чинними до моменту поновлення договору у редакції, викладеній позивачем у цій заяві (том 2 а.с. 45-47).

15.06.2016 р. у судовому засіданні позивачем подано до суду заяву про відмову від позовної вимоги про скасування договору оренди землі від 14.04.2015 р. строком на 10 років, укладеного між ГУ Держземагентства у Кіровоградській області та гр. ОСОБА_6 земельної ділянки, загальною площею 31,6546 га ріллі, яка знаходиться на території Новогригорівської Другої сільської ради Долинського району Кіровоградської області, як такого, що був упередженим та незаконним (том 2 а.с. 87).

У вступній частині рішення судом першої інстанції зазначено, що подана позивачем до суду заява від 07.06.2016 р. за своїм змістом є такою, що уточнює підстави пред'явленого позову, зберігаючи первісні обставини, на яких ґрунтувались вимоги позивача, а також змінює предмет позову, тобто матеріально-правову вимогу позивача та вважається такою, що подана позивачем до початку розгляду справи по суті, у зв'язку з чим прийнята судом до розгляду і вимоги позивача розглядались в редакції заяви позивача від 07.06.2016 р.

ПСП "Зарічне" стверджувало та наполягало, що Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області порушено його переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк, а також й право на поновлення договору оренди землі, а правовими підставами пред'явленого позову є частини 1-5 та частина 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Головне управління Держгеокадастру заперечуючи проти позову, посилаючись на правову позицію, викладену, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 25.02.2015 р. у справі № 6-10цс15, вказувало на недотримання позивачем процедури, передбаченої частиною 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі", а також відсутність волевиявлення обох сторін.

ФГ "ХТЗ" також заперечуючи проти позову з підстав порушення позивачем процедури реалізації переважного права на поновлення договору оренди землі, не досягнення між позивачем та Головним управлінням Держгеокадастру згоди щодо усіх істотних умов договору оренди землі та наявні заперечення ГУ Держгеокадастру щодо поновлення договору оренди землі із ПСП "Зарічне", вважаючи, що таким чином переважне право позивача на поновлення договору припинилося.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 06.12.2016 р. (судді: Вавренюк Л.С., Тимошевська В.В., Шевчук О.Б.) у задоволенні позовних вимог відносно Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області відмовлено повністю.

Прийнято відмову позивача від позову до ФГ "ХТЗ". Провадження у справі відносно ФГ "ХТЗ" припинено, у зв'язку з прийняттям господарським судом відмови позивача від позову в цій частині.

Мотивуючи рішення в частині відмови у задоволенні позову суд першої інстанції зазначав, що частина 4 статті 33 Закону України "Про оренду землі" містить пряму вказівку закону, що у разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди припиняється, у зв'язку з чим дійшов висновку, що позивач не довів належними доказами порушення його права, обумовленого частинами 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", що є однією з підстав пред'явленого позову, а у зв'язку з недосягненням згоди сторонами щодо істотних умов договору переважне право орендаря вважається припиненим.

Крім того, змістом частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", на яку також посилався позивач, передбачаються певні умови поновлення договору оренди землі, при цьому передбачається поновлення договору на той саме строк і на тих саме умовах, проте, оскільки позивач фактично не звертався до відповідача з вимогою продовжити договір на той самий строк і на тих самих умовах, а запропонована позивачем додаткова угода містить умови, відмінні від передбачених договором оренди землі, господарський суд дійшов висновку, що право позивача на укладення додаткової угоди про пролонгацію договору не є порушеним.

За апеляційною скаргою ПСП "Зарічне" Дніпропетровський апеляційний господарський суд (судді: Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А., Коваль Л.А.), переглянувши рішення господарського суду Кіровоградської області від 06.12.2016 р. в апеляційному порядку, постановою від 15.03.2017 р. залишив його без змін з тих же підстав.

ПСП "Зарічне" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить судові рішення у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги залишенням судами поза увагою доведеність наданими позивачем доказами та доводами: факту належного виконання ПСП "Зарічне" умов договору оренди; дотримання строків і процедури повідомлення про намір реалізувати своє переважне право на поновлення договору оренди землі на новий строк; не надіслання орендодавцем у встановлений законом строк відмови у поновлені договору на новий строк; продовження використання позивачем земельної ділянки протягом місяця після закінчення строку договору на підставі статті 33 Закону України "Про оренду землі", що свідчить про наявність у ПСП "Зарічне" переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк та порушення цього права у зв'язку із укладенням орендодавцем договору оренди землі від 14.04.2015 р. з іншою особою - ОСОБА_7

ФГ "ХТЗ" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а судові рішення у справі залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 10.09.2004 р. між ПСП "Зарічне" та Долинською районною державною адміністрацією було укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення строком на 10 років з послідуючою пролонгацією у встановленому законом порядку.

У відповідності до пункту 2 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 34,40 га ріллі.

Земельна ділянка розташована на території Новогригорівської Другої сільської ради Долинського району Кіровоградської області (пункт 3 договору оренди).

Згідно з пунктом 8 договору оренди землі від 10.09.2004 р., договір укладено на 10 років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Вказаний договір було зареєстровано у ДП "Центр ДЗК при Держкомземі по земельних ресурсах" у Долинському районі 21.10.2004 р., книга № 4 за № 1169.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 29.01.2014 року ПСП "Зарічне" звернулось до Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області із заявою про поновлення договору оренди землі, зареєстрованого 21.10.2014 за № 1169, загальною площею 34,40 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 10 років.

У відповідь на вказане звернення Головне управління Держземагентства у Кіровоградській області листом від 17.02.2014 р. № 02-21-04/470 повідомило про обов'язкову наявність агрохімічного паспорта поля, нормативної грошової оцінки земельної ділянки, витягу з державного земельного кадастру про внесення даних до національної кадастрової системи та реєстрації земельної ділянки в державному земельному кадастрі та файлу обміну на земельну ділянку. Враховуючи наведене Головне управління Держземагентства у Кіровоградській області повідомило про відсутність підстав для задоволення поданої заяви та запропонувало звернутись із відповідним листом-повідомленням про поновлення договору оренди землі, а також подати всі необхідні документи, передбачені земельним законодавством.

04.08.2014 р. ПСП "Зарічне" на адресу Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області було надіслано лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі, зареєстрованого 10.09.2004 за № 1169, строком на 10 років.

Листом-повідомленням від 14.08.2014 р. № 19-11-0.21-2759/2-14 Головним управлінням Держземагентства у Кіровоградській області заперечено у поновленні вказаного договору оренди землі, зазначивши про невідповідність розміру орендної плати, визначеної в договорі (1,5% від нормативної грошової оцінки землі) статті 288 Податкового кодексу України, якою мінімальний розмір орендної плати встановлено на рівні 3% нормативної грошової оцінки.

19.09.2014 р. ПСП "Зарічне" повторно направлено на адресу Головного управління Держземагентства в Кіровоградській області лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі від 10.09.2014 р. строком на 10 років.

У відповідь на вказаний лист, листом-повідомленням від 16.03.2015 р. № 19-11-0.2-5048/2-15 Головне управління Держземагентства у Кіровоградській області повідомило про заперечення у поновленні договору оренди землі у зв'язку з припиненням дії договору, так як закінчився строк, на який його було укладено.

08.04.2015 р. ПСП "Зарічне" звернулось до Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області з клопотанням про надання дозволу на укладення договору оренди землі на земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 34,3761 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 10 років на території Новогригорівської Другої сільської ради.

Листом-повідомленням від 12.06.2015 р. ДС-31-110.21-894/22-15 Головне управління Держгеокадастру заперечило в укладенні договору оренди землі, мотивуючи відмову припиненням договору оренди землі у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено.

Судами під час розгляду справи зазначено, що зі змісту позовної заяви та додатково поданих в подальшому на вимогу суду письмових пояснень позивача вбачається, що матеріально-правовими підставами позовних вимог позивач визначає частини 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та частину 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки вважає порушеним як переважне його право на поновлення договору, так і право орендаря на поновлення договору, що регламентується частиною 6 зазначеної правової норми. Цивільний кодекс України (435-15) передбачає два випадки пролонгації договору найму (оренди): частина 1 статті 764 та частина 1 статті 777 цього Кодексу, за змістом яких якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений. Наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк.

Аналогічні підстави поновлення договорів оренди землі передбачено статтею 33 Закону України "Про оренду землі", яка конкретизує порядок такої пролонгації.

За змістом вказаної норми по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Таким чином, статті 33 Закону України "Про оренду землі" у частині 1 регламентує переважне право орендаря перед іншими особами на укладення договору оренди землі, а в частині 6 - підстави поновлення договору оренди, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що для застосування положень частини 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належним чином виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення.

При цьому, частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено іншу підставу поновлення договору оренди, а саме: у тому разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Тобто для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користуватися виділеною земельною ділянкою; орендар належним чином виконує свої обов'язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди; сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди (постанова Верховного Суду України від 25.05.2016 р. у справі № 911/1707/15).

Крім того, відповідно до статті 15 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент укладення договору з ПСП "Зарічне" від 10.09.2004 р.) однією з істотних умов договору оренди землі визначався об'єкт оренди - місце розташування та розмір земельної ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до пункту 1 договору оренди землі від 10.09.2004 р. ПСП "Зарічне" було передано в оренду земельну ділянку сільськогосподарського призначення виділену в натурі (на місцевості) загальною площею 34,40 га ріллі.

01.01.2013 р. набрав чинності Закон України від 07.07.2011 р. № 3613-VI (3613-17) "Про Державний земельний кадастр, яким, зокрема, абзац 2 частини 1 статті 15 Закону України "Про оренду землі" викладено у новій редакції, а саме передбачено, що істотною умовою договору оренди землі є інформація про об'єкт оренди - кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки.

За приписами частини 1 статті 79 Земельного кодексу України (в редакції, чинній станом на звернення ПСП "Зарічне" до відповідача з листом - повідомленням від 29.01.2014 р.) земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Статтею 79-1 вказаного Кодексу визначений порядок формування земельної ділянки як об'єкта оренди цивільних прав та передбачено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування. У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв'язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області від 09.04.2015 р., зокрема, затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду та надано в оренду ОСОБА_6 земельну ділянку загальною площею 31,6546 га, у тому числі 31,6546 га рілля (кадастровий номер НОМЕР_1), земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі, для ведення фермерського господарства (код класифікатора видів цільового призначення земель 01.02), розташовану на території Кіровоградської області Долинського району Новогригорівської Другої сільської ради за межами населеного пункту (том 1 а.с. 24).

Таким чином, з матеріалів справи вбачається формування земельної ділянки із присвоєнням кадастрового номеру та зміна площі земельної ділянки.

За приписами частини 10 статті 33 Закону України "Про оренду землі" у разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.

Зміна фактичних площ і меж земельних ділянок з присвоєнням їм нових кадастрових номерів унеможливлює пролонгацію укладеного раніше договору у порядку, передбаченому частинами 1 та 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки такі зміни мають наслідком укладання договору оренди земельних ділянок із дотриманням вимог закону щодо порядку одержання земельної ділянки на праві оренди (постанова Верховного Суду України від 25.05.2016 р. у справі № 911/1707/15).

Здійснюючи судовий розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції було встановлено недоведеність позивачем наявності як підстав для поновлення договору оренди землі від 10.09.2004 р. в порядку частин 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", так і на підставі частини 6 вказаної норми, на які посилався позивач.

Відповідно до статті - 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає постанову суду апеляційної інстанції, якою залишено без змін рішення суду першої інстанції такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не вбачається, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника судова колегія вважає непереконливими та такими, що спростовуються матеріалами справи та встановленими судами обставинами, а також такими, що зводяться до непогодження із судовими рішеннями.