розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запоріжсантехмонтаж" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.01.2017 року за скаргою Публічного акціонерного товариства "Запоріжсантехмонтаж" на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області у справі № 908/2261/13 господарського суду Запорізької області за позовом Публічного акціонерного товариства "УкрСибБанк" до Публічного акціонерного товариства "Запоріжсантехмонтаж", третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Автоком", про стягнення 417034,80 грн.,

за участю представників:

ВДВС: не з'явився,

Стягувача: не з'явився,

Боржника: Лазько В.Г., дов. № 1-д від 05.01.2016 року,

Третьої особи: не з'явився.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 10.07.2014 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "УкрСибБанк" (далі - ПАТ "УкрСибБанк", Стягувач) було задоволено частково - звернуто стягнення на предмет іпотеки, що належить на праві приватної власності Публічному акціонерному товариству "Запоріжсантехмонтаж" (далі - ПАТ "Запоріжсантехмонтаж", Боржник), а саме: на нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. 8 Березня, буд. 6, розташовану на земельній ділянці загальною площею 3817,18 кв. м., надану у постійне користування згідно Державного акту на право постійного користування землею від 05.12.1997 року і є предметом іпотеки за договором іпотеки № 11356908000-11356886000/З-1, посвідченого 30.09.2009 року нотаріально та зареєстрованого в реєстрі за № 2011, а також на виробничі будівлі і споруди, що знаходяться за адресою: Кіровоградська область, м. Олександрія, пр.-кт Будівельників, 12, розташовані на земельній ділянці загальною площею 21911,4 кв. м, надану в оренду на підставі договору оренди земельної ділянки і є предметом іпотеки за договором іпотеки № 11356908000-11356886000/З-1/1, посвідченого 01.10.2009 року нотаріально та зареєстрованого в реєстрі за № 2016, шляхом продажу зазначеного майна на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за ціною, визначеною незалежним експертом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. Цим же судовим рішенням, за рахунок коштів, отриманих від реалізації заставного майна, у встановленому законом порядку, переважно перед іншими кредиторами, задоволено в повному обсязі вимоги ПАТ "УкрСиббанк" по кредитному договору № 11356886000 від 26.06.2008 року в сумі 4056986,26 грн. та стягнуто з ПАТ "Запоріжсантехмонтаж" на користь ПАТ "УкрСиббанк" 68762,65 грн. судового збору.

На виконання вказаного рішення, господарським судом Запорізької області 28.07.2014 року та 17.04.2015 року було видано відповідні накази про звернення стягнення на предмет іпотеки та про стягнення судового збору.

Постановою відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області (далі - ВДВС) від 22.10.2014 року було відкрито виконавче провадження по виконанню наказу від 28.07.2014 року і, зокрема, встановлено Боржнику строк виконання рішення суду до 28.10.2014 року.

Також, постановою ВДВС від 22.10.2014 року було накладено арешт на виробничі будівлі та споруди, які розташовані за адресою: пр.-кт Будівельників, 12, м. Олександрія, Кіровоградської області, що належить ПАТ "Запоріжсантехмонтаж", та заборонено здійснювати відчуження цього майна, а постановою ВДВС від 29.10.2014 року з Боржника було стягнуто виконавчий збір у розмірі 405698,63 грн.

Крім того, постановою ВДВС від 07.05.2015 року було відкрито виконавче провадження і по виконанню наказу від 17.04.2015 року.

В наступному, постановою від 10.06.2016 року виконавче провадження з примусового виконання наказу від 28.07.2014 року було закінчено.

Разом з тим, через невиконання постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 405698,63 грн. та витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 4614,07 грн. постановами ВДВС від 13.06.2016 року було відкрито відповідне виконавче провадження, а постановами від 22.07.2016 року та від 09.08.2016 року було накладено арешт на грошові кошти Боржника в сумі 410312,70 грн.

У серпні 2016 року ПАТ "Запоріжсантехмонтаж" звернулось до господарського суду Запорізької області, в порядку ст.- 121-2 Господарського процесуального кодексу України, зі скаргою, у якій просило визнати незаконними дії ВДВС, що полягали у винесенні постанов від 22.07.2016 року та від 09.08.2016 року про арешт його коштів та скасувати такі постанови.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 14.12.2016 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.01.2017 року, у задоволенні вказаної скарги ПАТ "Запоріжсантехмонтаж" від 18.08.2016 року про визнання незаконними дій ВДВС, відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, ПАТ "Запоріжсантехмонтаж", у поданій касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 61 Конституції України, ст.ст. 28, 45, 49 Закону України "Про виконавче провадження", просить скасувати постанову апеляційної інстанції від 11.01.2017 року та ухвалу суду першої інстанції від 14.12.2016 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити його скаргу про визнання неправомірними дій ВДВС, що полягають у винесенні постанов про відкриття виконавчого провадження по стягненню з Боржника виконавчого збору від 13.06.2016 року та про арешт його коштів від 22.07.2016 року і від 09.08.2016 року, скасувавши такі постанови.

ВДВС, у своєму письмовому відзиві, посилаючись на безпідставність доводів та вимог Боржника, викладених у касаційній скарзі, просить залишити судові рішення у даній справі без змін, а скаргу ПАТ "Запоріжсантехмонтаж" - без задоволення.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 29.05.2017 року, у зв'язку з перебуванням судді Владимиренко С.В. на лікарняному, здійснено зміну складу колегії суддів для розгляду вказаної касаційної скарги у складі: Малетича М.М. - головуючий (доповідач), Плюшка І.А. та Картере В.І.

Заслухавши пояснення представника ПАТ "Запоріжсантехмонтаж", вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, на виконання вищезгаданого рішення господарського суду Запорізької області від 10.07.2014 року про задоволення позовних вимог ПАТ "УкрСибБанк" у даній справі господарським судом Запорізької області 28.07.2014 року та 17.04.2015 року було видано відповідні накази про звернення стягнення на предмет іпотеки та про стягнення судового збору, які надійшли до виконання до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області.

Як зазначалось вище, ВДВС, у свою чергу, своєю постановою ВП № 45161888 від 22.10.2014 року відкрив виконавче провадження з виконання наказу від 28.07.2014 року та встановив Боржнику строк для добровільного виконання рішення суду до 28.10.2014 року, а 29.10.2014 року, у зв'язку з невиконанням Боржником наказу від 28.07.2014 року, виніс постанову про стягнення з ПАТ "Запоріжсантехмонтаж" виконавчого збору у розмірі 405698,63 грн. В наступному, постановою від 10.06.2016 року виконавче провадження з примусового виконання наказу від 28.07.2014 року було закінчено.

Водночас, у зв'язку з невиконанням постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 405698,63 грн. та витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 4614,07 грн. постановами ВДВС від 13.06.2016 року було відкрито відповідне виконавче провадження, а постановами від 22.07.2016 року та від 09.08.2016 року - накладено арешт на грошові кошти Боржника в сумі 410312,70 грн.

У своїй скарзі від 18.08.2016 року, поданій до господарського суду Запорізької області 19.08.2016 року, в порядку ст. - 121-2 Господарського процесуального кодексу України, під час здійснення виконавчого провадження, про скасування постанов ВДВС від 22.07.2016 року та від 09.08.2016 року про арешт коштів, ПАТ "Запоріжсантехмонтаж", з посиланням на положення ст.ст. 6, 28, 82, Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) , вказувало на те, що оскільки рішення господарського суду Запорізької області від 10.07.2014 року ним було виконано у добровільному порядку, підтвердженням чого, зокрема, є подана ПАТ "УкрСибБанк" до ВДВС заява про закриття виконавчого провадження, тому, на його думку, відсутні і правові підстави для стягнення з нього відповідних сум виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій, а самі дії ВДВС про накладення арешту його коштів в сумі 410312,70 грн., є незаконними.

У зв'язку з цим, статтею - 121-2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.

Разом з тим, процедуру оскарження дій посадових осіб Державної виконавчої служби встановлено і статтею 82 Закону України "Про виконавче провадження".

При цьому, приписами ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу" (202/98-ВР) .

Крім того, 01.01.2013 року набрав чинності Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" (4901-17) , який встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) та особливості їх виконання.

Так, згідно частини 1 ст. 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державне підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Водночас, відповідно до частини 1 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Крім того, частиною 1 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Також, частиною 1 ст. 28 згаданого Закону встановлено, що у разі невиконання боржником у строк, встановлений частиною 2 ст. 25 цього Закону, рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Відповідно до приписів ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" (частини 1 - 4) арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Зокрема, арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах. Постановами, передбаченими ч. 2 цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження. Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті, та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в 10-денний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до частин 1 - 3 ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення. Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону. У разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

З огляду на таке, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, посилаючись на ст.ст. 1, 6, 17, 19, 25, 57 Закону України "Про виконавче провадження", та представлені матеріали справи, встановивши, що наказ про примусове виконання рішення суду від 28.07.2014 року Боржником було виконано не у строки, встановлені постановою про відкриття виконавчого провадження від 22.10.2014 року для добровільного виконання судового рішення, тобто - до 28.10.2014 року, у зв'язку з чим, у державної виконавчої служби були наявні правові підстави для покладення на Боржника виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій через несвоєчасне виконання рішення суду, а оскільки нарахований виконавчий збір останнім сплачено не було, ВДВС правомірно накладено арешт на кошти Боржника в межах суми несплаченого виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій, а тому, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення скарги ПАТ "Запоріжсантехмонтаж" від 18.08.2016 року про визнання незаконними дій ВДВС щодо винесення постанов від 22.07.2016 року та від 09.08.2016 року про арешт коштів Боржника.

На думку колегії суддів касаційної інстанції, висновки суду апеляційної інстанції, відповідають фактичним обставинам справи та наявним матеріалам і ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, з дотриманням процесуальних норм.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції про залишення без змін ухвали суду першої інстанції про відмову у задоволенні скарги на дії ВДВС, а тому підстав для зміни чи скасування його постанови, не вбачається.

При цьому, колегія суддів касаційної інстанції звертає увагу і на те, що заявник - ПАТ "Запоріжсантехмонтаж", у поданій ним касаційній скарзі, просив суд касаційної інстанції, крім визнання неправомірними дій ВДВС щодо винесення постанов про арешт його коштів від 22.07.2016 року і від 09.08.2016 року, ще й визнати неправомірними дії останнього щодо відкриття самого виконавчого провадження по стягненню з нього виконавчого збору від 13.06.2016 року, про що не заявлялось ним у поданій до господарського суду скарзі від 18.08.2016 року та, відповідно, не було предметом судового розгляду в судах першої та апеляційної інстанцій, у зв'язку з чим, згідно приписів ч. 3 ст. - 111-7 Господарського процесуального кодексу України, такі вимоги не приймались та не розглядались судом касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. - 111-5, - 111-7 - 111-9, - 111-11, - 121-2 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запоріжсантехмонтаж" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.01.2017 року за скаргою Публічного акціонерного товариства "Запоріжсантехмонтаж" на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області у справі № 908/2261/13 - без змін.