позивача - Некрасов О.С. предст. (договір від 27.04.2017, ордер від 27.04.2017), Краснокутська Т.О. предст. (дов. від 27.05.2016), Жуков Д.О. предст. (дов. від 08.11.2016)

відповідача - Малярчук Ю.Б. предст. (дов. від 08.12.2016), Собко О.В. предст. (дов. від 08.12.2016)

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

Підприємство звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства про стягнення заборгованості, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням Товариством зобов'язання за договором про надання послуг від 12.12.2012 № УГВ6757/19-12 в частині оплати вартості наданих послуг.

Справа розглядалася судами неодноразово.

У новому розгляді справи № 910/13245/14 господарським судом міста Києва призначено судову експертизу, проведення якої доручено Київському НДІ судових експертиз, про що винесено ухвалу від 01.03.2017.

Також 01.03.2017 місцевим господарським судом винесено іншу ухвалу про зупинення провадження у справі № 910/13245/14 до проведення судової експертизи (або до дачі висновку чи повідомлення про неможливість її проведення).

Підприємство оскаржило в апеляційному порядку як ухвалу господарського суду міста Києва про призначення судової експертизи, так і ухвалу про зупинення провадження у справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2017 апеляційну скаргу Підприємства на ухвалу про зупинення провадження у справі № 910/13245/14 прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2017 у прийнятті апеляційної скарги Підприємства на ухвалу про призначення судової експертизи відмовлено, з посиланням на те, що така ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Підприємство оскаржило у касаційному порядку ухвалу суду апеляційної інстанції про відмову у прийнятті апеляційної скарги Підприємства на ухвалу про призначення судової експертизи, посилаючись на те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми процесуального права, у зв'язку з чим, просить ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати, а справу направити до апеляційного господарського суду для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги Підприємства до розгляду.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.

Сторони відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги.

Вищий господарський суд України, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги та заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Стаття 129 Основного Закону серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20 липня 2006 року вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, у рішенні у справі "Zand v. Austria", висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів [...]".

Згідно з частиною першої статті 91 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених статтею 106 цього Кодексу.

Відповідно до приписів частин першої та другої статті 106 ГПК України окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду:

1) про вжиття запобіжних заходів, відмову в задоволенні заяви про вжиття запобіжних заходів, залишення без змін ухвали про вжиття запобіжних заходів, зміну чи скасування ухвали про вжиття запобіжних заходів;

2) про повернення позовної заяви;

3) про відмову у прийнятті позовної заяви;

4) про передачу справи за підсудністю;

5) про забезпечення позову, скасування забезпечення позову;

6) про зупинення провадження у справі;

7) про припинення провадження у справі;

8) про залишення позову без розгляду;

9) про затвердження мирової угоди;

10) у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) ;

11) про відмову прийняти додаткове рішення, ухвалу;

12) про роз'яснення чи відмову у роз'ясненні рішення, ухвали;

13) про внесення виправлень у рішення, ухвалу;

14) про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами;

16) додаткова;

17) про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання;

18) про внесення виправлень до наказу, визнання наказу таким, що не підлягає виконанню;

19) про видачу дубліката наказу або відмову у його видачі;

20) про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміни способу та порядку їх виконання;

21) про розгляд скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця;

22) про відмову у прийнятті заяви про скасування рішення третейського суду;

23) про повернення заяви про скасування рішення третейського суду;

24) про відмову поновити пропущений процесуальний строк;

25) про повернення заяви про видачу виконавчого документа за рішенням третейського суду.

Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. У разі подання апеляційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, місцевий господарський суд повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню.

Таким чином, приписами статті 106 ГПК України визначено вичерпний перелік ухвал, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення місцевого господарського суду. Подання апеляційних скарг на інші ухвали, які не зазначені у цьому переліку, виключають можливість здійснення апеляційного провадження за такими скаргами.

Ухвала про призначення судової експертизи у наведеному переліку відсутня, у зв'язку з чим заперечення на таку ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Як зазначено у пункті 19 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 23.03.2012 № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" (v0004600-12) , якщо апеляційна чи касаційна скарга за своїм змістом стосується виключно ухвали про призначення судової експертизи у справі, така скарга з урахуванням вимог частини першої статті 106 та частини першої статті 111- 13 ГПК не може бути розглянута господарським судом.

У разі коли апеляційна чи касаційна скарга за своїм змістом стосується ухвали про зупинення провадження у справі, вона може бути розглянута господарським судом у загальному порядку виключно з точки зору наявності чи відсутності передбаченої законом підстави для такого зупинення (пункт 1 частини другої статті 79 ГПК).

Якщо ж в апеляційній чи касаційній скарзі йдеться про оскарження як призначення експертизи, так і зупинення у зв'язку з цим провадження у справі, то відповідна скарга може бути прийнята і розглянута в частині зупинення провадження.

Відповідно до пункту 5 постанови Пленум Вищого господарського суду України, від 17.05.2011, № 7 (v0007600-11) "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України (1798-12) ", якщо апеляційну скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, місцевий господарський суд згідно з частиною другою статті 106 ГПК повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню. Якщо ж місцевий господарський суд помилково не повернув апеляційну скаргу та направив її до апеляційного господарського суду, то останній відмовляє в прийнятті такої скарги з посиланням на статтю 91 та частину другу статті 106 ГПК.

Суд апеляційної інстанції встановивши, що апеляційна скарга Підприємства за своїм змістом стосується виключно ухвали господарського суду міста Києва від 01.03.2017 про призначення судової експертизи у справі № 910/13245/14, на законних підставах відмовив у прийнятті такої апеляційної скарги Підприємства з посиланням на статтю 91 та частину другу статті 106 ГПК України.

Визначені законом підстави для зміни або скасування оскаржуваного судового акта - відсутні.

Керуючись статтями 111-7, 111-9- 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2017 зі справи № 910/13245/14 залишити без змін, а касаційну скаргу дочірнього підприємства "КМ ТЕХНО" - без задоволення.