Головуючого: Студенця В.І., суддів: Васищака І.М., Палія В.В., за участю представників сторін позивача - не з'явився; відповідача - Перепелицін К.М.; третьої особи - Ющенко І.П., Чередніченко В.П.; прокуратури - Клюге Л.М.; розглянувши касаційну скаргу Київської міської ради на постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2017 та на рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2016 у справі № 910/13348/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будпромальпсервіс" до Київської міської ради третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача за первісним позовом Публічне акціонерне товариство "Київпорядкомплект" про визнання права власності та за зустрічним позовом Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будпромальпсервіс" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача за зустрічним позовом Публічне акціонерне товариство "Київпорядкомплект" за участю Прокуратури міста Києва про визнання права власності

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будпромальпсервіс" (далі - ТОВ "Будпромальпсервіс") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради про визнання права власності на намитий пісок в затоці Канівського водосховища та наземному складі площею 5,9 га на території Жукового острова у м. Києві по вул. Лютневій, 64 об'ємом 500 000 тонн та вартістю 50 000 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2015 порушено провадження у справі № 910/13348/15 за позовом ТОВ "Будпромальпсервіс" до Київської міської ради про визнання права власності.

До початку розгляду господарським судом справи по суті Київська міська рада подала до ТОВ "Будпромальпсервіс" зустрічний позов про визнання за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради права власності на намитий пісок в затоці Канівського водосховища та наземному складі площею 5,9 га на території Жукового острова у м. Києві по вул. Лютневій, 64 загальною масою 503 319 тонн (загальний об'єм пісочної суміші 335 546 куб. м) та вартістю 21 474 944 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2015 прийнято зустрічний позов Київської міської ради до ТОВ "Будпромальпсервіс" про визнання права власності до розгляду з первісним.

Прокуратурою міста Києва Господарському суду міста Києва подано повідомлення про вступ у справу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2015 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів - Публічне акціонерне товариство "Київподрядкомплект".

Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Ващенко Т.М.) від 02.08.2016 в задоволенні первісного позову відмовлено повністю, в задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Смірнова Л.Г., судді Мартюк А.І., Кропивна Л.В.) від 23.02.2017 рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2016 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2017 та рішенням Господарського суду міста Києва від 02.08.2016, Київська міська рада подала касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, прийняти нове, яким зустрічний позов Київської міської ради до ТОВ "Будпромальпсервіс" задовольнити повністю.

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови в задоволенні зустрічного позову прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Скаржник посилається зокрема на те, що господарськими судами попередніх інстанцій порушено ст. 27 ГПК України, оскільки безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Київської міської ради - Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва "Плесо".

Ухвалою Вищого господарського суду України від 06.04.2017 касаційну скаргу Київської міської ради прийнято до провадження та призначено до розгляду на 26.04.2017.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.04.2017 продовжено строк розгляду спору у справі та відкладено розгляд касаційної скарги на 10.05.2017.

На адресу суду 10.05.2017 від Публічного акціонерного товариства "Київподрядкомплект" надійшов відзив на касаційну скаргу Київської міської ради, в якому товариство просило відмовити в її задоволенні, а оскаржвані судові рішення залишити без змін.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, заслухавши пояснення представника скаржника, третьої особи та прокурора, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Предметом спору у даній справі за первісним позовом є матеріально-правова вимога ТОВ "Будпромальпсервіс" до Київської міської ради про визнання права власності на намитий пісок в затоці Канівського водосховища та наземному складі площею 5,9 га на території Жукового острова у м. Києві по вул. Лютневій, 64 об'ємом 500 000 тонн та вартістю 50 000 000,00 грн та за зустрічним позовом - матеріально-правова вимога Київської міської ради до ТОВ "Будпромальпсервіс" про визнання за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради права власності на намитий пісок в затоці Канівського водосховища та наземному складі площею 5,9 га на території Жукового острова у м. Києві по вул. Лютневій, 64 загальною масою 503 319 тонн (загальний об'єм пісочної суміші 335 546 куб. м) та вартістю 21 474 944 грн.

Як встановлено господарськими судами позовні вимоги за первісним позовом обґрунтовано тим, що ТОВ "Будпромальпсервіс" з'ясовано, що видобуток (намив) піску здійснюється без будь-яких дозволів, а тому ним було направлено на адресу Київської міської ради лист № 165 від 02.02.2015 з проханням надати дозвіл на вивезення піску в затоці Канівського водосховища та наземному складі площею 5,9 га на території Жукового острова у м. Києві по вул. Лютневій, 64. Київською міською радою відповіді на зазначений лист надано не було. На підставі викладеного ТОВ "Будпромальпсервіс" дійшло висновку, що пісок, намитий з водойми річки Дніпро є власністю всього українського народу, в тому числі позивача, а тому, Київська міська рада не визнає право власності ТОВ "Будпромальпсервіс" на зазначений пісок, що є підставою для звернення з даним позовом до суду.

Позовні вимоги за зустрічним позовом мотивовано тим, що у ТОВ "Будпромальпсервіс" відсутні правовстановлюючі документи на зайняття земельної ділянки площею 5,9 га на території Жукового острова у м. Києві по вул. Лютневій, 64, в тому числі і для вивезення спірного піску, що на ній знаходиться. Оскільки рішення про надання відповідачу за зустрічним позовом спеціального дозволу на видобуток корисної копалини (піску) місцевого значення не приймалось, то вимоги ТОВ "Будпромальпсервіс" про визнання права власності на намитий пісок в затоці Канівського водосховища та наземному складі площею 5,9 га на території Жукового острова у м. Києві по вул. Лютневій, 64 об'ємом 500 000 тонн порушують права та охоронювані законом інтереси територіальної громади міста Києва як розпорядника земель комунальної власності міста Києва. Київська міська рада наголошує на тому, що оскільки вона є власником земельної ділянки площею 5,9 га на території Жукового острова у м. Києві по вул. Лютневій, 64, то і намитий пісок, що на ній знаходиться, є власністю територіальної громади міста Києва.

Таким чином, спір у даній справі стосується права власності на намитий пісок в затоці Канівського водосховища та наземному складі площею 5,9 га на території Жукового острова у м. Києві по вул. Лютневій, 64.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно із ст. 184 ЦК України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними.

Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.

У Листі Верховного Суду України від 01.07.2013 "Аналіз деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ" роз'яснено, що при застосуванні такого речового способу захисту як віндикація, як правило, суди правильно відмовляють в задоволенні позову про витребування із чужого незаконного володіння речей, визначених родовими ознаками, оскільки із чужого незаконного володіння може бути витребувана лише індивідуально визначена річ.

Витребуване майно може належати і до категорії речей, що визначаються родовими ознаками (мірою, вагою тощо), але в такому разі має бути якимось чином індивідуалізоване (наприклад, цукор у мішках за певними цифровими або іншими характерними позначками) (абз. 5 п. 6.1 листа Вищого арбітражного суду України від 31.01.2001 № 01-8/98 "Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом" (v8_98800-01) ).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що вартість, маса, об'єм оспорюваного піску жодними документами не підтверджена, як і не підтверджено факту того, що пісок, який складований в затоці Канівського водосховища та наземному складі площею 5,9 га по вул. Лютневій, 64 (код ділянки 90:337:006) на території Жукового острова у м. Києві, намитий із затоки Канівського водосховища та які саме характеристики він має (чи є він за своїми характеристиками будівельним, придатним для виготовлення залізобетонних виробів та дорожніх будівельних робіт) піском, отриманим з донних носіїв (ґрунту), чи є необробленою корисною копалиною місцевого значення).

При цьому для встановлення вказаних обставин судом призначалась судова експертиза, яка повернулась від дослідної установи без виконання з підстав ненадання сторонами витребуваних експертом документів.

Окрім того, відповідно до ст. 392 ЦК особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності:

1) якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами (за умови, що позивач не перебуває з цими особами у зобов'язальних відносинах, оскільки права осіб, які перебувають у зобов'язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов'язального права);

2) у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Передумовою для застосування ст. 392 ЦК є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права. Наприклад, позов про визнання права власності у разі втрати документа, що засвідчує право власності особи на річ, подається за відсутності можливості одержати у відповідних органах дублікат правовстановлюючого документа.

Позивач у позові про визнання права власності - особа, яка вже є власником.

Відповідачем у позові про визнання права власності є будь-яка особа, яка сумнівається в належності майна позивачеві або не визнає за ним права здійснювати правомочності власника, або така особа, що має до майна власний інтерес.

Господарськими судами також встановлено, що позивачами за первісним та зустрічним позовами не доведено факту того, що вони є власниками намитого піску в затоці Канівського водосховища та наземному складі площею 5,9 га на території Жукового острова у м. Києві по вул. Лютневій, 64, правовстановлюючі документи на оспорюваний пісок у Київської міської ради та ТОВ "Будпромальпсервіс" відсутні.

При цьому колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що факт перебування оспорюваного піску на земельній ділянці площею 5,9 га на території Жукового острова у м. Києві по вул. Лютневій, 64 територіальної громади міста Києва не тягне за собою наслідків автоматичного переходу намитого піску у власність позивача за зустрічним позовом, а факт видобутку іншими юридичними особами піску не породжує у позивача за первісним позовом права на його вивезення та права власності на нього.

Окрім того, як встановлено місцевим господарським судом, з яким погодився суд апеляційної інстанції, обставини, на які посилається позивач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом, не свідчать про наявність у них порушеного суб'єктивного права з боку відповідача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом.

Щодо доводів Київської міської ради про порушення судами попередніх інстанцій ст. 27 ГПК України, то місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов висновку, що оскільки предметом спору в даній справі як за первісним так і за зустрічним позовом є визнання права власності на намитий пісок в затоці Канівського водосховища та наземному складі площею 5,9 га на території Жукового острова у м. Києві по вул. Лютневій, 64 і, при цьому, спору щодо земельної ділянки по вул. Лютневій, 64 на території ландшафтного заказника місцевого значення "Острів Жуків" в межах даної справи немає, то рішення в даній справі ніяким чином не може впливати на права і законні інтереси Комунального підприємства "Плесо" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва, як і не буде вказану юридичну особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, не буде змінено її наявні права та/або обов'язки, як і не буде позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Інші доводи Київської міської ради, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та передусім зводяться до переоцінки доказів, а суд касаційної інстанції в силу положення ч. 2 ст. 111-7 ГПК України не має права додатково перевіряти докази.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судами попередніх інстанцій на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Київської міської ради залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2016 у справі № 910/13348/15 - без змін.