за участю представників: позивача не з'явилися (повідомлені належно) відповідача не з'явилися (повідомлені належно) розглянувши матеріали касаційної скарги Управління Пенсійного фонду України в Цюрупинському районі Херсонської області на ухвалу від 06.02.2017 Одеського апеляційного господарського суду у справі № 923/706/16 господарського суду Херсонської області за позовом Управління Пенсійного фонду України в Цюрупинському районі Херсонської області до Товариства з додатковою відповідальністю "Ім. Латиських стрільців" про стягнення 129810 грн.

У липні 2016 р. Управління Пенсійного фонду України в Цюрупинському районі Херсонської області звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до ТДВ "Ім. Латиських стрільців" про стягнення 129810,61 грн. майнової шкоди у вигляді надмірно сплачених пенсій у зв'язку з недостовірними відомостями у виданих відповідачем довідках про заробітну плату.

Позов обґрунтований приписами статей 1166, 1172 Цивільного кодексу України, статті 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", статті 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

У відзиві на позов відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог через їх необґрунтованість і недоведеність.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 15.09.2016 р. (суддя Задорожна Н.О.) в позові відмовлено.

Місцевий господарський суд, мотивуючи судове рішення, визнав недоведеною позивачем недостовірність наданих відповідачем довідок про заробіток для обчислення пенсій громадянам ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

Водночас суд встановив, що посадові особи позивача при перевірці довідок про заробіток для обчислення пенсій по названим пенсіонерам за 1991-1995 роки не врахували, що розмір заробітної плати складався не тільки з грошового еквіваленту, а також з оплати праці у натуральному вигляді.

Не погоджуючись з ухваленим у справі рішенням місцевого господарського суду, Управління Пенсійного фонду України в Цюрупинському районі Херсонської області звернулося до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою від 28.09.2016 р. № 6231/10 на таке рішення.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 р. (судді: Аленін О.Ю., Богатир К.В., Жеков В.І.) вказану апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Цюрупинському районі Херсонської області на рішення господарського суду Херсонської області від 15.09.2016 р. було повернуто скаржникові без розгляду на підставі пункту 3 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України через ненадання скаржником документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. Водночас суд відмовив скаржнику у задоволенні його клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні клопотання відповідача про звільнення від сплати судового збору та повертаючи апеляційну скаргу на підставі пункту 3 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про те, що позивачем не доведено документально, у відповідності до норм законодавства, що його майновий стан перешкоджає сплаті ним судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Управління Пенсійного фонду України в Цюрупинському районі Херсонської області вдруге звернулося з апеляційною скаргою № 493/10 від 23.01.2017 р. на рішення господарського суду Херсонської області від 15.09.2016 р. та з клопотанням про відновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 06.02.2017 р. (судді: Аленін О.Ю., Богатир К.В., Жеков В.І.) клопотання Управління Пенсійного фонду України в Цюрупинському районі Херсонської області про поновлення строку на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Херсонської області від 15.09.2016 р. відхилено. Повернуто апеляційну скаргу скаржнику без розгляду на підставі пункту 4 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційний господарський суд встановив, що апеляційну скаргу було подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без наявності поважних причин пропуску такого строку.

Суд визнав, що можливість вчасного подання апеляційної скарги на судове рішення залежала виключно від волевиявлення самого скаржника, тобто мала суб'єктивний характер.

Управління Пенсійного фонду України в Цюрупинському районі Херсонської області подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 06.02.2017 р. скасувати, а справу направити на новий розгляд, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Скаржник наголошує на наявності підстав для відновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення місцевого суду та вказує на те, що пропуск строку для подачі апеляційної скарги зумовлений поважністю причин, а саме, браком коштів для сплати судового збору.

Від відповідача судом отримані заперечення на касаційну скаргу, в яких він вважає касаційну скаргу необґрунтованою та просить відмовити у її задоволенні, а ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 06.02.2017 р. залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції приписів процесуального законодавства, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 129 Конституції України визначено, що основними засадами судочинства є: законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Вказана стаття визначає основні засади судочинства, які є системою загальноправових, міжгалузевих та галузевих принципів, що розкривають сутність судочинства, напрями та досягнення завдань правосуддя та реалізацію прав, свобод і законних інтересів учасників процесу.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 06.02.2017 р. було відхилено клопотання Управління Пенсійного фонду України в Цюрупинському районі Херсонської області про поновлення строку на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Херсонської області від 15.09.2016 р. та повернуто без розгляду апеляційну скаргу скаржника на вказане судове рішення.

Апеляційний господарський суд виходив з того, що апеляційну скаргу скаржником подано із значним пропуском процесуального строку, встановленого статтею 93 Господарського процесуального кодексу України, без наявності поважних причин такого пропуску.

Відповідно до статті 93 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, та незалежно від поважності причини пропуску цього строку - у разі, якщо апеляційна скарга подана прокурором, органом державної влади, органом місцевого самоврядування після спливу одного року з дня оголошення оскаржуваного судового рішення.

Права господарського суду при вирішенні питання, що виникають у зв'язку з відновленням пропущеного процесуального строку унормовані процесуальним законодавством.

Зокрема, відповідно до приписів статті 53 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може відновити пропущений процесуальний строк за заявою сторони чи з своєї ініціативи, якщо визнає причину пропуску строку поважною. Питання про відновлення пропущеного процесуального строку розглядається судом за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи.

При цьому, у заяві повинно міститися обґрунтування поважності причин пропуску процесуального строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього за загальними правилами розділу V Господарського процесуального кодексу України (1798-12) . У кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Отже, відновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку. Поважними визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. Дотримання вимог норм процесуального права при зверненні з апеляційною скаргою є обов'язком всіх учасників процесу.

Разом з тим об'єктивна неможливість реалізації скаржником свого права на подання скарги протягом законодавчо встановленого терміну не звільняє скаржника від обов'язку виявляти повагу до прав та інтересів другої сторони, добросовісно користуватися своїм правом на апеляційне оскарження судового рішення, здійснюючи це право у розумні (а не в будь-які необмежені) строки для гарантії стабільності судового рішення, забезпечення принципу рівності сторін у судовому процесі.

Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що оскаржуване в апеляційному порядку рішення господарського суду Херсонської області було прийнято 15.09.2016 р., повний текст його підписано 21.09.2016 р. та отримано Управлінням Пенсійного фонду України в Цюрупинському районі Херсонської області (позивачем) 23.09.2016 р.

Позивач вперше звернувся з апеляційною скаргою на вказане судове рішення 04.10.2016 р. (згідно з відбитком штемпеля господарського суду на апеляційній скарзі), втім ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 р. було повернуто вказану апеляційну скаргу заявнику без розгляду на підставі пункту 3 статті 97 Господарського процесуального кодексу України.

Вдруге, з апеляційної скаргою на вказане судове рішення та клопотанням про відновлення пропущеного процесуального строку позивач звернувся тільки 27.01.2017 р.

Отже, як встановив суд апеляційної інстанції та підтверджено матеріалами справи, апеляційна скарга була подана з пропуском законодавчо встановленого процесуального строку.

Дослідивши наведені скаржником доводи щодо причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду (обмеження фінансування) та матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недоведеність позивачем існування обставин, які б підтверджували поважність пропуску процесуального строку на звернення з апеляційною скаргою (більше, ніж через чотири місяці з моменту винесення оскаржуваного рішення) та мали непереборний характер.

Суд апеляційної інстанції врахував, що представник позивача Салій Л.П. був присутній у судовому засіданні 15.09.2016 р., а отже був обізнаний про прийняття оскаржуваного рішення і таке рішення було скеровано позивачеві та отримано ним.

Суд також встановив, що пропуск строку на апеляційне оскарження судового рішення є значним, обставин, які об'єктивно перешкоджали б скаржнику реалізувати своє право на подання апеляційної скарги упродовж законодавчо встановленого терміну скаржником не було наведено і доказів такого не подано.

Отже, суд апеляційної інстанції, приймаючи оскаржувану ухвалу про повернення апеляційної скарги, вірно застосував норми процесуального права, а тому відсутні правові підстави для її скасування та задоволення касаційної скарги.

З огляду на зазначене та керуючись статтями 111-5, 111-7 , 111-8, 111-9, 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 06.02.2017 р. у справі № 923/706/16 господарського суду Херсонської області залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.