головуючого Гольцової Л.А. (доповідач), суддів: Барицької Т.Л., Іванової Л.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2017 та на постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2017у справі № 910/21450/16 Господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" до Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" про визнання недійсними договорів про внесення змін до договору поруки за участю представників:

позивача - Діденко Ю.О., довір. від 11.04.2017,

Атаманова Ю.Є., довір. від 13.03.2017

відповідача - не з'явились

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.01.2017 у справі № 910/21450/16 (суддя Сташків Р.Б.) у задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" (позивач) відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2017 (головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Смірнова Л.Г., Пономаренко Є.Ю.) залишено без змін рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2017 у справі № 910/21450/16.

Не погоджуючись із вказаними судовими актами, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" звернулось з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2017, постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2017 у справі № 910/21450/16 та передати справу на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

В касаційній скарзі заявник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема статей 553, 554, 559 Цивільного кодексу України, статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що 13.04.2007 між Закритим акціонерним товариством "Внешторгбанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" (кредитор), та Товариством з обмеженою відповідальністю "Експансія" (позичальник) укладено договір про надання мультивалютної відновлювальної відкличної кредитної лінії № 10-0604/131К-07, за яким кредитор зобов'язувався надавати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування (кредит) окремими частинами (траншами), під 11,25% річних, у межах максимального ліміту заборгованості до 7 000 000,00 доларів США, з встановленим у цьому Договорі графіком із кінцевим строком повернення заборгованості до 11.04.2014.

До кредитного договору сторонами неодноразово вносились зміни: договір № 1 від 25.05.2007, № 2 від 14.08.2007, № 3 від 18.12.2007, № 4 від 06.02.2008, № 5 від 28.07.2008, № 6 від 27.10.2008, № 7 від 26.02.2009, № 8 від 23.06.2009, № 9 від 15.07.2009, № 10 від 31.07.2009, № 11 від 28.01.2010, № 12 від 30.06.2010, № 13 від 08.04.2011, № 14 від 31.05.2011, № 15 від 30.11.2011, № 16 від 13.04.2012, № 17 від 10.09.2013.

10.09.2010 між Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк" (банк) та ТОВ "Фоззі-Фуд" (поручитель) укладено договір поруки № 10-0604/131к-07/П-01, за умовами якого поручитель поручився перед банком за виконання ТОВ "Експансія" (позичальник) зобов'язань, що виникли на підставі кредитного договору або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому.

Під терміном кредитний договір сторони погодили - договір про надання мультивалютної відновлювальної відкличної кредитної лінії № 10-0604/131К-07 від 13.04.2007, укладений між банком та позичальником, та будь-які додаткові договори до нього (в т.ч, що збільшують боргові зобов'язання).

Відповідно до пункту 1.3 сторони договору встановлюють, що зобов'язання поручителя перед банком є безумовними і для їх виконання дотримання ніяких інших умов, крім передбачених цим договором та кредитним договором, не потребується.

У пункті 3.1 договору зазначено, що поручитель підтверджує, що він ознайомлений з положеннями кредитного договору, цілком розуміє його зміст та згоден виступати поручителем за зобов'язаннями позичальника.

11.09.2013 між Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Експансія" (позичальник) укладено договір № 18 про внесення змін до договору про надання мультивіалютної відновлювальної відкличної кредитної лінії № 10-0604/131К-07 від 13.04.2007, відповідно до якого сторони досягли згоди внести зміни до пункту 7.2 кредитного договору та викласти його у наступній редакції:"сторони погоджуються, що позовна давність до вимог про сплату штрафних санкцій та договірних санкцій, визначених п.п. 7.1-7.10 цього договору, становить 18 місяців".

21.11.2013 між Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк" (банк) та ТОВ "Фоззі-Фуд" (поручитель) укладено договір № 4 про внесення змін до договору поруки, згідно з яким у пункті визначення термінів у графі кредитний договір сторонам зазначено сам договір про надання мультивалютної відновлювальної відкличної кредитної лінії № 10-0604/131К-07 від 13.04.2007 та договори про внесення змін до кредитного договору: № 1 від 25.05.2007, № 2 від 14.08.2007, № 3 від 18.12.2007, № 4 від 06.02.2008, № 5 від 28.07.2008, № 6 від 27.10.2008, № 7 від 26.02.2009, № 8 від 23.06.2009, № 9 від 15.07.2009, № 10 від 31.07.2009, № 11 від 28.01.2010, № 12 від 30.06.2010, № 13 від 08.04.2011, № 14 від 31.05.2011, № 15 від 30.11.2011, № 16 від 13.04.2012, № 17 від 10.09.2013, № 18 від 11.09.2013, № 19 від 21.11.2013 та будь-які додаткові договори до нього (в т.ч., що збільшують боргові зобов'язання).

Сторонами у договорі вказано про зміни внесені до кредитного договору, а саме, щодо позовної давності до вимог про сплату штрафних санкцій та договірних санкцій, визначених п.п. 7.1 - 7.10 кредитного договору, яка становить 18 місяців.

Пункт 5 вказаного договору передбачає, що цей договір про внесення змін є невід'ємною частиною договору поруки.

Крім того, між Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк" (банк) та ТОВ "Фоззі-Фуд" укладено договори про внесення змін до договору поруки: № 5 від 13.03.2014, № 6 від 06.05.2014, № 7 від 30.07.2014, № 8 від 12.09.2014, № 9 від 06.10.2014, № 10 від 25.11.2014.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" про визнання недійсними договорів № 4 від 21.11.2013, № 5 від 13.03.2014, № 6 від 06.05.2014, № 7 від 30.07.2014, № 8 від 12.09.2014, № 9 від 06.10.2014, № 10 від 25.11.2014 про внесення змін до договору поруки № 10-0604/131к-07/П-01 від 10.09.2010, укладених між ТОВ "ВТБ Банк" та ТОВ "Фоззі-Фуд".

Позовні вимоги мотивовані тим, що збільшення строку позовної давності призвело до збільшення обсягу відповідальності поручителя, який згоди на це не давав, тому всі вчинені інші договори, укладені між поручителем та банком з 11.09.2013, і якими вносились зміни до договору поруки, є незаконними, оскільки порука припинилась на підставі частини 1 статті 559 Цивільного кодексу України.

Судами попередніх інстанцій, з позицією яких погоджується колегія суддів Вищого господарського суду України, відмовлено позивачеві у задоволенні позовних вимог.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу, зокрема у зв'язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України (435-15) , іншим актам цивільного законодавства.

У пункті 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" (v0011600-13) роз'яснено, що, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Частиною 5 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 553 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина перша статті 554 Цивільного кодексу України).

Порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника, та кредитором боржника.

Відповідно до частини першої статті 559 Цивільного кодексу України порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Тобто закон пов'язує припинення договору поруки зі зміною основного зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови, що така зміна призведе до збільшення обсягу відповідальності поручителя.

Отже, припинення поруки на підставі частини першої статті 559 Цивільного кодексу України можливе тоді, коли наслідком таких змін стало збільшення матеріальної відповідальності поручителя без його згоди.

Аналогічна правова позиція викладена у висновках від 01.07.2013 Верховного Суду України, а також в постановах Верховного суду України від 10.10.2012 справа № 6-112цс12, від 23.12.2014 справа № 3-196гс14, від 21.05.2012 справа № 6-69цс11.

Предметом спору у даній справі є визнання недійсними договорів про внесення змін до договору поруки. Позивач вказує на те, що порука припинилась з моменту укладення договору № 18 від 11.09.2013 про внесення змін до договору про надання мультивалютної відновлювальної відкличної кредитної лінії № 10-0604/131К-07 від 13.04.2007.

Таким чином до предмету доказування у даній справі входить встановлення факту припинення поруки, у зв'язку з відсутністю згоди поручителя на збільшення обсягу відповідальності поручителя, пов'язану зі встановленням позовної давності у 18 місяців до вимог про сплату штрафних санкцій та договірних санкцій, визначених п.п. 7.1 - 7.10 кредитного договору, для позичальника, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності поручителя.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, укладаючи договір поруки № 10-0604/131к-07/П-01, поручитель - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" поручився перед банком за виконання позичальником зобов'язань, що виникли на підставі кредитного договору або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому. Кредитним договором поручитель вважає сам кредитний договір та будь-які додаткові договори до кредитного договору (в т.ч., що збільшують боргові зобов'язання).

Тобто, сторони погодили можливість зміни зобов'язань, що виникли на підставі кредитного договору, та можуть виникнути на підставі нього у майбутньому, будь-яких додаткових договорів до нього (в т.ч., що збільшують боргові зобов'язання).

Зазначена умова договору є результатом домовленості сторін, які вільні у визначені зобов'язань за договором та будь-яких умов взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Таким чином, з підписанням 11.09.2013 між Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Експансія" договору № 18 про внесення змін до договору про надання мультивалютної відновлювальної відкличної кредитної лінії № 10-0604/131К-07 від 13.04.2007, порука не припинилась.

Крім того, 21.11.2013 між сторонами укладено договір № 4 про внесення змін до договору поруки, згідно з яким у пункті визначення термінів у графі кредитний договір сторонами зазначено сам договір про надання мультивалютної відновлювальної відкличної кредитної лінії № 10-0604/131К-07 від 13.04.2007 та договори про внесення змін до кредитного договору: № 1 від 25.05.2007, № 2 від 14.08.2007, № 3 від 18.12.2007, № 4 від 06.02.2008, № 5 від 28.07.2008, № 6 від 27.10.2008, № 7 від 26.02.2009, № 8 від 23.06.2009, № 9 від 15.07.2009, № 10 від 31.07.2009, № 11 від 28.01.2010, № 12 від 30.06.2010, № 13 від 08.04.2011, № 14 від 31.05.2011, № 15 від 30.11.2011, №16 від 13.04.2012, № 17 від 10.09.2013, № 18 від 11.09.2013, № 19 від 21.11.2013 та будь-які додаткові договори до нього (в т.ч., що збільшують боргові зобов'язання).

Вказаний договір містить посилання на договір № 18 про внесення змін до договору про надання мультивалютної відновлювальної відкличної кредитної лінії № 10-0604/131к-07 від 13.04.2007, в якому погоджено позовну давність до вимог про сплату штрафних санкцій та договірних санкцій.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що збільшення обсягу відповідальності позивача відбулось за його згодою, а тому порука за договором поруки не припинилась, відтак відсутні підстави для визнання недійсними договорів № 4 від 21.11.2013, № 5 від 13.03.2014, № 6 від 06.05.2014, № 7 від 30.07.2014, № 8 від 12.09.2014, № 9 від 06.10.2014, № 10 від 25.11.2014 про внесення змін до договору поруки № 10-0604/131к-07/П-01 від 10.09.2010.

Виходячи із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, з урахуванням того, що господарські суди у порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно і повно дослідили подані сторонами докази, усім доводам надали обґрунтовану та належну правову оцінку, проаналізували відносини сторін та правильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального і процесуального права, відсутні підстави для зміни або скасування рішень судів попередніх інстанцій.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильного висновку судів попередніх інстанцій, зводяться передусім до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, передбачених статтями 111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2017, постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2017 у справі № 910/21450/16 залишити без змін.