головуючого Мачульського Г.М. (доповідач), суддів Коробенка Г.П., Кравчука Г.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства "Бориславводоканал" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.02.2017 у справі № 914/1111/16 Господарського суду Львівської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Львівобленерго" до Комунального підприємства "Бориславводоканал" про стягнення суми

за участю - позивача: Чорней О.В. (довіреність від 14.12.2016),

Звернувшись в суд з даним позовом, Публічне акціонерне товариство "Львівобленерго" (далі - позивач) просило з урахуванням уточнення позовних вимог стягнути з Комунального підприємства "Бориславводоканал" (далі - відповідач) 6037,94 грн. пені, 32 890,05 грн. три відсотки річних, 121 066,10 грн. інфляційних втрат, а в подальшому просило провадження в частині стягнення 97439,30 грн. заборгованості за реактивну електроенергію припинити.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань щодо своєчасної оплати за отриману реактивну електроенергію, у зв'язку з чим у нього утворився борг на який були нараховані інфляційні втрати, три відсотки річних та пеня.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 07.12.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Яворський Б.І., судді Синчук М.М., Галамай О.З.), провадження у справі припинено.

Оскарженою постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.02.2017 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Гриців В.М., судді Давид Л.Л., Матущак О.І.), вказану ухвалу суду скасовано в частині припинення провадження у справі щодо позовних вимог про стягнення 6037,94 грн. пені, 32 890,05 грн. три відсотки річних, 121 066,10 грн. інфляційних втрат, та в цій частині справу передано до суду першої інстанції.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати вищевказану постанову суду в частині скасування ухвали місцевого господарського суду стосовно припинення провадження у справі щодо позовних вимог про стягнення 6037,94 грн. пені, 32 890,05 грн. три відсотки річних, 121 066,10 грн. інфляційних втрат, а ухвалу суду першої інстанції в цій частині залишити в силі, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, а також не неправильне застосування норм матеріального права.

У відзиві позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість постанови суду апеляційної інстанції.

Учасники судового процесу відповідно до приписів статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлялися про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач не використав наданого законом процесуального права на участь свого представника у судовому засіданні, що не перешкоджає розгляду касаційної скарги.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Відповідно до приписів 1117 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної норм матеріального і процесуального права, а згідно статті 11111 ч.2 п.4 цього кодексу у постанові суду касаційної інстанції мають бути зазначені стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду, рішення, постанови апеляційного господарського суду.

Суд першої інстанції припиняючи провадження зі справи свій висновок в оскарженій частині мотивував тим, що відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (1730-19) у зв'язку із відсутністю заборгованості у відповідача через погашенням ним основного боргу, неустойка, інфляційні втрати та три відсотки річних не повинні нараховуватися, тому провадження у цій частині підлягає припиненню.

Апеляційний господарський суд, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції у вказаній частині, виходив з того, що наведеним законом не передбачено автоматичного списання зазначених сум, та не скасовується право позивача стягувати їх в судовому порядку, оскільки таке списання повинно здійснюватися у порядку, який визначений положеннями зазначеного закону.

Підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції відсутні виходячи із наступного.

Апеляційним судом встановлено, що під час розгляду справи відповідач повністю сплатив суму основного боргу і предметом спору є стягнення з відповідача відповідних сум пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних за періоди, які наведені позивачем у розрахунках (т.2, а.с.95-99), які здійснені за 2015 рік та частково за 2016 рік, тобто до 01.07.2016.

Відповідно до приписів статті 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" до заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону (далі - заборгованість), відноситься, зокрема кредиторська заборгованість перед постачальником електричної енергії підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за електричну енергію, спожиту для виробництва та надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, з постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), та також заборгованість з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, водопостачання, водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, установам і організаціям, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, що постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) населенню, а також організаціям та установам, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, водопостачання, водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, та залишилася не погашеною станом на 1 січня 2016 року (далі - заборгованість з різниці в тарифах).

Цією статтею також визначено, що: процедура врегулювання заборгованості це заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості; реєстр підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості (далі - реєстр), - державна відкрита, загальнодоступна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про підприємства та організації, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону. Реєстр розміщується на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства; учасники процедури врегулювання заборгованості - підприємства та організації, включені до реєстру, постачальники природного газу та/або електричної енергії, оптовий постачальник електричної енергії, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Згідно із вимогами статті 3 цього Закону для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Отже для врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії особа, яка має право на таку процедуру, повинна вчинити відповідні дії для включення її до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, однак, як вбачається із встановлених судами обставин справи, відповідач не є учасником процедури врегулювання заборгованості у розумінні вказаних норм права.

Таким чином виходячи із того, що, як правильно встановлено судом апеляційної інстанції, законом не передбачено автоматичного списання зазначених сум, а відповідач не є учасником процедури врегулювання заборгованості у відповідності із вимогами вказаного Закону, а таке списання повинно здійснюватися у порядку, який визначений положеннями зазначеного Закону, правові висновки суду апеляційної інстанції ґрунтуються на положеннях вказаних норм права, а тому є законними та обґрунтованими.

Наведеним спростовуються доводи, викладені у касаційній скарзі щодо незаконності оскарженої постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.