головуючого Стратієнко Л.В. (доповідач) суддів Вовка І.В. Кондратової І.Д. за участі представників: позивача: відповідача: Надточій Т.М. Гуля В.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова компанія "Полтавазернопродукт" на ухвалу та постанову Господарського суду Полтавської області від 10 січня 2017 року Харківського апеляційного господарського суду від 28 лютого 2017 року за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" про відстрочку виконання рішенняу справі № 917/712/16 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова компанія "Полтавазернопродукт" до товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" про стягнення 6 739 292,19 грн

У травні 2016 р. позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) 6 739 292,19 грн заборгованості за договором № 193-П постачання молока коров'ячого незбираного від 12.01.2015, з яких 5 537 946,74 грн - основний борг, 456 476,81 грн - проценти за користування чужими грошовими коштами, 41 357,88 грн - 3% річних, 550 832,61 грн - пеня, 152 678,15 грн - інфляційні нарахування.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 21.07.2016, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.10.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 14.12.2016, позов задоволено частково.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова компанія "Полтавазернопродукт" 5 537 946,74 грн заборгованості за поставлені товарно-матеріальні цінності (молоко коров'яче незбиране) за договору № 193-П постачання молока коров'ячого незбираного від 12.01.2015 за період січнь - жовтень 2015 року, 456 476,81 грн процентів за користування чужими грошовими коштами, 40 965,01 грн 3 % річних, 546 131,06 грн пені, 152 678,15 грн інфляційних втрат, 83 844,81 грн судового збору.

В частині стягнення 392,87 грн 3 % річних та 4 701,55 грн пені відмовлено.

28.12.2016 ТОВ "Гадячсир" звернувся до суду із заявою про відстрочення виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 21.07.2016.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 10.01.2017 (суддя - Бунякіна Г.І.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28.02.2017 (головуючий - Лакіза В.В., судді - Бородіна Л.І., Здоровко Л.М.), задоволено заяву ТОВ "Гадячсир" та відстрочено виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 21.07.2016 у справі № 917/712/16 до 10.01.2018.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення і неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалу Господарського суду Полтавської області від 10.01.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.02.2017 та прийняти нову ухвалу, якою у задоволенні заяви відмовити.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи заяву відповідача про відстрочку виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 21.07.2016 у справі, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходили з того, що відповідач перебуває у складному фінансовому становищі, що підтверджується звітом про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за І 2016 р., балансом відповідача станом на 30.06.2016, звітами з праці за січень-серпень 2016 р., звітом незалежного аудитора за наслідками виконання завдання з аудиторських послуг у формі завдання з виконання погоджених процедур ТОВ "Гадячсир" за період 01.01.2016 по 30.06.2016 та, врахувавши ситуацію, яка склалась на міжнародному ринку збуту, яка негативно впливає на господарську діяльність відповідача, прийшли до висновку про наявність підстав, передбачених ст. 121 ГПК України, для відстрочки виконання рішення у справі

Крім того, апеляційний суд вказав на те, що відстрочка виконання рішення у цій справі не позбавляє позивача права на компенсацію 3 % річних і інфляційних втрат згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Проте, погодитись з такими висновками судів неможливо, виходячи з такого.

Згідно з ч. 1 ст. 121 ГПК України (в редакції чинній на момент звернення із заявою) за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони виконавчого провадження або за власною ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

При цьому, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

Надаючи відстрочку виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 21.07.2016 у справі № 917/712/16 до 10.01.2018, господарські суди, в порушення вимог ст. 121 ГПК України, виходили лише з складного фінансового становища відповідача та належним чином не врахували, що матеріали справи не містять достатніх доказів, що підтверджували б його такий стан, а навпаки містять докази (зокрема, зведена таблиця зареєстрованих податкових накладних щодо реалізації продукції відповідача у 2015-2017 рр.) якими підтверджується, що відповідач має значний прибуток від реалізації своєї продукції і може належним чином виконати вказане рішення суду.

Крім того, укладаючи 12.01.2015 договір з позивачем, відповідач знав про ситуацію, яка склалась на міжнародному ринку з 2014 р. і що у випадку неналежного виконання свої зобов'язань за цим договором мав нести ризики такого не виконання.

Також, безпідставним є посилання апеляційного суду на те, що відстрочка виконання рішення не позбавляє позивача права на компенсацію згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, адже аналіз норм матеріального права (ч. 1 ст. 598, ст.ст. 599, 600, 604- 609, 625 ЦК України) дає підстави для висновку, що невиконання грошового зобов'язання за наявності судового рішення про задоволення вимог кредитора з відстроченням не призводить до наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК, за період такого відстрочення (правовий висновок Верховного Суду України у справі № 905/3137/14-908/5775/14 від 17.02.2016).

Враховуючи викладене, ухвала Господарського суду Полтавської області від 10.01.2017 та постанова Харківського апеляційного господарського суду від 28.02.2017 є незаконними і підлягають скасуванню, а в задоволенні заяви відповідача про відстрочення виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 21.07.2016 у цій справі слід відмовити у зв'язку із відсутністю, передбачуваних ст. 121 ГПК України, підстав.

Відповідно до правил ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання апеляційної скарги у сумі - 1 600,00 грн, касаційної скарги у сумі 1 600,00 грн, а всього 3 200,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-13 ГПК України, Вищий господарський суд України

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова компанія "Полтавазернопродукт" задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Полтавської області від 10 січня 2017 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28 лютого 2017 року у справі за № 917/712/16 скасувати та в задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" про відстрочку виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 21 липня 2016 року у справі № 917/712/16 відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" (37300, Полтавська обл., м. Гадяч, вул. Будька, 47, код ЄДРПОУ 33460268) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова компанія "Полтавазернопродукт" (39001, Полтавська обл., м. Глобине, вул. Заводська, 1, код ЄДРПОУ 31059651) 3 200,00 грн судових витрат.