розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Техенергохім" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.02.2017 у справі Господарського суду № 908/1923/16 Запорізької області за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Техенергохім" до Запорізької митниці ДФС про стягнення 1 205,77 грн.,

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: не з'явились; відповідача: не з'явились,

У липні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю "Техенергохім" (далі - Товариство) звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою, у якій просило стягнути на його користь з Запорізької митниці ДФС (далі - Митниця) 1 205,77 грн. матеріальної шкоди.

Позовні вимоги Товариство, посилаючись на норми Цивільного кодексу України (435-15) (далі - ЦК України (435-15) ) обґрунтовує тим, що внаслідок неправомірних дій Митниці, пов'язаних з прийняттям кваліфікаційного рішення № КТ-112000003-0048-2013, яким Товариству було відмолено у оформленні митної декларації № 112050000/2013/025785 від 01.10.2013, Товариство було змушене оформити нову митну декларацію № 112050000/2013/025951 від 02.10.2013, що призвело до збільшення митних платежів - ввізного мита на 1 004,81 грн. та податку на додану вартість - на 200,96 грн., які підлягають стягненню з Митниці.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 03.11.2016 (суддя Колодій Н.А.) у задоволенні позову Товариства відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14.02.2017 (колегія суддів: Геза Т.Д., Мартюхіна Н.О., Ушенко Л.В.) рішення Господарського суду Запорізької області від 03.11.2016 залишено без змін.

Судові рішення мотивовані посиланнями на відсутність правових підстав для стягнення з відповідача заявленої позивачем матеріальної шкоди, оскільки позивачем не доведено, що прийнятим Митницею рішенням № КТ-112000003-0048-2013 від 01.10.2013 Товариству було завдано матеріальної шкоди в сумі 1 205,77 грн.

Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.02.2017 та рішення Господарського суду Запорізької області від 03.11.2016 скасувати та постановити нове рішення про задоволення позову. Викладені у касаційній скарзі вимоги Товариство обґрунтовує посиланням на обставини справи, приписи ст. 43 Податкового кодексу України та ст. 301 Митного кодексу України.

Відзиву на касаційну скаргу Товариства від Митниці до Вищого господарського суду України не надходило.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Товариства не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі матеріалів справи встановлено, що:

- 01.10.2013 Товариство звернулось до Митниці за оформленням митної декларації № 112050000/2013/025785;

- Митниця відмовила у прийнятті декларації та прийняла кваліфікаційне рішення № КТ-112000003-0048-2013, згідно якого декларантом невірно класифіковано заявлений товар за кодом 841990000 згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТЗЕД) замість коду 7326208090;

- 02.10.2013 Товариством було оформлено нову митну декларацію № 112050000/2013/025951 із зазначенням коду, визначеного Митницею, за якою товар було випущено у вільний обіг;

- зміна коду призвела до збільшення митних платежів - ввізного мита на 1 004,81 грн., податку на додану вартість - на 200,96 грн.;

- 27.02.2014 Митниця листом № 1099/24/08-70-52-03-02 повідомила Товариство про відкликання кваліфікаційного рішення № КТ-112000003-0048-2013 від 01.10.2013, у зв'язку з набранням 01.01.2014 чинності нових норм Митного тарифу, затвердженого Законом України "Про митний тариф" № 584-VII від 19.09.2013 (584-18) , згідно яких код 7326208090 вилучено із УКТЗЕД;

- 18.03.2014 Товариство звернулось до Митниці з заявою про повернення надмірно сплачених коштів, внаслідок прийняття кваліфікаційного рішення № КТ-112000003-0048-2013 від 01.10.2013;

- 20.03.2014 Митниця листом № 1516/24/08-70-52-03-02 відмовила Товариству в поверненні коштів з посиланнями на те, що рішення Митниці № КТ-112000003-0048-2013 від 01.10.2013 було прийняте у відповідності з вимогами Закону України "Про митний тариф" № 2371-ІІІ від 05.04.2001 (2371-14) , який втратив чинність 01.01.2014, тобто вже після прийняття Митницею вказаного рішення.

Відповідно до частин першої та другої ст. 69 Митного кодексу України товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в Українській класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності. Органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТЗЕД.

При цьому при визначенні правильності класифікації декларантом товару за кодом УКТЗЕД митниця повинна дотримуватись основних правил інтерпретації УКТЗЕД, виходити з назви товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп.

Згідно частини першої розділу ІІІ Порядку роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 650 від 30.05.2012 (z1085-12) , декларант або уповноважена ним особа класифікує товари згідно з УКТЗЕД при їх декларуванні відповідно до статті 69 Кодексу.

У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів орган доходів і зборів має право самостійно класифікувати такі товари (частина четверта ст. 69 Митного кодексу України).

Повернення переплати при митному оформленні передбачено статтею 43 Податкового кодексу України, статтею 301 Митного кодексу України, Наказом Державної митної служби України № 618 від 20.07.2007 "Про затвердження Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами" (z1097-07) .

В силу ст. 43 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та ст. 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Відповідно до ст. 301 Митного кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України (2755-17) .

Обґрунтовуючи свої вимоги, товариство посилалось на приписи ст. 1174 ЦК України, якою встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Таким чином, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є неправомірність дій цього державного органу, наявність шкоди та причинного зв'язку між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

Як встановлено судами та вже було зазначено вище, при прийнятті рішення про визначення коду товару № КТ-112000003-0048-2013, яким змінено зазначений Товариством код товару 8421990000 у митній декларації № 112050000/2013/025785 від 01.10.2013 на код УКТЗЕД 7326208090 та винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 112050000/2013/01025, Митниця керувалася Законом України "Про митний тариф" № 2371-ІІІ від 05.04.2001 (2371-14) , який втратив чинність 01.01.2014, тобто вже після прийняття Митницею вказаного рішення.

Положення норм Митного тарифу, затвердженого Законом України "Про митний тариф" № 584-VII від 19.09.2013 (584-18) , який набрав чинності 01.01.2014, та згідно яких код 7326208090 вилучено із УКТЗЕД, не підлягають застосуванню при встановленні правомірності дій Митниці при прийнятті рішення № КТ-112000003-0048-2013 від 01.10.2013, оскільки в силу вимог частин першої та другої ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності та не мають зворотної дії у часі.

За таких обставин, позивачем не доведено, що прийнятим Митницею рішенням № КТ-112000003-0048-2013 від 01.10.2013 Товариству було завдано матеріальної шкоди в сумі 1 205,77 грн., яка б в силу вимог ст. 1174 ЦК України підлягала відшкодуванню Митницею.

За вказаних обставин правильно виходили суди попередніх інстанцій відмовляючи в задоволенні позовних вимог.

Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне зазначити про те, що предметом даного позову є стягнення матеріальної шкоди на підставі ст. 1174 ЦК України, яка не підлягає застосуванню до спірних правовідносин сторін, оскільки як вже було зазначено вище питання повернення переплати при митному оформленні передбачено ст. 43 Податкового кодексу України, ст. 301 Митного кодексу України та Наказом Державної митної служби України № 618 від 20.07.2007 "Про затвердження Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами" (z1097-07) .

За результатами касаційного перегляду справи колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає порушень у застосуванні положень ст. 1174 ЦК України, у зв'язку із чим відповідні доводи скаржника відхиляються як необґрунтовані.

Доводи касаційної скарги про порушення судами приписів ст. 43 Податкового кодексу України та ст. 301 Митного кодексу України не заслуговують на увагу суду, оскільки підставою даного позову є вимоги, які регулюються положеннями ст. 1174 ЦК України.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України постанова Донецького апеляційного господарського суду від 14.02.2017 та рішення Господарського суду Запорізької області від 03.11.2016 ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідають нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги Товариства зводяться до переоцінки доказів та не спростовують висновків господарських судів першої та другої інстанції, у зв'язку з чим підстав для їх скасування не вбачається.

Крім того, в силу пункту 13 частини другої ст. 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю зазначених у цій нормі органів та осіб.

Питання стосовно незаконності відповідних рішень, дій чи бездіяльності можуть вирішуватися господарським судом лише за результатами розгляду справи по суті, тому пов'язані з цим обставини не підлягають з'ясуванню під час прийняття судом позовної заяви і останню не може бути повернуто судом у зв'язку з несплатою судового збору. Розподіл останнього (та інших сум судових витрат) між сторонами здійснюється в подальшому згідно з судовим рішенням, прийнятим по суті справи, з урахуванням приписів статті 49 ГПК України ( Постанова Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (va007600-13) ).

Отже, колегія суддів зазначає, що, в даному випадку, мова йде про звільнення від сплати судового збору під час саме подання позову, апеляційної та/або касаційної скарг, тоді як вже за результатами розгляду зазначених документів, суд вирішує питання щодо наявності/відсутності підстав для стягнення судового збору відповідно до ст. 49 ГПК України в залежності від результату розгляду справи.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви, розгляд апеляційної скарги та касаційної скарги покладаються на Товариство.

Керуючись ст.ст. 49, 111-5, 111-7, 111-9 та 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Техенергохім" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.02.2017 у справі № 908/1923/16 Господарського суду Запорізької області - без змін.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Техенергохім" (69034, м. Запоріжжя, вул. Цимлянська, 29, ідентифікаційний код 22161169) в дохід Державного бюджету України 1 378,00 грн. (одну тисячу триста сімдесят вісім гривень) судового збору за подання позовної заяви, 1 515,80 грн. (одну тисячу п'ятсот п'ятнадцять гривень вісімдесят копійок) судового збору за подання апеляційної скарги та 1 653,60 грн. (одну тисячу шістсот п'ятдесят три гривні шістдесят копійок) судового збору за подання касаційної скарги.