Головуючого судді Корсака В.А. суддів Сибіги О.М. Данилової М.В. розглянувши касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.12.2016 у справі № 922/2648/16 Господарського суду Харківської області за позовом Керівника Харківської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Посад" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державний професійно-технічний навчальний заклад "Центр професійно-технічної освіти № 3 м. Харкова" про визнання недійсним договору та повернення майна

в судовому засіданні взяли участь представники :

- позивача не з'явились - відповідача не з'явились - третьої особи не з'явились - ГПУ Красножон О.М.

В серпні 2016 року Керівник Харківської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави звернувся до Господарського суду Харківської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Посад", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державний професійно-технічний навчальний заклад "Центр професійно-технічної освіти № 3 м. Харкова", в якій просив суд визнати недійсним договір оренди № 1654-Н від 13.05.2005, укладеного між Регіональним відділенням Фонду Державного майна України по Харківській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Посад" та зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Посад" звільнити орендовані на підставі договору оренди № 1654-Н від 13.05.2005 приміщення.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 17.10.2016 (суддя Суярко Т.Д.) залишеним без змін, з тих же підстав, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.12.2016 (головуючий Гетьман Р.А., судді Россолов В.В., Тихий В.П.) відмовлено в задоволенні позовних вимог, за недоведеністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів, Заступник прокурора Харківської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить їх скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Касаційна скарга обґрунтовується тим, що невикористання навчальним закладом спірного приміщення для навчального процесу не свідчить про неналежність цього приміщення до об'єкту освіти та не є підставою правомірності надання його в оренду, оскільки заборона використання такого приміщення з іншою метою встановлена на законодавчому рівні. Враховуючи, що майно використовується з метою розташування цеху з розфасування сипучих продуктів харчування, а основним напрямком підготовки учнів Державного професійно-технічного закладу "Центр професійно-технічної освіти № 3" є спеціальність "Електрогазозварники", висновки суду, покладені в основу рішення, на думку апелянта, є необґрунтованими. Також, скаржник вказує на те, що відповідачем не надано документів на підтвердження фактичного виконання пункту 1.9.1 договору про виробниче навчання та виробничу практику згідно якого сторони домовились, що 50% заробітної плати, нарахованої учням за час виробничого навчання, перераховуються на рахунок Центру згідно статті 50 Закону України "Про освіту" та статті 50 Закону України "Про професійно технічну освіту". Крім того, скаржник посилається на практику Вищого господарського суду України, аналіз змісту якої дає підстави для висновку про можливість передачі в оренду приміщень навчальних закладів лише для здійснення діяльності, пов'язаної з освітньою роботою.

Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Посад" у своєму відзиві на касаційну скаргу заперечує проти доводів касатора і просить суд залишити його скаргу без задоволення, а оскаржувані судові акти у даній справі залишити без змін.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області та Державний професійно-технічний навчальний заклад "Центр професійно-технічної освіти №3 м. Харкова" не скористались своїм правом передбаченим статтею 111-2 Господарського процесуального кодексу України, відзив на касаційну скаргу не надали. Проте в силу приписів згаданої норми відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду судових рішень, що оскаржуються.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 13.05.2005 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма "Посад" було укладено договір оренди № 1654-Н.

Відповідно до пункту 1.1 договору оренди, з урахуванням внесених до нього додатковими угодами № 6 від 02.07.2014 та № 7 від 03.07.2014 змін, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно - нежитлові приміщення першого поверху кім. №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16 та сходи І, ІІ у двоповерховій будівлі площею 491,7 кв.м., приміщення підвалу кім. №№ 21, 23, 24 та сходи ІІ площею 131,3 кв.м. (майно), загальною площею 623,00 кв.м., за адресою: м. Харків, вул. Тимурівців, 37, що знаходяться на балансі Державного професійно-технічного навчального закладу "Центр професійно-технічної освіти № 3 м. Харкова" з метою розташування цеху з розфасування сипучих продуктів харчування.

Додатковими угодами № 1 - № 5 до договору оренди сторони вносили зміни.

Вартість майна визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 09.12.2013 і становить 501400 грн.

Визначені договором оренди приміщення були фактично передані позивачем відповідачу в користування, що підтверджуються актом прийому-передачі орендованого майна від 13.05.2005, підписаним позивачем, відповідачем та скріплений їхніми печатками.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимоги про визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення, у зв'язку з суперечністю вимогам закону, а саме частині 5 статті 63 Закону України "Про освіту", частині 2 статті 4, частини 2 статті 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", оскільки спірне нежитлове приміщення було передано в оренду для використання за цільовим призначенням, не пов'язаним з навчально-виховним процесом, а також зобов'язання орендаря звільнити орендовані приміщення.

Вирішуючи спір у справі та відмовляючи в позові, попередні судові інстанції виходили з того, що орендовані на підставі спірного договору приміщення використовуються з метою професійно-технічної освіти, а саме - для проходження виробничої практики та виробничого навчання, харчування учнів Державного професійно-технічного навчального закладу "Центр професійно-технічної освіти № 3 м. Харкова". Посилаючись на зазначені обставини, твердження прокурора та позивача про недійсність договору оренди, як такого, що суперечить вимогам частини 5 статті 63 Закону України "Про освіту" щодо нецільового використання об'єктів освіти, суди попередніх інстанцій визнали необґрунтованими та такими, що не підтверджуються наданими до матеріалів справи доказами.

Колегія суддів вважає, що прийняті у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч.1,4 ст. 61 Закону України "Про освіту" фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування. Додатковими джерелами фінансування, зокрема, визначено доходи від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання.

Відповідно до пункту 4 розділу 9 Переліку платних послуг, які можуть надаватися державними навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної форми власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 р. № 38 (38-97-п) (в редакції, чинній на час укладення оспорюваного договору) до інших послуг, які можуть надаватися такими закладами, відноситься здавання в оренду будівель, споруд, обладнання, не пов'язаних з навчально-виховною, навчально-виробничою, науковою діяльністю, яке не погіршує соціально-побутові умови працівників закладів і установ освіти, студентської та учнівської молоді.

У відповідності до змісту пункту 4 розділу 9 вказаної Постанови була надана можливість державним навчальним закладам здавання в оренду будівель, споруд, обладнання, не пов'язаних з навчально-виховною, навчально-виробничою, науковою діяльністю, яке не погіршує соціально-побутові умови працівників закладів і установ освіти, студентської та учнівської молоді.

Як вбачається з матеріалів справи, пунктом 1.1 спірного договору оренди сторони визначили, що майно передається в оренду з метою розташування цеху з розфасування сипучих продуктів харчування.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" об'єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до частини другої статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна".

Приписами частини 2 статті 5 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" визначено, що об'єкти освіти мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації.

Згідно зі статтею 63 Закону України "Про освіту" матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством.

Тобто, виходячи зі змісту наведеної норми, будівлі, споруди, землі комунікації, обладнання та інші цінності підприємств системи освіти входять до складу об'єкту освіти.

Як вже зазначалось, відповідно до частини 4 статті 61 Закону України "Про освіту", додатковими джерелами фінансування державних навчальних закладів є, зокрема, кошти від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання.

Проте, відповідно до положень частини 5 статті 63 вказаного Закону, об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

При прийнятті оскаржуваної постанови апеляційний господарський суд виходив з того, що на час укладення спірного договору оренди нежитлового приміщення - об'єкт був вільний, в учбовому процесі не використовувався. Оскільки, відсутня необхідність у використанні вказаного приміщення, так як Центром освіти організовано безкоштовне харчування 20 учнів пільгових категорій в приміщенні колишнього санаторію-профілакторію "Зміна" (м. Харків, вул. Зубенка, 33-А).

Проте, такий висновок не можна визнати достатньо обґрунтованим, так як, невикористання навчальним закладом спірного приміщення для навчального процесу само по собі не є підставою для визнання правомірним договору. Заборона використання такого приміщення з іншою метою встановлена на законодавчому рівні.

Як вбачається з технічного паспорту об'єкту № 37 по вул. Тимурівців у м. Харкові, який перебуває на балансі Державного професійно-технічного навчального закладу "Центр професійно-технічної освіти № 3 м. Харкова" призначенням приміщення будівлі є розміщення їдальні.

Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що орендоване приміщення за своїм призначенням повинно використовуватись навчальним закладом для організації харчування учнів. Проте, як вбачається зі спірного договору оренди, майно передано в оренду з метою розташування цеху з розфасування сипучих продуктів харчування та за своїм цільовим призначенням не використовувалось.

Крім того, судами попередніх інстанцій не враховано, що харчування потребують не тільки учні пільгової категорії, а й інші учні, які навчаються в Державному професійно-технічному навчальному закладі "Центр професійно-технічної освіти № 3 м. Харкова".

Також, в обґрунтування своїх висновків суди попередніх інстанцій посилались на те, що орендар використовує орендоване приміщення з метою професійно-технічної освіти, а саме для проходження учнями навчального закладу виробничого навчання та виробничої практики відповідно до договору від 23.06.2016, який був укладений навчальним закладом та відповідачем.

Судова колегія не може погодитися з таким висновком, оскільки, судами не встановлено правових підстав для надання відповідачем освітніх послуг та не враховано, що напрямок його комерційної діяльності (розфасування сипучих продуктів харчування), не відповідає напрямкам підготовки учнів закладу освіти, основною спеціальністю якого є спеціальність "Електрогазозварники".

Крім того, відповідно до статті 27 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. Питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі вирішується господарським судом, який виносить з цього приводу ухвалу.

В матеріалах справи відсутній повний текст Статуту Державного професійно-технічного навчального закладу "Центр професійно-технічної освіти № 3 м. Харкова", що унеможливлює висновок суду про дотримання процедури надання в оренду об'єкту за спірним договором та визначення кола осіб, якими здійснюється управління Центром.

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців вбачається, що засновником юридичної особи Державного професійно-технічного навчального закладу "Центр професійно-технічної освіти № 3 м. Харкова" є Міністерство освіти і науки України (том 1, а.с. 43-45).

Судами попередніх інстанцій не залучено до участі у справі Міністерство освіти і науки України, яке є засновником та здійснює управління Державним професійно-технічним навчальним закладом "Центр професійно-технічної освіти № 3 м. Харкова", та не враховано, що спір у даній справі може зачіпати його права та обов'язки. Зазначені обставини мають значення для правильного вирішення цього спору.

Отже, як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів частини 1 статті 47 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до частини 1 статті 111-10 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування судового рішення у справі.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 3 статті 111-9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду необхідно: врахувати все вищевикладене, всебічно і повно з'ясувати обставини справи, дійсні права та обов'язки сторін; перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, визначити повне коло та правовий статус учасників цієї справи; вирішити питання про залучення до участі у справі власника майна. В залежності від встановленого, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.