головуючого судді суддів Корсака В.А., Данилової М.В., Сибіги О.М. розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Кінотехпром" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2017 у справі № 927/762/16 Господарського суду Чернігівської області за позовом Управління комунального майна Чернігівської обласної ради до Приватного акціонерного товариства "Кінотехпром" про стягнення коштів

в судовому засіданні взяли участь представники :

- позивача не з'явився - відповідача Олексієнко О.П.

У серпні 2016 року Управління комунального майна Чернігівської обласної ради звернулося до Господарського суду Чернігівської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Кінотехпром", в якій просило стягнути 14 975,03 грн. з яких 9 849,92 грн. заборгованості з орендної плати з урахуванням інфляційних нарахувань до обласного бюджету міста Чернігова, 4 221,39 грн. заборгованості з орендної плати з урахуванням інфляційних нарахувань на користь Управління комунального майна Чернігівської обласної ради, 828,09 грн. пені та 75,63 грн. 3% річних за загальний період 05.05.2016 - 06.09.2016 (враховуючи заяву про збільшення позовних вимог).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди нерухомого майна № 66 від 01.11.2011., що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 31.10.2016 (суддя Кушнір І.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2017 (головуючий суддя Кропивна Л.В., судді Буравльов С.І., Смірнова Л.Г.), позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами у справі, Приватне акціонерне товариство "Кінотехпром" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким припинити провадження у справі.

Касаційна скарга мотивована порушенням господарськими судами норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 210, п.2 ст. 759, ст.ст. 640, 793, 794 ЦК України, ч.3 ст. 35 ГПК України.

Управління комунального майна Чернігівської обласної ради не скористалося правом, наданим статтею 111-2 Господарського процесуального кодексу України, не надіслало свій відзив на касаційну скаргу, що в силу положень зазначеної статті не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.

Управління комунального майна Чернігівської обласної ради не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У справі, що переглядається господарськими судами встановлено, що Рішенням господарського суду Чернігівської області від 31.01.2012 у справі № 5028/15/150/2011 при вирішенні питання розбіжностей, які виникли між Управління комунального майна Чернігівської обласної ради та ПАТ "Кінотехпром" під час укладення договору № 66 оренди нерухомого майна, договір оренди визнано судом таким, що набрав чинності з 21.11.2011.

За договором оренди Управління комунального майна Чернігівської обласної ради (далі - Управління) передає, а ПрАТ "Кінотехпром" приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення в будівлі,, загальною площею 361,3 кв.м, що є об'єктом спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, розташованій за адресою: м. Чернігів, вул. Любецька, 66 та перебуває на бухгалтерському обліку Управління комунального майна Чернігівської обласної ради. (п. 1.13. договору).

Пунктами 3.1, 3.3 договору сторони встановили, що орендна плата є платежем у грошовій формі, який орендар вносить орендодавцю та до обласного бюджету незалежно від наслідків діяльності орендаря і сплачує за весь термін фактичного користування майном, що визначається на підставі акту приймання-передачі в оренду та акту приймання-передачі майна з орендного користування. Розмір орендної плати визначається на підставі Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, затвердженої рішенням обласної ради від 25.03.2011 (3 сесія 6 скликання) зі змінами, внесеними рішенням обласної ради від 30.09.2011 (5 сесія 6 скликання).

Згідно з п.п. 3.4.,3.5 договору розмір та порядок розрахунку орендної плати наведено у Додатку № 1 до цього договору, що є невід'ємною його частиною, і становить за базовий місяць розрахунку (останній місяць, по якому є інформація про індекс інфляції) - 1563,02 грн. Орендна плата за перший (листопад 2011 року) місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за жовтень та листопад місяці 2011 року. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць обчислюється шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Пунктами 3.6, 3.7 договору сторони передбачили, що орендну плату орендар зобов'язаний перераховувати щомісячно не пізніше останнього числа поточного місяця згідно виставлених рахунків орендодавцем у співвідношенні: 70% - до обласного бюджету, 30% - орендодавцю, згідно Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області. Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, включаючи день оплати.

Пункт 5.1.5 договору встановлює обов'язок орендаря сплачувати орендну плату своєчасно та у повному обсязі.

Договір діє з 01.11.2011 по 31.10.2016 включно. Зміни та доповнення до договору допускаються в односторонньому порядку у випадках, передбачених Договором. Інші зміни та доповнення до договору допускаються за взаємної згоди сторін та оформляються додатковою угодою до договору (п.п.10.1., 10.3 договору).

Матеріали справи містять підписаний сторонами 01.11.2011 акт прийому-передачі в оренду майна комунальної власності області (а.с.20).

Судами встановлено, що згідно п. 16.1 Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, затвердженої рішенням Чернігівської обласної ради від 25.03.2011, (методика), орендна плата, розрахована згідно з цією методикою, перераховується за оренду нерухомого майна та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в оперативному управлінні (бухгалтерському обліку) управління комунального майна - 70% орендної плати до обласного бюджету, 30% - управлінню (а.с.21).

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 19.08.2015 у справі № 927/807/15 внесено зміни до договору оренди № 66. Згідно з додатковою угодою № 1 до договору, п. 3.6 викладено в такій редакції: "3.6. Орендну плату орендар зобов'язаний перераховувати щомісячно не пізніше останнього числа поточного місяця згідно виставлених орендодавцем рахунків у співвідношенні, встановленим Методикою розрахунку та порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області або за окремим рішенням обласної ради (на період його дії)." Частиною 2 п. 2 Додаткової угоди визначено, що "Умови цієї додаткової угоди застосовуються до відносин, які склалися між Орендодавцем та Орендарем починаючи з 01.02.2015, (відповідно до ст. 631 ЦК України)".

Управлінням відповідно до умов договору було виставлено ПАТ "Кінотехпром" рахунки на оплату орендної плати за оренду приміщення в період з березня 2016 року по липень 2016 року, які отримані відповідачем (а.с.38-41).

Як вбачається з матеріалів справи спір виник у зв'язку з тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором щодо своєчасної та повної компенсації витрат на оренду нежитлових приміщень, що стало підставою для звернення з позовом про стягнення заборгованості у розмірі орендної плати у сумі 14 975,03 грн. з яких 9 849,92 грн. заборгованості з орендної плати з урахуванням інфляційних нарахувань до обласного бюджету міста Чернігова, 4 221,39 грн. заборгованості до позивача, 828,09 грн. пені та 75,63 грн. 3% річних за загальний період 05.05.2016 - 06.09.2016.

Колегія вважає висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову достатньо обґрунтованими, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 759 ЦК України, наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно положень п. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, ст.ст. 793, 794 ЦК України (в редакції на момент укладення спірного договору) господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається в письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. А згідно зі ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Проте ч. 2 ст. 649 ЦК України, ст. 187 ГК України врегульовано, що розбіжності, які виникли між сторонами при укладенні договору можуть бути вирішені судом у випадках, встановлених за домовленістю сторін або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 12 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі передачі спору на розгляд суду договір оренди вважається укладеним з моменту набрання чинності рішенням суду про укладення договору оренди і на умовах, зазначених у ньому.

Враховуючи викладене, а також рішення господарського суду Чернігівської області від 31.01.12, яке вступило в законну силу та яким врегульовано розбіжності між сторонами під час укладення спірного договору, суди дійшли правомірного висновку про те, що договір оренди № 66 від 01.11.2011 є укладеним та породжує для його сторін права та обов'язки.

Однак, відповідач під час дії вказаного договору належним чином не виконав взятих на себе зобов'язань щодо внесення своєчасної та у повному обсязі орендної плати за користування орендованими приміщеннями.

Відповідно до ч.ч.1, 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Положеннями ч.3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що одним з основних обов'язків орендаря є, зокрема, внесення орендної плати своєчасно і в повному обсязі.

Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначається органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності (ч. 2 ст. 19 зазначеного Закону).

Приписами ст. 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Аналогічні положення закріплені в ст.ст. 525, 526 ЦК України.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, наявність заборгованості відповідача перед позивачем за період березень-липень 2016 року на суму 14 068,50 грн., з яких 9 847,95 грн. перед обласним бюджетом м. Чернігова та 4 220,55 грн. перед позивачем, суди попередніх інстанцій правомірно задовольнили позовні вимоги в цій частині.

Крім суми основного боргу, позивач просив стягнути з відповідача 828,09 грн. пені, 75,63 грн. 3% річних за загальний період з 05.05.2016 - 06.09.2016 та 2,81 грн. інфляційних нарахувань за травень 2016 року, в тому числі 1,97 грн. інфляційних, нарахованих на суму заборгованості перед обласним бюджетом м. Чернігова та 0,84 грн. інфляційних, нарахованих на суму заборгованості перед Управлінням комунального майна Чернігівської обласної ради.

Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 9.5 договору (в редакції, викладеній згідно з рішенням Господарського суду Чернігівської області від 31.01.2012 по справі № 5028/15/150/2011) передбачено, що у разі несвоєчасного виконання зобов'язання по сплаті орендної плати, орендар повинен сплатити орендодавцю суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення.

Згідно до пункту 2.9 Методики розрахунку орендної плати у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати орендної плати, орендар сплачує окремо від орендної плати пеню. Розмір пені визначається в договорі оренди і не може перевищувати розміру, встановленого чинним законодавством. Пеня перераховується орендодавцю.

За встановленого та враховуючи приписи ст.ст. 525, 526, 530, 625, 762 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 18, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", місцевий господарський суд, з яким погодився господарський суд апеляційної інстанції, дійшов правомірного висновку щодо правомірності та обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з урахуванням інфляційних нарахувань, пені, 3% річних.

В своїй касаційній скарзі скаржник посилається на те, що договір оренди нерухомого майна № 66 від 01.11.2011 не пройшов нотаріального посвідчення та державної реєстрації, а тому не створює для нього обов'язку сплачувати орендну плату. Колегія вважає, ці доводи не є підставою для звільнення відповідача від оплати за користування переданого йому майна. Відповідно до ч.2 ст. 187 ГК України, день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше. В даному випадку, спірний договір був визнаний укладеним у судовому порядку з відповідними умовами. Цим же рішенням визначено, що він є укладеним саме з 21.11.2011. Це рішення набуло законної сили. Обов'язок сплачувати за користування майном, в силу ст. 11 ЦК України, виникає у нього з самого факту використання майна. Ухилення відповідача від оплати за майно, що знаходиться у нього в користуванні, суперечить принципам добросовісності та справедливості встановлених ст. 3 ЦК України.

Колегія вважає, що судами попередніх інстанцій дана належна правова оцінка усім обставинам справи, норми матеріального та процесуального права застосовані вірно і передбачені законом підстави для зміни або скасування судових рішень, відсутні.

Доводам касатора судами попередніх інстанцій дана належна правова оцінка. Викладені у касаційній скарзі доводи не спростовують наведених висновків судів та пов'язані з вирішенням питання про достовірність поданих ним доказів, які на думку касатора, в зв'язку з вибірковим підходом до їх оцінки були безпідставно відхилені судами попередніх інстанцій, про перевагу одних доказів над іншими і фактично зводяться до необхідності надання нової оцінки доказів по справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.