головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі), суддів: Владимиренко С.В., Шевчук С.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Харківської обласної дирекції "Райффайзен Банк Аваль" на рішення господарського суду Харківської області від 10.10.2016 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.12.2016 у справі № 922/2145/16 господарського суду Харківської області за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Харківської обласної дирекції "Райффайзен Банк Аваль" про визнання припиненими правовідносин за іпотечним договором та вилучення записів про іпотеку, та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Харківської обласної дирекції "Райффайзен Банк Аваль"до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про стягнення 176 189,00 дол. США, за участю представників: від ФОП ОСОБА_5ОСОБА_6 від ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" Міхай-Седова Ю.С.

У липні 2016 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 (далі - ФОП ОСОБА_5) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Харківської обласної дирекції "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") про визнання такими, що припинилися з 30.03.2016, правовідносини за іпотечним договором № 011/02/3-1110/1-06 від 09.06.2006 стосовно іпотеки нежитлових приміщень другого поверху № 2а, 4а-:-6а, 11а-:-23а, I, антресолі № 1 в літ. "А-4" загальною площею 834,8 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1; вилучення запису № 3324435, що внесений у Державному реєстрі іпотек на підставі договору іпотеки, а також запис про заборону на нерухоме майно № 3324411, що внесений до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, стосовно нежитлових приміщень другого поверху № 2а, 4а-:-6а, 11а-:-23а, I, антресолі №1 в літ. "А-4" загальною площею 834,8 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1.

ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" подано зустрічну позовну заяву до ФОП ОСОБА_5 про стягнення з останнього 116 467,51 дол. США заборгованості за тілом кредиту та 59 721,77 дол. США заборгованості за відсотками.

Рішенням господарського суду Харківської області від 10.10.2016 у справі № 922/2145/16 (суддя Хотенець П.В.) первісний позов задоволено повністю. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.12.2016 (колегія суддів у складі: Ільїн О.В. - головуючий, Гетьман Р.А., Хачатрян В.С.) рішення господарського суду Харківської області від 10.10.2016 у справі № 922/2145/16 залишено без змін.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Харківської області від 10.10.2016 та постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.12.2016 у справі № 922/2145/16, ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд відновити строк касаційного оскарження, скасувати оскаржувані судові акти та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні первісного позову та задоволення зустрічних вимог.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувані рішення та постанова прийняті з порушенням норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 10.04.2017 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Владимиренко С.В., Шевчук С.Р. відновлено ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" строк подання касаційної скарги на рішення господарського суду Харківської області від 10.10.2016 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.12.2016 у справі № 922/2145/16, прийнято зазначену касаційну скаргу до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 25.04.2017 о 10 год. 30 хв.

У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", який надійшов до Вищого господарського суду України 21.04.2017, ФОП ОСОБА_5 проти касаційної скарги заперечує і просить суд залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення та постанову - без змін.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 09.06.2006 між Акціонерним поштово-пенсійним банком "Аваль" (правонаступником якого є ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") (Кредитор) та ФОП ОСОБА_5 (Позичальник) було укладено кредитний договір № 011/02/3-1110-06 (далі - Кредитний договір), відповідно до умов якого Кредитор у відповідності до Генеральної кредитної угоди № 459 від 09.06.2006 (далі - Угода) надає Позичальнику кредит у розмірі 240 000,00 дол. США зі сплатою 13% річних, строком погашення по 09.06.2013.

В забезпечення виконання ФОП ОСОБА_5 (Позичальником) зобов'язань за Генеральною кредитною угодою № 459 від 09.06.2006 та будь-яких кредитних договорів, 09.06.2006 між Акціонерним поштово-пенсійним банком "Аваль" (правонаступником якого є ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") (Іпотекодержатель) та ФОП ОСОБА_5 (Іпотекодавець) було укладено іпотечний договір № 011/02/3-1110/1-06 (далі - Іпотечний договір), відповідно до умов якого Іпотекодавець передав в іпотеку Іпотекодержателю нежитлові приміщення другого поверху № 2а, 4а-:-6а, 11а-:-23а, І, антресолі № 1 в літ. "А-4" загальною площею 834,8 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (Предмет іпотеки).

Згідно з п. 2.2.2 Іпотечного договору Іпотекодержатель надав гарантії Іпотекодавцю, що після повного виконання зобов'язань за Угодою та Кредитним договором ним будуть здійснені всі необхідні дії щодо звільнення Предмета іпотеки від зобов'язань, якими він обтяжений згідно умов цього договору.

Відповідно до п. 6.2 Іпотечного договору право іпотеки та цей договір припиняє чинність у разі припинення основного зобов'язання, забезпеченого цією іпотекою.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням господарського суду Харківської області від 20.06.2011 у справі № 5023/2832/11, задоволено позов ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до ФОП ОСОБА_5 про стягнення коштів. Стягнуто з ФОП ОСОБА_5 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" суму заборгованості за Генеральною кредитною угодою № 459 від 09.06.2006 та кредитним договором № 011/02/3-1110-06 від 09.06.2006 у розмірі 195 836,82 дол. США, що в перерахунку на національну валюту (курс 1 дол. США = 7,9735 грн.) становить 1 561 504,88 грн., з яких: 174 000,0 дол. США (еквівалент 1 387 389,00 грн.) - сума заборгованості за кредитом, 1 983,12 дол. США (еквівалент 15 812,41 грн.) - сума заборгованості за відсотками, 19 215,06 дол. США (еквівалент 153 211,28 грн.) - пеня, нарахована за порушення строку погашення кредиту, 638,64 дол. США (еквівалент 5 092,09 грн.) - пеня, нарахована за порушення строку погашення відсотків, за рахунок належного йому майна, коштів та інших активів, що належать на праві власності, на яке може бути звернено стягнення в порядку, встановленому законодавством України.

Рішенням господарського суду Харківської області від 22.04.2015 у справі № 922/1148/15 частково задоволено позов ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до ФОП ОСОБА_5 про стягнення коштів. Стягнуто з ФОП ОСОБА_5 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" суму заборгованості за Генеральною кредитною угодою № 459 від 09.06.2006 та кредитним договором № 011/02/3-1110-06 від 09.06.2006 у розмірі 90 390,63 дол. США, що в перерахунку на національну валюту (на 17.10.2014, курс 1 дол. США = 12,96 грн.) становить 1 170 668,89 грн., з яких 50 976,25 дол. США (еквівалент 660 204,63 грн.) - сума заборгованості за відсотками, 31 311,41 дол. США (еквівалент 405 520,93 грн.) - пеня, нарахована за порушення строку погашення кредиту, 8 102,97 дол. США (еквівалент 104 943,33 грн.) - пеня, нарахована за порушення строку погашення відсотків. В частині стягнення 851 690,83 грн. різниці еквіваленту у національній валюті суми заборгованості за кредитним договором у зв'язку зі зміною курсу валют ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.08.2015 рішення господарського суду Харківської області від 22.04.2015 у справі № 922/1148/15 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.11.2015 рішення господарського суду Харківської області від 22.04.2015 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.08.2015 у справі № 922/1148/15 скасовано в частині стягнення з ФОП ОСОБА_5 31 311,41 дол. США (еквівалент 405 520,93 грн.) пені, нарахованої за порушення строку погашення кредиту, 8 102,97 дол. США (еквівалент 104 943,33 грн.) пені, нарахованої за порушення строку погашення відсотків. Справу в цій частині передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

За наслідками нового розгляду справи № 922/1148/15 господарським судом Харківської області прийнято рішення від 08.02.2016, яким відмовлено у задоволенні позову ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до ФОП ОСОБА_5 про стягнення 31 311,41 дол. США (еквівалент 405 520,93 грн.) пені, нарахованої за порушення строку погашення кредиту, 8 102,97 дол. США (еквівалент 104 943,33 грн.) пені, нарахованої за порушення строку погашення відсотків.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.03.2016 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 1731326 за наказом господарського суду Харківської області у справі № 5023/2832/11 від 11.07.2011, у зв'язку з повною сплатою заборгованості.

Також, 30.03.2016 Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 49006171 за наказом господарського суду Харківської області у справі № 922/1148/15 від 02.09.2015, у зв'язку з повною сплатою заборгованості.

Дії державних виконавців по закінченню виконавчих проваджень не оскаржувались та постанови є чинними.

Задовольняючи первісні позовні вимоги та відмовляючи у задоволенні зустрічних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що ФОП ОСОБА_5 у повному обсязі та належним чином, у розумінні ст. 599 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), виконано зобов'язання за Кредитним договором, що підтверджується постановами головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 30.03.2016 про закінчення виконавчих проваджень № 1731326 та № 31731326, а оскільки основне зобов'язання припинилось, то, відповідно до приписів ст. 17 Закону України "Про іпотеку" правовідносини за Іпотечним договором вважаються припиненими з 30.03.2016.

Також суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що існування обтяжень щодо нежитлових приміщень другого поверху № 2а, 4а-:-6а, 11а-:-23а, І, антресолі №1 в літ. "А-4" загальною площею 834,8 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1, за відсутності належних правових підстав, створює ФОП ОСОБА_5 перешкоди у реалізації ним права власності щодо зазначених нежитлових приміщень, а тому похідні вимоги про виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та з Державного реєстру іпотек відповідних записів є такими, що підлягають задоволенню.

Проте висновки судів попередніх інстанцій є передчасними, з огляду на таке.

Частиною 1 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з положеннями ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. (ст.ст. 628, 629 вказаного кодексу).

Як вбачається з матеріалів справи, п. 3.2 Кредитного договору сторони встановили, що обчислення строку надання кредиту, нарахування відсотків по договору здійснюється за фактичне число календарних днів користування кредитом виходячи з фактичного календарного числа днів у році. При цьому, відсотки за користування кредитом нараховуються на залишок заборгованості за кредитом починаючи з дня надання кредиту (часткового надання кредиту) до дня повного погашення заборгованості за кредитом включно.

Пунктом 1.1 Іпотечного договору сторони визначили, що цей договір є забезпеченням виконання Позичальником зобов'язань за Угодою та будь-яких кредитних договорів, укладених у відповідності до Угоди, укладених між Іпотекодержателем та Позичальником, за умовами яких Позичальник зобов'язаний повернути Іпотекодержателю кредитні кошти у розмірі, визначеному Кредитним договором та у відповідності до графіку, сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі, строки та порядку, передбачені Угодою та Кредитним договором тощо.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений договором строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У статті 611 ЦК України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Виходячи із системного аналізу статей 525, 526, 599, 611, 1046, 1048, 1050 ЦК України, змісту Кредитного договору слід дійти висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін Кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє кредитора права на отримання нарахувань та штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України (435-15) , до повного виконання зобов'язання.

З огляду на те, що рішення господарського суду господарського суду Харківської області у справах № 5023/2832/11 та № 922/1148/15 були виконані лише в березні 2016, то, з огляду на положення статей 599, 1048, 1049 ЦК України усі нарахування за користування коштами та інші виплати, передбачені договором, підлягають стягненню до цієї дати, зокрема, відсотки за користування кредитом.

Отже, висновки судів попередніх інстанцій про припинення зобов'язань за Кредитним договором у зв'язку з повним та належним виконанням боржником та, відповідно, про припинення зобов'язань за Іпотечним договором є передчасними.

Також, судами попередніх інстанцій, в порушення вимог ст. ст. 1, 12, 21, 43 ГПК України, не перевірено відповідність статтям 1, 21 ГПК України складу учасників спору та не досліджено чи правовідносини, щодо яких виник спір виникли із господарських відносин (ст. 3 Господарського кодексу України), беручи до уваги те, що стороною Іпотечного договору був громадянин України, а не фізична особа-підприємець.

Крім того, відповідно до пп. 1 п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Разом з тим, з первісних позовних вимог заявлених у даній справі вбачається, що позивач просив виключити записи з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та з Державного реєстру іпотек, не вказуючи осіб, яких необхідно зобов'язати виключити такі записи.

Таким чином, судами попередніх інстанцій, у порушення приписів процесуального законодавства не досліджено повно та всебічно спірні правовідносини, не надано належної правової оцінки усім обставинам справи у їх сукупності, що призвело до неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України (1798-12) щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 111-10 ГПК України є підставою для скасування судових рішень у справі.

Враховуючи встановлені ст. 111-7 ГПК України межі перегляду справи в касаційній інстанції, які не дають права касаційній інстанції встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, оскаржувані судові акти підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції необхідно взяти до уваги викладене у даній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, дати належну правову оцінку зібраним у справі доказам, доводам та запереченням учасників судового процесу і, в залежності від встановленого та відповідно до вимог закону, вирішити спір.