За участю представників: ТОВ "Автомобільний альянс "Партнер - Авто" - Нефьодова С.М., Державної служби України з надзвичайних ситуацій -Лябах О.О., розпорядника мана ТОВ "Північспецбудмонтаж" - Мирутенка М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ТОВ "Автомобільний альянс "Партнер - Авто"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2017 та рішення Господарського суду м. Києва від 07.11.2016 по справі № 910/13469/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Північспецбудмонтаж" до ТОВ "Автомобільний альянс "Партнер - Авто" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва, Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва, Управління виконавчої дирекції Фонду Соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Києві, Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська торгівельна мережа" про визнання договору недійсним,-

У липні 2016 ТОВ "Північспецбудмонтаж" звернулось до Господарського суду м. Києва із позовом до ТОВ "Автомобільний альянс

Доповідач -суддя Ткаченко Н.Г.

"Партнер - Авто" про недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів № 57/6-10Б від 29.03.2010, посилаючись на те, що зазначений договір укладено фіктивно без наміру створити реальні цивільні права та обов'язки.

Рішенням господарського суду м. Києва від 07.11.2016 по справі № 910/13469/16 позов задоволено повністю та визнано недійсним договір купівлі-продажу цінних паперів № 57/6-10Б від 29.03.2010, укладений між ТОВ "Північспецбудмонтаж" та ТОВ "Автомобільний альянс "Партнер-Авто".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2017 по справі № 910/13469/16 рішення Господарського суду м. Києва від 07.11.2016 залишено без змін.

В касаційній скарзі ТОВ "Автомобільний альянс "Партнер - Авто" просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2017 та рішення Господарського суду м. Києва від 07.11.2016 по справі № 910/13469/16 посилаючись на те, що вони постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права, прийнявши нове рішення про відмову в позові.

У відзивах Державна служба України з надзвичайних ситуацій та розпорядника мана ТОВ "Північспецбудмонтаж" проти поданої касаційної скарги заперечують та просять оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 656 ЦК України, предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті (ч. 4 ст. 656 ЦК України).

За вимогами ст. 658 ЦК України, право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

Згідно зі ст. 5 Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обсягу цінних паперів в Україні" (чинного, на момент укладення Договору) підтвердженням права власності на цінні папери є сертифікат, а в разі знерухомлення цінних паперів чи їх емісії в бездокументарній формі - виписка з рахунку у цінних паперах, яку зберігач зобов'язаний надавати власнику цінних паперів.

Отже, враховуючи наведені норми, продавцем за договором купівлі-продажу цінних паперів може виступати особа-власник таких цінних паперів, право власності якої має бути підтверджене випискою з рахунку в цінних паперах.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 29.03.2010 між ТОВ "Партнер-Авто" (продавець) та ТОВ "Північспецбудмонтаж" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № 57/6-10Б, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити наступні цінні папери: вид ЦП - акції прості іменні; найменування емітента - ВАТ "Київський завод високоякісної цегли"; код ЄДРПОУ емітента - 36428997; форма випуску та існування ЦП - без документарна; номінальна вартість - 0,25 грн.; код ISIN - UA4000055669; кількість ЦП - 5 329 382 шт.; загальна номінальна вартість - 1 332 345,50 грн.; загальна вартість ЦП - 26 646 910 грн.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що розрахунок за цим договором здійснюється між покупцем та продавцем шляхом перерахування покупцем на розрахунковий рахунок продавця загальної суми договору до 31.03.2010 включно. За згодою сторін можлива інша форма розрахунків, що зазначена в п. 1.2, що повинно бути передбачено додатковою угодою до даного договору.

Згідно п. 3.1, п. 3.2 та п. 3.3 цього договору, покупець та продавець самостійно здійснюють переоформлення прав власності на ЦП за цим договором. Продавець зобов'язаний до 31.03.2010 включно надати розпорядження на переказ ЦП з рахунку № 004471, найменування зберігача: ТОВ "ФК "Ініціатива" (рахунок зберігача в депозитарній системі - 1153), на рахунок у ЦП № 004548, найменування зберігача: ТОВ "ФК "Ініціатива" (рахунок зберігача в депозитарній системі - 1153), який належить покупцю.

Факт здійснення переходу прав власності на ЦП на ім'я покупця є виписка з рахунку в ЦП.

За актом прийому-передачі від 29.03.2010, на виконання умово зазначеного договору, який підписаний представниками сторін, продавець передав, а покупець прийняв цінні папери.

Як вбачається із матеріалів справи та як встановлено судами обох інстанцій, на виконання пункту 3.2 договору, ТОВ "Партнер-Авто" (продавець) зобов'язаний до 31.03.2010 включно надати розпорядження на переказ ЦП з рахунку № 004471, найменування зберігача: ТОВ "ФК "Ініціатива" (рахунок зберігача в депозитарній системі - 1153), на рахунок у ЦП № 004548, найменування зберігача: ТОВ "ФК "Ініціатива" (рахунок зберігача в депозитарній системі - 1153), який належить ТОВ "Північспецбудмонтаж" (покупець).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Статтею 234 ЦК України передбачено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Пунктом 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 № 11 (v0011600-13) , фіктивний правочин (ст. 234 ЦК України) є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Таким може бути визнаний будь-який правочин, в тому числі нотаріально посвідчений. Якщо сторонами не вчинено ніяких дій на виконання фіктивного правочину, господарський суд приймає рішення лише про визнання фіктивного правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін.

Так, судом першої інстанції встановлено, що на момент укладення спірного договору продавець - ТОВ "Партнер-Авто" не був власником цінних паперів : вид ЦП - акції прості іменні; найменування емітента - ВАТ "Київський завод високоякісної цегли"; код ЄДРПОУ емітента - 36428997; форма випуску та існування ЦП - без документарна; номінальна вартість - 0,25 грн.; код ISIN - UA4000055669; кількість ЦП - 5 329 382 шт.; загальна номінальна вартість - 1 332 345,50 грн.; загальна вартість ЦП - 26 646 910 грн., що підтверджується належними та допустимими доказами, а зворотного не доведено.

Із наявних у справі матеріалів вбачається та як встановлено судом, що докази на підтвердження факту зарахування на особистий рахунок покупця - ТОВ "Північспецбудмонтаж" цінних паперів в кількості 5 329 382 шт., емітентом яких є ВАТ "Київський завод високоякісної цегли", та які є предметом спірного договору - відсутні та окрім цього, ціна за якою позивач придбав цінні папери складає 26 646 910 грн., тоді як номінальна вартість їх становить значно нижче лише 1 332 345,50 грн.

На підставі постанови старшого слідчого СУ ФР ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві від 26.05.2015 про призначення судово-економічної експертизи у кримінальному провадженні № 32014100020000049, Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз була проведена експертиза, за наслідками якої складено висновок № 9413/15-45 від 18.09.2015, згідно якого показники фінансового-економічного стану підприємства ТОВ "Північспецбудмонтаж" за період з 01.01.2008 по 30.06.2010 мають ознаки доведення до банкрутства, наведені в п. 3.2 "Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховуванням банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства", затверджені наказом Міністерства економіки України № 14 від 19.01.2006 (v0014665-06) .

В подальшому, 03.08.2010 ухвалою господарського суду м. Києва порушено провадження у справі № 44/497-б про банкрутство ТОВ "Північспецбудмонтаж", а ухвалою господарського суду першої інстанції від 27.12.2010 по справі № 44/497-б визнані кредиторські вимоги ТОВ "Автомобільний альянс "Партнер-Авто" до боржника на суму 26 646 910 грн., у зв'язку з невиконанням боржником зобов'язань по оплаті цінних паперів, придбаних за умовами спірного договору.

За таких обставин, з урахуванням наведеного, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку щодо наявності правових підстав для задоволення цього позову, оскільки укладаючи спірний договір купівлі-продажу цінних паперів № 57/6-10Б від 29.03.2010 сторони не мали наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, а мали на меті створення штучної заборгованості позивача, що призведе до банкрутства підприємства, таким чином договір є фіктивний, а тому наявні підстави для визнання спірного договору недійсними згідно вимог ст. ст. 203, 215 ЦК України.

Статтею 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, на час укладання спірного договору за період до початку 2016, на посаді керівника ТОВ "Північспецбудмонтаж" перебувала одна і та сама особа - ОСОБА_5, проте за висновком судово-економічної експертизи, проведеної в рамках кримінального провадження № 32014100020000049, за період з 01.01.2008 по 30.06.2010 було встановлено, що показники фінансового-економічного стану підприємства ТОВ "Північспецбудмонтаж" мають ознаки доведення до банкрутства.

03.08.2010 судом було порушено провадження у справі № 44/497-б про банкрутство ТОВ "Північспецбудмонтаж".

В подальшому, 03.03.2016 відбулось засідання комітету кредиторів ТОВ "Північспецбудмонтаж", на якому було прийнято рішення про відсторонення ОСОБА_5 від виконання обов'язків директора ТОВ "Північспецбудмонтаж" та покладення виконання його обов'язків на розпорядника майна боржника, а ухвалою господарського суду м. Києва від 20.04.2016 по справі № 44/497-б було відсторонено ОСОБА_5 від виконання обов'язків керівника ТОВ "Північспецбудмонтаж", виконання вказаних обов'язків покладено на розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Мирутенка М.М.

Належним чином дослідивши матеріали справи та наявні у справі докази, місцевий господарський суд прийшов до вірного висновку про те, що вищевказані обставини свідчать про поважність причин пропуску позивачем строку позовної давності, а тому відповідно до ч. 5 ст. 267 ЦК України порушене право підлягає захисту.

Київський апеляційний господарський суд переглянувши матеріали справи в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст. ст. 99- 101 ГПК України, давши належну оцінку зібраним по справі та дослідженим судом доказам, дійшов обґрунтованого висновку, що рішення господарського суду першої інстанції від 07.11.2016 щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів № 57/6-10Б від 29.03.2010 постановлене у відповідності до фактичних обставин справи та вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2017 та рішення Господарського суду м. Києва від 07.11.2016 по справі № 910/13469/16 прийняті з урахуванням фактичних обставин справи, відповідають вимогам закону і підстав для їх скасування не вбачається.