головуючого: Панової І.Ю., суддів: Погребняка В.Я., Білошкап О.В., розглянувши касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕЙ ПЛЮС" та ліквідатора Відкритого акціонерного товариства "Готель "Славутич" Комлика І.С. на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2017 у справі № 43/131 господарського суду міста Києва за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Консалт Інвест" до Відкритого акціонерного товариства "Готель "Славутич" про визнання банкрутом за участю представників сторін: від Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕЙ ПЛЮС"- директор Куцай Ю.С.; від Відкритого акціонерного товариства "Готель "Славутич" - ліквідатор Комлик І.С.; від Приватного підприємства "Веста-Сервіс" - директор Ярошенко Р.В.;

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.04.2011 року за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Консалт Інвест" (далі - ТОВ "Трейд Консалт Інвест") порушено провадження у справі про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Готель "Славутич" (далі - ВАТ "Готель "Славутич", боржник), введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Щербаня О.М.

Оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство боржника опубліковане в газеті "Голос України" від 06.05.2011 № 81 (5081).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.04.2011 року відсторонено керівника боржника Челомбітько І.В. від посади та покладено виконання обов'язків керівника ВАТ "Готель "Славутич" на розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Щербаня О.М.

Ухвалою за результатами попереднього засідання від 15.05.2012 затверджено реєстр вимог кредиторів боржника на загальну суму 16 730 624,41 грн. з яких: ТОВ "Сталькон-М" на суму 15 735 978,61 грн.; ПП "Веста-Сервіс" на суму 298 621,00 грн.; ТОВ "Ремонтно-будівельна компанія - "Славутич" на суму 696 024,80 грн.

Постановою господарського суду міста Києва від 11.07.2013 ВАТ "Готель "Славутич" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Щербаня О.М.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.07.2014 введено процедуру санації боржника та призначено керуючим санацією боржника арбітражного керуючого Щербаня О.М. у відповідності до положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (в редакції Закону після 19.01.2013 року).

Постановою господарського суду міста Києва від 10.03.2016 року боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Комлика І.С.

12.03.2016 року на сайті Вищого господарського суду України опубліковано оголошення про визнання ВАТ "Готель "Славутич" банкрутом та відкриття щодо нього ліквідаційної процедури.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.06.2016 (суддя Пасько М.В.) у справі № 43/131, затверджено реєстр вимог кредиторів боржника - ВАТ "Готель "Славутич" на загальну суму 24 282 819,90 грн., визнано зокрема, вимоги ТОВ "РЕЙ ПЛЮС" на суму 4 614 527,49 грн., з яких: 2 756,00 грн. - вимоги першої черги, а 4 611 771,49 грн. - вимоги четвертої черги.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2017 (колегія суддів у складі: Остапенка О.М. - головуючий, Гончарова С.А., Верховця А.А.) ухвалу господарського суду міста Києва від 09.06.2016 у справі № 43/131 в частині визнання ТОВ "РЕЙ ПЛЮС" кредитором ВАТ "Готель "Славутич" на суму 4 614 527,49 грн. скасовано частково.

Прийнято в даній частині нове рішення, яким заяву ТОВ "РЕЙ ПЛЮС" до ВАТ "Готель "Славутич" задоволено частково. Визнано ТОВ "РЕЙ ПЛЮС" кредитором ВАТ "Готель "Славутич" на суму 3 261 395,32 грн., яких: 2 756,00 грн. вимоги першої черги, а 3 258 639,32 грн. вимоги четвертої черги. В іншій частині кредиторських вимог відмовлено.

Не погоджуючись із постановою Київського апеляційного господарського суду до Вищого господарського суду з касаційними скаргами звернулися:

- ТОВ "РЕЙ ПЛЮС", яке просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2017 у справі № 43/131 в частині зміни кредиторських вимог ТОВ "РЕЙ ПЛЮС" скасувати; ухвалу господарського суду міста Києва від 09.06.2016 у справі № 43/131 в частині визнання ТОВ "РЕЙ ПЛЮС" кредитором ВАТ "Готель "Славутич" на суму 4 614 527,49 грн. залишити без змін; визнати ТОВ "РЕЙ ПЛЮС" кредитором ВАТ "Готель "Славутич" на суму 4 614 527,49 грн., з яких 2 756 грн. - вимоги першої черги, 4 611 771,49 грн. - вимоги четвертої черги. В іншій частині постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2017 у справі № 43/131 залишити без змін. В обґрунтування доводів касаційної скарги посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст. 202- 208, 213, ч.2 ст. 776, 778 ЦК України, ч.1 ст. 43, ч. 1 ст. 12, ст.ст. 101- 106 ГПК України.

- Ліквідатор ВАТ "Готель "Славутич" Комлик І.С., який просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2017 у справі № 43/131 в частині зміни кредиторських вимог ТОВ "РЕЙ ПЛЮС" скасувати, а ухвалу господарського суду міста Києва від 09.06.2016 у справі № 43/131 в частині визнання ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві кредитором ВАТ "Готель "Славутич" на суму 4 614 527,49 грн. залишити без змін. Вважає, що судом апеляційної інстанції невірно застосовано положення ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), ст.ст. 202- 208, 213, 776, 778 ЦК України, у зв'язку з чим ухвалено помилкове рішення.

Колегія суддів, переглянувши у касаційному порядку прийняті у даній справі судові акти, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційних скарг, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Згідно з абз. 6 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.

Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, у процедурах банкрутства боржника.

Відповідно до ст.1 Закону грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

Відповідно до вимог ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства,можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури,протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Виходячи зі змісту вказаних норм, суд при розгляді відповідних заяв зобов'язаний перевірити їх обґрунтованість та наявність документів, що підтверджують відповідні вимоги. До того ж, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, після офіційного оголошення про визнання боржника банкрутом у встановлений законом строк ТОВ "РЕЙ ПЛЮС" звернулося до господарського суду з заявою про визнання поточних кредиторських вимог до боржника на суму 4 611 771,49 грн., які виникли під час процедури банкрутства на підставі укладених із боржником договорів оренди № 1-01/2012 від 27.01.2012 року, № 2-07/2012 від 26.07.2012 року та № 3-10/2012 від 27.10.2012 року нерухомого майна боржника. Заява обґрунтована тим, що останній, як орендар, за умовами вказаних договорів має право грошової компенсації від боржника за здійснення поточного ремонту та всіх поліпшень орендованого майна у розмірі 4 611 771,49 грн.

Суд першої інстанції, розглядаючи наданий ліквідатором реєстр вимог кредиторів, повністю погодився з ним і визнав ТОВ "РЕЙ ПЛЮС" кредитором боржника на суму 4 614 527,49 грн., з яких: 2 756,00 грн. - вимоги першої черги, а 4 611 771,49 грн. - вимоги четвертої черги, пославшись на те, що вказані вимоги документально підтверджені в наявних матеріалах справи та письмових висновках ліквідатора боржника.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи ухвалу господарського суду міста Києва від 09.06.2016 у справі № 43/131 в апеляційному порядку, не погодився з висновком місцевого господарського суду в частині визнання та задоволення кредиторських вимог ТОВ "РЕЙ ПЛЮС", змінив у цій частині ухвалу суду першої інстанції і визнав вимоги кредитора до боржника у розмірі суму 3 261 395,32 грн., яких: 2 756,00 грн. вимоги першої черги, а 3 258 639,32 грн. вимоги четвертої черги. В іншій частині кредиторських вимог відмовив.

При цьому, суд апеляційної інстанції вказав на допущену судом першої інстанції неповноту у встановленні обставин, що мають значення для даної справи при розгляді заяви щодо кредиторських вимог ТОВ "РЕЙ ПЛЮС".

Зокрема, в оскаржуваній постанові суд апеляційної інстанції, вказав на те, що між ВАТ "Готель "Славутич" (орендодавець) в особі керівника - арбітражного керуючого Щербаня О.М. та ТОВ "РЕЙ ПЛЮС" (орендар) в особі директора ОСОБА_12 було укладено три договори оренди нерухомого майна № 1-01/2012 від 27.01.2012 року, № 2-07/2012 від 26.07.2012 року та № 3-10/2012 від 27.10.2012 року (далі - договори оренди), відповідно до умов яких орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування майна - будівлю готелю "Славутич" з тамбуром загальною площею 16 567,20 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Ентузіастів, буд.1, та належить орендодавцю на праві власності, а також зобов'язується оплачувати обумовлену сторонами орендну плату.

Згідно пункту 7.1.2 договорів оренди, орендар мав право проводити поточний ремонт майна з подальшою компенсацією витрат з боку орендодавця, порядок та строки якої визначається орендарем у відповідних обґрунтованих вимогах орендаря.

Відповідно до пункту 6.2.7 договорів оренди, орендодавець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі здійснювати орендарю компенсацію витрат на поточний ремонт майна у відповідності з умовами договору.

Орендодавець зобов'язаний усувати недоліки майна та їх наслідки, якщо вони виникли не з вини орендаря, а також здійснювати капітальний ремонт майна без будь-якої компенсації понесених витрат з боку орендаря(п. 6.2.1).

Згідно п. 6.1.5 договору оренди, орендодавець зобов'язаний здійснювати капітальний ремонт майна за умови погодження з орендарем плану проведення таких робіт, що має передбачати можливість цілорічного проведення робіт з метою скорочення термінів усунення дефектів.

Пунктом п.6.2.4 сторони погодили, що орендодавець зобов'язаний сприяти Орендареві в утриманні в належному стані всіх приміщень, комунікацій та інфраструктури майна, що забезпечує нормальне функціонування майна.

Крім того, згідно пункту 7.1.3 договорів, орендар має право отримати від Орендодавця компенсацію шкоди, спричиненої внаслідок не відповідності технічного стану Майна вимогам, встановленими нормами чинного законодавства України.

Колегією суддів апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові зазначено, що в силу ч. 2 ст. 776 ЦК України, капітальний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймодавцем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо наймодавець не провів капітального ремонту речі, що перешкоджає її використанню відповідно до призначення та умов договору, наймач має право відремонтувати річ та вимагати відшкодування вартості ремонту.

Згідно ст. 778 ЦК України, наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця; якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат.

Враховуючи зазначене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що упродовж дії договорів оренди, орендарем були понесені витрати на ремонт орендованого майна - будівлі готелю "Славутич" на загальну суму 4 611 771,49 грн.

Вказані витрати на поточний та капітальний ремонт підтверджуються доданими до заяви копіями фінансово-господарських документів ТОВ "РЕЙ ПЛЮС", зокрема копіями відповідних договорів надання послуг, договорів виконання робіт, договорів купівлі-продажу, договорів поставки тощо, актами виконаних робіт (надання послуг) та платіжними документами.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що всі поліпшення майна зроблені за рахунок ТОВ "РЕЙ ПЛЮС" за згодою орендодавця - ВАТ "Готель "Славутич", про що свідчать погоджені орендодавцем та орендарем умови укладених договорів оренди, а також листування між цими сторонами, зокрема листи ТОВ "РЕЙ ПЛЮС" № 48 від 05.04.2012 року, № 259 від 25.12.2012 року, № 231 від 29.12.2014 року та відповіді на них, надані ВАТ "Готель "Славутич", в особі арбітражного керуючого Щербаня О.М.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду в оскаржуваної постанові встановила також, що господарським судом не перевірено, що згідно пункту 7.2.3 договорів оренди, орендар зобов'язаний забезпечити охорону майна цілодобово протягом строку оренди, не допускати вчинення протиправних дій стосовно майна, для чого в разі необхідності від свого імені та за свій рахунок укладати договори на надання послуг охорони, звертатися до правоохоронних органів, органів внутрішніх справ та їх структурних підрозділів, самостійно чи із залученням третіх осіб, встановлювати охоронні системи та засоби, сигналізації, системи спостереження, замінювати існуючі охоронні засоби, в тому числі встановлювати та замінювати замки, двері, решітки тощо та вчиняти будь-які інші дії, які орендар вважатиме за необхідне з метою збереження майна.

При цьому, апеляційним судом зазначено, що у відповідності до п. 7.2.4. вказаних договорів, орендар зобов'язаний від свого імені та за свій рахунок укладати угоди на обслуговування майна, в тому числі з метою здійснення власної господарської діяльності орендаря.

Враховуючи зазначене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що вжиті орендарем заходи щодо забезпечення охорони майна цілодобово протягом строку оренди, а саме: встановлення охоронних систем та засобів, сигналізації, систем спостереження та відеоспостереження, встановлення та заміна відеокамер, встановлення засобів пожежної безпеки, заміни існуючих охоронних засобів, а також витрати на обслуговування майна не підлягають відшкодуванню, а відтак і включенню до реєстру вимог кредиторів боржника, оскільки суперечить зазначеним вище пунктам договорів, про що сторони дійшли згоди.

За викладених вище обставин, переглянувши в апеляційному порядку законність ухвали суду першої інстанції в частині визнання вимог ТОВ "РЕЙ ПЛЮС" до боржника, дослідивши заяву кредитора на підставі наявних у справі доказів та здійснивши перерахунок заявлених сум за вирахуванням тих витрат, які не можуть бути компенсовані з боку боржника відповідно до умов договорів оренди, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду в оскаржуваної постанові дійшла висновку про часткове визнання та включення вимог кредитора до четвертої черги на суму 3 258 639, 32 грн.

Проте, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки суду апеляційної інстанції зроблені з порушенням приписів ст. 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно з п. п. 1, 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" (v0006600-12) рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскаржувана в даному випадку постанова суду апеляційної інстанції від 26.01.2017, в частині розгляду грошових вимог ТОВ "РЕЙ ПЛЮС" до боржника - ВАТ "Готель "Славутич" вказаним вимогам не відповідає.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що виходячи з вимог спеціального Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд.

На підставі вимог ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

В порушення вимог ст. 43 ГПК України,судом другої інстанції в тексті постанови не встановлений зміст заяви ТОВ "РЕЙ ПЛЮС" з поточними грошовими вимогами до банкрута, а також не описані її складові та не надана оцінка первісним документам, які підтверджують в порядку ст.ст. 33, 34 ГПК України заявлені кредитором грошові вимоги до боржника, не встановлено, в якому саме обсязі вимоги про вартість встановлення охоронних систем та засобів, сигналізації, систем спостереження та відеоспостережння, встановлення та заміни відеокамер, встановлення засобів пожежної безпеки, заміни існуючих охоронних засобів були предметом заяви кредитора - ТОВ "РЕЙ ПЛЮС", а також, судом другої інстанції не встановлено в постанові з посиланням на належні та допустимі письмові докази, обсяг вартості таких робіт. В даному випадку в постанові суду другої інстанції відсутнє обґрунтування та розрахунок, чому визнанню підлягають грошові вимоги кредитора до банкрута саме у сумі 3 258 639, 32 грн.

Колегія суддів апеляційної інстанції в постанові, посилаючись на п.п.7.2.3 та 7.2.4. вказаних договорів оренди дійшла висновку, що вжиті орендарем заходи щодо забезпечення охорони майна цілодобово протягом строку оренди, а саме: встановлення охоронних систем та засобів, сигналізації, систем спостереження та відеоспостереження, встановлення та заміна відеокамер, встановлення засобів пожежної безпеки, заміни існуючих охоронних засобів, а також витрати на обслуговування майна не підлягають відшкодуванню, а відтак і включенню до реєстру вимог кредиторів боржника, оскільки суперечить зазначеним вище пунктам договорів, про що сторони дійшли згоди.

Але, судом другої інстанції, в порушення вимог ст. 43 ГПК України, не встановлено в тексті постанови, чи передбачають вказані договори оренди умови про встановлення орендарем охоронних систем та засобів пожежної безпеки, сигналізації, системи спостереження саме за свій рахунок.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 778 ЦК України якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю.

Київським апеляційним господарським судом не з'ясовано в постанові та не встановлений зміст листування між банкрутом та кредитором, вказаному листуванню не наданий правовий аналіз, суд другої інстанції обмежився лише посиланням на номери та дати листів ТОВ "РЕЙ ПЛЮС № 48 від 05.04.2012, № 259 від 25.12.2012 та № 231 від 29.12.2014 та наявність відповіді на них ВАТ "Готель "Славутич", в особі арбітражного керуючого Щербаня О.М.

Відповідно до вимог ч. 2 ч.3 ст. 776 ЦК України капітальний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймодавцем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом.

Капітальний ремонт провадиться у строк, встановлений договором. Якщо строк, не встановлений договором або ремонт викликаний невідкладною потребою, капітальний ремонт має бути проведений у розумний строк.

Якщо наймодавець не провів капітального ремонту речі, що перешкоджає її використанню відповідно до призначення та умов договору, наймач має право, зокрема, відремонтувати річ, зарахувавши вартість ремонту в рахунок плати за користування річчю, або вимагати відшкодування вартості ремонту.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у визнанні грошових вимог кредитора до банкрута у вигляді вартості встановлення охоронних систем та засобів пожежної безпеки, а також систем сигналізації, не встановив, з посиланням на норми права, їх правову природу, не з'ясував, чи відносяться вказані поліпшення до категорії капітальних.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновок суду апеляційної інстанції про те, що витрати орендаря, пов'язані із застосуванням охоронних систем та засобів, сигналізації, систем спостереження та відеоспостереження, встановлення та заміна відеокамер, встановлення засобів пожежної безпеки, заміни існуючих охоронних засобів не є витратами орендаря, які мають бути компенсовані орендодавцем, є таким, що не ґрунтується на дослідженні обставин які мають значення для справи у повному обсязі, що відповідно до ч. 1 ст. 111-10 ГПК України є підставою для скасування судового рішення у справі.

Згідно з приписами п. 3 ст. 111-9 ГПК України у разі, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, касаційна інстанція має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про недотримання судом апеляційної інстанції вимог ГПК України (1798-12) щодо повного і всебічного встановлення усіх обставин справи, тому постанова Київського господарського суду від 26.01.2017 в частині розгляду грошових вимог ТОВ "РЕЙ ПЛЮС" до боржника ВАТ "Готель "Славутич" підлягає скасуванню з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, повно та всебічно дослідити всі суттєві обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, перевірити твердження та заперечення сторін, всім зібраним доказам надати належну оцінку в їх сукупності та вирішити спір відповідно до вимог закону.