Вищий господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Євсікова О.О., суддів Кролевець О.А., Малетича М.М., розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2017 (головуючий суддя Чорна Л.В., судді Яковлєв М.Л., Разіна Т.І.) на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.01.2017 (суддя Привалов А.І.) у справі № 910/21426/15 Господарського суду міста Києва за позовом Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" до Товариство з обмеженою відповідальністю "Лін Беккер", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю "Бриклейерз", про стягнення 137.111.788,67 грн. та 19.675.816,26 дол. США, що еквівалентно 433.290.220,37 грн., за участю представників позивача Курінний С.Ю., відповідача Давидова О.М., третьої особи не з'явились,

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.01.2017, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2017, зупинено провадження у справі 910/21426/15 до вирішення по суті справи Господарського суду міста Києва № 910/24275/16 та набрання законної сили рішенням суду у зазначеній справі.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить вказані ухвалу місцевого суду та постанову апеляційного суду скасувати, а справу направити до місцевого суду для розгляду по суті.

Вимоги касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми процесуального права, зокрема ст. 79 ГПК України. Доводи касаційної карги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники третьої особи не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності вказаних представників.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що в провадженні Господарського суду міста Києва знаходиться справа № 910/21426/15 за позовом Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лін Беккер", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю "Бриклейерз", про стягнення 137.111.788,67 грн. та 19.675.816,26 дол. США, що еквівалентно 433.290.220,37 грн.

Банком заявлено позов про стягнення заборгованості за кредитним договором № 23ВД від 31.05.2007 з поручителя за договором поруки № 10-23ВД-п-07 від 24.07.2007.

В процесі розгляду справи з'ясувалось, що Господарським судом міста Києва розглядається справа № 910/24275/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лін Беккер" до Публічного акціонерного товариства "ВТБ БАНК" про визнання недійсними договору про внесення змін № 4 від 14.11.2013, договору про внесення змін № 5 від 13.03.2014, договору про внесення змін № 6 від 28.04.2014, договору про внесення змін № 7 від 29.07.2014, договору про внесення змін № 8 від 12.09.2014, договору про внесення змін № 9 від 06.10.2014, договору про внесення змін №10 від 26.11.2014 про внесення змін до договору поруки № 23ВД-п-07 від 24.07.2007.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ст. 555 Цивільного кодексу України у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі.

Якщо поручитель не повідомить боржника про вимогу кредитора і сам виконає зобов'язання, боржник має право висунути проти вимоги поручителя всі заперечення, які він мав проти вимоги кредитора.

Поручитель має право висунути проти вимоги кредитора заперечення, які міг би висунути сам боржник, за умови, що ці заперечення не пов'язані з особою боржника. Поручитель має право висунути ці заперечення також у разі, якщо боржник відмовився від них або визнав свій борг.

Обґрунтовуючи позовні вимоги у справі № 910/24275/16, відповідач посилається на припинення поруки, збільшення строку позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності поручителя.

Відповідно до ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

З урахуванням наведеного суди встановили, що одночасний розгляд зазначених справ може призвести до порушення обсягу відповідальності поручителя, оскільки припинення поруки матиме преюдиціальне значення для даної справи.

Зупиняючи провадження у справі, господарський суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, виходив із того, що дана справа є пов'язаною із справою № 910/24275/16, оскільки предметом позову у справі № 910/24275/16 є визнання недійсними договорів про внесення змін до договору поруки, на підставі якого заявлений даний позов; під час розгляду справи № 910/24275/16 буде надано правову оцінку додатковим угодам до договору поруки та встановлено наявність/відсутність зобов'язання у поручителя (відповідача у даній справі) щодо сплати заборгованості на підставі договору поруки.

Статтею 79 ГПК України встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі.

Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі. Ці обставини мають бути такими, що мають значення для даної справи.

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Враховуючи вимоги закону, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, як пов'язана справа, що розглядається даним судом, із справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.

Таким чином зупинення провадження у справі процесуальний закон пов'язує із неможливістю розгляду справи, що розглядається, до вирішення іншої справи.

При цьому пов'язаність справ полягає в тому, що рішення суду, який розглядає іншу справу, встановлює обставини, що впливають на зібрання та оцінку доказів у даній справі, і ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Як роз'яснено у п. 2.17 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" (v0011600-13) , якщо спір про визнання недійсним правочину (господарського договору) вирішується одночасно з розглядом іншим судом іншої справи, позовні вимоги в якій ґрунтуються на цьому ж правочині (зокрема, про стягнення коштів, витребування майна тощо), то наведене згідно з частиною першою статті 79 ГПК з урахуванням обставин конкретної справи є підставою для зупинення провадження у такій іншій справі до закінчення розгляду справи про визнання правочину (господарського договору) недійсним.

Враховуючи наведені вище обставини та мотиви, з яких виходив місцевий господарський суд при винесенні оскаржуваної ухвали у даній справі, та з яким погодився господарський суд апеляційної інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що місцевий господарський суд правильно застосував норму частини 1 ст. 79 ГПК України, з'ясував, що справа № 910/24275/16 пов'язана із даною справою, та у межах наданих йому повноважень виніс законну ухвалу про зупинення провадження у справі.

Доводи касаційної скарги про те, що судами попередніх інстанцій не визначено, з'ясування яких саме обставин у ході розгляду справи № 910/24275/16 унеможливлює розгляд заявлених позовних вимог у даній справі, спростовується змістом оскаржуваних судових актів, в яких судами наведено належним чином обґрунтовані підстави для зупинення провадження у даній справі.

Колегія суддів також відхиляє доводи скаржника про навмисне затягування судами попередніх інстанцій строків розгляду справи шляхом зупинення провадження у даній справі до розгляду іншої справи, оскільки, перш за все, судове рішення має бути справедливим, а тому, зупинення провадження до розгляду справи, в якій встановлюється наявність/відсутність зобов'язання у поручителя (відповідача у даній справі) щодо сплати заборгованості відповідно до договору поруки, на підставі якого заявлений даний позов про стягнення заборгованості саме з поручителя, в силу наведеного, є підставним та обґрунтованим.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок судів про наявність фактичних та правових підстав для зупинення провадження у справі є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування оскаржуваних ухвали та постанови не вбачається.

Керуючись ст.ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-13 ГПК України, суд

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.01.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2017 у справі № 910/21426/15 - без змін.