Головуючого судді Корсака В.А. суддів: Львова Б.Ю., Палія В.В. розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2017 у справі № 925/1082/16 Господарського суду Черкаської області за позовом Приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Мун Рекордс" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення коштів

в судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача не з'явився - відповідача не з'явився ПО "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" Хлєбніков С.Г.

У вересні 2016 року Приватна організація "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" звернулась до Господарського суду Черкаської області в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Мун Рекордс" до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, в якій просила суд стягнути з останнього на користь позивача 14 500 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 28.10.2016 (суддя Пащенко А.Д.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2017 (у складі головуючого Верховця А.А., суддів: Пантелієнка В.О., Остапенка О.М.) у даній справі позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів, Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Скарга мотивована неналежною оцінкою доказів та неповним з'ясуванням усіх обставин справи.

У відзиві на касаційну скаргу Приватна організація "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" заперечує проти доводів скаржника і просить суд залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

У справі, яка переглядається, господарські суди встановили, що Приватна організація "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (далі - Організація) є організацією колективного управління майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, що відповідно на колективній основі управляє майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, що підтверджується виданим Державним департаментом інтелектуальної власності свідоцтвом про облік організацій колективного управління № 18/2011 від 24.01.2011.

Організація здійснює управління майновими авторськими правами ТОВ "Мун Рекордс" (далі - позивач) на підставі договору від 17.05.2012 № 17052012/01 про управління майновими авторськими правами, за умовами якого, позивач надав Організації повноваження здійснювати управління майновими правами на твори, а саме: дозволяти або забороняти від його імені використання творів, а також збирати винагороду (роялті) за їх використання, способами передбаченими пунктом 2.2. Додатковою угодою до договору від 22.12.2015 № 15 сторони продовжили строк його дії до 31.12.2016.

Згідно з підпунктом 3.2.7 пункту 3.2 Договору у разі виявлення порушень майнових прав видавник надає організації необхідні повноваження для захисту прав та здійснення представництва інтересів правовласника в суді, а саме: фіксація фактів порушення вищезазначених прав і (або) неправомірного використання творів з каталогу; здійснення представництва інтересів видавника у суді, а також, за необхідності в апеляційній чи касаційній інстанції, Верховному Суді України при розгляді справи за позовними заявами.

05.02.2013 ТОВ "Мун Рекордс", громадяни України ОСОБА_6 та ОСОБА_7 уклали договір про передачу (відчуження) авторських прав № 05/02/13 та Додаток № 2 до нього, за якими позивачу передані майнові авторські права на використання музичного твору "ІНФОРМАЦІЯ_1", автор слів: ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_10, автор музики: ОСОБА_10, ОСОБА_7, компенсацію за порушення прав інтелектуальної власності на який заявлено як підставу вимог Організації в інтересах ТОВ "Мун Рекордс" до ФОП ОСОБА_4 про стягнення коштів.

12.02.2016 працівником Організації ОСОБА_9 складено акт № 1/1202/2016 фіксації фактів прямого чи опосередкованого комерційного використання музичних творів, опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань, в якому зафіксовано факт публічного виконання вказаного музичного твору у зазначеному приміщенні закладу харчування - піцерії "ІНФОРМАЦІЯ_2", де здійснює господарську діяльність відповідач, за адресою: АДРЕСА_1.

Причиною виникнення даного спору у даній справі є питання щодо правомірності публічного виконання спірного музичного твору "ІНФОРМАЦІЯ_1" (виконавець ОСОБА_11 feat. ОСОБА_10) в приміщенні закладу харчування - піцерії "ІНФОРМАЦІЯ_2", наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача компенсації за порушення виключних майнових авторських прав позивача.

До матеріалів справи залучено відеозапис на оптичному диску, копії фіскального чеку від 12.02.2016 з відображенням відповідного замовлення у закладі харчування та чеку про оплату через систему банку "ПриватБанк" від 12.02.2016, попереднім рахунком № 116076.

Приймаючи рішення про задоволення позову суди попередніх інстанцій виходили з документально підтвердженого факту порушення відповідачем майнових авторських прав позивача щодо заявленого в позові об'єкту (музичного твору).

Висновки судів попередніх інстанцій про обґрунтованість позову колегія вважає достатньо обґрунтованими з наступних підстав.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з статтею 45 Закону України "Про авторське право і суміжні права" № 3792 від 23.12.1993 (далі по тексту - Закон № 3792) суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто, через свого повіреного, через організацію колективного управління.

За приписами статей 48 і 49 Закону № 3792 можлива передача на договірних засадах авторами або іншими суб'єктами авторського права та/або суміжних прав повноважень з управління майновими правами організаціям колективного управління, на які покладається виконання відповідних функцій, зокрема, збір винагороди на підставі зазначених договорів чи цього Закону, розподіл (перерозподіл між іншими організаціями колективного управління) зібраної винагороди, перерахування належної частки перерозподіленої винагороди іншим організаціям колективного управління, що представляють майнові інтереси відповідних суб'єктів авторського права та/або суміжних прав, або виплата розподіленої винагороди безпосередньо таким суб'єктам.

За наявності договорів з суб'єктами авторського права та/або суміжних прав на управління їх майновими правами організації колективного управління відповідно до статті 45 Закону № 3792, що надає право таким організаціям представляти інтереси власників майнових авторських прав, виконавців, виробників фонограм (відеограм), мають право звертатися до господарського суду з позовами про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду або стягнення доходу, отриманих порушником внаслідок порушення ним авторського права та/або суміжних прав, і у тому випадку, коли з порушником авторського права чи суміжних прав організацією колективного управління не укладено будь-якої угоди.

Організації колективного управління, які здійснюють управління майновими правами на твори, повинні довести наявність у них прав на управління авторськими майновими правами певного кола осіб. Отже, у разі звернення організації колективного управління до суду з позовом про захист прав суб'єктів авторського права суд повинен з'ясовувати обсяг повноважень цієї організації згідно з договорами, укладеними цією організацією та суб'єктом авторського права. Якщо у організації колективного управління відсутні повноваження на управління майновими правами суб'єкта авторського права, зокрема щодо конкретного твору, судам слід відмовляти в задоволенні позову цієї організації.

Судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що Організація на підставі договору № 17052012/01 від 17.05.2012 наділена повноваженнями на управління майновими правами суб'єкта авторського права - позивача у справі.

Водночас статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом статей 435, 440, 441, 443 ЦК України, статей 7, 15, 31-33 Закону № 3792: право на використання твору належить автору або іншій особі, яка одержала відповідне майнове право у встановленому порядку (за договором, який відповідає визначеним законом вимогам); використання твору здійснюється лише за згодою автора або особи, якій передано відповідне майнове право (за виключенням випадків, вичерпний перелік яких встановлено законом).

Відповідно до частини третьої статті 426 ЦК України використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

Частиною третьою статті 15 Закону № 3792 визначено, що виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, публічне виконання творів.

Відповідно до приписів статті 1 Закону № 3792 публічне виконання - це подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час.

Як зазначено в пункті 41 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" (v0012600-12) , використанням твору в силу статті 441 ЦК України вважається, серед іншого, його публічне використання різними способами, як-от публічний показ, публічне виконання - як у реальному часі ("наживо"), так і з допомогою технічних засобів, публічне сповіщення (радіо, телебачення), а також публічна демонстрація аудіовізуального твору (зі звуковим супроводом чи без такого) у місці, відкритому для публічного відвідування, або в іншому місці (приміщенні), де присутні особи, які не належать до кола однієї сім'ї чи близьких знайомих цієї сім'ї, - незалежно від того, чи сприймається твір публікою безпосередньо у місці його публічної демонстрації (публічного показу), чи в іншому місці одночасно з такою демонстрацією (показом). Відповідальність за публічне виконання твору (в тому числі при його виконанні в реальному часі - "наживо") несе фізична чи юридична особа, яка бере на себе ініціативу і відповідальність за проведення відповідного заходу.

Використання твору без дозволу суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав є порушенням авторського права і (або) суміжних прав, передбаченим пунктом "а" статті 50 Закону № 3792, за яке пунктом "г" частини другої статті 52 цього Закону передбачена можливість притягнення винної особи до відповідальності у вигляді сплати компенсації в розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат.

З огляду на зазначене суди попередніх інстанцій повно та всебічно дослідивши обставини справи, з дотриманням наведених ним норм матеріального права на підставі ретельної оцінки поданих сторонами доказів, беручи до уваги встановлену чинним законодавством України презумпцію правомірності правочину та відсутність законодавчих приписів щодо нікчемності договору № 17052012/01 від 17.05.2012, встановивши: належність виключних майнових авторських прав на спірний музичний твір позивачу; наявність у Організації права на звернення до господарського суду; використання відповідачем спірного музичного твору у власній господарській діяльності; відсутність у відповідача необхідного дозволу на використання (публічне виконання) спірного твору; використання відповідачем спірного твору без сплати авторської винагороди, а також врахувавши фактичні обставини порушення і виходячи з принципів справедливості, добросовісності та розумності, дійшли обґрунтованого висновку щодо необхідності задоволення позову.

Обґрунтовуючи свою касаційну скаргу скаржник посилається на те, що Приватна організація "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" звернулась до суду з позовом не в інтересах суб'єкта авторського права та особи, право якої порушене. Ці доводи колегія не може прийняти до уваги з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 05.02.2013 ТОВ "Мун Рекордс" (позивач у справі), громадяни України ОСОБА_6 та ОСОБА_7 уклали договір про передачу (відчуження) авторських прав № 05/02/13 та Додаток № 2 до нього, за якими позивачу передані майнові авторські права на використання музичного твору "ІНФОРМАЦІЯ_1", автор слів: ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_10, автор музики: ОСОБА_10, ОСОБА_7, компенсацію за порушення прав інтелектуальної власності на який заявлено, як підставу вимог Організації в інтересах ТОВ "Мун Рекордс" до ФОП ОСОБА_4 про стягнення коштів.

Посилання скаржника на помилкову оцінку судами попередніх інстанцій доказів у справі, зокрема, про неналежність акту фіксації публічного виконання творів № 1/1202/2016 від 12.02.2016 та відеозапису, колегією суддів не приймається до уваги, оскільки відповідно до матеріалів справи та текстів судових рішень, що переглядаються, суди попередніх інстанцій визнали встановленим факт порушення відповідачем майнових авторських прав позивача на підставі аналізу сукупності поданих сторонами доказів.

При цьому колегія звертає увагу скаржника на те, що відповідно до приписів статті 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія вважає, що судами попередніх інстанцій дана належна правова оцінка усім обставинам справи, норми матеріального та процесуального права застосовані вірно і передбачені законом підстави для зміни або скасування судових рішень, відсутні.

З приводу посилання на недоведеність обставин справи, скаржник не врахував, що відповідно до частини другої статті 111 ГПК України, якою встановлено форму і зміст касаційної скарги, не допускаються посилання у касаційній скарзі на недоведеність обставин справи.

В своїй касаційній скарзі скаржник фактично просить вирішити питання про достовірність поданих ним доказів, які на його думку, в зв'язку з вибірковим підходом до їх оцінки були безпідставно відхилені судами попередніх інстанцій, про перевагу одних доказів над іншими і зводяться до необхідності надання нової оцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.