головуючого судді Гольцової Л.А.(доповідач), суддів: Іванової Л.Б., Козир Т.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк національний кредит" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Банк національний кредит" Паламарчука В.В.на рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2016 та на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2017 у справі № 910/15932/16 Господарського суду міста Києва за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк національний кредит" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Банк національний кредит" Паламарчука В.В. до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВГФ 2014" про визнання нікчемного правочину недійсним за участю представників:

позивача - Макаренко С.В., довір. від 30.08.2016

відповідача - не з'явились

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.11.2016 у справі № 910/15932/16 (суддя Турчин С.О.) відмовлено в задоволені позову Публічного акціонерного товариства "Банк національний кредит" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Банк національний кредит" Паламарчука В.В. (позивач).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2017 у даній справі (головуючий суддя Разіна Т.І., судді: Чорна Л.В., Яковлєв М.Л.) залишено без змін рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2016 у справі № 910/15932/16.

Не погоджуючись із вказаними судовими актами, Публічне акціонерне товариство "Банк національний кредит" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Банк національний кредит" Паламарчука В.В. звернулось з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2016, постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2017 у справі № 910/15932/16 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача.

В касаційній скарзі заявник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема статей 203, 215 Цивільного кодексу України, статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що 26.06.2014 між Публічним акціонерним товариством "Банк національний кредит" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВГФ 2014" (вкладник) укладено договір про депозитний вклад "Стандартний" № DU1238/2014-1 строком на 12 місяців + 1 день (367 днів) в національній валюті (без капіталізації процентів) від 24.10.2014.

Пунктами 2.1 договору визначено, що вкладник передає, а банк приймає на депозитний рахунок № 26154099516004 в ПАТ "Банк національний кредит", МФО 320702, грошові кошти в сумі 500 000,00 грн. в національній валюті, на умовах цього договору. Депозит розміщується на строк з 26.06.2014 по 27.06.2015 включно.

Банк сплачує вкладнику процентну ставку за користування депозитом у розмірі 22,00% річних (п. 2.3 договору).

Пунктом 3.7 договору сторони погодили, що вкладник має право звернутися з проханням про дострокове розірвання договору і повернення суми депозиту в робочий день протягом операційного часу, письмово попередивши про це банк за 10 робочих днів до бажаної дати повернення суми депозиту та нарахованих процентів, шляхом подання заяви про дострокове розірвання договору. Датою розірвання договору вважається дата повернення суми депозиту та нарахованих процентів вкладнику. Банк повертає суму депозиту та нарахованих процентів протягом 10 днів з дня подання вкладником заяви про дострокове розірвання дії договору шляхом перерахування відповідної суми коштів на рахунок вкладнику № 26005099516001 відкритий у банку. У випадку розірвання цього договору з ініціативи вкладника, проценти нараховуються та сплачуються за ставкою у розмірі 2,0% процента річних за весь період знаходження коштів на депозитному рахунку.

27.06.2014 між Публічного акціонерним товариством "Банк Національний кредит" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВГФ 2014" (вкладник) укладено договір про внесення змін № 1 до договору про депозитний вклад "Стандартний" № DU1238/2014-1 строком на 12 місяців + 1 день (367 днів) в національній валюті (без капіталізації процентів), яким сторони пункт 2.1.1. депозитного договору виклали в наступній редакції: "Майнові права на вклад є забезпеченням виконання зобов'язань юридичної особи за законодавством України - Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Фінанс" - позичальник за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 05.1-85ю/2013/2-1 від 01.06.2013 (з усіма змінами та доповненнями, як укладеними так і такими, що будуть укладені в майбутньому), який укладений між банком та Товариством з обмеженою відповідальністю "Факторинг Фінанс".

Пунктом 3 договору про внесення змін № 1 сторони домовились пункт 2.6. депозитного договору викласти в наступній редакції: "26 червня 2015 банк перераховує загальну суму депозиту на рахунок вкладника, але в будь-якому разі після припинення дії договору застави майнових прав № 04-1280/1-1 (вимоги отримання грошових коштів, що розміщені на вкладному (депозитному) рахунку) від 27.06.2014".

26.02.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "ВГФ 2014" звернулось до банку із заявою про дострокове припинення депозитного договору № DU1238/2014-1 від 26.06.2014, у зв'язку з чим 28.08.2015 банком були перераховані вкладнику грошові кошти в сумі 573 232,88 грн, з яких 500 000 грн депозиту та 73 323,88 грн нарахованих відсотків.

Публічне акціонерне товариство "Банк національний кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ОСОБА_5 звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВГФ 2014", у якому просило суд визнати недійсним нікчемний договір про внесення змін № 1 від 27.06.2014 до депозитного договору № DU1238/2014-1 від 26.06.2014, укладеного між ПАТ "Банк національний кредит" та ТОВ "ВГФ 2014" в частині незастосування заниженої процентної ставки при достроковому розірванні договору з ініціативи вкладника.

Позовні вимоги мотивовані тим, що договір про внесення змін № 1 від 27.06.2014 до депозитного договору № DU 1238/2014-1 від 26.06.2014, є нікчемним з підстав, визначених пунктом 1 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", у зв'язку із незастосуванням перерахунку нарахованих процентів за зниженою відсотковою ставкою, у зв'язку із чим банк відмовився від власних майнових вимог, що потягло за собою необґрунтовану виплату відповідачу грошових коштів у розмірі 66 739,73 грн.

Судами попередніх інстанцій, з позицією яких погоджується колегія суддів Вищого господарського суду України, відмовлено позивачеві у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язав.

Згідно з пунктом 3 статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Розподіл обов'язку доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин справи покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

На підставі постанови правління Національного банку України № 358 від 05.06.2015 "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Банк національний кредит" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 114 від 05.06.2015 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Банк національний кредит", згідно з яким з 08.06.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк національний кредит".

Правлінням Національного банку України від 28.08.2015 прийнято постанову № 563 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк національний кредит". На виконання вказаної постанови, рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 159 від 28.08.2015 розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Банк національний кредит".

Процедура щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) , який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Відповідно до частини 2 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 38 вказаного Закону правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема якщо банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог.

В процесі проведення перевірки договору про внесення змін від 27.06.2014 позивачем було виявлено, що вказаний договір є нікчемний відповідно до пункту 1 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", у зв'язку з незастосуванням перерахунку нарахованих процентів за зниженою відсотковою ставкою банк відмовився від власних майнових вимог, що потягло за собою необґрунтовану виплату відповідачу грошових коштів.

Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Тобто договір є нікчемним виключно в силу прямої вказівки закону.

Предметом спору у даній справі є визнання недійсним нікчемного правочину про внесення змін № 1 від 27.06.2014 до депозитного договору № DU1238/2014-1 від 26.06.2014, укладеного між ПАТ "Банк національний кредит" та ТОВ "ВГФ 2014" в частині незастосування заниженої процентної ставки при достроковому розірванні договору з ініціативи вкладника.

Згідно з частинами 1, 3 статті 1058 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Відповідно до частини 2 статті 1060 вказаного Кодексу за договором банківського вкладу на вимогу банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника.

Частинами 1, 2 статті 1061 Цивільного кодексу України передбачено, що банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Банк має право змінити розмір процентів, які виплачуються на вклади на вимогу, якщо інше не встановлено договором.

Суди попередніх інстанцій встановили, що договір про внесення змін № 1 від 27.06.2014 містить умову про викладення пункту 3.7 депозитного договору у новій редакції, без застережень щодо залишення в силі третього абзацу цього пункту попередньої редакції. Таким чином сторони, виклавши пункт 3.7 у новій редакції, дійшли згоди про відсутність у депозитному договорі умови щодо виплати відсотків за депозитним договором за зменшеною ставкою у разі дострокового розірвання цього договору.

Тобто, виплата банком відсотків за користування депозитом з розрахунку 22 % річних є належним виконанням банком своїх зобов'язань за депозитним договором.

Посилання Публічного акціонерного товариства "Банк національний кредит" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Банк національний кредит" Паламарчука В.В. на пункт 1 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є безпідставними, оскільки між сторонами склалися зобов'язальні правовідносини на підставі договору банківського вкладу, в яких ТОВ "ВГФ 2014" виступає кредитором за майновою вимогою з повернення його коштів та сплати процентів, а ПАТ "Банк національний кредит" є особою, на яку договором і законом покладено обов'язок виплатити вкладникові суму вкладу та проценти на умовах та в порядку, встановлених договором.

Таким чином за депозитним договором майновими вимогами був наділений саме відповідач.

Крім того, рішенням Господарського суду міста Києва від 14.03.2016 у справі № 910/502/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016, у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Банк національний кредит" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Банк національний кредит" Паламарчука В.В. про зобов'язання ТОВ "ВГФ 2014" повернути грошові кошти у розмірі 66 739,73 грн, які були отримані останнім за договором про депозитний вклад "Стандартний" № DU1238/2014-1 від 26.06.2014, відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.11.2016 у справі № 910/502/16 залишено без змін рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016.

Постанова Вищого господарського суду України мотивована тим, що виплата банком відсотків за користування депозитом з розрахунку 22 % річних є належним виконанням банком своїх зобов'язань за депозитним договором, тому не може вважатись відмовою банку від власних майнових вимог.

Виходячи із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, з урахуванням того, що господарські суди у порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно і повно дослідили подані сторонами докази, усім доводам надали обґрунтовану та належну правову оцінку, проаналізували відносини сторін та правильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального і процесуального права, відсутні підстави для зміни або скасування рішень судів попередніх інстанцій.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильного висновку судів попередніх інстанцій, зводяться передусім до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, передбачених статтями 111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк національний кредит" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Банк національний кредит" Паламарчука В.В. залишити без задоволення.