головуючого: суддів: Нєсвєтової Н.М. (доповідач), Ковтонюк Л.В., Стратієнко Л.В. розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.01.2017 у справі № 904/10736/16 Господарського суду Дніпропетровської області за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до дочірнього підприємства "Південьтеплоенерго" комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради про стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних в сумі 34 399,10 грн

за участю представників сторін:

позивача: Безпалюк О.Л.,

відповідача: не з'явився,

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до дочірнього підприємства "Південьтеплоенерго" комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради про стягнення з останнього 34 399,10 грн, з яких: пеня - 12 173, 39 грн, інфляційні втрати - 20 314,35 грн та 1 911,36 грн. - 3% річних, які нараховані за порушення умов договору купівлі-продажу природного газу № 918/14-КП-4 від 29.01.2014.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2016, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.01.2017 у справі № 904/10736/16, провадження у справі припинено на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.01.2017 та ухвалу місцевого господарського суду від 13.12.2016 скасувати, справу направити до суду першої інстанції для розгляду по суті.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала місцевого суду та постанова апеляційного суду - скасуванню з направленням справи на розгляд по суті до суду першої інстанції з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх судових інстанцій, 29.01.2014 між ПАТ НАК "Нафтогаз України" (продавець, позивач) та ДП "Південьтеплоенерго" КП "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради (покупець, відповідач) було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 918/14-КП-4, відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ (далі - газ), на умовах договору. Газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання (крім бюджетних організацій та установ) (п.1.1., 1.2.).

Згідно п. 2.1. договору продавець передає покупцю в період з 01.02.2014 по 31.12.2014 газ обсягом до 232,797 тисяч куб.м. в тому числі по місяцях кварталів, згідно графіку передбаченого договором.

Відповідно до п. 3.1. договору продавець передає покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі покупця.

Пунктом 3.3. договору встановлено, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

У пункті 5.5. договору сторони погодили, що загальна сума вартості природного газу за договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

Згідно з пунктом 6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до пункту 9.3. договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.

Розділом 11 договору передбачено, що договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.01.2014, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2014, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

На виконання умов договору позивачем у період з січня 2014 року по грудень 2014 року було поставлено відповідачу природний газ в обсязі 94,542 тис. куб. м. на загальну суму 513 871,54 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31 січня 2014 на суму 82 105,42 грн; від 28 лютого 2014 на суму 65 116,80 грн; від 31 березня 2014 на суму 36 719,35 грн; від 30 квітня 2014 на суму 22 791,66 грн; від 31 травня 2014 на суму 533,91 грн; від 31 жовтня 2014 на суму 20 056,61 грн; від 31 листопада 2014 на суму 76 948,30 грн; від 31 грудня 2014 на суму 209 599,49 грн.

Оскільки відповідач порушив зобов'язання за договором в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений в період з січня по грудень 2014 року природний газ у встановлений договором строк, дана обставина і стала підставою звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача пені за період прострочення з 15 лютого 2014 по 13 лютого 2015 в сумі 12 173,39 грн, 3% річних за період прострочення з 15 лютого 2014 по 13 лютого 2015 у сумі 1 911,36 грн, а також інфляційних втрат за період з лютого 2014 по січень 2015 у сумі 20 314,35 грн.

Припиняючи провадження у даній справі на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору, місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний, виходив з того, що оскільки Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (1730-19) , який набрав чинності 30.11.2016, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

З такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів погодитись не може, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд, припиняючи провадження по даній справі, безпідставно вважав, що предмет спору відсутній.

Суди попередніх інстанцій, посилаючись на відсутність предмету спору, фактично ухилилися від вирішення господарського спору по суті, порушивши при цьому вимоги ст. 43 ГПК України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Вищезазначені порушення норм процесуального права (з врахуванням меж повноважень касаційної інстанції, передбачених ч. 2 ст. 111-5, ч. 2 ст. 111-7 ГПК України) є підставою для скасування постановлених у справі судових рішень і передачі справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у зазначеній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством засоби для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності із вимогами закону вирішити спір.

Слід також зазначити, що згідно вимог ст. 80 ГПК України, припинення провадження у справі є однією із форм закінчення справи, при застосуванні якої сторони позбавляються права повторного звернення до господарського суду з тим же позовом.

Приймаючи ухвалу про припинення провадження у справі за відсутністю предмету спору, суди попередніх інстанцій, в даному випадку, порушили вимоги ст. 124 Конституції України, яка є нормою прямої дії і згідно якої юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Викладені вище порушення норм процесуального закону, відповідно до ч.2 ст. 111-10 ГПК України є підставою для скасування ухвали місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду з направленням справи на розгляд по суті до місцевого господарського суду.