розглянувши касаційну скаргу Старосамбірського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.01.2017 року у справі № 914/2261/16 за позовом Старосамбірського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області до Хащівської сільської ради про стягнення заборгованості,

У вересні 2016 року позивач звернувся до господарського суду Львівської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла внаслідок переплаченої пенсії як державному службовцю в сумі 105 766,54 грн., на підставі ст. 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Позовні вимоги мотивовані тим, що протиправні дії посадових осіб відповідача щодо подання недостовірних даних стали підставою для призначення ОСОБА_4 пенсії, як державному службовцю, у зв'язку з чим останній зайво нарахована та переплачена пенсія в сумі 105 766,54 грн.

26.09.2016 року до господарського суду від відповідача надійшла заява про застосування строку позовної давності (вх.№ 38206/16).

Рішенням господарського суду Львівської області від 17.11.2016 року (суддя Сухович Ю.О.) в задоволенні позову відмовлено повністю

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.01.2017 року (судді: Бонк Т.Б., Бойко С.М., Кравчук Н.М.) зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач вважає, що судами попередніх інстанцій порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними судові рішення скасувати, позовні вимоги задовольнити.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає, що судові рішення у справі є законними, та просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що громадянці ОСОБА_4 на підставі особистої заяви від 07.06.2006 року згідно з розпорядженням Управління Пенсійного фонду України в Турківському районі Львівської області від 16.06.2006 року № 125614 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" від 07.06.2001 року № 2493-ІІІ (2493-14) .

Відповідно до розпорядження сільського голови Хащівської сільської ради від 05.06.2006 року № 4 ОСОБА_4 на день виходу на пенсію продовжувала працювати на посаді головного бухгалтера Хащівської сільської ради.

Для розрахунку пенсії гр.ОСОБА_4 подала довідку про стаж та заробіток від 07.06.2006 року № 1014, видану Хащівською сільською радою, згідно з якою стаж державної служби становив 30 років 05 місяців 6 днів.

Управлінням Пенсійного фонду України в Турківському районі здійснювались також перерахунки пенсії ОСОБА_4 відповідно до наданих довідок від 12.09.2007 року № 765, 09.04.2008 року № 509 та 27.04.2010 року № 217.

На виконання вимог Головного управління ПФУ у Львівській області та з метою посилання контролю за призначенням пенсій бухгалтерам сільських, селищних рад, Управлінням ПФУ в Турківському районі проведено перевірку документів про стаж, наданих для призначення пенсій, як посадовим особам місцевого самоврядування. Управлінням ПФУ в Турківському районі в період з 11.05.2012 року по 22.05.2012 року проведено зустрічну перевірку спеціального стажу роботи ОСОБА_4 на посаді бухгалтера Хащівської сільської ради, про що складено акт перевірки від 22.05.2012 року. Зокрема, перевіркою встановлено, що при Хащівській сільській раді функціонувала централізована бухгалтерія, рішеннями райвиконкому затверджувались суми граничних асигнувань на утримання централізованої бухгалтерії, а ОСОБА_4 фактично працювала бухгалтером в централізованій бухгалтерії.

Як зазначає позивач, до стажу служби в органах місцевого самоврядування зараховується робота на посадах керівних працівників і спеціалістів в управліннях, відділах, які згідно із затвердженою структурою належали до апаратів виконкомів. Відповідно до Положення про централізовані бухгалтерії при виконавчих комітетах сільських, селищних рад народних депутатів, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 22.12.1980 року № 655 централізовані бухгалтерії були самостійними бюджетними установами, які обслуговували школи, дитячі садки, бібліотеки, лікарні і до органів виконавчої влади не належали, тому періоди роботи у централізованих бухгалтеріях при виконкомах сільських, селищних рад народних депутатів не можуть бути зараховані до стажу служби в органах місцевого самоврядування. Згідно з роз'ясненням Національного агентства України з питань державної служби централізовані бухгалтерії не мали статусу органу місцевого самоврядування і відповідно період роботи в централізованих бухгалтеріях до стажу роботи в органах місцевого самоврядування не зараховується.

Позивач вважає, що зарахування виконкомом стажу роботи ОСОБА_4 за період з 01.01.1976 року по 07.06.2006 року до стажу роботи в органах місцевого самоврядування було безпідставним і права на пенсію відповідно до Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" (2493-14) ОСОБА_4 не мала.

23.05.2012 року Хащівська сільська рада надала довідку за № 357 про відкликання довідки від 07.06.2006 року № 1014, як підстави для обчислення пенсії, та довідок від 12.09.2007 року № 675, 09.04.2008 року № 509, 27.04.2010 року № 217, як підстави для проведення перерахунків пенсій.

Управлінням ПФУ в Турківському районі було проведено перерахунок пенсії ОСОБА_4 згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) відповідно до розпорядження від 05.06.2012 року № 125614 і встановлено, що подання недостовірних даних Хащівською сільською радою призвело до виникнення переплати пенсії за період з 07.06.2006 року по 30.06.2012 року на загальну суму 111 397,78 грн.

22.05.2012 року ОСОБА_4 з'явилась в Управління Пенсійного фонду України в Турківському районі та подала заяву про утримання особисто з неї переплати пенсії, яка виникла за період з 07.06.2006 року до 30.06.2012 року в розмірі 20% до повного погашення, про що Управлінням Пенсійного фонду України в Турківському районі було прийнято відповідне рішення від 19.06.2012 року.

28.04.2014 року ОСОБА_4 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть 1-СГ № 341560.

До моменту смерті ОСОБА_4, з неї було стягнуто переплату пенсії на загальну суму 5631,24 грн. Сума, яка залишилась невідшкодованою склала 105 766,54 грн.

Відтак, враховуючи наведене та у зв'язку зі смертю пенсіонера ОСОБА_4 Управлінням Пенсійного фонду України в Турківському районі на адресу Хащівської сільської ради скеровувались запити щодо вирішення питання про відшкодування переплати пенсії від 18.06.2014 року № 3050/03-13 та від 05.08.2014 року № 3878/03-13, оскільки подання недостовірних даних Хащівською сільською радою призвели до переплати пенсії ОСОБА_4 за період з 07.06.2006 року по 30.06.2012 року.

Предметом даного судового розгляду є вимога Управління пенсійного фонду про стягнення з відповідача грошових коштів, які були нараховані та виплачені його працівнику, як пенсія державному службовцю.

Суди попередніх інстанцій відмовляючи у задоволені позовних вимог виходили з того, що необхідною умовою виникнення матеріальної відповідальності підприємств, організацій і окремих осіб є видача недостовірних або несвоєчасне оформлення, саме пенсійних документів. Довідка від 07.06.2006 року № 1014 про визначення стажу ОСОБА_4 не є пенсійним документом, що унеможливлює покладення матеріальної відповідальності на підприємства, організації через видачу таких довідок, навіть якщо останні містять недостовірні дані. Не можуть слугувати доказами внесення недостовірних даних до пенсійних документів рішення виконкому Львівської обласної ради, Турківської районної ради, бюджети сільських рад, кошториси, тощо, оскільки на підставі цих документів будь-які відомості до пенсійних документів не вносяться, оскільки стаж працівника обраховується виключно на підставі відомостей, що наявні в трудовій книжці. Управління Пенсійного фонду України в Турківському районі не довело факт зловживань з боку відповідача і суду не надано належних доказів на підтвердження цього. У ОСОБА_4 наявний достатній стаж для призначення пенсії державного службовця на момент призначення їй такого роду пенсії. Оскільки суд при розгляді позову дійшов висновку про його недоведеність, то позовна давність в даному випадку не застосовується.

Відповідно до статті 21 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" від 07.06.2001 року № 2493-ІІІ пенсійне забезпечення посадових осіб органів місцевого самоврядування, що мають не менше 10 років стажу в органах місцевого самоврядування та/або державної служби, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України про державну службу, тобто на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ.

Частиною 1 статті 37 Закону України "Про державну службу" передбачено, що на одержання пенсій державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для жінок - не менше 20 років, у тому числі державної служби 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців. Пенсія державним службовцям призначалася в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховувались страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшувалася на 1 відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати.

Згідно зі статтею 22 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" до стажу в органах місцевого самоврядування зараховується період роботи на посадах, на які поширюється чинність цього Закону, а також на посадах і в органах, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби.

Стаж державної служби обчислюється відповідно до Закону України "Про державну службу", Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 року № 283 (283-94-п) (із змінами та доповненнями). Відповідно до пункту 2 зазначеного Порядку до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишньої УРСР та інших республік колишнього СРСР згідно з додатком, зокрема, у виконавчих комітетах місцевих Рад депутатів трудящих, Рад народних депутатів, їх управліннях, самостійних відділах, інших структурних підрозділах, а також на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", та на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.

У відповідності до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а в разі відсутності її чи відповідних записів у ній наявність трудового стажу підтверджується в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до п.4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 року № 283 (283-94-п) (із змінами та доповненнями) документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.

З дослідженої в судах копії трудової книжки ОСОБА_4 (а.с. 46-47) вбачається, що остання 01.01.1976 року прийнята на роботу на посаду бухгалтера Хащівської сільської ради, що підтверджується відповідним записом, а також поданням на призначення пенсії, протоколом виконавчого комітету Хащівської сільської ради народних депутатів від 15.01.1976 року. Вказану обставину жодним чином не оспорює позивач, який в тому числі в акті перевірки спеціального стажу роботи ОСОБА_4 на посаді бухгалтера Хащівської сільської ради, зазначає, що згідно з рішенням виконавчого комітету Хащівської сільської ради народних депутатів від 15.01.1976 року № 1 ОСОБА_4 була прийнята на посаду бухгалтера Хащівської сільської ради з 01.01.1976 року.

Жодних даних про те, що ОСОБА_4 в подальшому переводилась із займаної нею посади на посаду бухгалтера централізованої бухгалтерії записи в трудовій книжці не містять. В матеріалах справи не має жодних доказів, що свідчать про те, що ОСОБА_4 була прийнята на роботу бухгалтером централізованої бухгалтерії.

З урахуванням наведеного, при обчисленні стажу державної служби ОСОБА_4 у довідці від 07.06.2006 року № 1014, відповідач був позбавлений можливості брати до уваги будь-які інші відомості, окрім тих, які зазначені в трудовій книжці працівника, яка є основним первинним документом установленого зразка, що підтверджує трудову діяльність особи і служить для встановлення загального, безперервного і спеціального трудового стажу.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази того, що при Хащівській сільській раді утворювалась централізована бухгалтерія, а також того, що ОСОБА_4 перебувала на посаді бухгалтера централізованої бухгалтерії.

Відповідно до п.37 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 25.11.2005 року № 22-1 (z1566-05) орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, відстрочку часу її призначення, перерахунок та відновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.

Відповідно до пункту 38 Постанови № 22-1 (z1566-05) при прийманні документів орган, що призначає пенсію: перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; здійснює попередню правову експертизу змісту і належного оформлення представлених документів; перевіряє правильність копій відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розходження; видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 6), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення в трьохмісячний термін з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, а також перевіряти в необхідних випадках обґрунтованість їх видачі.

Пунктом 43 Постанови № 22-1 (z1566-05) встановлено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 49 Закону № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється, зокрема, якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості.

Чинним законодавством встановлений вичерпний перелік підстав для стягнення надмірно сплачених коштів з одержувача.

Згідно зі ст. 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Відповідно до п.2 Порядку відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України від 21.03.2003 року № 6-4 (z0374-03) визначено, що переплатою пенсій та грошової допомоги є сума пенсій та грошової допомоги, виплачена з різних причин понад розмір, визначений законодавством.

Згідно з п.3 даного Порядку передбачено, що повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, проводиться відповідно до ст. 103 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у випадках виявлення подання громадянами недостовірних відомостей про заробітну плату чи інший дохід, стаж роботи, несвоєчасного подання відомостей про зміни у складі сім'ї тощо.

Водночас, судами не встановлено зловживань з боку відповідача щодо надання недостовірних даних до Пенсійного фонду про стаж роботи для призначення пенсії.

Внесені до трудової книжки ОСОБА_4 відомості про її роботу в органі місцевого самоврядування визнані судами достовірними, оскільки протилежного не доведено, а позивач лише вказує на фактичне не перебування такої особи на службі в органі місцевого самоврядування без доказового підтвердження.

Касаційна інстанція відповідно до ч. 2 ст. 111-7 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Факт відкликання відповідачем виданих ним довідок та часткове повернення пенсії самою ОСОБА_4 не можуть бути підставою для задоволення позову.

Разом з цим, порядок утримання (стягнення) надміру виплачених сум пенсій визначений статтею 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та статтею 103 Закону України "Про пенсійне забезпечення", за правилами яких суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів ПФУ чи в судовому порядку. Однак, позивачем заявлений позов на всі виплачені гр. ОСОБА_4 суми.

Таким чином, суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про недоведеність позивачем обставин зловживань з боку відповідача, з огляду на відсутність належних і допустимих доказів на підтвердження такого, а також про недоведеність позивачем обставин недостовірності відомостей у спірній довідці, на підставі якої нарахована пенсія гр. ОСОБА_4