Карабаня В.Я. - головуючого, Ковтонюк Л.В., Корнілова Ж.O. розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Лисичанська енергосервісна компанія" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.02.2017 у справі господарського суду Луганської області № 913/989/16 за позовом комунального підприємства "Лисичанськтепломережа" до товариства з обмеженою відповідальністю "Лисичанська енергосервісна компанія" про стягнення вартості безпідставно набутого майна у розмірі 2 057 164,78 грн. представники сторін:

від позивача - Глушков Г.В., Дядько Г.П.,

від відповідача - не з'явилися,

12.09.2016 комунальне підприємство "Лисичанськтепломережа" звернулися до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Лисичанська енергосервісна компанія" 2 057 164,78грн. вартості безпідставно набутого майна (природного газу). В обгрунтування позовних вимог зазначали, що з жовтня 2013 по квітень 2014 надали послуги з вироблення теплової енергії на зазначену суму згідно договору про відпуск теплової енергії № 105 від 21.10.2013, який за рішенням суду визнано недійсним. Стверджували, що належним чином виконали свої зобов'язання на час визнання цього договору недійсним, а ТОВ "Лисичанська енергосервісна компанія" безпідставно отримали теплову енергію, не оплатили її вартість, яка виходячи з вимог ст.ст. 1212, 1213 ЦК України, підлягає поверненню у судовому порядку.

У свою чергу, ТОВ "Лисичанська енергосервісна компанія" проти позовних вимог заперечували з тих підстав, що комунальне підприємство з часу визнання договору № 105 від 21.10.2013 недійсним не заявляли вимог про повернення вартості майна. Також наголошували на тому, що зобов'язання сторін договору припиняються на майбутнє в силу закону з часу набрання чинності рішення суду про визнання договору недійсним, тому повернути все одержане за ним є неможливим.

07.11.2016 рішенням господарського суду Луганської області (суддя Смола С.В.), залишеним без змін 14.02.2017 постановою Донецького апеляційного господарського суду (судді Радіонова О.О., Марченко О.А., Попков Д.О.) позовні вимоги задоволено, стягнуто з ТОВ "Лисичанська енергосервісна компанія" на користь КП "Лисичанськтепломережа" вартість безпідставно набутого майна (природного газу) у сумі 2 057 164 грн. 78 коп. та судові витрати. Ухвалені рішення попередні судові інстанції мотивували тим, що отриманий відповідачем природний газ за договором № 105 від 21.10.2013, який визнаний судом недійсним, є безпідставно набутим майном, тому вимоги позову є обгрунтованими, доведеними й такими, що підлягають задоволенню.

У касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "Лисичанська енергосервісна компанія" посилалися на неповне установлення попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи, що призвело до неправильного застосування положень Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" (2467-17) , Правил користування природним газом для юридичних осіб, неврахування приписів ст. 235 ЦК України, та як наслідок ухвалення незаконних судових рішень, які просили скасувати, а справу направити для нового розгляду до суду першої інстанції.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення вимог скарги виходячи з наступного.

Суди попередніх інстанцій установили, що 21.10.2013 р. між комунальним підприємством "Лисичанськтепломережа" (виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Лисичанська енергосервісна компанія" (замовник) було укладено договір № 105 з вироблення теплової енергії на опалювальний сезон 2013-2014 років з власних енергоносіїв виконавця.

Пунктом 1.2. договору встановлено його загальну вартість, яка орієнтовно становить 3 000 000,00 грн. з ПДВ і складається з сум виставлених актів по факту виконання робіт, який є невід"ємним додатком до цього договору.

Відповідно до п.2.2. договору строк оплати: протягом 30 днів з моменту підписання акта виконаних робіт.

Згідно п.9.2 договору строк дії останнього визначено до 15.04.2014, а в частині розрахунків - до повного їх виконання.

12.02.2015 позивач направив відповідачу претензію №347 з вимогою перерахувати суму боргу у розмірі 2 057 164,78грн., оплата якої в порушення умов договору за виконані роботи не була здійснена.

Із матеріалів справи видно, що рішенням господарського суду Луганської області від 01.10.2015 у справі № 913/633/15, яке набрало законної сили, позовні вимоги ТОВ "Лисичанська енергосервісна компанія" до КП "Лисичанськтепломережа" задоволено, визнано недійсним договір № 105 від 21.10.2013. Ухвалюючи таке рішення суди виходили з того, що спірний договір є удаваним правочином, укладеним для приховання правочину по поставці газу відповідачем позивачеві, тому на підставі ст.ст. 203, ч.1 ст. 215, ч.1 ст. 227 ЦК України підлягає визнанню недійсним.

Рішенням господарського суду Луганської області від 01.06.2016 у справі № 913/560/16, у позові КП "Лисичанськтепломережа" до ТОВ "Лисичанська енергосервісна компанія" про застосування наслідків недійсного правочину, зобов'язання повернути природний газ відмовлено. Зазначеним рішенням встановлено, що поставлений природний газ, який використовувався для виготовлення теплової енергії, у відповідача відсутній.

Відповідно до ч.1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно ч.2 ст. 208 ГК України у разі визнання недійсним зобов'язання з інших підстав кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом.

Положеннями ст. 1212 ЦК України визначено, що особа, яка майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Статтею 1213 ЦК України визначено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

З аналізу наведених вище положень закону убачається, що за встановлення неможливості повернути одержане за правочином майно у натурі (споживання природного газу), набувач повинен відшкодувати вартість майна за цінами, які існують на час відшкодування. З метою такого відшкодування заінтересована особа вправі звернутися до набувача з окремою позовною вимогою.

Задовольняючи позовні вимоги, суди обох інстанцій виходили з того, що наявні у матеріалах справи докази підтверджують кількість отриманого товариством природного газу в об'ємі 532 588 м куб., ціна якого на час розгляду справи для категорії споживача, до якої віднесений позивач (постачальник для подальшої реалізації природного газу) за 1000 м. куб. складала 8 182,80 грн., та у сукупності перевищує розмір заявленої до стягнення суми коштів. На підставі цього та враховуючи те, що рішенням суду від 01.06.2016 у справі № 913/560/16 встановлено факт використання відповідачем природного газу, який у останнього відсутній, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли обгрунтованого висновку про наявність підстав для відшкодування вартості майна у відповідності до приписів ст.ст. 216, 1213 ЦК України, ст. 208 ГК України.

Беручи до уваги викладене, колегія судді погоджується з висновками попередніх судових інстанцій, які повно та об'єктивно установили фактичні обставини справи, надали належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам й твердженням сторін, правильно застосували норми матеріального та процесуального права, тому підстави для скасування ухвалених судових рішень відсутні. Доводи заявника касаційної скарги визнаються непереконливими, оскільки не грунтуються на фактичних обставинах справи та положення актів цивільного законодавства і повністю спростовуються обгрунтованими висновками суду апеляційної інстанції.

Інші доводи заявника, викладені у касаційній скарзі не заслуговують на увагу, зводяться до переоцінки доказів, що в силу положень ст. 111-7 ГПК України не відноситься до компетенції касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Лисичанська енергосервісна компанія" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.02.2017 та рішення господарського суду Луганської області від 07.11.2016 у справі № 913/989/16 - без змін.