головуючого судді Бондар С.В. (доповідач) суддів Селіваненка В.П., Студенця В.І., розглянувши матеріали касаційної скарги за участю представників: Колективного підприємства "Дніпровський кар'єр" від позивача: не з'явились від відповідача: не з'явились на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2016 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.01.2017 року у справі № 904/7892/16 за позовом Дніпропетровського воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону Державної служби України з надзвичайних ситуацій (Дніпропетровський ВГРЗ) до Колективного підприємства "Дніпровський кар'єр" про стягнення 47 000,00 грн.

Дніпропетровський воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувального) загін Державної служби України з надзвичайних ситуацій (Дніпропетровський ВГРЗ) (далі позивач) звернувся з позовом до Колективного підприємства "Дніпровський кар'єр" (далі відповідач) про стягнення 47 000,00 грн.

Як вбачається з позовної заяви, підставою для подання позову стало те, що відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо внесення дольової участі в місячному утриманні функціонування структурного підрозділу аварійно-рятувальної служби (місячної плати за аварійно рятувальне обслуговування об'єкта).

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2016 року позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 47 000,00 грн. основного боргу, 1 378,00 грн. витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката, та 1378, 00 грн. судового збору

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.01.2017 року апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що сторони узгодили всі істотні умови Договору на постійне та обов'язкове обслуговування державною аварійно-рятувальною службою об'єктів на окремих територіях № 40 від 01.08.2012 року (далі Договір) та в додатках до нього визначили фіксований розмір дольової участі відповідача в утриманні структурного підрозділу аварійно-рятувальної служби, який має сплачуватись відповідачем щомісячно незалежно від факту виникнення аварій та виконання чи не виконання позивачем робіт, спрямованих на їх ліквідацію.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати прийняті рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В своїй касаційній скарзі відповідач зазначає, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами невірно застосоване діюче законодавство та дана невірна оцінка матеріалам зібраним у справі. Відповідач стверджує, що в Договорі не погоджено всі істотні умови, а також зазначає, що він не отримував від відповідача відповідних рахунків на оплату. При цьому, підпис, який стоїть на доданих до матеріалів справи актах, за твердженнями відповідача, не є підписом особи, яка була директором відповідача на той час.

Заслухавши суддю доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм діючого законодавства, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

25.10.2013 року між позивачем (аварійно-рятувальна служба) та відповідачем (об'єкт) укладено Договір (а.с. 9-11), предметом якого є організація та здійснення позивачем аварійно-рятувального обслуговування відповідача з метою своєчасного реагування та виконання аварійно-рятувальних робіт при виникненні на об'єкті надзвичайної ситуації, а також профілактичної роботи із запобігання (профілактики) виникненню надзвичайних ситуацій техногенного та природного характерів, спрямованої на поліпшення техногенної безпеки об'єктів (територій) та підвищення рівня підготовленості об'єкта до рятування людей та ліквідації надзвичайних ситуацій (п. 1.1 Договору).

Пунктом 3.1.12 Договору передбачено, що відповідач зобов'язаний оплачувати відповідно до умов Договору постійне та обов'язкове обслуговування позивачем об'єкта, у тому числі відшкодовувати витрати, що пов'язані з ліквідацією надзвичайних ситуацій.

Умови щодо вартості обслуговування та порядку розрахунків сторони погодили та виклали в розділі 4 Договору.

Як зазначено в п. 4.1 Договору, вартість функціонування позивача у режимі постійної готовності до виконання необхідного комплексу аварійно-рятувальних робіт в умовах надзвичайної ситуації або загрози її виникнення у кількості 1 оперативної одиниці складає 94 498,70 грн. на місяць (п. 4.1. Договору).

Ця вартість встановлена сторонами на основі розрахунку (калькуляції) (Додаток 1), який додається і виконаний згідно з вимогами Порядку визначення розмірів оплати за обслуговування об'єктів та окремих територій державними аварійно-рятувальними службами, затвердженого спільним наказом МНС України та Міністерства економіки України № 495/369 від 15.12.2003 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.12.2003 р. за № 1222/8543 (z1222-03) (п. 4.2. Договору).

Згідно з п. 4.3 Договору, сторони узгодили, що оплата за виконання аварійно-рятувальних робіт (за їх необхідності) виконується за фактичними витратами на їх виконання на підставі підтверджувальних документів (актів, відомостей обліку робочого часу тощо).

Враховуючи те, що позивач функціонує для обслуговування не лише відповідача, а й інших суб'єктів господарювання, сторони узгодили, що дольова участь відповідача в місячному утриманні функціонування позивача (місячна плата за аварійно-рятувальне обслуговування Об'єкта) визначається у Протоколі узгодження договірної ціни (Додаток 2). Ця плата здійснюється щомісячним перерахуванням коштів у десятиденний термін після отримання рахунку Об'єктом (п. 4.6. Договору).

Відповідно до п.п. 6.1, 6.3 Договору, даний договір вступає в силу з 01.08.2012 року. При відмові від послуг аварійно-рятувальної служби об'єкт повинен не пізніше як за місяць письмово попередити про це іншу сторону.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що сторони узгодили умови договору щодо предмету договору (п. 1.1 - до матеріалів справи (а.с. 106-131) залучено План ліквідаціїї аварій по КП "Дніпровський кар'єр"), ціни (п. 4.6) та строку дії договору (п. 6.1).

До матеріалів справи (а.с. 12) залучено копію Додатку 2 від 01.08.2012 року до Договору "Протокол узгодження договірної ціни", з якої вбачається, що сторони узгодили, що дольова участь відповідача в місячному утриманні функціонування структурного підрозділу аварійно-рятувальної служби (місячної плати за аварійно рятувальне обслуговування Об'єкта) становить 1 500 грн.

До матеріалів справи (а.с.13) також залучено копію Додатку 3 від 01.01.2015 року до Договору "Протокол узгодження договірної ціни", з якої вбачається, що сторони узгодили, що дольова участь відповідача в місячному утриманні функціонування структурного підрозділу аварійно-рятувальної служби (місячної плати за аварійно рятувальне обслуговування Об'єкта) становить 2 000 грн.

В матеріалах справи містяться акти виконання умов договору з липня 2014 року по лютий 2016 року підписані та скріплені печатками обох сторін, а також акти виконання умов договору з березня 2016 року по липень 2016 року підписані та скріплені печаткою позивача.

Фактично, даний спір виник в зв'язку з тим, що, за твердженнями відповідача, підписаний сторонами Договір не породжує господарських зобов'язань, оскільки у даному випадку відсутні будь-які результати обслуговування відповідача позивачем (не виконувались жодні роботи та не надавались жодні послуги), що виключає виникнення у відповідача обов'язку здійснити на користь позивача оплату за Договором.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

В ч. 1 ст. 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею ст. 204 встановлено презумпцію правомірності правочину: Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом не дійсним.

В матеріалах справи відсутня інформація про те, що Договір та додатки до нього визнані недійсними, як і про те, що відповідач належним чином відмовився від послуг аварійно-рятувальної служби.

Матеріали справи свідчать про те, що сторони встановили в Договорі обов'язок відповідача вносити дольову участь в місячному утриманні функціонування структурного підрозділу аварійно-рятувальної служби (місячну плату за аварійно рятувальне обслуговування Об'єкта), незалежно від того чи виникне необхідність виконання аварійно-рятувальних робіт, чи ні.

За таких обставин, колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача на те, що частина актів виконання умов Договору від імені відповідача підписані неналежною особою, а частина - взагалі не підписана. Обов'язок відповідача сплачувати відповідну плату щомісячно встановлений в договорі (п. 4.6, Додатки 2, 3), умови якого не пов'язують виконання даного обов'язку з підписанням сторонами відповідних актів. За умовами Договору підтверджувальні документи обов'язково повинні складатись лише у випадку виконання аварійно-рятувальних робіт.

Одночасно з цим, колегія суддів погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів стосовно того, що неотримання відповідачем рахунків на оплату не може бути підставою для звільнення його від обов'язку сплатити грошових коштів за виконане позивачем обслуговування, оскільки згідно п. 4.6. Договору така оплата має здійснюватись щомісячно і ненадання рахунку не є відкладальною умовою в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, суди обґрунтовано прийшли до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог

За таких обставин, касаційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а рішення прийняті у справі повинні бути залишені без змін.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. В задоволенні касаційної скарги Колективного підприємства "Дніпровський кар'єр" відмовити.

2. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2016 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.01.2017 року, прийняті у справі № 904/7892/16, залишити без змін.