головуючого судді: Погребняка В.Я., суддів: Білошкап О.В., Панової І.Ю., розглянувши касаційну скаргу арбітражного керуючого, ліквідатора Приватного акціонерного товариства "ЗАНГАС-НГС" Кізленка В.А. на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.01.2017 року у справі № 915/1918/15 господарського суду Миколаївської області за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт" до Приватного акціонерного товариства "ЗАНГАС-НГС" про банкрутство за участю представників сторін:

- від Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" - Купрієнко В.І., дов. № 2-470 від 28.12.2016 року, Тютюнник С.В., дов. № 6-137 від 31.01.2017 року, Решетова Е.В., дов. № 2-396 від 28.12.2016 року;

- арбітражний керуючий ліквідатор Приватного акціонерного товариства "ЗАНГАС-НГС" Кізленко В.А., посвідчення № 408 від 27.02.2013 року,

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 15.08.2016 року у справі № 915/1918/15 (суддя - Ржепецький В.О.) заяву Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" (далі - ПАТ "УКРТРАНСГАЗ" ) № 0491/19-01 від 03.03.2016 року - відхилено; відмовлено ПАТ "УКРТРАНСГАЗ" у визнанні грошових вимог до боржника в сумі 11718262,29 грн.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.01.2017 року у справі № 915/1918/15 (головуючий суддя - Богатир К.В., суддя - Жеков В.І., суддя - Лашин В.В.) апеляційну скаргу ПАТ "УКРТРАНСГАЗ" задоволено частково. Ухвалу господарського суду Миколаївської області від 15.08.2016 року скасовано. Визнано вимоги кредитора ПАТ "УКРТРАНСГАЗ" до боржника Приватного акціонерного товариства "ЗАНГАС-НГС" (далі - ПрАТ "ЗАНГАС-НГС") на загальну суму 11 721 018,29 грн., з яких: 11 718 262,29 грн. - заборгованість за договорами підряду, яка була заявлена після закінчення строку, встановленого для її подання, тому на вказану суму ПАТ "УКРТРАНСГАЗ" не є конкурсним кредитором, з погашенням таких вимог в шосту чергу в ліквідаційній процедурі; 2 756,00грн. - витрати по сплаті судового збору за подання заяви кредитора до суду, з погашенням в першу чергу в ліквідаційній процедурі як витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді.

Не погоджуючись із постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.01.2017 року у справі № 915/1918/15, арбітражний керуючий ліквідатор ПрАТ "ЗАНГАС-НГС" Кізленко В.А звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.01.2017 року та залишити в силі ухвалу господарського суду Миколаївської області від 15.08.2016 року у справі № 915/1918/15.

В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 року № 4212-VI (4212-17) , що набрав чинності з 19.01.2013 року) (далі - Закон про банкрутство), ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), ст. ст. 33, 34, 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ).

Відповідно до пункту 2.3.44 Положення про автоматизовану систему документообігу суду справу № 915/1918/15 передано на розгляд раніше визначеному складу колегії суддів: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Поляков Б.М. (протокол передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 20.03.2017 року в матеріалах справи).

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 22.03.2017 року № 08.03-04/1083 призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у судовій справі № 915/1918/15, у зв'язку з відрядженням судді Полякова Б.М. (розпорядження в матеріалах справи).

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 915/1918/15 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Панова І.Ю. (протокол автоматичної зміни складу колегії суддів від 22.03.2017 року в матеріалах справи).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.03.2017 року у справі № 915/1918/15 прийнято касаційну скаргу арбітражного керуючого, ліквідатора ПрАТ "ЗАНГАС-НГС" Кізленка В.А. на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.01.2017 року у справі № 915/1918/15 до провадження. Призначено розгляд касаційної скарги у засіданні колегії суддів Вищого господарського суду України на 04.04.2017 року.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 03.04.2017 року № 08.03-04/1285 призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у судовій справі № 915/1918/15, у зв'язку з направленням судді Катеринчук Л.Й. для участі у тестуванні в рамках конкурсу до Верховного Суду (розпорядження в матеріалах справи).

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 915/1918/15 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Білошкап О.В., суддя - Панова І.Ю. (протокол автоматичної зміни складу колегії суддів від 03.04.2017 року в матеріалах справи).

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників сторін, дослідивши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 ГПК України провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом, з врахуванням вимог Закону про банкрутство (2343-12) .

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Миколаївської області від 21.12.2015 року порушено провадження у справі про банкрутство ПрАТ "ЗАНГАС-НГС" в порядку ст. ст. 9-12 Закону про банкрутство, введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Демчука О.М.

На офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оприлюднено оголошення про порушення справи про банкрутство ПрАТ "ЗАНГАС-НГС" (номер публікації: 26496, дата публікації: 21.12.2015 року). Граничний строк на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника визначено протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі.

10.03.2016 року ПАТ "УКРТРАНСГАЗ" подано до суду заяву № 0491/19-01 від 03.03.2016 року, якою кредитор просив суд: збільшити грошові вимоги до боржника в сумі 11721018,29 грн., з яких: 11718262,29 грн. - заборгованість за договорами підряду та 2756,00 грн. - витрати по сплаті судового збору за подання заяви, визнати, крім вже заявлених ПАТ "УКРТРАНСГАЗ" в особі Філії "Управління магістральних газопроводів "ПРИКАРПАТТРАНСГАЗ" та філії "Управління магістральних газопроводів "КИЇВТРАНСГАЗ", грошові вимоги ПАТ "УКРТРАНСГАЗ" в розмірі 11721018,29 грн.

Розглянувши вказану заяву, суд першої інстанції ухвалою від 15.08.2016 року відхилив її та відмовив ПАТ "УКРТРАНСГАЗ" у визнанні грошових вимог до боржника в сумі 11718262,29 грн.

При цьому, суд першої інстанції виходив, зокрема з того, що за рядом зобов'язань первинними бухгалтерськими документами не підтверджується наявність заборгованості боржника перед ПАТ "УКРТРАНСГАЗ".

Також, суд першої інстанції вказав на те, що між кредитором і боржником існує спір про правовий статус грошового зобов'язання боржника (аванс), розмір та порядок стягнення заявлених грошових вимог, який підлягає вирішенню в позовному порядку, в зв'язку з чим, у визнанні цих вимог в провадженні у справі про банкрутство слід відмовити.

Переглянувши ухвалу господарського суду Миколаївської області від 15.08.2016 року у справі № 915/1918/15 в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції не погодився з такими висновками суду першої інстанції та скасував її. Визнав вимоги кредитора ПАТ "УКРТРАНСГАЗ" до боржника ПрАТ "ЗАНГАС-НГС" на загальну суму 11 721 018,29 грн., з яких: 11 718 262,29 грн. - заборгованість за договорами підряду, яка була заявлена після закінчення строку, встановленого для її подання, тому на вказану суму ПАТ "УКРТРАНСГАЗ" не є конкурсним кредитором, з погашенням таких вимог в шосту чергу в ліквідаційній процедурі; 2 756,00 грн. - витрати по сплаті судового збору за подання заяви кредитора до суду, з погашенням в першу чергу в ліквідаційній процедурі як витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді.

При цьому, суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

За змістом ст. 1 Закону про банкрутство кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, наявність кредиторської заборгованості заявник обґрунтовував посиланням на: неналежне виконання боржником зобов'язань за укладеними між ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" (правонаступник -ПАТ "УКРТРАНСГАЗ" ) та ПрАТ "ЗАНГАС-НГС" договорами підряду:

- № 47КБ від 19.08.2011 року;

- № 48КБ від 19.08.2011 року;

- № 49КБ від 19.08.2011 року;

- № 50КБ від 23.09.2011 року;

- № 51КБ від 23.09.2011 року;

- № 52КБ від 23.09.2011 року;

- № 53КБ від 23.09.2011 року;

- № 54КБ від 23.09.2011 року;

- № 55КБ від 23.09.2011 року;

- № 56КБ від 23.09.2011 року;

- № 57КБ від 23.09.2011 року

та додатковими угодами до них, які є невід'ємними частинами даних договорів; докази авансування та оплати виконаних робіт; договори зарахування зустрічних однорідних вимог.

Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ) договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, у яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

За змістом ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Цими ж статтями передбачено також, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Виходячи з вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, до заяви ПАТ "УКРТРАНСГАЗ" додано копії платіжних доручень, які підтверджують факт перерахування боржнику авансових платежів за договорами підряду № 47КБ від 19.08.2011 року, № 48КБ від 19.08.2011 року, № 49КБ від 19.08.2011 року, № 50КБ від 23.09.2011 року, № 51КБ від 23.09.2011 року, № 52КБ від 23.09.2011 року, № 53КБ від 23.09.2011 року, № 54КБ від 23.09.2011 року, № 55КБ від 23.09.2011 року, № 56КБ від 23.09.2011 року, № 57КБ від 23.09.2011 року.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що до заяви ПАТ "УКРТРАНСГАЗ" додано акти приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ-3), в підтвердження виконання боржником робіт за означеними договорами підряду.

До заяви ПАТ "УКРТРАНСГАЗ" також додано акт звіряння взаємних розрахунків станом на 31.12.2013 року між ПрАТ "ЗАНГАС-НГС" ЄДРПОУ 201919780 і ПАТ "УКРТРАНСГАЗ" Філія Управління "УКРГАЗТЕХЗВ'ЯЗОК" ЄДРПОУ 00154453. Даний акт звірки підписаний та скріплений печатками обох підприємств.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що сума авансових платежів по договорам підряду склала 36 482 161,83 грн., підрядні роботи були виконанні на загальну суму 24 762 899,54 грн. При цьому, по договорам підряду № 48КБ від 19.08.2011 року, № 49КБ від 19.08.2011 року, № 54КБ від 23.09.2011 року, № 57КБ від 23.09.2011 року сума авансових платежів менша, ніж сума вартості виконаних підрядником робіт. Тобто, по цих договорах у кредитора існувало грошове зобов'язання перед боржником щодо повної оплати вартості виконаних підрядних робіт. По інших договорах суми авансових платежів перевищували суми вартості фактично виконаних робіт, тому кредитор за цими договорами не мав грошових зобов'язань на оплату виконаних робіт перед боржником, а навпаки боржник мав зобов'язання перед замовником виконати підрядні роботи на всю суму отриманого авансового платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 ЦК України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Так, застосування аналогії закону припустиме за наявності певних умов: відносини сторін знаходяться у сфері дії цивільного права, тобто, є цивільними відносинами; вказані цивільні відносини не врегульовані Цивільним кодексом (435-15) , іншими актами цивільного законодавства або договором; існують норми, які регулюють схожі за змістом цивільні відносини.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, договори № 47КБ від 19.08.2011 року, № 48КБ від 19.08.2011 року, № 49КБ від 19.08.2011 року, № 50КБ від 23.09.2011 року, № 51КБ від 23.09.2011 року, № 52КБ від 23.09.2011 року, № 53КБ від 23.09.2011 року, № 54КБ від 23.09.2011 року; № 55КБ від 23.09.2011 року, № 56КБ від 23.09.2011 року, № 57КБ від 23.09.2011 року за своєю правовою природою є договорами підряду, особливості укладення, виконання та розірвання яких передбачено у Главі 61 ЦК України (435-15) .

Проте, зазначеними положеннями не визначено особливостей виконання зобов'язань з попередньої оплати підрядних робіт, зокрема у випадку, коли авансові платежі виконавцем робіт отримані, а фактично роботи на отриману суму авансу не виконані, або виконані не в повному обсязі. З урахуванням чого, судом апеляційної інстанції застосовано схожі за змістом положення ст. 693 ЦК України, якими зокрема, визначено, що у випадку коли продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, застосовуючи аналогію закону, суд апеляційної інстанції вказав на те, що замовник має право вимагати, зокрема, повернення суми попередньої оплати у випадку, коли виконавець (підрядник), який одержав суму попередньої оплати, не виконав підрядні роботи у встановлений строк, у зв'язку з чим необхідною умовою є встановлення факту надання або ненадання послуг.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що підрядником виконано підрядні роботи, але частково. Так за договорами підряду: № 47КБ від 19.08.2011 року сплачено авансу на суму 4 383 034,29 грн., роботи виконані на суму 1 875 860,04 грн., переплата складає 2 507 174,25 грн.; № 50КБ від 23.09.2011 року сплачено авансу на суму 920 808,88 грн., роботи виконані на суму 472 555,01 грн., переплата складає 448 253,87 грн.; № 51КБ від 23.09.2011 року сплачено авансу на суму 2 724 501,39 грн., роботи виконані на суму 2 610 115,89 грн., переплата складає 114 385,50 грн.; № 52КБ від 23.09.2011 року сплачено авансу на суму 6 654 416,66 грн., роботи виконані на суму 353 125,76 грн., переплата складає 6 301 290,90 грн.; № 53КБ від 23.09.2011 року сплачено авансу на суму 5 867 288,70 грн., роботи виконані на суму 4 480 594,30 грн., переплата складає 1 386 694,40грн.; № 55КБ від 23.09.2011 року сплачено авансу на суму 3 151 039,60 грн., роботи виконані на суму 1 258 890,46 грн., переплата складає 1 892 149,14 грн.; № 56КБ від 23.09.2011 року сплачено авансу на суму 5 686 676,77 грн., роботи виконані на суму 2 751 359,40 грн., переплата складає 2 935 317,37грн.

За вищевказаними договорами загальна сума авансових платежів перевищує загальну суму виконаних підрядних робіт на 15 585 265,40 грн. Тобто, існують грошові зобов'язання боржника перед кредитором щодо повернення сум авансових платежів, які не були підтверджені виконаними роботами на умовах договорів підряду.

За іншими договорами: № 48КБ від 19.08.2011 року сплачено авансу на суму 1 447 004,96 грн., роботи виконані на суму 2 381 643,60 грн., недоплата складає 934 638,64 грн.; № 49КБ від 19.08.2011 року сплачено авансу на суму 1 660 320,69 грн., роботи виконані на суму 3 444 219,60 грн., недоплата складає 1 783 898,91 грн.; № 54КБ від 23.09.2011 року сплачено авансу на суму 2 035 729,59 грн., роботи виконані на суму 3 117 366,24 грн., недоплата складає 1 081 636,65 грн.; № 57КБ від 23.09.2011 року сплачено авансу на суму 1 951 340,30 грн., роботи виконані на суму 2 018 169,24 грн., недоплата складає 66 828,94 грн.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, за цими договорами сума авансових платежів була меншою, ніж підрядником було виконано робіт, а саме підрядних робіт було виконано більше на суму 3 867 003,14 грн., ніж внесено авансового платежу. Тобто, існують грошові зобов'язання у кредитора перед боржником щодо повної оплати виконаних робіт на умовах договорів підряду.

ПАТ "Укртрансгаз" до матеріалів справи додано заяви про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Наявність заперечень однієї сторони не є перешкодою для проведення зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони.

Однак, припинення зобов'язання зарахуванням можливе лише за умов однорідності та безспірності зустрічних вимог сторін.

Суд апеляційної інстанції вказав на те, у відповідності до наданих заяв, взаємозалік кредитором проведено в межах кожного конкретного договору, що взагалі не може відбуватися, оскільки як встановлено судом апеляційної інстанції по одним договорам підряду ПАТ "Укртрансгаз" виступає дебітором, а по іншим кредитором, тому взаємозалік може бути проведений між різними договорами, а не в межах кожного конкретного договору підряду. В даному випадку в межах одного конкретного договору підряду не існувало зустрічних однорідних грошових вимог, такі вимоги існували у правовідносинах між сторонами за різними договорами підряду, але доказів про направлення заяви від кредитора до боржника про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог за різними договорами підряду кредитор до суду не надав.

03.01.2016 року ПАТ "УКРТРАНСГАЗ" до Одеського апеляційного господарського суду надано: претензії № 1 від 17.10.2014 року за № 01/19-1860, № 01/19-1859, № 01/19-1858, № 01/19-1857, № 01/19-1856, № 01/19-1855, № 01/19-1854, № 01/19-1853, № 01/19-1852, № 01-19/1851, № 01/19-1850 та копії рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення, які підтверджують факт направлення ПАТ "УКРТРАНСГАЗ" означених повідомлень та отримання їх боржником.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що фактична різниця між дебіторською та кредиторською заборгованістю сторін за усіма договорами підряду складає 11 718 262,26 грн. (15 585 265,40 грн. - 3 867 003,14 грн. = 11 718 262,26 грн.).

Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено, що грошові вимоги ПАТ "УКРТРАНСГАЗ" до боржника на суму 11 718 262,29 грн. є заборгованістю за договорами підряду. Вказані вимоги обґрунтовані, підтверджені доданими до заяви доказами. ЦК України (435-15) закріплює визначений перелік загальних засад або принципів цивільного законодавства.

Зокрема, у ч. 6 ст. 3 ЦК України закріплено принцип добросовісності, розумності та справедливості. Відповідно до вимог ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Виконання зобов'язань також має спиратися на засади добросовісності, розумності та справедливості.

На думку суду касаційної інстанції, судом апеляційної інстанції прийнято рішення з урахуванням вказаних принципів.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону про банкрутство особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

Оголошення про порушення справи про банкрутство ПрАТ "ЗАНГАС-НГС" оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України - 21.12.2015 року, відповідно строк встановлений ч. 1 ст. 23 Закону про банкрутство для подачі письмових заяв з вимогами до боржника закінчився - 20.01.2016 року.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що заява ПАТ "УКРТРАНСГАЗ" подана до Одеського апеляційного господарського суду у березні 2016 року, тобто з пропуском тридцятиденного строку, встановленого ч. 1 ст. 23 Закону про банкрутство, який є граничним і поновленню не підлягає.

Виходячи з цього, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку, що вимоги кредитора ПАТ "УКРТРАНСГАЗ" до боржника ПрАТ "ЗАНГАС-НГС" заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання не є конкурсними в силу Закону та у відповідності до ч. 4 ст. 23 Закону про банкрутство підлягають погашенню в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

При цьому, витрати по сплаті судового збору за подання заяви кредитора до суду у розмірі 2 756,00 грн., правомірно визнано судом апеляційної інстанції як витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді, з погашенням в першу чергу в ліквідаційній процедурі.

Доводи касаційної скарги вказаних висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення, залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.