Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Малетича М.М.,

Самусенко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу ОСОБА_4

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 31 січня 2017 року

у справі № 914/3369/16

господарського суду Львівської області

за позовом ОСОБА_4

до 1) Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних особі на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В.,

2) ОСОБА_6

про зобов'язання вчинити дію

за участю представників:

позивача: не з'явилися

відповідача-1: не з'явилися

відповідача-2: не з'явилися

У грудні 2016 року ОСОБА_4 звернулась до господарського суду Львівської області з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних особі на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. та ОСОБА_6 про зобов'язання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. включити ОСОБА_4 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами ПАТ "Дельта Банк" за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з належною їй сумою вкладу в розмірі 6 600,00 дол. США згідно з договором банківського вкладу (депозиту) "Лояльний" у доларах США № 006-13514-270215 і подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_4, як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодування за зазначеним договором банківського вкладу.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 30 грудня 2016 року (суддя Щигельська О.І.), залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 31 січня 2017 року (склад колегії суддів: Мирутенко О.Л. - головуючий, Бойко С.М., Бонк Т.Б.) у прийнятті позовної заяви відмовлено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України (1798-12) ), оскільки позовна заява не підлягає розгляду в господарських судах України.

За висновком судів склад учасників спору не відповідає положенням статті 1 ГПК України, а спір, що виник між сторонами не носить характеру господарського, оскільки відносини, що виникають у зв'язку із виведенням неплатоспроможних банків з ринку та їх ліквідацією, якими є спірні правовідносини, регулюються Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) , який є спеціальним та пріоритетним відносно інших законодавчих актів і норми якого та інших законодавчих актів не відносять до юрисдикції господарських судів України спори за позовами фізичних осіб, які не є суб'єктами підприємницької діяльності, з вимогами до банку, в якому введено тимчасову адміністрацію та/або запроваджена процедура ліквідації.

Крім того, за висновком судів, позивач в порушення п. 4 ч. 2 ст. 54 ГПК України не зазначив в позовній заяві вимог, заявлених до другого відповідача.

Не погодившись із зазначеними ухвалою місцевого та постановою апеляційного господарських судів, ОСОБА_4 звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Львівської області від 30 грудня 2016 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 31 січня 2017 року, а справу передати на розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.

Колегія суддів обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Пунктом другим Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24 жовтня 2011 року (v0010600-11) передбачено, що з огляду на приписи частини третьої статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимоги статей 1, 4-1, 12 ГПК господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

Позовними вимогами у даній справі є вимоги про зобов'язання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. включити ОСОБА_4 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами ПАТ "Дельта Банк" за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з належною їй сумою вкладу в розмірі 6 600,00 дол. США згідно з договором банківського вкладу (депозиту) "Лояльний" у доларах США № 006-13514-270215 і подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_4, як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодування за зазначеним договором банківського вкладу.

Тобто позові вимоги заявлені до банку, який перебуває в процедурі ліквідації.

Частиною третьою статті 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку застосовується з урахуванням норм законодавства про банки і банківську діяльність.

У свою чергу, статтею 1 Закону України "Про банки та банківську діяльність" передбачено, що цей Закон визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків.

Згідно з п. 6 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Частиною 1 ст. 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Таким чином, до правовідносин, які виникають під час тимчасової адміністрації та/або ліквідації банку, яку здійснює уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, спеціальними є норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) , а не норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , а задоволення вимог кредиторів банку щодо майнових зобов'язань здійснюються виключно у межах процедури ліквідації банку з встановленою Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) черговістю погашення вимог кредиторів.

Тобто відносини, що виникають у зв'язку з ліквідацією банків, регулюються Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) .

Відповідно до ст. 12 ГПК України, яка містить перелік категорій справ, які підпадають під юрисдикцію господарських судів, господарським судам підвідомчі справи, у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів; справи про банкрутство; справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції; справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів; справи у спорах між господарським товариством та його посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, завданих такою посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю); справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери; справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів; справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України (2755-17) , а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України (2755-17) ; справи за заявами про затвердження планів санації боржника до порушення справи про банкрутство.

Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства та враховуючи положення статті 12 Господарського процесуального кодексу України, можна дійти висновку, що спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, підвідомчі господарським судам України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Згідно з ч.1 ст. 21 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Пунктом 3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (v0018600-11) із змінами і доповненнями встановлено, що відповідно до статей 1 і 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами заінтересованих підприємств і організацій, у тому числі громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, державних та інших органів, що звертаються до господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах громадянина або держави. У встановлених законодавчими актами України випадках справу може бути порушено за заявою громадянина, який не є суб'єктом підприємницької діяльності.

Судами встановлено та вбачається з матеріалів справи, що з даним позовом до господарського суду Львівської області звернулась фізична особа - ОСОБА_4. Позов пред'явлено до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" ОСОБА_5 та фізичної особи ОСОБА_6.

Таким чином наведені вище норм закону свідчать про те, що захист фізичною особою, яка не набула статусу суб'єкта підприємницької діяльності, свого права у разі його порушення банком, який перебуває на стадії ліквідації, підлягають розгляду за правилами господарського судочинства.

Аналогічний правовий висновок про підвідомчість даного спору, що виник між сторонами, господарським судам викладений колегією суддів судової палати в адміністративних спорах спільно з судовою палатою у господарських спорах в постанові Верховного Суду України від 16 лютого 2016 року у справі № 21-4846а/15, а також в постанові Верховного Суду України від 15 червня 2016 року у справі № 21-286а/16.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права та для усіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Однак, суди попередніх інстанцій безпідставно не врахували зазначеного вище висновку Верховного Суду України, у зв'язку з чим дійшли помилкових висновків у вирішенні питання підвідомчості даної справи.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про необхідність скасування оскаржуваних ухвали господарського суду Львівської області від 30 грудня 2016 року та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 31 січня 2017 року з направленням справи № 914/3369/16 до господарського суду Львівської області для вирішення питання про прийняття позовної заяви ОСОБА_4 до розгляду.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

1. Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

2. Ухвалу господарського суду Львівської області від 30 грудня 2016 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 31 січня 2017 року у справі № 914/3369/16 скасувати.

3. Справу № 914/3369/16 передати до господарського суду Львівської області для вирішення питання про прийняття позовної заяви ОСОБА_4 до розгляду.