Рогач Л.І.- головуючого, Ходаківської І.П., Яценко О.В. розглянувши матеріали касаційної скарги Заступника прокурора Харківської області на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.10.2016 у справі № 917/290/16 Господарського суду Полтавської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротех-Гарантія" до - Миргородської районної державної адміністрації; - Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області за участю Прокуратури Полтавської області про визнання договору оренди земельної ділянки поновленим та зобов'язання вчинити дії, за участю представників: прокуратури Клюге Л.М. - посв. № 014652; позивача Скриннік І. А. - представ. дов. від 31.03.2017; відповідачів - не з'явились - не з'явились

29.02.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротех-Гарантія" подало до господарського суду позов про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки від 27.04.2004 в частині оренди земельної ділянки площею 187,29 га на той же строк і на тих же умовах, що були передбачені договором; про зобов'язання Миргородської районної державної адміністрації вчинити дії з оформлення поновлення договору оренди земельної ділянки від 27.04.2004 в частині оренди земельної ділянки площею 84,16 га із земель, що відносяться до невитребуваних земельних паїв, зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області вчинити дії з оформлення поновлення договору оренди земельної ділянки від 27.04.2004 в частині оренди земельної ділянки площею 103,13 га, що відноситься до земель державної власності. Позов подано відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 122 Земельного кодексу України, статтею 33 Закону України "Про оренду землі", статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власником земельних часток (паїв)" та мотивовано порушенням права позивача на оренду земельної ділянки, яку останній використовує з 2004 року.

25.03.2016 Заступник прокурора Полтавської області, керуючись вимогами статті 29 Господарського процесуального кодексу України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" заявив про вступ у справу на захист інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, оскільки спір стосується передачі в оренду земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення.

Відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області заперечив позовні вимоги в частині визнання поновленим договору оренди земельної ділянки, укладеного 27.04.2004 Миргородською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротех-Гарантія" в частині оренди земельної ділянки площею 187,29 га на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, вказавши про несформованість земельної ділянки (не визначено межі, площу, відсутність відповідної інформації у Державному земельному кадастрі), яка як об'єкт оренди є істотною умовою договору.

Миргородська районна державна адміністрація листом № 746/01-38 від 13.04.2016 заявила про розгляд справи без її участі, проти позову не заперечувала, поклавшись на розсуд суду.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 31.05.2016 (Погрібна С.В.) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.10.2016 (судді: Сіверін В.І. - головуючий, Терещенко О.І., Тихий П.В.) рішення господарського суду скасовано, прийнято нове рішення, яким задоволено позовні вимоги у повному обсязі.

Не погоджуючись з висновками апеляційного господарського суду, Заступник прокурора Харківської області подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просив скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення Господарського суду Полтавської області, судові витрати покласти на позивача. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: в порушення статей 4- 7, 34, 42, 43 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд невірно застосував статтю 33 Закону України "Про оренду землі" до спірних правовідносин та дійшов хибного висновку про поновлення дії договору оренди від 27.04.2004 на той самий строк; суд не врахував, що предмет позову передбачає зміну умов договору та не відповідає підставам позову про внесення змін до договору в порядку частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі", позивач помилково підставами позову зазначив обставини, які стосуються внесення змін до договору оренди щодо площ земельної ділянки, які регулюються іншими нормами; оскільки сторони не досягли згоди щодо істотних умов договору, додаткова угода не укладена, а позивач втратив переважне право орендаря на укладення договору; позивач продовжує використовувати (вже після закінчення дії договору) земельну ділянку площею меншою, ніж передбачено договором, фактично змінив її межі, що відповідно до вимог частини десятої статті 33 Закону України "Про оренду землі" вимагає одержання земельної ділянки в оренду за проектом землеустрою щодо її відведення.

Відповідачі не скористались процесуальним правом на участь у судовому засіданні касаційної інстанції своїх представників.

У поясненнях до касаційної скарги прокурора Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області підтримало доводи касаційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників позивача та прокуратури, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Місцевий господарський суд встановив, що Миргородська районна державна адміністрація (орендодавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротех-Гарантія" (орендар) 27.04.2004 уклали договір оренди земельної ділянки (далі - Договір), зареєстрований Миргородським районним відділом Полтавської філії ДП "Центр ДЗК" 24.05.2004 за № 040454500001. За умовами Договору орендарю надано в строкове платне володіння та користування земельну ділянку з земель не витребуваних часток (паїв), яка знаходиться за межами території Черкащинської сільської ради, для сільськогосподарського виробництва загальною площею 528,73 га.

Договір укладено на 10 років з моменту державної реєстрації по 31.12.2014. (підпункт 10.1 Договору).

За умовами Договору орендар має переважне право на поновлення договору оренди землі після закінчення терміну його дії.

Передача земельної ділянки підтверджується актом від 19.05.2004 про передачу та приймання земельної ділянки площею 528,73га в оренду.

За період з 2005 по 2011 роки сторони укладали додаткові угоди до зазначеного договору оренди землі.

Так, 07.07.2005 сторони підписали Додаткову угоду № 1 до Договору оренди земельної ділянки б/н від 27.04.2004, якою змінили підпункт 3.4. в частині змін банківських реквізитів для зарахування орендної плати (а.с.19).

24.01.2006 сторони погодили Додаткову угоду № 2 до Договору оренди земельної ділянки б/н від 27.04.2004, якою внесли зміни до пунктів 2.1 та 3.1. Договору, а саме, змінили площу орендованої земельної ділянки - з 528,73 га на 261,45 га та погодили розміри грошової оцінки та орендної плати за землю (а.с.20).

20.05.2006 сторони підписали Додаткову угоду № 3 до Договору оренди земельної ділянки б/н від 27.04.2004, якою внесли зміни до пунктів 2.1 та 3.1. Договору, а саме, змінили площу орендованої земельної ділянки з 261,45 га на 234,53 га та погодили розміри грошової оцінки та орендної плати за землю (а.с.21).

30.05.2011 сторони підписали Додаткову угоду № 4 до Договору оренди земельної ділянки б/н від 27.04.2004, якою внесли зміни до пунктів 2.1 та 3.1. Договору (а.с.22). Так, відповідно до пункту 2.1. Договору (в редакції Додаткової угоди № 4 від 30.05.2011) орендарю передається в оренду земельна ділянка, розташована на території Черкащинської сільської ради Миргородського району Полтавської області загальною площею 211,59 га ріллі, в тому числі: 108,46 га невитребувані земельні частки (паї); 103,13 га землі запасу Черкащинської сільської ради.

Листом від 17.11.2014 вих. № 1856 позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (правонаступник Держкомзему у Полтавській області) з листом-повідомленням (а.с.23), відповідно до якого з посиланням на статтю 33 Закону України "Про оренду землі" просив продовжити строк оренди земельної ділянки на 20 років та надати дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) загальною площею 211,59 га ріллі, з них: 108,46 га не витребувані земельні частки (паї); 80,54га землі державної власності; 22,59 га землі державної власності (проектні шляхи) (а.с.23). До листа позивач додав проект Додаткової угоди № 5 в трьох примірниках.

05.01.2015 Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області (правонаступник Держкомзему у Полтавській області) надало відповідь, про відсутність у позивача розпорядження про затвердження технічної документації із землеустрою та передачі орендованої земельної ділянки в оренду, а також Витягу з Державного земельного кадастру. Крім того, в листі було роз'яснено, що нерозподілені (не витребувані) земельні ділянки передаються в розпорядження сільських, селищних, міських рад чи райдержадміністрацій з метою надання їх в оренду.

Позивач, звернувшись з позовом на підставі частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі", вважає, що ним було дотримано всіх вимог щодо поновлення договору оренди, відсутні письмові заперечення з боку відповідача, а відповідач на даний час використовує спірну земельну ділянку, за яку сплачується орендна плата, таким чином, договір оренди землі є поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд вказав на те, що відсутність згоди Головного управління Держземагентсва у Полтавській області свідчить про наявність фактичних заперечень щодо його укладення з підстав відсутності передбачених законодавством документів, які є необхідними для укладання договору, також, враховуючи підстави позову (частину шосту статті 33 Закону України "Про оренду землі") позивач не врахував, що поновлення договору на зменшену площу земельної ділянки унеможливлює укладення договору на тих самих умовах та не виконав вимоги частини восьмої вказаної статті щодо обов'язкового укладення додаткової угоди, не надавши доказів надсилання такої угоди. Також суд вказав, що вимога позивача про зобов'язання Миргородської райдержадміністрації вчинити дії з оформлення поновлення договору щодо невитребуваних земельних часток (паїв) не відповідає приписам статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власником земельних часток (паїв)".

Переглядаючи справу у повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції не погодився з висновками місцевого господарського суду. Задовольняючи позов, апеляційний суд зазначив, що лист Головного управління Держземагентства у Полтавській області у поновленні договору не містить рішення щодо такого заперечення; матеріалами справи підтверджено факт належного виконання позивачем умов договору після закінчення строку договору та наявності переважного права на його поновлення. При цьому суд апеляційної інстанції відхилив доводи прокурора та відповідача про не підтвердження права користування позивача та визначення меж земельної ділянки, зазначивши, що на час укладення договору оренди земельної ділянки від 27.04.2004 сторони досягли згоди щодо її меж та склали відповідний акт, розташування земельної ділянки відображено у доданому до акта плані.

Судова колегія вважає такі висновки апеляційного суду помилковими з огляду на таке.

Згідно з частиною першою статті 6 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України (2768-14) , Цивільним кодексом України (435-15) , цим та іншими законами України і договором оренди землі. Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності, а частиною першою статті 15 Закону України "Про оренду землі" визначено перелік істотних умов договору оренди землі: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Статтею 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (2768-14) , Цивільним кодексом України (435-15) , цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. Згідно із статтями 13, 30 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 31 Закону України "Про оренду землі" визначено, зокрема, що дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про оренду землі", зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується у судовому порядку.

Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" врегульовано порядок поновлення договору оренди, який фактично об'єднує два різні випадки пролонгації договору оренди.

Відповідно до приписів частин першої-п'ятої статті 33 Закону України "Про оренду землі" по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Таким чином, згідно із частинами першою-п'ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі" у разі поновлення договору оренди землі умови договору можуть бути змінені за згодою сторін з укладенням додаткової угоди. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати чи інших істотних умов договору, передбачених статтею 15 цього Закону, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Разом з тим, частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачена інша підстава поновлення договору оренди, а саме: у тому разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена в місячний строк в обов'язковому порядку.

Для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: 1) орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; 2) орендар належно виконує свої обов'язки за договором; 3) відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди; 4) сторони укладають додаткову угоду про поновлення договору оренди.

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом України у постановах від 25.02.2015 у справах № 6-219цс14 та № 6-10цс15, у постановах від 18.03.2015 у справах № 6-3цс15 та № 6-4цс15.

Відповідно до приписів частини чотирнадцятої статті 33 Закону України "Про оренду землі" у разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди. Тобто, зміна фактичних площ та меж земельних ділянок після укладення договору оренди унеможливлює пролонгацію укладеного договору у порядку, передбаченому частинами першою-шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі" оскільки такі зміни мають наслідком укладання договору оренди із дотриманням вимог чинного законодавства (відповідна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 25.05.2016 у справі № 3-312гс16). Отже, визнати поновленим договір за тих самих умов з урахуванням зміни площі земельної ділянки, відсутності погодження такого поновлення з боку власника або розпорядника земельної ділянки та не погодивши істотних умов договору додатковою угодою, а тим паче з підстав передбачених частинами першою-шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі" є неможливим.

Місцевий господарський суд встановив, що позивач направив лист Головному управлінню Держгеокадастру у Полтавській області з пропозицією поновити договір на двадцять років, тоді як договір укладався на десять, на земельну ділянку зменшеної площі, при цьому підставою позову для продовження договору вказав частину шосту статті 33 Закону України "Про оренду землі", яка передбачає укладення додаткової угоди з уповноваженим органом за умови відсутності його заперечень на тих самих умовах. При цьому суд встановив, що відповідної згоди Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області позивачу не надавало, додаткову угоду щодо подовження строку договору оренди сторони не уклали.

Відмовляючи у задоволенні позову в частини вимог про зобов'язання Миргородської районної державної адміністрації оформити договір на землі, що відносяться до невитребуваних земельних часток (паїв), суд вказав про відсутність як доказів надсилання додаткової угоди Миргородській районній державній адміністрації, так і доказів дотримання передбаченого встановленим чинним законодавством порядку надання таких земельних ділянок.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого суду, на викладені вище положення законодавства та встановлені судом обставини уваги не звернув, визнавши переважне право позивача та факт користування орендарем земельною ділянкою поза терміном дії договору належною підставою для подовження договору на підставі статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Однак з підстав поданого позову не вбачається, що позивач, звертаючись до суду, захищав своє переважне право відповідно до положень частин першої-п'ятої статті 33 Закону України "Про оренду землі". Також суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що позивач, всупереч статті 33 Закону України "Про оренду землі", звернувся з вимогою про визнання юридичного факту поновлення договору оренди, а не про укладення відповідної додаткової угоди, не надав редакцію проекту угоди про продовження договору, яка в силу приписів статті 83 Господарського процесуального кодексу України повинна міститися в резолютивній частині рішення в підтвердження умов укладення відповідної угоди.

Таким чином, приймаючи постанову, суд апеляційної інстанції не спростував висновки місцевого господарського суду, не навів необхідних та належних доказів на підтвердження власних висновків, не перевірив підстави, на яких заявлявся позов.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини другої статті 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що апеляційний господарський суд, розглядаючи справу, не розглянув всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; неналежним чином проаналізував правовідносини, що виникли та існували між сторонами, невірно застосував норми матеріального та процесуального права, внаслідок чого дійшов помилкових висновків за наслідками розгляду позову та апеляційної скарги, необґрунтовано скасувавши рішення суду першої інстанції.

Натомість, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, врахувавши зібрані у справі докази та наведені норми чинного законодавства, практику Верховного Суду України.

За таких обставин касаційну скаргу слід задовольнити, скасувавши постанову апеляційної інстанції, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі; судовий збір за розгляд касаційної скарги відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покласти на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 43, 111-7, пунктом 6 статті 111-9, статтями 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.10.2016 у справі № 917/290/16 Господарського суду Полтавської області скасувати.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 31.05.2016 залишити в силі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротех-Гарантія" (37632, с. Бакумівка, Миргородського району Полтавської області код ЄДРПОУ 31622816) на користь Прокуратури Харківської області (61050, м. Харків, вул. Б.Хмельницького, 4 код ЄДРПОУ 02910108) - 4960,80 грн (чотири тисячі дев'ятсот шістдесят гривень 80 коп.) витрат судового збору за подання касаційної скарги. Доручити Господарському суду Полтавської області видати наказ.