У вересні 2016 року Фермерське господарство "ІСТОК-С" звернулось до господарського суду з позовом до Департаменту патрульної поліції про стягнення 643 482,18 грн. збитків та до Страхового товариства з додатковою відповідальністю "ГЛОБУС" про стягнення з 50 000,00 грн. страхового відшкодування.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправними діями рядового поліції Управління патрульної поліції у м. Дніпропетровську, який порушив правила дорожнього руху та допустив ДТП і пошкодження автомобіля позивача, відновлення якого є недоцільним, та завдав позивачу шкоду, яка, за твердженням позивача, підлягає стягненню з відповідача-1, як з установи в якій працює винна у вчиненні ДТП особа, у розмірі 643 482,18 грн., що є різницю між ринковою вартістю транспортного засобу на момент ДТП та вартістю транспортного засобу, за яку було продано залишки тз після ДТП, а також з відповідача-2, як страховика цивільної відповідальності винної у вчиненні ДТП особи, у розмірі передбаченого полісом ОСЦПВ ліміту відповідальності.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23 листопада 2016 року (суддя Чебикіна С.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02 лютого 2017 року (склад колегії суддів: Яковлєв М.Л. - головуючий, Отрюх Б.В., Разіна Т.І.), позов до Департаменту патрульної поліції задоволено. Стягнуто з Департаменту патрульної поліції на користь Фермерського господарства "ІСТОК-С" 643 482,18 грн. завданих внаслідок ДТП збитків. В частині позовних вимог до Страхового товариства з додатковою відповідальністю "ГЛОБУС" провадження у справі припинено у зв'язку з відмовою від позову в цій частині.

Не погодившись із зазначеними рішенням та постановою, Департамент патрульної поліції звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 23 листопада 2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02 лютого 2017 року, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судами, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, 18 травня 2015 року у м. Дніпропетровську на перехресті вул. Словацького та вул. Плеханова біля будинку 10 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю службового автомобіля Управління патрульної поліції у м. Дніпропетровську Toyota Prius, д.н. НОМЕР_2 під керуванням рядового патрульної поліції ОСОБА_7 та автомобіля Toyota Land Cruiser Prado 150, д.н. НОМЕР_1, що належить позивачу - Фермерському господарству "ІСТОК-С" під керуванням водія - ОСОБА_8, що призвело до пошкодження зазначених автомобілів .

Постановою Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 07 липня 2016 року у справі № 200/9808/16-п ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до експертного висновку № ZU030616 від 13 червня 2016 року, складеного на замовлення Фермерського господарства "Істок-С" судовим експертом Мазурек А.А., ринкова вартість належного позивачу пошкодженого транспортного засобу - Toyota Land Cruiser Prado 150, д.н. НОМЕР_1, на момент ДТП складала 986 082,18 грн., а вартість матеріальної шкоди склала 911 060,17 грн.

У зв'язку з недоцільністю проведення ремонту пошкодженого автомобіля, позивачем було продано пошкоджений автомобіль Toyota Land Cruiser Prado 150, д.н. НОМЕР_1, за 292 600,00 грн., в підтвердження чого в матеріалах справи містяться копія договору купівлі-продажу транспортного засобу від 21 липня 2016 року та відповідний акт прийому-передачі майна.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Toyota Prius, д.н. НОМЕР_2, була застрахована в Страховому товаристві з додатковою відповідальністю "Глобус" (відповідач-2), про що було укладено договір (поліс) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ6118079, відповідно до якого відповідач-2 взяв на себе зобов'язання відшкодувати шкоду, заподіяну, зокрема, майну третіх осіб під час ДТП забезпеченим за зазначеним полісом транспортним засобом - автомобілем Toyota Prius, д.н. НОМЕР_2, в межах передбаченого полісом ліміту відповідальності - 50 000,00 грн.

У зв'язку з пошкодженням під час зазначеної вище ДТП автомобіля Toyota Land Cruiser Prado 150, д.н. НОМЕР_1, його власник - Фермерське господарство "Істок-С" (позивач) звернувся до Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Глобус" (відповідач-2), як страховика відповідача-1, із заявою про виплату страхового відшкодування від 19 липня 2016 року.

22 вересня 2016 року відповідач-2 відповідно до платіжного доручення № 6153 від 22 вересня 2016 року сплатив позивачу страхове відшкодування у розмірі 50 000,00 грн., що відповідає передбаченому полісом ліміту відповідальності, у зв'язку з чим 23 листопада 2016 року представник позивача в процесі розгляду даної справи подав до суду першої інстанції заяву про відмову від позову в частині позовних вимог до відповідача-2 та припинення провадження по даній справі у зв'язку з повною оплатою останнім суми страхового відшкодування.

Врахувавши зазначене, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, правильно, обґрунтовано та у відповідності до норм процесуального права припинив провадження у справі в частині позовних вимог до відповідача-2 про стягнення 50 000,00 грн. страхового відшкодування на підставі п. 4 ч. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відмовою від позову в цій частині.

Таким чином, позивач, звертаючись до господарського суду з даним позовом до відповідача-1 - Департаменту патрульної поліції просив стягнути з нього 643 482,18 грн. збитків, які є різницю між ринковою вартістю автомобіля Toyota Land Cruiser Prado 150, д.н. НОМЕР_1, на момент ДТП та вартістю транспортного засобу, за яку було продано залишки автомобіля після ДТП за вирахуванням сплаченого страховою компанією відповідача-1 страхового відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Загальні підстави відповідальності за завдану позадоговірну майнову шкоду передбачені статтею 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1187, п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є, зокрема, діяльність пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Отже, у випадку заподіяння шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, питання про її відшкодування вирішується за принципом вини.

У даному випадку, як встановлено судами, особою винною у вчиненні 18 травня 2015 року у м. Дніпропетровську на перехресті вул. Словацького та вул. Плеханова біля будинку 10 ДТП, є відповідно до постанови Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 07 липня 2016 року у справі № 200/9808/16-п водій автомобіля Toyota Prius, д.н. НОМЕР_2 рядовий патрульної поліції ОСОБА_7. Разом з цим, як встановлено судами, власником зазначеного автомобіля є автогосподарство ГУМВС України в Дніпропетровській області. Відповідно до наказу відповідача-1 № 9 від 21 січня 2016 року ОСОБА_7 призначений на посаду інспектора роти № 7 батальйону № 3 Управління патрульної поліції у м. Дніпропетровську Департаменту патрульної поліції.

Пунктом 1 статті 1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 1194 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, в силу вимог ст. 1194 ЦК України, оскільки відповідач-1 застрахував свою цивільно-правову відповідальність, то на нього покладається додаткова (субсидіарна) відповідальність, як на власника джерела підвищеної небезпеки - учасника ДТП, та роботодавця винної у вчиненні ДТП особи, яка настає лише у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди.

З огляду на наведені норми закону та встановлені судами обставини справи, колегія суддів зазначає, що особами, відповідальними за завдані позивачу збитки є відповідач-2 - Страхового товариства з додатковою відповідальністю "ГЛОБУС" відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" (1961-15) в межах ліміту відповідальності страховика та відповідач-1 - Департамент патрульної поліції відповідно до вимог ст. ст. 1172, 1187, 1194 ЦК України в тій частині, що не підлягає відшкодуванню страховиком.

Врахувавши те, що сума страхового відшкодування була сплачена відповідачем-2 позивачу та розмір такої страхової виплати є недостатнім для повного відшкодування завданої позивачу шкоди, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача-1 643 482,18 грн. збитків заявлені обґрунтовано.

Згідно зі ст. 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Як встановлено судами, експертним висновком № ZU030616 від 13 червня 2016 року визначено ринкову вартість пошкодженого транспортного засобу - Toyota Land Cruiser Prado 150, д.н. НОМЕР_1, на момент ДТП в розмірі 986 082,18 грн. та вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Toyota Land Cruiser Prado 150, д.н. НОМЕР_1, у розмірі 911 060,17 грн., що свідчить про втрату товарної вартості зазначеного транспортного засобу.

Висновок був виконаний відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24 листопада 2003 року (z1074-03) .

Зазначений висновок був складений сертифікованим експертом, який в присутності представника позивача та відповідачів 03 червня 2016 року проводив огляд автомобіля з подальшим складанням протоколу огляду транспортного засобу та висновку № ZU030616, про що зазначено в самому висновку та про що свідчать підписи представників відповідачів в протоколі огляду транспортного засобу від 03 червня 2016 року і відмітка відповідача-1 про отримання виклику на огляд транспортного засобу, чим спростовуються безпідставні твердження відповідача-1 в касаційній скарзі про те, що експертне дослідження було проведено без його участі.

З огляду на втрату товарної вартості зазначеного транспортного засобу позивач здійснив продаж залишків пошкодженого автомобіля та заявив до стягнення з відповідача-1 у даній справі 643 482,18 грн. збитків, що є різницю між ринковою вартістю автомобіля Toyota Land Cruiser Prado 150, д.н. НОМЕР_1, на момент ДТП та вартістю транспортного засобу, за яку було продано залишки тз після ДТП за вирахуванням сплаченого страховою компанією відповідача-1 страхового відшкодування (986 082,18 грн. - 292 600,00 грн. - 50 000,00 грн. = 643 482,18 грн.), тобто є реальною вартістю втраченого майна, у зв'язку з чим місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, правильно та обґрунтовано задовольнив позовні вимоги, заявлені до відповідача-1.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача-1 в касаційній скарзі на те, що суди в порушення норм процесуального права не задовольнили його клопотання про залучення співвідповідачем у справі - Державну казначейську службу України, оскільки, як вірно зазначено судами, таке клопотання не підлягає задоволенню з огляду на те, що між позивачем та Державною казначейською службою України відсутній предмет спору, а питання, які порушувались у клопотанні, стосуються безпосередньо виконання судового рішення.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що місцевий господарський суд у відповідності до вимог ст. 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, надав вірну юридичну оцінку обставинам справи та правильно, у відповідності до вимог закону та встановлених обставин вирішив спір у справі. Переглядаючи справу повторно, в порядку ст. 101 ГПК України, господарський суд апеляційної інстанції правильно залишив прийняте місцевим господарським судом рішення без змін.

Посилання скаржника на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права під час винесення оскаржуваних рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначених судових актів колегія суддів не вбачає.