ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 квітня 2017 року Справа № 922/2040/16
Вищий господарський суд України у складі: суддя Львов Б.Ю. - головуючий, судді Палій В.В. і Селіваненко В.П.,
розглянувши касаційну скаргу комунального підприємства "Обласний спортивний комплекс "Металіст", м. Харків,
на рішення господарського суду Харківської області від 08.09.2016
та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.12.2016
зі справи № 922/2040/16
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут Харківпроект" (далі - Інститут), м. Харків,
до комунального підприємства "Обласний спортивний комплекс "Металіст" (далі - Підприємство),
обласного комунального підприємства "Бюро майнових відносин" Харківської обласної ради (далі - Бюро), м. Харків,
третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Харківська обласна рада (далі - Рада), м. Харків,
про визнання недійсним правочину,
за участю представників:
Інституту - Прокопченко К.А.,
Підприємства - не з'явився,
Бюро - не з'явився,
Ради - не з'явився,
ВСТАНОВИВ:
Інститут звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про визнання недійсною додаткової угоди від 25.06.2013 (далі - Додаткова угода) до договору від 15.08.2008 № 15952 на виконання робіт з авторського нагляду під час реконструкції об'єкту архітектури - улаштування покриття трибун стадіону "Металіст" у місті Харкові по вул. Плеханівській, 65 (1-й пусковий етап; далі - Договір).
Рішенням господарського суду Харківської області від 08.09.2016 (суддя Пономаренко Т.О.) Інституту в позові відмовлено повністю. Прийняте місцевим судом рішення з посиланням на приписи статей 4, 10, 11, 202, 203, 215, 216, 509, 510, 520 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) та статтю 1 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) мотивовано наявністю у замовника за Договором можливості здійснити розрахунок з будь-яких доступних йому джерел фінансування, а також наданням Інститутом згоди на заміну Підприємства на Бюро шляхом укладення Додаткової угоди.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.12.2016 (колегія суддів у складі: Гребенюк Н.В. - головуючий, судді Білецька А.М., Слободін М.М.) зазначене рішення місцевого суду зі справи скасовано та позов задоволено. Постанову апеляційного суду зі справи з посиланням на приписи статей 203, 216, 252, 528, 631 ЦК України, статті 180 Господарського кодексу України, статті 1, 20 БК України, статті 1 Закону України від 18.03.2004 № 1621-IV "Про державні цільові програми" (далі - Закону № 1621) та пунктів 9, 34 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228 (228-2002-п) , мотивовано бюджетним фінансуванням робіт за Договором, відсутністю у Бюро спеціальної правосуб'єктності на одержання бюджетних коштів та укладання Додаткової угоди поза межами строку дії Договору.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Підприємство просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати внаслідок їх прийняття з порушенням норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення про повну відмову в задоволенні позову.
Інститут подав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив про безпідставність її доводів та просив постанову апеляційного суду зі справи залишити без змін, а скаргу - без задоволення.
Інші відзиви на касаційну скаргу не надходили.
Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Перевіривши повноту встановлення місцевим та апеляційним господарськими судами обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представника Інституту, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.
Місцевим господарським судом у справі встановлено, що:
- Підприємством (замовник) та Інститутом укладено Договір, за умовами якого Інститут зобов'язався здійснювати авторський нагляд під час реконструкції об'єкту архітектури - улаштування покриття трибун стадіону "Металіст" у місті Харкові по вул. Плеханівській, 65, а Підприємство зобов'язалося прийняти та оплатити ці роботи;
- відповідно до пункту 3.3.3 Договору Підприємство зобов'язується сплатити вартість виконаних Інститутом робіт за цим Договором у порядку та в обсягах, передбачених розділом 4 Договору;
- пунктами 4.1 та 4.2 Договору встановлено, що загальна договірна ціна складає 107 700 грн., у т.ч. ПДВ 20 % - 17 963 грн.; оплата здійснюється в національній валюті України протягом 10 робочих днів з дня підписання сторонами акта приймання-передачі виконаних робіт;
- відповідно до пункту 9.4 Договору він набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором, але не пізніше ніж 31.12.2008;
- 25.06.2013 Підприємство, Бюро та Інститут, керуючись рішенням Харківської обласної ради від 20.06.2013 № 760-VI "Про реорганізацію Комунального підприємства "Обласний спортивний комплекс "Металіст" шляхом виділення Відокремленого структурного підрозділу із забезпечення взаєморозрахунків з доходів та видатків Комунального підприємства "Обласний спортивний комплекс "Металіст" та приєднання його до Обласного комунального підприємства "Бюро майнових відносин" Харківської обласної ради, уклали Додаткову угоду до Договору, за умовами якої сторони, за взаємною згодою, домовились замінити одну із сторін Договору, а саме: передати Бюро права та обов'язки Підприємства за Договором у частині розрахунків за виконані роботи;
- пунктом 2 Додаткової угоди визнано зобов'язання Підприємства перед Інститутом за Договором у частині розрахунків за виконані роботи, що не були здійснені на дату укладання Додаткової угоди, такими, що мають бути виконані Бюро на користь Інституту;
- пунктом 3 Додаткової угоди встановлено, що вона набуває чинності з моменту її підписання сторонами і скріплення печатками сторін, та діє до повного виконання Бюро своїх зобов'язань за Договором у частині здійснення розрахунків за виконані роботи та/або припинення зобов'язань на умовах, передбачених Договором або діючим законодавством України;
- відповідно до пункту 4 Додаткової угоди вона є невід'ємною частиною Договору;
- Договір не укладався саме на виконання Державної цільової програми підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу або Цільової програми підготовки та проведення в Харківській області фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу; жодних посилань на вказані цільові програми умови Договору не містять;
- у Договорі відсутнє посилання на те, що джерелом фінансування виконаних позивачем робіт мають бути лише бюджетні кошти, що надходять у межах даних цільових програм;
- Підприємство як замовник за Договором має змогу здійснити розрахунки з Інститутом з будь-яких доступних йому джерел фінансування;
- Договір в установленому порядку сторонами не змінювався та не визнавався недійсним;
- рішенням господарського суду Харківської області від 21.11.2011 зі справи № 5023/9207/11 позов Інституту до Підприємства про стягнення коштів у сумі 107 778 грн. за Договором (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) задоволено повністю: з Підприємства стягнуто 79 778 грн.; зазначене рішення зі справи № 5023/9207/11 не оскаржувалося та набрало законної сили;
- позивач сам надав згоду на заміну Підприємства, уклавши спірну Додаткову угоду;
- позивач мав можливість до укладення Додаткової угоди з'ясувати необхідні відомості щодо Бюро; позивач знав про рішення Харківської обласної ради від 20.12.2012 № 617-VІ, яким було надано згоду на застосування до Бюро, що знаходиться у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) внаслідок встановлення факту його неплатоспроможності.
Апеляційним господарським судом додатково встановлено, що:
- Договір укладений на виконання Державної цільової програми підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.2008 № 107 (107-2008-п) , та обласної цільової Програми підготовки та проведення в Харківській області матчів фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, затвердженої рішенням Харківської обласної ради від 28.02.2008 № 595-V. Одним із заходів названої Цільової програми була "Реконструкція спортивного комплексу Комунального підприємства "Обласний спортивний комплекс "Металіст" у м. Харкові по вул. Плеханівській, 65";
- відповідно до пункту 4.3 Договору у разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за виконані роботи здійснюється протягом 7 (семи) банківських днів з дати отримання Підприємством бюджетного призначення на фінансування закупівлі на свій рахунок;
- фінансування робіт передбачалося виключно за бюджетні кошти;
- згідно з додатком до рішення Харківської обласної ради від 28 лютого 2008 року № 595-V "Завдання і заходи" виконавцем заходу "Реконструкція стадіону КП "ОСК "Металіст" є Управління з питань фізичної культури та спорту облдержадміністрації і Підприємство;
- будь-яких рішень стосовно заміни учасника бюджетних правовідносин, згідно з яким одержувачем бюджетних коштів визначалося б Бюро, не приймалось; докази включення Бюро до Плану використання бюджетних коштів з визначенням напрямку їх використання на фінансування виконаних та прийнятих робіт за Договором відсутні;
- докази пролонгації строку дії Договору відсутні;
- Додаткова угода до Договору укладена сторонами 25.06.2013, тобто поза межами строку дії основного Договору.
Причиною виникнення даного спору є питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання Додаткової угоди недійсною.
Відповідно до частин першої та другої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Згідно з частинами першою і третьою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Частиною першою статті 1 ЦК України встановлено, що до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 1 Закону № 1621 державна цільова програма - це комплекс взаємопов'язаних завдань і заходів, які спрямовані на розв'язання найважливіших проблем розвитку держави, окремих галузей економіки або адміністративно-територіальних одиниць, здійснюються з використанням коштів Державного бюджету України та узгоджені за строками виконання, складом виконавців, ресурсним забезпеченням.
Статтею 11 Закону № 1621 встановлено, що державна цільова програма виконується шляхом здійснення її заходів і завдань органами державної влади, а також виконавцями, передбаченими цією програмою; державний замовник самостійно здійснює заходи і завдання, передбачені державною цільовою програмою, або за необхідності укладає договір (контракт) в порядку, встановленому законодавством; виконавцями державної цільової програми можуть бути підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, що визначаються державним замовником для виконання заходів і завдань програми на конкурсних засадах.
Згідно з статтею 15 Закону № 1621 розроблення та виконання державної цільової програми здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України, а також інших джерел, передбачених законом; виділення бюджетних коштів на виконання заходів і завдань державної цільової програми проводиться в порядку, встановленому законом.
Відповідно до пунктів 8, 9, 34 Порядку одержувач бюджетних коштів (далі - одержувач) - суб'єкт господарювання, громадська чи інша організація, яка не має статусу бюджетної установи, уповноважена розпорядником бюджетних коштів на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою, та отримує для їх здійснення кошти бюджету; одержувач використовує бюджетні кошти на підставі плану використання бюджетних коштів, що містить розподіл бюджетних асигнувань, затверджених у кошторисі відповідного розпорядника бюджетних коштів; плани використання бюджетних коштів одержувачами затверджуються їх керівниками за погодженням з розпорядниками, через яких вони одержують бюджетні кошти.
Статтею 1 БК України встановлено, що ним регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу.
Згідно з частинами першою, абзацом другим частини четвертої та абзацом четвертим частини сьомої статті 20 БК України у бюджетному процесі програмно-цільовий метод застосовується на рівні державного бюджету та на рівні місцевих бюджетів (за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної місцевої ради); відповідальний виконавець бюджетних програм у процесі їх виконання забезпечує цільове та ефективне використання бюджетних коштів протягом усього строку реалізації відповідних бюджетних програм у межах визначених бюджетних призначень; порядок використання бюджетних коштів має містити, зокрема: цілі та напрями використання бюджетних коштів; відповідального виконавця бюджетної програми, підстави та/або критерії залучення одержувачів бюджетних коштів до виконання бюджетної програми.
Відповідно до частини першої стаття 528 ЦК України виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.
Частиною першою статті 631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
З огляду на зазначене суд апеляційної інстанції, на відміну від місцевого господарського суду, повно та всебічно дослідивши обставини справи, з дотриманням наведених ним норм матеріального права, встановивши, що: за Договором здійснювалося бюджетне фінансуванням робіт; замовником робіт, одержувачем бюджетних коштів на виконання відповідних робіт за Договором та учасником правовідносин з реалізації державної і міської цільових програм підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу визначено саме Підприємство, будь-яких рішень стосовно заміни учасника бюджетних правовідносин, згідно з яким одержувачем бюджетних коштів визначалося б Бюро, не приймалось; у Бюро відсутня спеціальна правосуб'єктність на одержання бюджетних коштів; Договір не продовжувався сторонами; Додаткову угоду до Договору укладено поза межами строку дії основного Договору, -
дійшов обґрунтованих висновків про те, що участь Підприємства в оплаті робіт за Договором індивідуалізована та вимагає особистого виконання ним зобов'язань, тоді як Додаткова угода укладена поза межами строку дії Договору і не може бути його невід'ємною частиною, а тому й правомірно задовольнив даний позов.
Таку ж правову позицію викладено Вищим господарським судом України і в постанові від 21.04.2015 зі справи № 922/4159/14.
Посилання скаржника на судові рішення зі справи № 922/2042/16 не можуть бути підставою для задоволення вимог касаційної скарги, оскільки зазначені рішення стосуються іншого договору (від 11.12.2008 № 16187), прийняті за інших фактичних обставин (відсутні відомості щодо встановлення граничного строку дії цього договору) і не мають в силу приписів статті 35 ГПК України преюдиціального значення для вирішення даного судового спору.
Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених у оскаржуваній постанові апеляційного господарського суду.
Таким чином, постанова апеляційного господарського суду зі справи відповідає встановленим ним фактичним обставинам, прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для її скасування відсутні.
Керуючись статтями 111-7, 111-9- 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.12.2016 зі справи № 922/2040/16 залишити без змін, а касаційну скаргу комунального підприємства "Обласний спортивний комплекс "Металіст" - без задоволення.
Суддя
Суддя
Суддя
Б.Львов
В.Палій
В.Селіваненко