ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 березня 2017 року Справа № 50/26-б
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Коваленка В.М., Короткевича О.Є., розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. (голова комітету кредиторів), м. Київна ухвалу від 22.11.2016 господарського суду міста Києва та постанову від 17.01.2017 Київського апеляційного господарського судуу справі № 50/26-б господарського суду міста Києва про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Кама трейдинг Ко ЛТД", м. Київ ліквідатор Білоусов О.А., м. Київ
в судовому засіданні взяли участь представники:
ПАТ "Дельта Банк" ліквідатор Коновал Р.О., довір.; Білоусов О.А. особисто, посвідчення;
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.12.2010 за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Технофора" (далі - ТОВ "Технофора") порушено провадження у справі № 50/26-б про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Кама трейдинг Ко ЛТД" (далі - ТОВ "Кама трейдинг Ко ЛТД", боржник) в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній до 19.01.2013).
Ухвалою від 27.10.2011 ухвалено перейти із процедури банкрутства відсутнього боржника на загальну процедуру банкрутства, визнано безспірні грошові вимоги ТОВ "Технофора" на суму 300 559,67 грн. та інше.
Ухвалою попереднього засідання суду від 19.07.2012 затверджено реєстр вимог кредиторів боржника на загальну суму 11 822 862,57 грн. з яких грошові вимоги публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (правонаступник публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк", далі - ПАТ "Дельта Банк", скаржник) на суму 11 519 607,33 грн. віднесено до першої черги реєстру вимог кредиторів, як такі що забезпечені заставою майна боржника.
Постановою від 02.10.2012 боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та інше. В подальшому строк ліквідаційної процедури неодноразово продовжувався.
У листопаді 2016 року від ПАТ "Дельта Банк" надійшла заява про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна боржника, що відбувся 05.10.2016, обґрунтована тим, що спірний аукціон був призначений без погодження з кредитором початкової вартості майна, у зв'язку з чим майно боржника було відчужено за 143 654,40 грн., тобто за найнижчою ціною, що прямо суперечить положенням Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (у редакції Закону України від 22.12.2011 № 4212-VI (4212-17) , далі - Закон про банкрутство).
Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.11.2016 (суддя Головатюк Л.Д.), зокрема у задоволенні зазначеної заяви кредитора відмовлено. Судом встановлено дотримання вимог Закону про банкрутство (2343-12) під час реалізації заставного майна боржника, у тому числі щодо початкової вартості майна та наявності згоди заставного кредитора на реалізацію майна.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2017 (судді: Остапенко О.М. - головуючий, Яковлєва М.Л., Верховець А.А.) вказану ухвалу від 22.11.2016 залишено без змін із тих же підстав.
Не погоджуючись з указаними судовими рішеннями, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення заяви в повному обсязі та визнати недійсними результати аукціону від 05.10.2016.
Касаційна скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема, ст.ст. 42, 44, 64, 65, 66 Закону про банкрутство, ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, ст. 207 Господарського кодексу України, ст.ст. 27, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ). Скаржник зазначає про порушення чинного законодавства при реалізації майна боржника, у зв'язку з чим, майно боржника було продане за найнижчою ціною.
Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 55 Закону про банкрутство результати аукціону, проведеного з порушенням вимог закону, можуть бути визнані в судовому порядку недійсними. Визнання результатів аукціону недійсними тягне за собою визнання недійсним укладеного з переможцем договору купівлі-продажу.
При прийнятті рішення про відмову у задоволенні заяви про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута судом повинен бути доведений факт дотримання порядку його організації та проведення, як того вимагають ст. 20, Розділи ІІІ, IV Закону про банкрутство.
Процедура проведення аукціону у справі про банкрутства складається з чотирьох етапів її організації: перед підготовка проведення аукціону (призначення ліквідатора, вибір організатора аукціону, оформлення проекту договору на проведення аукціону, узгодження умов реалізації заставного майна з забезпеченим кредитором, визнання організатора аукціону учасником справи про банкрутство); підготовка до проведення аукціону (укладення договору з організатором аукціону, публікація оголошення, прийняття заяв на участи в аукціоні, внесення гарантійних внесків учасників аукціону); проведення аукціону та оформлення його результатів.
Між тим порушення порядку організації будь-якого з цих етапів є підставою для визнання результатів аукціону недійсними в цілому. Отже, вирішуючи спір щодо визнання недійними результатів аукціону з продажу майна банкрута, суд має встановити факт дотримання порядку його проведення на кожному з етапів.
Слід зазначити, що організатор аукціону згідно з ч. 6 ст. 49 Закону про банкрутство визначається замовником аукціону за конкурсом та діє на підставі ухвали господарського суду про визнання його учасником провадження у справі про банкрутство.
Разом з тим, задача суду на етапі визнання організатора аукціону учасником провадження у справі полягає насамперед у перевірці таких обставин, як дотримання засад проведення конкурсу з визначення організатора аукціону; вид установчої діяльності організатора аукціону; кількість проведених аукціонів та категорії біржового товару; чи не є організатор аукціону заінтересованою особою стосовно боржника, кредиторів або арбітражного керуючого у розумінні ст. 1 Закону про банкрутство; розмір винагороди організатора аукціону; проект договору про проведення аукціону; наявність відповідних технічних можливостей для проведення аукціону тощо.
При цьому, судами попередніх інстанцій взагалі не надано оцінки вищезазначеним фактам відносно організатора аукціону у цій справі - товариства з обмеженою відповідальністю "Центр з реалізації проблемних активів" (далі - ТОВ "Центр з реалізації проблемних активів") та чи визнавався останній господарським судом учасником провадження у справі про банкрутство ТОВ "Кама трейдинг Ко ЛТД", з огляду на відсутність посилань в оскаржуваних судових рішеннях на ухвалу про визнання організатора аукціону учасником провадження у справі.
Також частина 5 ст. 44 Закону про банкрутство встановлює обов'язок ліквідатора здійснювати продаж майна боржника у вигляді цілісного майнового комплексу і тільки у разі, якщо продати майно боржника у вигляді цілісного майнового комплексу не вдалося, ліквідатор здійснює продаж майна боржника частинами.
При цьому відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону про банкрутство продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом, виключно за згодою кредитора, вимоги якого воно забезпечує, або суду.
У разі ненадання заставним кредитором згоди на реалізацію майна або ігнорування ним письмових вимог ліквідатора останній на виконання ст. 42 Закону про банкрутство зобов'язаний звернутися з відповідним клопотанням про надання такої згоди до суду, який розглядає справу про банкрутство. Проте у будь-якому випадку погодження початкової вартості заставного майна (із заставним кредитором або судом) повинно передувати реалізації майна боржника цілісним майновим комплексом.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, аукціон призначений на 31.10.2014, повторний аукціон, призначений на 01.12.2014 та другий повторний аукціон, призначений на 03.04.2015 з продажу майна банкрута у вигляді цілісного майнового комплексу не відбувся з огляду на відсутність заявок учасників.
Однак згода забезпеченого кредитора на реалізацію заставного майна боржника була надана тільки 25.02.2015, тобто після проведення аукціону 31.10.2014 з продажу майна боржника цілісним майновим комплексом та не була конкретною, хоча початкова вартість заставного майна боржника, яке підлягає реалізації на аукціоні, та інші умови продажу майна повинні бути погоджені забезпеченим кредитором або судом, який розглядає справу про банкрутство (у разі наявності спору щодо такого погодження).
У зв'язку з чим, аукціон від 31.10.2014 з продажу майна боржника цілісним майновим комплексом відбувався в порушення ст. 42 Закону про банкрутство, без погодження умов його проведення як з забезпеченим кредитором, оскільки згода останнього була надана листом від 25.02.2015 № 18.5/669.
Отже, поза увагою судів попередніх інстанцій лишилася обставина погодження з забезпеченим кредитором умов продажу заставного майна цілісним майновим комплексом та його початкової вартості, що повинно передувати реалізації майна в процедурі банкрутства, оскільки дотримання порядку організації проведення першого аукціону з продажу цілісного майнового комплексу боржника дає підстави для подальшої реалізації майна частинами за умови, що забезпечений кредитор не заперечує.
Однак, суди попередніх інстанцій у порушення вимог ст. 47, 43 ГПК України (1798-12) вказаних обставин не дослідили та не надали їм відповідної правової оцінки.
Разом з тим судові рішення як суду першої так і суду апеляційної інстанцій, взагалі не містять відомостей про дослідження судами обставин щодо строку ліквідаційної процедури на момент реалізації майна боржника на спірному аукціоні від 05.10.2016; дотримання засад проведення конкурсу з визнання організатора аукціону; вид установчої діяльності ТОВ "Центр з реалізації проблемних активів"; договору про проведення аукціону; розміру винагороди організатора аукціону; дотримання організатором аукціону порядку подання оголошень про проведення аукціону, прийняття заявок на участь в аукціоні, нарахування гарантійних внесків на рахунок боржника та зниження вартості майна боржника під час проведення спірного аукціон.
У силу встановлених меж перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноважень останнього (ст. ст. 111-5, 111-7 ГПК України), суд касаційної інстанції з огляду на неповноту дослідження судами попередніх інстанцій вищезазначених обставин справи, позбавлений можливості дійти висновку щодо правомірності організації та проведення спірного аукціону від 05.10.2016, усунути допущені порушення та прийняти рішення по суті заявлених вимог.
За таких обставин оскаржувані судові рішення в частині розгляду заяви ПАТ "Дельта Банк" про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна боржника підлягають скасуванню, як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права, а справа в цій частині - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, належним чином перевірити дотримання ліквідатором встановлений Законом про банкрутство порядок щодо: обрання організатора аукціону та встановлених умов договору на проведення аукціонів у цій справі про банкрутство, реалізації заставного майна боржника цілісним майновим комплексом та розглянути справу у відповідній частині з дотриманням норм чинного законодавства.
Щодо посилань суд апеляційної інстанції про остаточність своєї постанови від 17.01.2017 й неможливість її оскарження в касаційному порядку з огляду на правову позицію Верховного Суду України, що викладена у постанові від 19.10.2016 у справі № 903/623/13 стосовно застосування ч. 3 ст. 8 Закону про банкрутство, слід зазначити про наступне.
Як вбачається у мотивувальній частині постанови Верховного Суду України від 19.10.2016 у справі № 903/623/13 зазначено, що згідно вичерпного переліку судових рішень, винесених у справі про банкрутство, що підлягають оскарженою в касаційному порядку (ч. 3 ст. 8 Закону про банкрутство), рішення у частині визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута не підлягають оскарженню в касаційному порядку.
Однак, постановою Верховного Суду України від 14.12.2016 у справі № 904/9284/14 Судова палата у господарських справах Верховного Суду України відійшла від правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 19.10.2016 у справі № 903/623/13. У зв'язку з чим, оскаржувана постанова Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2017 у справі № 50/26-б підлягала оскарженню в касаційному порядку та розгляду по суті заявлених вимог.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 42, 49, 55 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-VІ (4212-17) ), ст. ст. 41, 47, 43, 1115, 1117, 11113 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта банк" Кадирова В.В. задовольнити частково.
2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 22.11.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2017 у справі № 50/26-б скасувати.
3. Справу № 50/26-б в цій частині передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.
Головуючий
Судді
Б.М. Поляков
В.М. Коваленко
О.Є. Короткевич