Головуючого: Студенця В.І., суддів: Бондар С.В., Палія В.В., за участю представників сторін позивача - Клюсова Т.М.; відповідача - Самелюк К.О.; розглянувши касаційну скаргу Київської міської радина постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2017 та на рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2016 у справі № 910/17723/16 за позовом Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до Київської міської ради про зобов'язання виконати рішення

Київське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради про зобов'язання виконати рішення адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 08.06.2016 № 30, а саме припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого п. 3 ст. 50 та абз. 2 ч. 2 ст. 15 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді антиконкурентних дій органу місцевого самоврядування, шляхом скасування пунктів 1 та 7 рішення від 17.03.2016 № 237/237 (ra0237023-16) "Про деякі питання розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності в м. Києві".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2016 порушено провадження у справі № 910/17723/16 за позовом Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до Київської міської ради про зобов'язання виконати рішення.

Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Бондарчук В.В.) від 10.11.2016 позовні вимоги Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України задоволено, суд зобов'язав Київську міську раду виконати рішення адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 08.06.2016 № 30, а саме, припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого п. 3 ст. 50 та абз. 2 ч. 2 ст. 15 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді антиконкурентних дій органу місцевого самоврядування, шляхом скасування пунктів 1 та 7 рішення від 17.03.2016 № 237/237 (ra0237023-16) "Про деякі питання розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності в м. Києві".

Постановою Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Разіна Т.І., судді Яковлєв М.Л., Чорна Л.В.) від 12.01.2017 рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2016 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2017 та рішенням Господарського суду міста Києва від 10.11.2016, Київська міська рада подала касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та припинити провадження у справі.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки на момент прийняття постанови суду апеляційної інстанції від 12.01.2017 і на теперішній час відсутній предмет спору, з огляду на те, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.10.2016, яка набрала законної сили 29.11.2016 визнано протиправним та скасовано п. 1 рішення Київської міської ради № 237/237 від 17.03.2016 (ra0237023-16) , а також постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2016, яка набрала законної сили 18.01.2017, визнано протиправними та скасовано пункти 1 та 7 рішення Київської міської ради № 237/237 від 17.03.2016 (ra0237023-16) .

Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.03.2017 касаційну скаргу Київської міської ради прийнято до провадження та призначено до розгляду на 29.03.2017.

На адресу суду 22.03.2017 від Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України надійшов відзив на касаційну скаргу Київської міської ради, в якому Відділення просило відмовити в її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено господарськими судами рішенням адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 08.06.2016 № 30 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції" визнано дії Київської міської ради, які полягають у прийнятті 17.03.2016 рішення № 237/237 (ra0237023-16) "Про деякі питання розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності в м. Києві", відповідно до якого забороняється продаж алкогольних напоїв у тимчасових спорудах торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності в м. Києві (пункт 1 Рішення № 237/237 (ra0237023-16) та забороняється в тимчасових спорудах торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності в м. Києві продаж алкогольних виробів на розлив, окрім пива (пункт 7 Рішення № 237/237 (ra0237023-16) ), порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбачене пунктом 3 статті 50 та абзацом другим частини другої статті 15 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних дій органом місцевого самоврядування, що полягають у встановленні обмежень на здійснення окремих видів діяльності та реалізацію певних видів товарів.

Пунктом 2 рішення, зобов'язано Київську міську раду у місячний строк припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, яке зазначене у пункті 1 резолютивної частини цього рішення, шляхом скасування пунктів 1 та 7 рішення від 17.03.2016 № 237/237 (ra0237023-16) "Про деякі питання розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності в м. Києві".

Відповідно до п. 3 вказаного рішення, зобов'язано відповідача про виконання зобов'язання повідомити територіальне відділення протягом п'яти календарних днів з дня припинення порушень.

Рішення Відділення АМК було надіслано Київській міській раді супровідним листом від 08.06.2016 № 02-07/2030, та отримано останньою 13.06.2016, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Київське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України листом від 01.09.2016 № 02-08.1/2984 звернулося до Київської міської ради, в якому зазначило, що станом на 01.09.2016 інформація щодо фактичного виконання відповідачем рішення адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 08.06.2016 № 30 до відділення не надходила, у звязку з чим повідомляє Київську міську раду про необхідність протягом 7 днів з дня отримання даного листа повідомити відділення про виконання рішення адміністративної колегії відділення від 08.06.2016 № 30.

Листом від 07.09.2016 постійна комісія Київської міської ради з питань торгівлі, підприємництва та регуляторної політики повідомила позивача про звернення постійної комісії до Державної регуляторної служби України з проханням розглянути та надати роз'яснення чи підлягає проект рішення Київської міської ради "Про скасування пунктів 1 та 7 рішення Київської міської ради від 17.03.2016 № 237/237 (ra0237023-16) "Про деякі питання розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності в м. Києві" проходженню процедур, передбачених Законом.

Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до Київської міської ради про зобов'язання виконати рішення адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 08.06.2016 № 30, а саме припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого п. 3 ст. 50 та абз. 2 ч. 2 ст. 15 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді антиконкурентних дій органу місцевого самоврядування, шляхом скасування пунктів 1 та 7 рішення від 17.03.2016 № 237/237 (ra0237023-16) "Про деякі питання розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності в м. Києві".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Київська міська рада на момент звернення до суду не виконала рішення адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 08.06.2016 № 30.

Згідно з ч. 1 ст. 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції", за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про: визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; зобов'язання органу влади, органу місцевого самоврядування, органу адміністративно-господарського управління та контролю скасувати або змінити прийняте ним рішення чи розірвати угоди, визнані антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю;

Статтею 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" встановлено, що розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.

Згідно із ст. 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб'єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про зобов'язання виконати рішення органів Антимонопольного комітету України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Київська міська рада не надала суду доказів належного виконання рішення адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 08.06.2016 № 30, а отже, рішення останнього на день прийняття рішення у даній справі відповідачем не виконано.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Господарськими судами також встановлено, що Київською міською радою у встановлений строк не було оскаржено рішення адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 08.06.2016 № 30 до відповідного господарського суду.

У п. 21 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" від 26.12.2011 № 15 (v0015600-11) зазначено, що вирішуючи спори, пов'язані із зобов'язанням виконати рішення Антимонопольного комітету України чи його територіального відділення або про стягнення коштів (штрафу, пені) на підставі такого рішення, господарським судам необхідно мати на увазі, що сам по собі факт неоскарження рішення особою, якої воно стосується, не є безумовним свідченням законності відповідного акта державного органу. Тобто для того, щоб дійти висновку про обов'язковість виконання рішення названого Комітету чи його територіального відділення, господарському суду потрібно досліджувати це рішення на предмет його відповідності вимогам законодавства, якщо така відповідність заперечується іншою стороною у справі.

Однак господарським судом не можуть братися до уваги доводи особи, стосовно якої прийнято рішення (заявника, відповідача, третьої особи в розумінні статті 39 Закону України "Про захист економічної конкуренції"), з приводу незаконності та/або необґрунтованості цього рішення, якщо такі доводи заявлено після закінчення строків, встановлених частиною другою статті 47 та частиною першою статті 60 названого Закону, оскільки дана особа не скористалася своїм правом на оскарження відповідного акта державного органу, а перебіг зазначеного строку виключає можливість перевірки законності та обґрунтованості рішення органу Антимонопольного комітету України.

Щодо доводів Київської міської ради про наявність правових підстав для припинення провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору (п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України), то колегія суддів зазначає, що у п. 10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 11 (v0011600-11) "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) " зазначено, що касаційне провадження у справі може бути припинено з підстав, зазначених у пунктах 1 (у тому числі якщо буде встановлено, що особа, яка подала касаційну скаргу, не мала права на таке подання) і 6 частини першої статті 80 ГПК.

Окрім того, відповідно до ч. 1 ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Разом з тим суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення Господарського суду міста Києва не знайшов правових підстав його для скасування.

Згідно із ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Частиною 1 ст. 111-10 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, а також того, що станом на день ухвалення рішення місцевого господарського суду постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.10.2016, а також постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2016, якими визнано протиправними та скасовано спірні пункти рішення Київської міської ради № 237/237 від 17.03.2016 (ra0237023-16) , ще не набрали законної сили, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судами попередніх інстанцій на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.