головуючого: суддів: Студенця В.І., Бондар С.В., Палія В.В. за участю представників позивача - Бабаніна М.П., Дідоренко А.А., відповідача - Кучкова О.В., Рибницька І.О., розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АКМА-Станкоімпорт" на постанову від Харківського апеляційного господарського суду 22.12.2016 та на рішення від Господарського суду Сумської області 01.11.2016 у справі № 920/696/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АКМА-Станкоімпорт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Товариство реалізації інженерних задач Науково-технічний центр" про тлумачення умов договору

Товариство з обмеженою відповідальністю "АКМА-Станкоімпорт" (далі - ТОВ "АКМА-Станкоімпорт") звернулось до Господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Товариство реалізації інженерних задач Науково-технічний центр" (далі - ТОВ "Товариство реалізації інженерних задач Науково-технічний центр") про тлумачення змісту п.3.1 договору, виходячи із буквального значення слів та виразів шляхом визначення, що сума договору, визначена в п.2.1 договору підлягає сплаті в гривнях, за офіційним курсом відповідної валюти в порядку, визначеному договором (п.2.9). Дострокова оплата зараховується, але остаточна сума формується в момент настання відповідних етапів по поставці товару вказаних в п. 2.9.1-2.9.4. Розрахунок здійснюється з урахуванням курсової різниці, передбаченої п. 2.3 та згідно з п. 2.11 договору визнається остаточною станом на дату отримання факсимільних повідомлень про фактичне настання подій.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 26.08.2016 порушено провадження у справі № 920/696/16 за позовом ТОВ "АКМА-Станкоімпорт" до ТОВ "Товариство реалізації інженерних задач Науково-технічний центр" про тлумачення умов договору.

Рішенням Господарського суду Сумської області (суддя Джепа Ю.А.) від 01.11.2016 в позові відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: Пелипенко Н.М. - головуючий суддя, судді Гетьман Р.А., Камишева Л.М.) від 22.12.2016 рішення Господарського суду Сумської області від 01.11.2016 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.12.2016 та рішенням Господарського суду Сумської області від 01.11.2016, ТОВ "АКМА-Станкоімпорт" подало касаційну скаргу в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, а саме ст. 213, 637 ЦК України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 06.03.2017 прийнято касаційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 29.03.2017.

Розпорядженням Вищого господарського суду України від 27.03.2017 № 08.03-04/1167 призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі № 920/696/16 у зв"язку з відпусткою судді Грека Б.М.

Відповідно до протоколу автоматизованої зміни складу колегії суддів для розгляду справи № 920/696/16 призначено склад колегії суддів: головуючий суддя Студенець В.І., судді Бондар С.В., Палій В.В.

ТОВ "Товариство реалізації інженерних задач Науково-технічний центр" подало до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу ТОВ "АКМА-Станкоімпорт", в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

У справі, яка розглядається, судами попередніх інстанцій встановлено, що 25.09.2013 між ТОВ "АКМА-Станкоімпорт" (постачальник) та ТОВ "Товариство реалізації інженерних задач Науково технічний центр" (покупець) було укладено договір поставки № 30, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити в місце поставки: Сумська область, Тростянецький район, с. Боромля, вул. Леніна, 13 на умовах DDP доставлено, мито сплачено, згідно з міжнародними правилами тлумачення торгових термінів "ІНКОТЕРМС 2000", з урахуванням умов та особливостей поставки, передбачених цим Договором, і передати у власність: металоріжуче обладнання за найменуванням, комплектністю, кількістю, цінами у відповідності зі Специфікацією № 1 (Додаток № 1 до цього договору), що є невід'ємною частиною даного договору, по комплекту документів - у відповідність з п. 4.5. цього договору; програмне забезпечення по найменуванню, кількості, ціні у відповідності зі Специфікацією № 2 (Додаток № 2 до цього договору), що є невід'ємною частиною даного договору, по комплекту документів у відповідності до п. 4.5. цього договору; виконати роботи з шеф-монтажу, пусконалагоджувальні роботи, навчання персоналу відповідача, поставити узгоджений з відповідачем комплект інструмента виробництва компанії SECO, SANDVIK для оснащення товару, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити поставлений товар у відповідності з умовами цього Договору.

В розділі 2 договору сторони погодили ціну, суму договору і порядок оплати.

Так, згідно з п. 2.1. договору ціна металоріжучого обладнання на момент укладення цього договору - відповідно до Специфікації № 1 є договірною і на момент укладення цього договору становить 2 583 924 грн. 37 коп., ПДВ 20% 516 784 грн. 87 коп., а всього з урахуванням ПДВ 3 100 709 грн. 24 коп., що відповідає 287 930,00 Євро у відповідності з офіційним курсом НБУ гривні до Євро, на 25.09.2013 рівному 10,768989 грн./1 євро.

Ціна програмного забезпечення на момент укладення цього договору відповідно до Специфікації № 2 є договірною і на момент укладення цього договору становить 32 629 грн. 98 коп. без ПДВ, що відповідає 3030,00 євро у відповідності з офіційним курсом НБУ гривні за євро, на 25.09.2013 рівному 10,768989 грн./1 євро (п.2.2 договору).

В п. 2.3. договору сторони домовилися про те, що ціна товару в Євро є незмінною, а ціна товару і сума договору в гривнях підлягають зміні в порядку, встановленому цим договором. Оплата товару проводиться в національній валюті України гривні. При цьому, ціна товару, сума договору і сума оплати по кожному платежу визначається в порядку, встановленому п. 2.7-2.9. цього Договору.

Згідно з п. 2.5. договору загальна сума договору включає ціну товару і на момент укладення цього договору становить 3 133 339 грн. 22 коп., в т.ч. ПДВ 516 784 грн. 87 коп., що відповідає 290 960,00 Євро у відповідності з офіційним курсом НБУ гривні за євро на 25.09.2013 р. рівному 10,768969 грн./1 Євро.

Відповідно до п. 2.6.-2.8. договору оплата здійснюється в гривнях України шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок позивача на підставі рахунку позивача. Сума до сплати кожного платежу за товар згідно п.п. 2.9.1-2.9.3 цього договору розраховується за формулою: В1=(К1/К)*В, де: В - сума до сплати на день підписання договору, гривень; В1 сума до сплати на день перерахування коштів відповідачем, гривень; К1 вартість 1 євро в гривнях на день перерахування коштів у відповідності з офіційним курсом НБУ гривні за євро; К вартість 1 євро в гривнях на день підписання Договору у відповідності з офіційним курсом НБУ гривні за євро.

В п. 2.9. договору сторони погодили наступний порядок оплати: п. 2.9.1. авансовий платіж в розмірі 20% ціни металоріжучого обладнання протягом 5 банківських днів з дати підписання цього Договору; п. 2.9.2. Платіж в розмірі 50% ціни металоріжучого обладнання протягом 5 банківських днів з дати отримання факсимільного повідомлення позивача про дату готовності товару до відвантаження з Республіки Корея; п. 2.9.3. Платіж в розмірі 25% ціни металоріжучого обладнання протягом 5 робочих днів з дати факсимільного повідомлення позивача про дату прибуття металоріжучого обладнання в Україну для проходження митних процедур по імпорту; п. 2.9.4. Платіж в розмірі 5% ціни металоріжучого обладнання протягом 10 календарних днів з дати поставки товару; п.2.9.5. Платіж в розмірі 100% ціни програмного забезпечення протягом 5 робочих днів з дати отримання рахунку позивача, до поставки програмного забезпечення.

Згідно з п. 2.10 договору остаточна ціна металоріжучого обладнання дорівнює сумі платежів згідно п. 2.9.1.-2.9.4 цього договору та визначається на дату зарахування коштів за платежами відповідно з 2.9.1-2.9.3 і на дату поставки товару для платежу у відповідності з п. 2.9.4. цього договору. Ціна металоріжучого обладнання і програмного забезпечення фіксується у видаткових накладних на товар.

Відповідно до п. 2.11 договору остаточна сума договору дорівнює сумі платежів згідно п.п. 2.9.1.-2.9.5. цього договору.

Моментом повної оплати вважається дата надходження грошових коштів у розмірі 100% суми договору на поточний рахунок позивача (п.2.13 договору).

Пунктом 2.1.4 договору передбачено право покупця на дострокову оплату товару за попереднім погодженням з постачальником. Дострокова оплата товару здійснюється покупцем на підставі рахунку постачальника.

Згідно з п.3.1 договору поставка товару покупцю здійснюється транспортом постачальника на умовах DDP доставлено, мито сплачено, передбачених міжнародними правилами тлумачення торгових термінів "ІНКОТЕРМС 2000", з урахуванням умов та особливостей поставки, передбачених цим договором у місце поставки. Розвантаження товару з транспортного засобу постачальника здійснюється на території покупця за рахунок і силами покупця. Момент поставки товару, очищеного з імпорту, в розпорядження покупця на борту автомобіля в місце поставки є дата підписання товарно-транспортної накладної. Перехід права власності у момент поставки товару.

Приймання товару по кількості здійснюється на території відповідача (п.4.1. договору).

Рішенням Господарського суду Сумської області від 26.04.2016 у справі № 920/1718/15 змінено умови договору поставки № 30 від 25.09.2013 та викладено п. 3.1 вказаного договору у наступній редакції: "3.1. Поставка товару покупцю здійснюється транспортом постачальника на умовах DDP доставлено, мито сплачено, передбачених міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів "ІНКОТЕРМС 2000", з урахуванням умов та особливостей поставки, передбачених даним договором. Розвантаження товару з транспортного засобу постачальника провадиться на території покупця за рахунок і силами покупця. Моментом поставки товару, очищеного по імпорту, в розпорядження покупця на борту автомобіля в місце поставки є дата підписання товарно-транспортної накладної. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту здійснення покупцем оплати вартості товару, зазначеної у п.2.1 даного договору".

ТОВ "АКМА-Станкоімпорт", посилаючись на те, що рішенням Господарського суду Сумської області 26.04.2016 у справі № 920/1718/15 було внесено зміни в п.3.1 договору, що на думку позивача спричинило спір між сторонами договору щодо розуміння умов договору поставки в частині визначення дати застосування дати офіційного курсу валют для формування остаточної суми за договором поставки при переході права власності, подало даний позов. Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога про тлумачення змісту п.3.1 договору, виходячи із буквального значення слів та виразів шляхом визначення, що сума договору, визначена в п.2.1 договору підлягає сплаті в гривнях, за офіційним курсом відповідної валюти в порядку, визначеному договором (п.2.9). Дострокова оплата зараховується, але остаточна сума формується в момент настання відповідних етапів по поставці товару вказаних в п. 2.9.1-2.9.4. Розрахунок здійснюється з урахуванням курсової різниці, передбаченої п. 2.3 та згідно з п. 2.11 договору визнається остаточною станом на дату отримання факсимільних повідомлень про фактичне настання подій.

Відповідно до ст. 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до ст. 213 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 213 ЦК України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами).

На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.

При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.

Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Отже, підставою для тлумачення судом угоди є наявність спору між сторонами угоди щодо її змісту, невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів тексту всієї угоди або її частини, що не дає змогу з'ясувати дійсним зміст угоди або її частини, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити її намір.

Тлумаченню підлягає саме зміст договору, а не його конкретні терміни в окремих пунктах договору. На вимогу однієї або двох сторін договору суд може постановити рішення про тлумачення змісту цього договору без зміни його умов.

Зважаючи на те, що метою тлумачення правочину є з'ясування змісту його окремих частин, який складає права та обов'язки сторін, тлумачення слід розуміти як спосіб можливості виконання сторонами умов правочину, тому тлумачення договору можливе до початку виконання сторонами його умов, а не після його тривалого виконання сторонами (Вказана правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладених у постанові від 01.07.2015 у справі № 910/24029/13).

Відповідно до п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (v0009700-09) при розгляді спору суд може ухвалити рішення про тлумачення змісту правочину лише на вимогу однієї або обох сторін правочину чи їх правонаступників (стаття 213 ЦК, стаття 37 Цивільного процесуального кодексу України, далі - ЦПК (1618-15) ) в порядку позовного провадження.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач в позовній заяві ставить питання не про тлумачення змісту правочину, а умов п.3.1 договору, до якого за рішенням суду було внесено зміни лише щодо переходу права власності на товар, який є предметом поставки за договором. Зміни в цей пункт договору не стосуються і не впливають на порядок розрахунків чи на вартість поставленого товару.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2014 у справі № 904/8903/14 встановлено, що ТОВ "Товариство реалізації інженерних задач Науково-технічний центр" за договором поставки № 30 від 25 вересня 2013 за товар, обумовлений специфікацією № 1, фактично сплатив на користь ТОВ "АКМА-Станкоімпорт" грошові кошти у сумі 3128983,24 грн., що у підсумку суми рахунків, виставлених позивачем, складає 288070,38 Євро (тобто виконав належним чином свої зобов'язання за вищевказаним договором, оскільки відповідно до п. 2.3 вказаного договору ціна в Євро є незмінною і відповідно до п. 2.1 дорівнює 287930,00 Євро.)

Даним рішенням також встановлено, що всі платежі за металоріжуче обладнання здійснювалися ТОВ "Товариство реалізації інженерних задач Науково-технічний центр" на підставі виставлених постачальником рахунків, в яких він визначав суми до сплати в гривнях, що відповідали еквіваленту у Євро на дату виставлення рахунків та відсоток суми рахунку по відношенню до загальної вартості вищезазначеного товару.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 28.04.2015 у справі № 920/429/15 між цими ж сторонами також було встановлено, що ТОВ "Товариство реалізації інженерних задач Науково-технічний центр" належним чином з дотриманням умов договору, сплатило на користь ТОВ "АКМА-Станкоімпорт" повну вартість товару за специфікацією № 1 та виконало свої зобов'язання за договором у повному обсязі.

З урахуванням наведеного, положень ст. 213 ЦК України, того, що позовні вимоги про тлумачення п.3.1 договору, як встановлено судами попередніх інстанцій, зводяться до встановлення фактів щодо виконання сторонами договору та зміни і доповнення умов договору щодо порядку оплати товару, формування остаточної ціни товару, що не відповідає правилам тлумачення умов договору, а також, що договір поставки тривалий час виконувався сторонами, колегія суддів вважає обгрунтованими висновки попередніх судових інстанцій про відмову у задоволенні заявленого позову.

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи ТОВ "АКМА-Станкоімпорт", викладені у касаційні скарзі, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та передусім зводяться до переоцінки доказів, а суд касаційної інстанції в силу положень ч. 2 ст. 111-7 ГПК України не має права додатково перевіряти докази.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судами попередніх інстанцій на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.