розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.01.2017 у справі № 922/1424/16 Господарського суду Харківської області за позовом Заступника військового прокурора Харківського гарнізону в інтересах держави в особі - Міністерства оборони України - Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова до - Харківської міської ради - Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив" Сапсан" третя особа, яка не заявляє вимог на предмет спору на стороні позивачів Харківський університет Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба про визнання недійсним рішення, Державного акта, зобов'язання повернути земельну ділянку

за участю представників прокурора Шекшеєва В.С. - посвід. № 015375 позивачів - Цицюра В.І.- предст. дов. від 24.12.2016; - не з'явився; відповідачів - не з'явився; - Фомін Р.Б. - предст. дов. від 12.01.2017; третьої особи - не з'явився

04.05.2016 Заступник військового прокурора Харківського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова звернувся до господарського суду з позовом до Харківської міської ради та Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Сапсан" про визнання недійсним пунктів 9.1, 9.2 додатку до рішення Харківської міської ради від 23.06.2010 № 151/10; визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 07.10.2010; зобов'язання Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Сапсан" повернути державі в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова шляхом складання акта прийому-передачі земельну ділянку площею 0,3886 га по вул. Динамівська, 1, кадастровий номер НОМЕР_2. Прокурор посилався на порушення Харківською міською радою вимог статей 77, 84, 141 Земельного кодексу України, статті 1 Закону України "Про використання земель оборони", статей 9, 14 Закону України "Про Збройні Сили України", статті 3 Закону України "Про правовий режим майна в Збройних Силах України" пункту 4 Порядку вилучення і передачі військового майна Збройних Сил України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2002 № 1282 (1282-2002-п) та вказував, що міська рада прийняла рішення про передачу спірної земельної ділянки у власність з перевищенням повноважень та порушенням порядку зміни її цільового призначення; натомість спірна земельна ділянка відноситься до категорії земель оборони і є військовим майном та державною власністю, рішення з відчуження якого приймається виключно Кабінетом Міністрів України за поданням Міністерства оборони України; Квартирно-експлуатаційний відділ міста Харкова є постійним користувачем цієї земельної ділянки і його право користування не припинялось в установленому порядку.

Також прокурор просив суд відновити строк звернення до суду, обґрунтовуючи причини його пропуску необізнаністю про існування оскарженого рішення та державного акта та ознайомлення з останніми лише на початку 2016 року в ході здійснення заходів представництва.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 30.06.2016 в позові відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.10.2016 рішення господарського суду скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю; визнано недійсним пункти 9.1, 9.2 додатку 1 до рішення 45 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування" від 23.06.2010 № 151/10, якими було переведено земельну ділянку загальною площею 0,3886 га по АДРЕСА_1 з земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, земель житлової та громадської забудови до земель комунальної житлової та громадської забудови та надано Обслуговуючому кооперативу "Житлово-будівельний кооператив" Сапсан" у власність земельну ділянку за рахунок земель житлової та громадської забудови загальною площею 0,3886 га для будівництва та подальшої експлуатації житлової забудови, з урахуванням знесення нежитлової будівлі літ "А-5" по АДРЕСА_1; визнано недійсним виданий Обслуговуючому кооперативу "Житлово-будівельний кооператив" Сапсан" Державний акт на право власності на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_2 серії НОМЕР_3 від 07.10.2010; зобов'язано Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив" Сапсан" повернути державі в особі квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків шляхом складання акта прийому-передачі земельну ділянку пл. 0,3886 га по АДРЕСА_1 кадастровий номер НОМЕР_2; стягнуто судовий збір.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.12.2016 скасовано постанову суду апеляційної інстанції, справу направлено на новий розгляд до Харківського апеляційного господарського суду.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.01.2017 (судді Слободін М.М. - головуючий, Сіверін В.І., Терещенко О.І.) рішення Господарського суду Харківської області від 30.06.2016 залишено без змін з врахуванням мотивів, наведених у постанові.

Не погоджуючись із прийнятою за новим апеляційним переглядом постановою, Міністерство оборони України подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.01.2017 та рішення Господарського суду Харківської області від 30.06.2016 повністю та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування та недоведеність обставин, які мають значення для справи, а саме: суди, не врахувавши вимог статей 14, 41, 121 Конституції України, статей 77, 84, 141 Земельного кодексу України, статті 1 Закону України "Про використання земель оборони", статті 3 Закону України "Про правовий режим майна в Збройних силах України", статей 9, 14 Закону України "Про Збройні Сили України" дійшли помилкового висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову, оскільки спірна земельна ділянка повинна перебувати у державній власності, а Харківська міська рада позбавлена права вирішення питання щодо розпорядження цією земельною ділянкою, зміною її цільового призначення та передачі третім особам у власність; дійшовши обґрунтованого висновку про правомірність позовних вимог прокурора в частині визнання недійсними пунктів 9.1, 9.2 додатку до рішення Харківської міської ради від 23.06.2010, суд апеляційної інстанції невірно застосував до спірних правовідносин вимоги статей 256, 261 Цивільного кодексу України відмовивши у задоволенні позову з підстав пропуску позовної давності, та не врахувавши, що триваюче незаконне, безпідставне користування земельною ділянкою слід віднести до вимог, на які не поширюється позовна давність в порядку частини другої статті 268 Цивільного кодексу України, а також те, що відповідно до чинного на момент прийняття оскаржуваних рішення та державного акта (у 2010 році) пункту 4 частини першої статті 268 Цивільного кодексу України позовна давність не поширювалась на вимоги власника про визнання незаконним правового акта, зокрема, органу державної влади або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

Квартирно-експлуатаційний відділ міста Харкова, Харківська міська рада та третя особа не скористались процесуальним правом на участь у судовому засіданні касаційної інстанції своїх представників.

У відзивах відповідачі заперечили доводи касаційної скарги, зазначивши, що суди дійшли обґрунтованого висновку щодо відмови у задоволенні позову.

Військова прокуратура у відзиві на касаційну скаргу просила задовольнити касаційну скаргу, скасувати рішення, прийняті у справі, та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників прокуратури, позивача та відповідача, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні, застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарські суди встановили, що у 1985 році виконавчий комітет Харківської міської ради народних депутатів на підставі рішення Харківської міської ради народних депутатів № 472/27с від 12.12.1984 видав КЕЧ Харківського району міста Харкова (переформовано у Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова) Державний акт на право постійного користування землею серії НОМЕР_4, яким посвідчено право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 3 га 4850 м2, земля надана для трьох об'єктів ХВВКІУ ім. Крилова, що згідно з планом землекористування, складеним на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради народних депутатів № 472/241с від 12.12.1984, розташована за адресою: м. Харків, ріг вулиці Сумської та вул. Динамівської.

Згідно з директивою начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 25.05.1993 № ДГШ-045 на базі трьох військових установ, у тому числі Харківського військового командного інженерного училища ракетних військ імені маршала Радянського Союзу Крилова М.І. 01.08.1993 сформований Харківський військовий університет; розформовано 30.12.2004 згідно з директивою Міністра оборони України від 12.10.2004 № 312/1/025, правонаступником Харківського військового університету визначено Харківський університет Повітряних Сил.

Пунктом 1 рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 22.11.2000 № 1627 надано дозвіл військовій частині А-1206 на проектування та реконструкцію приміщень учбового корпусу № 94/1 по АДРЕСА_1 під житловий будинок з метою подальшого розподілу серед черговиків Харківського військового університету та військових частин ППО України у зв'язку з чим припинено Харківському військовому університету за його добровільною відмовою право користування земельною ділянкою площею 0.6 га по АДРЕСА_1 (лист від 14.11.2000 № 3649/96) та надано її військовій частині А-1206 у тимчасове користування строком до 01.12.2002 на період реконструкції згідно з проектом відводу.

Зі змісту розпорядження заступника головнокомандувача військ ППО Збройних сил України з розквартирування військ та капітального будівництва - начальника управління полковника С.М.Даніловича від 30.04.2002 № 181/9/3-333 "Про передачу будівель № 6 та № 1 у військовому містечку № 94 з балансу ХВУ на баланс військової частини А-1206" (надалі - розпорядження) вбачається, що згідно з наказом начальника Харківського гарнізону від 10.03.2000 № 43, була спланована реконструкція будівель № 94/6, № 94/1 в житлові будинки для військовослужбовців Харківського військового Університету та військових частин ППО, що дислокуються у місті Харкові. Також пунктом 1 зазначеного рішення запропоновано начальнику Харківського військового університету будівлі № 94/60 та № 94/1 з балансу ХВУ передати на баланс військової частини А-1206, як замовника по проектуванню та реконструкції приміщення їдальні та учбового корпусу в житлові будинки з оформленням відповідних документів.

Після укладення та виконання низки договорів та угод на проведення реконструкції забудовник - АТЗТ "Куряжський ДБК" передав Міністерству оборони України на праві власності житло в м. Харкові в обмін на частку в праві власності будівлі літ. "А-5", загальною площею 7653,кв.м. в м. Харкові за адресою АДРЕСА_1, літ. "А-5"

Згідно з наявною в матеріалах справи довідкою Комунального підприємства Харківське міське бюро технічної інвентаризації від 16.02.2016 № 108/3, станом на 30.12.2012 згідно з матеріалами інвентаризаційної справи об'єкти нерухомого майна обліковані в м. Харкові за адресою АДРЕСА_1, літ. "А-5" загальною площею 7653 кв.м.:

- первинна технічна інвентаризація проведена згідно зі замовленням військової частини А1206 від 13.06.2002.

- первинна реєстрація права власності проводилась за заявою від АТЗТ "Куряжський ДБК" вих. № 15 від 15.08.2006 (на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 26.07.2006 у справі № 29/310-06, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 16.08.2006;

- згідно з договором купівлі-продажу від 24.02.2009, посвідченим ПН ХМНО Грішаковою О.В., р. № 962, право власності на нежитлову будівлю літ. "А-5" загальною площею 7653,8 кв м. перейшло до Захаряна Юрія Імрановича, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 24.09.2009 (т.1 а.с.112 - на звороті);

- згідно з рішенням Московського районного суду м. Харкова від 26.03.2010 у справі № 2-10119/2010 право власності на нежитлову будівлю літ."А-5" загальною площею 7653,8 кв.м. перейшло до ОСОБА_13 (витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 09.04.2010;

- згідно з свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 22.04.2010 б/н, виданим виконавчим комітетом Харківської міської ради, право власності на нежитлову будівлю "А-5" загальною площею 7653,8 кв.м. перейшло до ТОВ "Земаргумент" (на підставі акта приймання-передачі вкладу до статутного (складеного) капіталу ТОВ "Земаргумент" від 20.04.2010, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 22.04.2010;

- згідно з договором купівлі-продажу від 23.04.2010, посвідченого ПН ХМНО Гавриловою С.А., р № 1453, та актом прийому-передачі від 23.04.2010 право власності на нежитлову будівлю літ."А-5" загальною площею 7653,8 кв.м. перейшло до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Сапсан" (витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 23.04.2010.

Таким чином, з встановлених судами обставин справи вбачається, що на спірній земельній ділянці знаходилось нерухоме майно, яке було відчужено Міністерством оборони України за цивільно-правовою угодою, та в подальшому також за наслідками низки цивільно-правових угод перейшло у власність Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Сапсан" з 23.04.2010.

Рішенням 45 сесії Харківської міської ради 5 скликання № 151/10 від 23.06.2010 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування припинення та надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель та споруд" надано юридичним та фізичним особам, зазначеним у додатках, земельні ділянки (пункт 2). Відповідно до пункту 9 Додатку 1 до рішення Обслуговуючий кооператив "ЖБК "Сапсан" наведено в переліку замовників, яким надаються земельні ділянки для будівництва, підпунктом 9.1 Додатку переведено земельну ділянку загальною площею 0,3886 га по АДРЕСА_1 з земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення земель житлової та громадської забудови до земель житлової та громадської забудови, а підпунктом 9.2. надано йому у власність земельну ділянку за рахунок земель житлової та громадської забудови загальною площею 0,3886 га для будівництва та подальшої експлуатації житлової забудови, з урахуванням знесення нежитлової будівлі літ А-5 по АДРЕСА_1. Будівництво виконати до 01.06.2012

На підставі вказаного вище рішення кооператив отримав Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, площею 0,3886 га, що розташована по АДРЕСА_1, м. Харків.

27.05.2011 реєстрацію права власності на нежитлову будівлю літ."А-5" загальною площею 7653,8 кв.м. по АДРЕСА_1 анульовано згідно зі заявою Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Сапсан", вих. № 25 від 23.05.2011, на підставі статті 349 Цивільного кодексу України, пункту 3.13 "Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно", у зв'язку зі зносом (лист виконавчого комітету Харківської міської ради Департаменту економіки та комунального майна Комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" від 27.05.2011 № 2391221.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з відсутності у позивачів порушеного права на земельну ділянку, позаяк матеріали справи не містять доказів надання земельної ділянки в установленому порядку для розміщення військових частин та використання спірної земельної ділянки позивачами, а також відсутності підстав для втручання у право особи мирно володіти своїм майном. Водночас суд вказав, що прокурор, який був присутній на засіданні сесії міської ради, був обізнаний про існування спірного рішення та мав можливість ознайомитися з матеріалами, які стали підставою для прийняття такого рішення, відтак, саме з моменту прийняття спірного рішення починається для прокурора (як для системи органів прокуратури в цілому) перебіг позовної давності, який на момент звернення до суду пропущено.

Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України за новим розглядом, суд апеляційної інстанції визнав доведеною належність земельної ділянки до земель оборони, оскільки згоди на припинення права користування на земельну ділянку, первинно відведену військовій частині, у встановленому порядку не надано, разом з тим, суд апеляційної інстанції встановив пропуск строку звернення до суду позивачами, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Судова колегія зазначає, що відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України), а відповідно до частини четвертої статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові. Тобто, коли суд на підставі досліджених у судовому засіданні доказів встановить порушення права особи, про захист якого вона просить, а стороною у спорі до винесення рішення буде заявлено про застосування позовної давності, і буде встановлено, що строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд на підставі статті 267 Цивільного кодексу України ухвалює рішення про відмову в задоволенні позову за спливом позовної давності. У разі визнання судом причин пропущення позовної давності поважними, порушене право підлягає захисту.

Початок перебігу позовної давності визначається відповідно до правил статті 261 Цивільного кодексу України. За частиною першою вказаної статті цього Кодексу, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Виходячи зі змісту статей 256, 261 Цивільного кодексу України позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Згідно з частинами першою, четвертою статті 29 Господарського процесуального кодексу України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди. Таким чином, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

На позови прокуратури, які пред'являються від імені держави і направлені на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади поширюється положення статті 257 Цивільного кодексу України щодо загальної позовної давності, і на підставі частини першої статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

Отже визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Визначаючи початок перебігу позовної давності щодо позивачів, суд апеляційної інстанції цілком обґрунтовано зазначив, що норма частини першої статті 261 Цивільного кодексу України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав, відтак, обов'язок доведення моменту, з якого особі стало відомо (особа могла довідатися) про порушення свого права покладається на позивача.

Враховуючи те, що прокурор пред'явив позов в інтересах держави в особі: Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова апеляційний господарський суд встановив, що про порушене право позивачам було відомо ще у 2000 році, безпосередньо Квартирно-експлуатаційний відділ міста Харкова, відповідно до висновків апеляційного суду, підтверджених зібраними у справі доказами (листи № 4378 від 18.09.2014, № 4980 від 15.10.2014), був поінформований щодо порушеного права користування земельною ділянкою ще у 2011 році.

Крім того, оцінюючи доводи касаційної скарги, суд констатує, що формування внутрішнього порядку представництва інтересів Міністерства оборони України не є обставиною, з якою законодавчо пов'язується перебіг та обчислення позовної давності; інші доводи касаційної скарги стосуються обізнаності у спірних правовідносинах військової прокуратури, яка, як вірно вказано апеляційним судом, не є в даному випадку особою, щодо якої обчислюється перебіг позовної давності, а також обставин, які могли б наводитися як поважні причини для пропуску позовної давності за відповідних тверджень прокуратури та позивача щодо початку перебігу позовної давності.

Посилаючись на приписи пункту 4 статті 268 Цивільного кодексу України, скаржник залишив поза увагою, що вказаний пункт виключено відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" від 20.12.2011 № 4176-VІ (4176-17) , а пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону визначено протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про: 1) визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства або обману; 2) застосування наслідків нікчемного правочину; 3) визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи.

Доводи касаційної скарги про відсутність підстав для застосування позовної давності до позовних вимог в межах даного спору в цілому суперечать приписам статті 268 Цивільного кодексу України.

Посилаючись на невірне та неповне встановлення судами обставин справи скаржник не врахував, що суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог з власних мотивів, в зв'язку з пропущеною позовною давністю, а не через відсутність порушеного права позивачів; інші доводи не спростовують належно та повно встановлених апеляційним судом істотних обставин справи та законності його правових висновків відповідно до наведених вище положень законодавства; підстав для скасування постанови апеляційної інстанції з мотивів, викладених у касаційній скарзі, не вбачається.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини другої статті 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарський суд апеляційної інстанції відповідно до положень статей 43, 101, 105 Господарського процесуального кодексу України розглянув всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі істотні обставини справи в їх сукупності, проаналізував належним чином спірні правовідносини, зміст прав та зобов'язань сторін відповідно до умов договору та приписів чинного законодавства, надав оцінку наявним у справі доказам, доводам кожної зі сторін, та дійшов законних та обґрунтованих висновків за наслідками розгляду позову та апеляційної скарги; підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції з мотивів, викладених у касаційній скарзі, не вбачається.