Катеринчук Л.Й. (головуючого), Коваленка В.М., Ткаченко Н.Г. розглянувши касаційну скаргу Спільного підприємства фірми "Ліра" на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.01.2017 року у справі Господарського суду № 29/5005/7101/2012 Дніпропетровської області за заявою ТОВ "Алчевський карбідний завод" до ТОВ "Алчевський карбідний завод" про визнання банкрутом ліквідатор Багно Ю.В. за відсутності явки в судове засідання представників учасників провадження у справі,

ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.08.2012 року за заявою ТОВ "Алчевський карбідний завод" (далі - боржника) порушено провадження у справі про банкрутство боржника з урахуванням особливостей, передбачених статтею 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України № 2343-ХІІ (2343-12) , до внесення змін Законом України № 4212-VІ від 22.12.2011 року (4212-17) ) (далі - Закон про банкрутство), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (том 1, а.с. 1).

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.08.2012 року боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 1 рік, до 28.08.2013 року, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Зибіна А.О., якого зобов'язано виконати дії з ліквідації боржника у відповідності з положеннями Закону про банкрутство (2343-12) в редакції до 19.01.2013 року (том 1, а.с. 115 - 117).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.08.2013 року, залишеною без змін апеляційним судом, припинено повноваження ліквідатора банкрута Зибіна А.О., призначено ліквідатором у справі арбітражного керуючого Желєзняка Є.В., повноваження якого припинено ухвалою місцевого господарського суду від 28.10.2014 року з призначенням ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Багна Ю.В. (том 3, а.с. 208 - 210, 216 - 217, том 4, а.с. 189 - 190).

Строк ліквідаційної процедури у справі та повноважень ліквідатора банкрута неодноразово продовжувався ухвалами місцевого господарського суду (том 3, а.с. 223, том 4, а.с. 18, 61, 79 - 80, 189 - 190, том 5, а.с. 105 - 106, 116 - 117, 170 - 171, 175 - 176, 194 - 195, 210 - 211).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2016 року (суддя Примак С.А.) строк ліквідаційної процедури та повноважень ліквідатора Багна Ю.В. продовжено до 11.04.2017 року; зобов'язано ліквідатора Багна Ю.В. вжити заходів щодо розшуку та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; зобов'язано ліквідатора Багна Ю.В. надати до суду до 15.12.2016 року обґрунтований звіт щодо грошових вимог Спільного підприємства фірми "Ліра" на загальну суму 10 233 607, 96 грн.; зобов'язано ліквідатора подати в строк до 11.04.2017 року на затвердження до господарського суду звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс; ухвалено, що засідання відбудеться у приміщенні місцевого господарського суду, визнано обов'язковою явку в засідання суду ліквідатора, представників ПАТ "Банк Форум", Жовтневого районного центру зайнятості міста Дніпропетровська, Спільного підприємства фірми "Ліра", Алчевської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Луганській області (том 5, а.с. 246 - 248).

Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду від 11.10.2016 року в частині зобов'язання ліквідатора надати до суду до 15.12.2016 року обґрунтований звіт щодо грошових вимог Спільного підприємства фірми "Ліра" на загальну суму 10 233 607, 96 грн., 12.01.2017 року Спільне підприємство фірма "Ліра" (далі - скаржник) звернулося до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через місцевий господарський суд з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу суду першої інстанції від 11.10.2016 року в оскаржуваній частині як таку, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.01.2017 року (колегія суддів у складі: головуючого судді - Науменка І.М., суддів: Чус О.В., Кощеєва І.М.) "відмовлено Спільному підприємству фірмі "Ліра" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2016 року у справі № 29/5005/7101/2012"; повернено скаржнику апеляційну скаргу з додатками на 6 аркушах, в тому числі квитанцію про сплату судового збору № 17006119 від 11.01.2017 року (том 6, а.с. 42). Суд апеляційної інстанції виходив з того, що скаржником подано апеляційну скаргу на ухвалу місцевого господарського суду, яка не може бути предметом апеляційного перегляду окремо від рішення господарського суду, як така що регулює рух судового процесу та не передбачена статтею 106 Господарського процесуального кодексу України до оскарження (далі - ГПК України (1798-12) ).

Не погоджуючись з винесеною апеляційним судом ухвалою, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу апеляційного суду від 19.01.2017 року, справу направити на розгляд до суду апеляційної інстанції, обґрунтовуючи неправильним застосуванням апеляційним судом положень статті 8 Закону про банкрутство в редакції з 19.01.2013 року та статті 106 ГПК України при вирішенні питання про можливість апеляційного перегляду ухвали місцевого господарського суду від 11.10.2016 року у даній справі. Також, скаржник зазначив про невідповідність нормам господарського процесуального права висновків суду апеляційної інстанції за змістом резолютивної частини оскаржуваної ухвали про одночасну відмову у прийнятті апеляційної скарги та її повернення скаржнику.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.03.2017 року прийнято зазначену касаційну скаргу до провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 28.03.2017 року о 10 год. 00 хв.; зобов'язано Спільне підприємство фірму "Ліра" до початку судового засідання надати суду касаційної інстанції оригінал апеляційної скарги з додатками на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2016 року у даній справі.

24.03.2017 року через канцелярію Вищого господарського суду України скаржником подано документи, витребувані ухвалою суду касаційної інстанції від 17.03.2017 року (вх. № 2944 Д1/5260).

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.01.2017 року на предмет повноти встановлених обставин справи та правильності їх юридичної оцінки, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Статтею 129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться в залежність від приписів процесуального закону.

Згідно з частиною 2 статті 4-1 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Частиною 1 статті 91 ГПК України передбачено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених статтею 106 цього Кодексу.

Отже, частиною 1 статті 106 ГПК України визначено перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення місцевого господарського суду, зокрема, згідно з пунктом 10 частини 1 цієї статті - ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Згідно з частиною 4 статті 24 Закону про банкрутство в редакції до 19.01.2013 року, положення якої застосовуються в процедурі ліквідації ТОВ "Алчевський карбідний завод", у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає скарги на дії учасників ліквідаційної процедури, здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 65 ГПК України, з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя вчиняє в необхідних випадках дії по підготовці справи до розгляду, зокрема, зобов'язує сторони виконати певні дії, витребує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору.

Відтак, під час підготовки справи до розгляду на стадії ліквідаційної процедури господарський суд вправі зобов'язати ліквідатора вчинити певні дії чи надати суду документи, про що виносить ухвалу, яка лише забезпечує рух судового процесу та не порушує права учасників провадження у справі, що виключає можливість її оскарження до суду апеляційної інстанції.

За змістом апеляційної скарги від 10.01.2017 року апеляційним судом встановлено, що Спільним підприємством фірмою "Ліра" оскаржується ухвала місцевого господарського суду від 11.10.2016 року в частині зобов'язання ліквідатора надати суду до 15.12.2016 року обґрунтований звіт щодо грошових вимог Спільного підприємства фірми "Ліра", яка не може бути предметом апеляційного перегляду окремо від рішення місцевого господарського суду, як така, що не входить до переліку ухвал згідно з частиною 1 статті 106 ГПК України. Можливість її оскарження як окремого процесуального документа в апеляційному порядку прямо не передбачена положеннями Закону про банкрутство (2343-12) .

З огляду на таке, суд апеляційної інстанції в мотивувальній частині своєї ухвали дійшов висновку про відмову у прийнятті апеляційної скарги Спільного підприємства фірми "Ліра" на ухвалу місцевого господарського суду від 11.10.2016 року (в оскаржуваній частині), що узгоджується з нормами господарського процесуального права та законодавства про банкрутство.

Зазначене відповідає роз'ясненню згідно з абзацом 3 пункту 5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 17.05.2011 року (v0007600-11) про те, що якщо апеляційну скаргу подано на ухвалу, яка не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, місцевий господарський суд згідно з частиною 2 статті 106 ГПК повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню. Якщо ж місцевий господарський суд помилково не повернув апеляційну скаргу та направив її до апеляційного господарського суду, то останній відмовляє в прийнятті такої скарги з посиланням на статтю 91 та частину 2 статті 106 ГПК України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками апеляційного суду за змістом мотивувальної частини оскаржуваної ухвали "про відмову Спільному підприємству фірмі "Ліра" у прийнятті апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції від 11.10.2016 року", при цьому, зазначає про їх невідповідність висновкам апеляційного суду згідно резолютивної частини ухвали від 19.01.2017 року "про відмову Спільному підприємству фірмі "Ліра" на ухвалу суду першої інстанції від 11.10.2016 року", що не узгоджується з вимогами статті 86 ГПК України щодо викладення повного змісту ухвали господарського суду.

З огляду на таке, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції згідно статей 111-5, 111-9 ГПК України, вважає, що ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.01.2017 року у справі № 29/5005/7101/2012 слід змінити, виклавши її резолютивну частину в такій редакції:

"У прийнятті апеляційної скарги Спільного підприємства фірми "Ліра" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2016 року у справі № 29/5005/7101/2012 відмовити".

Доводи касаційної скарги про можливість апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції від 11.10.2016 року з посиланням на положення статті 8 Закону про банкрутство в редакції з 19.01.2013 року, якими передбачено право на оскарження в апеляційному порядку усіх ухвал місцевого господарського суду, прийнятих у справі про банкрутство, колегія суддів Вищого господарського суду України відхиляє, як необґрунтовані, оскільки нормами закону про банкрутство прямо не передбачено можливості оскарження актів суду, які регулюють рух судового процесу, не порушуючи при цьому прав учасників провадження у справі про банкрутство (є діями судді місцевого господарського суду з підготовки справи до розгляду на стадії затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута відповідно до вимог статті 65 ГПК України та статті 24 Закону про банкрутство в редакції до 19.01.2013 року).