головуючий суддя: судді: Алєєва І.В. (доповідач), Дроботова Т.Б., Рогач Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Перше травня комбікормовий завод" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2017 у справі № 925/986/16 Господарського суду Черкаської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СК-АНТАРЕС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перше травня комбікормовий завод" про стягнення 124 383,49 грн., за участю представників сторін:від позивача: не з'явився; від відповідача: Котьол О.В., дов. б/н від 03.01.2017

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "СК-АНТАРЕС", звернувся до господарського суду Черкаської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перше травня комбікормовий завод" про стягнення 120902,34 грн. за договором № 01-10-15/1 від 01.10.2015 про надання охоронних послуг, з яких 84 088,00 грн. - основний борг станом на 22.07.2016; 18645,02 грн. - пеня, 7155,79 грн. - інфляційні втрати, 1013,53 грн. - 3% річних, 10000,00 грн. - витрати пов'язані з наданням правової допомоги.

08.09.2016 позивач збільшив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача 189247,49 грн., з яких 154360,00 грн. - основний борг станом на 05.09.2016, 18834,45 грн. - пеня, 4336,25 грн. - інфляційні втрати, 1716,79 грн. - 3% річних, 10000,00 грн. - витрати пов'язані з наданням правової допомоги.

Заявою від 19.10.2016, обґрунтованою частковою оплатою боргу відповідачем, позивач зменшив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача 124383,49 грн., з яких: 99496,00 грн. - основний борг станом на 18.10.2016, 18834,45 грн. - пеня, 4336,25 грн. - інфляційні втрати, 1716,79 грн. - 3% річних, 10000,00 грн. - витрати пов'язані з наданням правової допомоги.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 25.10.2016 у справі № 925/986/16 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 99 496,00 грн. боргу, 4 336,25 грн. втрат внаслідок інфляції, 1 716,79 грн. 3% річних, 18 834,45 грн. пені, 10 000,00 грн. витрат на послуги адвоката та 2 838,72 грн. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позовних вимог - провадження у справі припинено на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2017 у справі № 925/986/16 вищезазначене судове рішення місцевого господарського суду змінено та викладено резолютивну частину в наступній редакції: " 1. Позов задовольнити повністю. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перше травня комбікормовий завод (вул. Центральна, буд. 2, кім. 18, с. Хутори, Черкаський район, Черкаська область, 19603, код ЄДРПОУ 36330229) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СК-АНТАРЕС" (вул. Молодогвардійська, буд. 22, м. Київ, 03151, код ЄДРПОУ 37849308) 99 496 грн. 00 коп. боргу, 4 336 грн. 25 коп. втрат внаслідок інфляції, 1 716 грн. 79 коп. 3% річних, 18 834 грн. 45 коп. пені, 10 000 грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката та 1 865 грн. 75 коп. витрат по сплаті судового збору.". Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перше травня комбікормовий завод на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СК-АНТАРЕС" 1026,16 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Перше травня комбікормовий завод", з прийнятою постановою апеляційної інстанції не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову апеляційної інстанції змінити, а саме пункт 2 резолютивної частини викласти у редакції: "Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перше травня комбікормовий завод на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СК-АНТАРЕС" 99 496 грн. 00 коп. боргу, 4 336 грн. 25 коп. втрат внаслідок інфляції, 1 716 грн. 79 коп. 3% річних, 18 834 грн. 45 коп. пені та 1 856 грн. 75 коп. витрат по сплаті судового збору"; пункт 3 резолютивної частини викласти у редакції: "Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СК-АНТАРЕС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перше травня комбікормовий завод" 1026,17 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги." та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СК-АНТАРЕС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перше травня комбікормовий завод" 2238,91 грн. витрат по сплаті судового збору за подання касаційної скарги.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Скаржником також заявлено клопотання про зупинення виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2017 у справі № 925/986/16 до закінчення її перегляду в порядку касації.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.03.2017 у справі № 925/986/16 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Перше травня комбікормовий завод" прийнято до провадження. Клопотання про зупинення виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2017 залишено без розгляду, оскільки до вказаного клопотання заявником не додано доказів відкриття виконавчого провадження за наказом господарського суду Черкаської області від 02.02.2017.

У письмовому відзиві на касаційну скаргу позивач заперечував проти її задоволення.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 28.03.2017 представник відповідача підтримав вимоги касаційної скарги. Позивач уповноваженого представника не направив. Явка не визнавалась обов'язковою.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Перше травня комбікормовий завод".

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, між ТОВ "СК-АНТАРЕС" (Охоронне агентство) та ТОВ "Перше травня комбікормовий завод" (Замовник) укладено договір від 01.10.2015 № 01-10-15/1 про надання охоронних послуг, відповідно до умов якого ТОВ "СК-АНТАРЕС" зобов'язалось забезпечити недоторканність об'єкту охорони, що передається замовником під охорону згідно акта прийняття об'єкту під охорону, а ТОВ "Перше травня комбікормовий завод" зобов'язалось щомісячно сплачувати встановлену цим договором плату.

Господарськими судами попередніх інстанцій також встановлено, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором та за період з жовтня 2015 по вересень 2016 надав відповідачу послуги з охорони на суму 421136,00 грн. (що підтверджується підписаними уповноваженими представниками сторін актами надання послуг), проте відповідач протягом дії договору свої зобов'язання щодо повного та своєчасного розрахунку за отримані послуги належним чином не виконував, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість у розмірі 99 496,00 грн.

Крім того, господарські суди попередніх інстанцій з огляду на приписи ст.ст. 525, 526, 530, 549, 625 ЦК України та умови договору дійшли висновку, що відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню у розмірі 18 834,45 грн. 3% річних у розмірі 1716,79 грн. та інфляційні втрати у розмірі 4 336,25 грн.

Судові рішення в цій частині заявником касаційної скарги не оскаржуються.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Передбачені ч. 4 ст. 22 ГПК України, права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. В такому випадку припинення провадження в частині зменшення відповідної суми не здійснюється, - про таке зменшення зазначається в описовій частині судового рішення, а предметом спору стає вимога про стягнення суми в зменшеному розмірі.

Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством.

Зменшення розміру позовних вимог згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" є підставою для повернення відповідної суми судового збору; що ж до інших судових витрат, то в такому разі вони у відповідній частині покладаються на позивача. Якщо ж таке зменшення пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині з урахуванням припису ч. 2 ст. 49 ГПК України може бути покладений на відповідача.

У разі зменшення розміру позовних вимог зайво сплачена сума судового збору підлягає поверненню за ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила (п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір").

Місцевий господарський суд вирішив спір, прийнявши до розгляду, відповідно до ст. 22 ГПК України, заяву позивача від 19.10.2016 про зменшення розміру позовних вимог, що підтверджується матеріалами справи.

Беручи до уваги вищевикладене, апеляційний господарський суд дійшов вірного та обґрунтованого висновку про безпідставність часткового припинення провадження у справі з огляду на заяву позивача про зменшення позовних вимог та невірно визначену судом першої інстанції суму судового збору, що відшкодовується позивачу за рахунок відповідача.

Суди попередніх інстанцій, вирішуючи питання про розподіл судових витрат в частині заявлених позивачем вимог про витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, правомірно задовольнили дані вимоги виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру" (2887-12) . Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (5076-17) передбачено, що:

- адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності) (ч. 3 ст. 4 цього Закону);

- договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4 ч. 1 ст. 1 цього Закону).

Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ч. 5 ст. 49 ГПК України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Матеріалами справи підтверджується, що між позивачем та адвокатським об'єднанням "Група адвокатів України" (виконавець, в особі керуючого партнера Мироновської А.О.) був укладений договір № 01-07/2 про надання правової допомоги по стягненню заборгованості за надані ТОВ "СК-АНТАРЕС" (замовник) послуги з ТОВ "Перше травня комбікормовий завод". За надання допомоги ТОВ "СК-АНТАРЕС" сплачує виконавцеві гонорар, який з урахуванням ціни позову та обсягу допомоги сторони погодили у розмірі 10 000,00 грн. При встановленні розміру гонорару сторони врахували час необхідний на підготовку позову та розрахунків, участь в судових засіданнях із розрахунку 2000 грн. за годину витраченого часу адвоката.

Стаття 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" визначає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Позивачем на підтвердження вимог про стягнення витрат за послуги адвоката у сумі 10 000 грн. суду подано:

- договір про надання правової допомоги від 01.07.2016 № 01-07/2 та додаткову угоду № 1 до договору від 07.07.2016;

- у пункті 2.3 даного договору зазначено, що для надання правової допомоги виконавець призначає керуючого партнера, адвоката Мироновську Аліну Олександрівну;

- свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 5316, видане Київською міською кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури 28.09.2012;

- квитанцію до прибуткового касового ордеру № 9 від 08.07.2016 про сплату надання правової допомоги відповідно додаткової угоди № 1 від 07.07.2016 до Договору від 01.07.2016 № 01-07/2;

- акт наданих послуг від 21.09.2016 за додатковою угодою № 1 до договору про надання правової допомоги № 01-07/2, в якому зазначено вид послуг надання правової допомоги та визначено їх вартість.

При вирішенні питання про розмір суми, яка підлягає відшкодуванню стороні за послуги адвоката, має бути врахована як ціна позову, яку вказав позивач у позовній заяві, так і критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.

Враховуючи ст. 28 Правил адвокатської етики (схвалено Установчим З'їздом адвокатів України 17.11.2012) необхідно дотримуватись принципу "розумного обґрунтування" розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про співрозмірність із ціною позову розміру гонорару, що ґрунтується на врахуванні обсягу часу, витраченому адвокатом та роботою, що вимагалась від адвоката з урахуванням його досвіду.

При цьому судова колегія касаційної інстанції звертає увагу на технічну описку допущену судом апеляційної інстанції у резолютивній частині постанови щодо розподілу судових витрат за подання апеляційної скарги, яка підлягає виправленню в загальному порядку на підставі ст. 89 ГПК України за заявою сторони або за ініціативою суду. Слід зазначити, що апеляційна інстанція обізнана про наявність вищезазначеної технічної описки, що підтверджується листом Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2017 № 09-18/1309/17 про намір її виправити.

В силу приписів ст. 111-7 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2017 у справі № 925/986/16 відсутні.