головуючий суддя: судді: Алєєва І.В. (доповідач), Дроботова Т.Б., Рогач Л.І. за участю представників: від позивача:керівник Марченко А.А. - наказ № 1 від 05.11.93 р. Токар О.А. - дов. № 09 від 11.07.16 р. від відповідача: ОСОБА_6 - договір від 12.06.16 р. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.12.2016 р. у справі господарського суду № 917/895/16 Полтавської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 про стягнення 153 407,00 грн.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 27.09.2016 р. у справі № 917/895/16 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.12.2016 р. у справі № 917/895/16 вищезазначене судове рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з відповідача на користь позивача 153407,00 грн. збитків, завданих пожежею в приміщенні, розташованому у АДРЕСА_1 яке використовувалось відповідачем за договором оренди № 19 від 01.01.2012 р.

Відповідач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_7, з прийнятою постановою суду апеляційної інстанції не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою разом з клопотанням про відновлення пропущеного процесуального строку на її подання, в якій просить її скасувати, а рішення господарського суду першої інстанції залишити в силі. Також скаржником заявлено клопотання про зупинення виконання постанови Харківського апеляційного господарського суду від 06.12.2016 р. у справі № 917/895/16 до закінчення її перегляду в порядку касації.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.03.2017 р. задоволено клопотання відповідача про поновлення строку на подання касаційної скарги, відновлено строк на її подання, зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду. Задоволено клопотання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 в порядку приписів ст. 121-1 ГПК України, а саме зупинено виконання постанови Харківського апеляційного господарського суду від 06.12.2016 р. у справі № 917/895/16 до закінчення перегляду справи в порядку касації.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 01.01.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Альянс" (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 (орендар) було укладено договір оренди № 19 (далі - договір), за умовами якого позивач передав, а відповідач прийняв у строкове оплатне користування приміщення загальною площею 25,0 кв.м, для розміщення перукарні, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Згідно із п.2.1 договору, орендар вступає в користування майном одночасно з підписанням договору та акта приймання-передачі вказаного приміщення.

01.01.2012 р. позивачем за актом приймання-передачі передано відповідачу у строкове платне користування приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; загальною площею 25,0 кв.м. В акті приймання-передачі зазначено, що стан приміщення задовільний, ремонту не потребує.

Пунктом 4.1 договору оренди визначено обов'язки орендаря, зокрема: здійснювати належне утримання майна, проводити поточний ремонт за власною ініціативою та за рахунок власник коштів; користуватися орендованим приміщенням згідно з його призначенням та умовами цього договору; запобігати його псуванню та пошкодженню; суворо дотримуватись санітарних норм і правил протипожежної безпеки, не зберігати вибухонебезпечні та токсичні матеріали; нести повну відповідальність за протипожежну безпеку.

Відповідно до п.6.1 договору орендодавець не відповідає по зобов'язаннях орендаря.

Пунктом 7.1 договору сторони обумовили, що договір оренди діє з 01.01.2012 р. по 30 листопада 2012 року з моменту приймання-передачі приміщення. У випадку відсутності претензій у сторін, договір вважається пролонгованим на термін 11 місяців, якщо за 20 днів до його закінчення, жодна із сторін не заявила про його припинення.

Згідно із п.7.5 договору взаємовідносини, не врегульовані цим договором, регламентуються чинним законодавством України.

Статтею 795 ЦК України, зокрема, передбачено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

При розгляді справи по суті, судами попередніх інстанцій встановлено, що після закінчення строку дії договору орендар продовжував користуватися орендованим приміщенням на умовах договору оренди, оскільки матеріали справи не містять доказів повернення об'єкта оренди позивачу, а саме в матеріалах страви відсутній підписаний між сторонами акт повернення з оренди орендованого приміщення, як того вимагають приписи ст. 795 ЦК України.

05.03.2015 р., близько 7 години, в приміщенні перукарні "ІНФОРМАЦІЯ_1" по АДРЕСА_1 що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Альянс" (далі ТОВ "Альянс"), сталася пожежа.

Відповідно до експертного висновку Полтавської регіональної біржі нерухомості від 21.04.2015 р. вартість матеріальних збитків, які виникли внаслідок пожежі, становить 153407,00 грн.

24.03.2016 р. позивач звернувся до відповідача з претензією за № 2 про відшкодування завданих збитків внаслідок невиконання умов договору оренди, передбачених п.п.4.1.3, 4.1.4, 4.1.9, 4.1.10, та спричинення пожежі на загальну суму 153407,00 грн., проте залишена без відповіді та реагування.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, посилаючись на приписи ст.ст. 623, 759, 795 ЦК України, ст.ст. 224, 225 ГК України, ст. 2 Закону України "Про пожежну безпеку", ст. 26 Закону України "Про електроенергетику", Правила пожежної безпеки в Україні, виходив з того, що: позивач є користувачем електричної енергії, а тому обов'язок безпечної експлуатації електричних установок покладається на позивача; позивачем не доведені причини виникнення пожежі, оскільки надані докази носять припустимий характер; позивачем не спростовані доводи відповідача, викладені у відзиві про те, що у останнього був відсутній будь-який стерилізатор; позивач не надав доказів, що втрачене майно перебувало на його балансі.

За таких підстав, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено всіх елементів складу правопорушення, необхідних для настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Однак, з таким висновком суду першої інстанції не погодився суд апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст. 779 ЦК України наймач зобов'язаний усунути погіршення речі, які сталися з його вини. У разі неможливості відновлення речі наймодавець має право вимагати відшкодування завданих йому збитків.

Частиною 4 статті 285 ГК України встановлено, що орендар відшкодовує орендодавцю вартість орендованого майна у разі відчуження цього майна або його знищення чи псування з вини орендаря.

Зі змісту ст. 224 ГК України, що кореспондується із ст. 22 ЦК України вбачається, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Таким чином, підставою для настання господарсько-правової відповідальності, передбаченої ст. 224 ГК України та ст. 22 ЦК України, є правопорушення, що включає в себе певні елементи: збитки, протиправність поведінки особи, яка заподіяла збитки; причинний зв'язок між ними; вина. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20.06.2011 р. у справі № 2/121-30/118.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Отже, позивач не повинен доказувати наявність вини відповідача у заподіянні шкоди. Навпаки, на відповідача покладено тягар доказування того, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Згідно із ч.ч.2, 3 ст. 55 Кодексу цивільного захисту населення діяльність із забезпечення пожежної безпеки є складовою виробничої та іншої діяльності посадових осіб і працівників підприємств, установ та організацій. Зазначена вимога відображається у трудових договорах (контрактах), статутах та положеннях. Забезпечення пожежної безпеки суб'єкта господарювання покладається на власників та керівників таких суб'єктів господарювання.

За приписами п.5 розд.1 Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.12.2014 р. № 1417 (z0252-15) (далі - Правила № 1417), особи, відповідальні за забезпечення пожежної безпеки на підприємствах та об'єктах, їх права та обов'язки визначаються відповідно до законодавства.

Пунктом 6 розділу І Правил № 1417 (z0252-15) передбачено, що у разі передачі в оренду цілісного майнового комплексу або окремих його частин, приміщень, інших об'єктів за домовленістю сторін цивільно-правового договору визначаються права та обов'язки орендаря та орендодавця щодо забезпечення пожежної безпеки та відповідальності за порушення вимог пожежної безпеки на об'єкті оренди.

Відповідно до ч.1 ст. 773 ЦК України наймач зобов'язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.

Аналогічні положення передбачені в ч.3 ст. 285 ГК України, відповідно до якої орендар зобов'язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

За умовами пунктів 4.1.2, 4.1.3, 4.1.4., 4.1.10 договору орендар зобов'язаний здійснювати належне утримання об'єкта оренди, проводити поточний ремонт за власною ініціативою та за рахунок власних коштів; користуватися орендованим приміщенням згідно з його призначенням та умовами цього договору, запобігти його псуванню та пошкодженню; суворо дотримуватися санітарних норм і правил протипожежної безпеки, не зберігати вибухонебезпечні та токсичні матеріали; нести повну відповідальність за протипожежну безпеку.

Таким чином, підписання відповідачем договору оренди від 01.01.2012 р., як орендарем, без будь-яких зауважень, за своїм правовим наслідком породжує для відповідача обов'язок належного виконання своїх договірних зобов'язань щодо забезпечення збереження об'єкта оренди та покладає повну відповідальність за дотриманням у орендованому приміщенні правил пожежної безпеки.

Тобто, саме орендар зобов'язаний забезпечити збереження об'єкту оренди, вживати заходів для запобігання будь-якого пошкодження та псування об'єкту оренди, а також нести повну відповідальність за дотримання на об'єкті оренди правил пожежної безпеки.

Із пояснень відповідача, наявних в матеріалах справи, у тому числі і з письмових пояснень від 05.03.2015 р., наданих в рамках кримінального провадження, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач є орендарем приміщення за адресою АДРЕСА_1. Також, у вказаних поясненнях відповідач вказував на те, що в приміщенні була слабка електромережа, про що неодноразово повідомлялось орендодавця, у зв'язку з чим, на думку відповідача, сталось самозаймання.

Проте, з Технічного висновку про причину пожежі, складеного 06.03.2015 р. провідним інспектором Миргородського РВ ГУ ДСНС України в Полтавській області, за результатами огляду місця пожежі вбачається, що осередком пожежі є місце розміщення розетки, в яку було ввімкнено стерилізатор. Найбільш ймовірною причиною виникнення пожежі є коротке замкнення стерилізатору, який по закінченню робочого дня залишався ввімкнений (робочий день перукарні закінчується о 17 год.00 хв.), що в результаті призвело до його загорання, а надалі - поширення полум'я на горюче оздоблення приміщення перукарні "ІНФОРМАЦІЯ_1".

Із висновку спеціалістів Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України в Полтавській області від 18.08.2015 р. № 88 також вбачається, що для встановлення причини виникнення пожежі було розглянуто ряд версій, а саме: самозаймання речовин та матеріалів; джерело запалювання занесені ззовні; порушення Правил пожежної безпеки в Україні при експлуатації електроприладів.

Порівнявши дані, що зафіксовані в матеріалах кримінального провадження з даними літературних джерел, а також перевіривши низку версій, експерт дійшов висновку, що найбільш ймовірною причиною виникнення пожежі стало порушення Правил пожежної безпеки в Україні при експлуатації електроприладів, оскільки версії як щодо самозаймання речовин та матеріалів, так і стосовного того, що джерело запалювання занесене ззовні, не знайшли свого підтвердження при дослідженні всіх обставин пожежі. Також, з мотивувальної частини вказаного висновку вбачається, що експерту надавались матеріали кримінального провадження, які містили, зокрема, протокол допиту свідка гр. ОСОБА_8, який пояснив те, що 05.03.2015 р. близько 7 год. ранку він став свідком пожежі у перукарні "ІНФОРМАЦІЯ_1" (зазирнувши у вікно він побачив, що в перукарні біля вікна, яке розташоване праворуч від входу, на столі горить полум'я; полум'я в приміщенні розповсюдилось по столу та даху).

Тобто, судом апеляційної інстанції встановлено, що посилання відповідача на те, що мало місце самозаймання електромережі у приміщенні спростовується наведеними доказами.

Крім того, в мотивувальній частині висновку експертом було зазначено про те, що приміщення в перукарні не було повністю знеструмлене.

Відповідно до п.1.19 розд. ІV Правил пожежної безпеки України у всіх, незалежно від призначення, приміщеннях, які після закінчення роботи замикаються і не контролюються черговим персоналом, з усіх електроустановок та електроприладів, а також з мереж їх живлення повинна бути відключена напруга (за винятком чергового освітлення, протипожежних та охоронних установок, а також електроустановок, що за вимогами технології працюють цілодобово).

Пунктом 6 розділу 1 Правил пожежної безпеки в Україні передбачено, що у разі передачі в оренду цілісного майнового комплексу або окремих його частин, приміщень, інших об'єктів за домовленістю сторін цивільно-правового договору визначаються права та обов'язки орендаря та орендодавця щодо забезпечення пожежної безпеки та відповідальність за порушення вимог пожежної безпеки на об'єкті оренди.

З огляду на викладене та враховуючи умови договору оренди, а саме п.п.6.1.4, 6.1.10, апеляційний суд дійшов висновку, що під час експлуатації об'єкта оренди саме на орендаря покладена відповідальність за належне використання об'єкта оренди, за належне використання електричних приладів та забезпечення контролю належного стану електричних мереж, а у випадку виявлення будь-яких подій, внаслідок яких може бути завдано шкоду майну позивача, покладено обов'язок вжиття відповідних заходів для її запобігання.

Як встановлено апеляційним судом, внаслідок пожежі вогнем знищено бітумну черепицю (типу ондулін), якою була вкрита покрівля площею близько 60 кв.м. Пошкоджено дерев'яну обрешітку покрівлі площею близько 60 кв.м., внутрішнє оздоблення стін приміщення перукарні, стеля, підлога, пластикові двері та вікна, столи, стільці, навісні обігрівачі, освітлювальні лампи, кондиціонер тощо.

Відповідно до експертного висновку Полтавської регіональної біржі нерухомості від 21.04.2015 р., який був зроблений на підставі акта про знищення матеріальних цінностей від 06.03.2015 р. та детального візуального огляду дефектів об'єкту оцінки з послідуючим визначенням об'єму робіт, необхідних для усунення виниклих погіршень, вартість матеріальних збитків, які виникли внаслідок пожежі, що трапилася в приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 становить 153407,00 грн.

Судом апеляційної інстанції відхилені твердження відповідача про те, що лише частина приміщення по АДРЕСА_1 була передана орендарю в оренду за договором оренди, а тому відсутні підстави для стягнення з нього збитків, оскільки передане в оренду приміщення площею 25 кв.м. є частиною приміщення № 1 ("Торгівельний зал") площею 45,8 кв.м, вказаного у технічному паспорті на громадський будинок по АДРЕСА_1 При цьому, позивачем надавалась план-схема розміщення робочих місць в перукарні "ІНФОРМАЦІЯ_1", відповідно до якої орендоване відповідачем приміщення використовувалось не лише з лівої сторони від входу в приміщення, а й з правої сторони, і це не спростовано відповідачем, оскільки останнім не надано доказів, що разом з ним вказане приміщення було орендовано іншими особами, чи використовувалось самим власником.

Враховуючи викладене та те, що осередок пожежі, яка сталась у зв'язку з займанням стерилізатора, був всередині приміщення перукарні "ІНФОРМАЦІЯ_1", яке перебувало в оренді відповідача, а розмір збитків доведений позивачем, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, а тому правомірно скасував рішення першої інстанції та прийняв нове рішення, яким задовольнив позовні вимоги.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки суду апеляційної інстанції такими, що відповідають наданим доказам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального та процесуального права, оскільки апеляційний суд в порядку ст.ст.43, 47, 33, 34, 35, 43, 101 ГПК України (1798-12) всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив та належним чином оцінив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін.

В силу приписів ст. 111-7 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Щодо викладених в касаційній скарзі доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Харківського апеляційного господарського суду від 06.12.2016 р. у справі № 917/895/16 відсутні.