головуючого судді: суддів: Іванової Л.Б. (доповідач), Гольцової Л.А., Козир Т.П., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.01.2017 у справі № 909/865/16 Господарського суду Івано-Франківської області за позовом ОСОБА_4 до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Готель Піги" 2. Відділу державної реєстрації виконавчого комітету Яремчанської міської ради про визнання рішення загальних зборів недійсними; визнання недійсним статуту; скасування реєстрації змін в установчих документах за участю представників сторін:

позивача: не з'явилися

відповідача-1: Мороз Ю.А.

відповідача-2: не з'явилися

ОСОБА_4 звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Готель Піги", Відділу державної реєстрації виконавчого комітету Яремчанської міської ради про визнання недійсними рішень загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Готель Піги", оформлених протоколом № 1/05 від 10.05.2014, визнання недійсною нової редакції статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Готель Піги" від 16.05.2014 та скасування державної реєстрації змін складу та інформації про засновників в установчих документах Товариства з обмеженою відповідальністю "Готель Піги" від 16.05.2014 № 11221050020000202 та змін відомостей про керівника юридичної особи, що не пов'язані зі зміною в установчих документах від 16.05.2014 № 11221070021000202.

Позивачем також подана заява про забезпечення позову (з урахуванням доповнення до заяви від 31.10.2016) шляхом

- заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "Готель Піги" вчиняти будь-які дії, спрямовані на зміну учасників Товариства та припинення юридичної особи;

- заборони Відділу державної реєстрації виконавчого комітету Яремчанської міської ради проведення державної реєстрації змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю "Готель Піги", рішення про виділ юридичної особи, рішення про припинення юридичної особи, державну реєстрацію припинення юридичної особи в результаті її реорганізації або ліквідації;

- накладення арешту на майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Готель Піги" - нежитлові будівлі Товариства з обмеженою відповідальністю "Готель Піги" (місцезнаходження 78596, Івано-Франківська область, м. Яремче, с. Татарів, дільниця Піги, буд. 654).

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 02.11.2016 у справі № 909/865/16 (суддя Стефанів Т.В.) частково задоволено заяву ОСОБА_4 про забезпечення позову; заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю "Готель Піги" вчиняти будь-які дії, спрямовані на зміну учасників товариства та припинення юридичної особи; заборонено Відділу державної реєстрації виконавчого комітету Яремчанської міської ради проводити державну реєстрацію змін до установчих документів, рішення про виділ юридичної особи, рішення про припинення юридичної особи, припинення юридичної особи в результаті її реорганізації або ліквідації; в частині вимог про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлові будівлі Товариства з обмеженою відповідальністю "Готель Піги" - відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.01.2017 у цій справі (колегія суддів у складі: головуючого судді Орищин Г.В., суддів Бойко С.М., Галушко Н.А.) ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 02.11.2016 у справі № 909/865/16 скасовано в частині вжиття заходів забезпечення позову; в задоволенні заяви ОСОБА_4 про вжиття заходів забезпечення позову від 26.10.2016 з наступними уточненнями від 31.10.2016 відмовлено повністю; стягнуто з ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Готель Піги" 1378,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.01.2017 у справі № 909/865/16, ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 02.11.2016 у цій справі залишити в силі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Так, скаржник вказує на невірне застосування судом апеляційної інстанції ч. 4 ст. 67 Господарського процесуального кодексу України та незастосування до спірних правовідносин норм Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (755-15) .

Сторони згідно з приписами статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач та відповідач-2 не скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акту, вважає касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у справі є позовні вимоги про визнання недійсними рішень загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Готель Піги", оформлених протоколом № 1/05 від 10.05.2014, визнання недійсною нової редакції статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Готель Піги" від 16.05.2014 та скасування державної реєстрації змін складу та інформації про засновників в установчих документах Товариства з обмеженою відповідальністю "Готель Піги" від 16.05.2014 № 11221050020000202 та змін відомостей про керівника юридичної особи, що не пов'язані зі зміною в установчих документах від 16.05.2014 № 11221070021000202.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що оскаржуваним рішенням загальних зборів учасників Товариства, оформленим протоколом № 1/05 від 10.05.2014: (1) затверджено зміну складу учасників Товариства - виведено зі складу учасників Товариства у зв'язку зі смертю єдиного учасника Товариства ОСОБА_6, включено до складу учасників Товариства на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом єдиного спадкоємця ОСОБА_7; (2) встановлено обмеження повноважень директора Товариства в обсязі згідно положень статуту товариства; (3) внесено зміни до статуту Товариства та затверджено його в новій редакції.

Позовні вимоги обґрунтовані, зокрема, тим, що оскаржуване рішення загальних зборів учасників Товариства від 10.05.2014 приймалося загальними зборами в складі лише одного учасника - ОСОБА_7; рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 22.04.2015 у справі № 5010/725/2012-К-26/17-К-24/44 було визнано недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства, оформлене протоколом № 5 від 20.03.2012 про виключення ОСОБА_4 зі складу учасників Товариства, чим фактично відновлено право останнього на частку у статутному капіталі Товариства в розмірі 30%, однак станом на дату звернення з позовом у даній справі ОСОБА_4 не було відновлено у складі учасників Товариства.

Частково задовольняючи заяву позивача та вживаючи заходи забезпечення позову, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідно до відомостей з ЄДР станом на 18.10.2016 єдиним засновником (учасником) Товариства є ОСОБА_7; рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 22.04.15 у справі № 5010/725/2012-К-26/17-К-24/44 відновлено право ОСОБА_4 на частку у розмірі 30% статутного капіталу Товариства; оскаржуване рішення загальних зборів учасників Товариства приймалося без участі позивача; ОСОБА_7 володіє необмеженою можливістю прийняття будь-яких рішень з будь-якого питання діяльності Товариства; з листа від 21.10.2016, який адресований позивачу, вбачається, що ОСОБА_7 мала намір провести загальні збори, тобто вчинити певні дії, що безпосередньо стосуються Товариства.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що існує ризик вчинення ОСОБА_7 дій, які в разі задоволення позову стануть перешкодою для повернення ОСОБА_4 до складу учасників Товариства і після державної реєстрації будь-яких рішень захист корпоративних прав позивача значно утрудниться.

Відмовляючи у застосуванні заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно Товариства, суд виходив з того, що діють не скасовані заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 23.02.2016 у справі № 909/85/16 і відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, все нерухоме майно Товариства перебуває під арештом.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи в повному обсязі ухвалу суду першої інстанції в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, не погодився із висновками суду першої інстанції в частині задоволення заяви про забезпечення позову та, відмовляючи у її задоволенні виходив з того, що місцевий господарський суд порушив прямі обмеження на застосування окремих заходів забезпечення позову, передбачені п.п. 1, 4 ч. 4 ст. 67 Господарського процесуального кодексу України, оскільки заборона Товариству вчиняти будь-які дії, спрямовані на зміну учасників Товариства та припинення юридичної особи стосується невизначеного кола дій, що може мати наслідком порушення прямої заборони, встановленої в п. 1 ч. 4 ст. 67 ГПК України, а заборона відповідачу-2 проводити державну реєстрацію змін до установчих документів, рішення про виділ юридичної особи, рішення про припинення юридичної особи, припинення юридичної особи в результаті її реорганізації або ліквідації прямо порушує положення п. 4 ч. 4 ст. 67 ГПК України; ні з доводів позивача, ні з оскаржуваної ухвали суду, ні з матеріалів справи неможливо встановити, яким чином вжиті заходи забезпечення позову можуть перешкодити утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду у даній справі.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає помилковими висновки суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду і є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

Як передбачено ч. 4 ст. 67 Господарського процесуального кодексу України, не допускається забезпечення позову у справах, що виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони:

проводити загальні збори акціонерів або учасників господарського товариства та приймати ними рішення;

надавати емітентом, реєстратором, зберігачем, депозитарієм реєстр власників іменних цінних паперів, інформацію про акціонерів або учасників господарського товариства для проведення загальних зборів товариства;

участі (реєстрації для участі) або неучасті акціонерів або учасників у загальних зборах товариства, визначення правомочності загальних зборів акціонерів або учасників господарського товариства;

здійснювати органам державної влади, органам місцевого самоврядування, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб покладені на них згідно із законодавством повноваження.

Разом з тим, згідно з п. 31 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: дата прийняття, дата набрання законної сили та номер судового рішення, на підставі якого проведено реєстраційну дію, судового рішення про арешт корпоративних прав, судового рішення про заборону (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій.

Відповідно до ч. 10 ст. 13 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" державна судова адміністрація України забезпечує передачу до Єдиного державного реєстру примірника судового рішення, яке тягне за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, судового рішення про арешт корпоративних прав та про заборону (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій - у день набрання рішенням суду законної сили.

Частиною 5 ст. 14 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" передбачено, що направлення судових рішень, які тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, та про заборону (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій здійснюється у порядку інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром та Єдиним державним реєстром судових рішень.

Як визначено п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі або заборону (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій, а також надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) .

Пунктом 2 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" передбачена така підстава для відмови у державній реєстрації, як "у Єдиному державному реєстрі містяться відомості про судове рішення щодо заборони проведення реєстраційної дії".

Отже, такий спосіб забезпечення позову як заборона вчинення реєстраційних дій прямо передбачений Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (755-15) , а тому висновки апеляційного господарського суду про його невідповідність вимогам ч. 4 ст. 67 Господарського процесуального кодексу України є помилковим.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачеві вчиняти певні дії.

При цьому, забезпечуючи позов шляхом заборони відповідачеві вчиняти певні дії, господарські суди лише за наявності підстав, передбачених ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, вправі заборонити відповідачеві вчиняти певні дії лише за умови, що вони безпосередньо пов'язані з предметом спору.

Відповідно до змісту ст. 67 Господарського процесуального кодексу України господарські суди, вживаючи заходи до забезпечення позову, зобов'язані точно вказати, які саме дії забороняється вчиняти відповідачу та іншим особам. Господарські суди не вправі забороняти особам вчиняти будь-які дії.

Місцевий господарський суд, оцінивши обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, взявши до уваги, що рішенням суду у справі № 5010/725/2012-К-26/17-К-24/44 відновлено право позивача на частку у розмірі 30% статутного капіталу Товариства, врахувавши, що єдиним учасником Товариства є ОСОБА_7, яка має намір провести загальні збори учасників Товариства і володіє необмеженою можливістю прийняти рішення з будь-якого питання діяльності Товариства, зокрема, припинення товариства, зміну складу учасників Товариства тощо, які можуть стати перешкодою для поновлення позивача у складі учасників Товариства та зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову, зваживши на те, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову співвідноситься з предметом позову і позивачем точно вказано, які саме дії забороняється вчиняти відповідачу, дійшов обґрунтованого і правомірного висновку, з яким погоджується колегія суддів касаційної інстанції, про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Розглядаючи заяву позивача та вживаючи заходи забезпечення позову, суд першої інстанції у порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо наявності підстав для забезпечення позову, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, і прийняв ухвалу з дотриманням норм процесуального права, а тому у суду апеляційної інстанції не було правових підстав для її скасування.