головуючого судді: Данилової М.В., суддів Сибіги О.М., Корсака В.А. за участю представників: позивача Вознюк Є.В. (дов. від 11.06.2014 № 14-167) відповідача не з'явився (про час і місце слухання справи повідомлено належним чином) розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.12.2016 у справі № 908/848/16 Господарського суду Запорізької області за позовом Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Дніпрорудненські теплові мережі" про стягнення 193 856,58 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 12.07.2016 (суддя Смірнов О.Г.) позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Дніпрорудненські теплові мережі" пеню в сумі 63226,25 грн., 3% річних в сумі 8433,58 грн., інфляційні витрати в сумі 55533,68 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На виконання зазначеного рішення було видано відповідний судовий наказ від 27.07.2016.

08.11.2016 Комунальне підприємство "Дніпрорудненські теплові мережі" звернулося до Господарського суду Запорізької області із заявою № 05/2061 про розстрочку виконання рішення суду від 12.07.2016 строком до 01.01.2021 за наступним графіком: щомісяця у період з жовтня 2016 року по листопад 2020 року рівними платежами по 2531,40 грн., грудень 2020 року - 2531,41 грн.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 18.11.2016 (суддя Смірнова О.Г.) заяву Комунального підприємства "Дніпрорудненські теплові мережі" задоволено частково. Розстрочено виконання рішення господарського суду Запорізької області від 12.07.2016 строком на 3 місяці шляхом сплати щомісячно по останнє число кожного місяця з грудня 2016 року по лютий 2017 року включно суми в розмірі 43033,81 грн., у лютому 2017 року - суми в розмірі 43033,79 грн. У задоволенні іншої частини заяви відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.12.2016 (головуючий суддя Стойка О.В., судді Марченко О.А., Попкова Д.О.), ухвалу Господарського суду Запорізької області від 18.11.2016 змінено, резолютивну частину ухвали викладено в наступній редакції:

"1.Заяву Комунального підприємства "Дніпрорудненські теплові мережі" про розстрочку виконання рішення суду від 12.07.2016 задовольнити.

2. Розстрочити виконання рішення господарського суду Запорізької області від 12.07.2016 про стягнення суми боргу у розмірі 129101,41 грн. строком до 01.01.2021 шляхом сплати: у період з жовтня 2016 року по листопад 2020 року щомісяця рівними частинами 2531,40 грн., у грудні 2020 року - 2531,41 грн."

Не погоджуючись із вищевказаною постановою, Публічне акціонерне товариство "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а ухвалу місцевого господарського суду залишити в силі посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 42, 43, 121 Господарського процесуального кодексу України, Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносин у перехідний період), яке затв. постановою КМУ від 01.10.2015 № 758 (758-2015-п) , статті 96 Цивільного кодексу України.

Також заявник зазначає, що обставини, на які посилається відповідач у своїй заяві не є тими виключними обставинами для надання розстрочки, а є лише способом для затягування виконання рішення суду у даній справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.03.2017 справа повинна розглядатись у складі колегії суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Корсак В.А., Швець В.А.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 10.03.2017, у зв'язку з перебуванням судді Швеця В.О. на лікарняному визначено наступний склад суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Сибіга О.М., Корсак В.А.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 13.03.2017 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у вищевказаному складі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні 22.03.2017 представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.

Відповідно до статті 121 Господарського процесуального кодексу України господарський суд при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згідно до п.7.1.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" (v0009600-12) розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом.

Пунктом 7.2 вказаної постанови № 9 (v0009600-12) визначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Правовий аналіз наведеного свідчить про те, що розстрочка виконання рішення є правом, а не обов'язком суду, яке, до того ж, реалізується у будь-який час від набрання рішенням законної сили та до його фактичного повного виконання, але виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом діяльності Комунального підприємства "Дніпрорудненські теплові мережі" є надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання усім категоріям споживачів м. Дніпрорудне Запорізької області

В обґрунтування заяви про надання розстрочки виконання рішення відповідач посилався на збитковість підприємства, обмеженість матеріальних ресурсів, а також на те, що обставини, які спричинили виникнення заборгованості перед позивачем зумовлені наявною дебіторською заборгованістю споживачів.

Боржник вказував і на те, що станом на 01.10.2016 у нього наявна заборгованість перед позивачем у вигляді штрафних фінансових санкцій за порушення порядку розрахунків за спожитий природний газ, зокрема, по договору № 2417/14-КП-13 від 28.01.2016, відповідно до рішення господарського суду Запорізької області від 12.07.2016 у справі № 908/848/16 на загальну суму 129101,41 грн.

Відповідно до звіту про фінансові результати за 9 місяців 2016 року вбачається, що за звітний період Комунальне підприємство "Дніпрорудненські теплові мережі" має прибуток в сумі 26000,00 грн., а баланс свідчить про те, що підприємство станом на 30.09.2016 має поточну кредиторську заборгованість, зокрема, за:

- товари, роботи, послуги в сумі 6746000,00 грн.;

- розрахунками з бюджетом в сумі 460000,00 грн.;

- розрахунками зі страхування в сумі 111000,00 грн.;

- розрахунками з оплати праці в сумі 228000,00 грн.

В підтвердження доводів відповідачем також надано Постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 52721923 від 25.10.2016, копія якої наявна в матеріалах справи.

Згідно п.п. 4 п. 3 Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 № 758 (758-2015-п) , на НАК "Нафтогаз України" покладено обов'язок постачати природний газ виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії за цінами, на умовах та у порядку, що визначені пунктами 15 - 17 цього Положення.

Відповідно до п. 17 Положення, обов'язок, передбачений підпунктом 4 пункту 3 цього Положення, покладається на НАК "Нафтогаз України" на період до 1 квітня 2017 р. за таких умов, зокрема: надання НАК "Нафтогаз України" та виконання виробником теплової енергії погодженого виконавчим органом ради графіка погашення заборгованості (рівними частинами до 1 січня 2021 р. з розбивкою за всіма договорами з НАК "Нафтогаз України"), складеного на підставі довідки щодо заборгованості, наданої НАК "Нафтогаз України", а також здійснення поточних розрахунків за використаний природний газ. Наявність графіка погашення заборгованості не змінює порядок розрахунків, установлений між постачальником та виробником теплової енергії у договорах постачання природного газу (купівлі-продажу, про закупівлю, відступлення права вимоги тощо).

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Виконавчого комітету Дніпрорудненської міської ради від 10.10.2016 № 186 вирішено узгодити графік погашення заборгованості Комунального підприємства "Дніпрорудненські теплові мережі" перед Публічним акціонерним товариством "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" рівними частинами до 31.12.2020 з розбивкою за всіма договорами з позивачем.

Супровідним листом від 11.10.2016 № 01/1955 вказаний графік погашення заборгованості було направлено позивачу.

Будь-яких пояснень або заперечень позивача щодо погодження зазначеного графіку або доказів оскарження рішення Виконавчого комітету Дніпрорудненської міської ради від 10.10.2016 № 186 останнім не надано, матеріали справи не містять.

Судом апеляційної інстанції перевірено вказаний графік та встановлено, що спірна заборгованість розстрочена рівними частинами строком до 01.01.2021, що відповідає приписам Постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 № 758 (758-2015-п) .

Таким чином, як вірно вказав суд апеляційної інстанції, задовольняючи заяву Комунального підприємства "Дніпрорудненські теплові мережі" частково та надаючи розстрочення виконання рішення суду строком на 3 місяці, господарський суд врахував скрутний фінансовий стан стягувача, але не дослідив та не надав оцінки доводам заявника щодо затвердження графіку на виконання вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 № 758 (758-2015-п) .

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції правомірно змінив ухвалу суду першої інстанцій в частині визначення строку розстрочення рішення господарського суду Запорізької області від 12.07.2016 у справі № 908/848/16 зі строку "3 місяці" на строк "до 01.01.2021".

Відповідно до приписів статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими та такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими обставинами, а тому відсутні правові підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції.