головуючого судді: Данилової М.В., суддів Корсака В.А., Швеця В.О. за участю представників: позивача не з'явився (про час і місце слухання справи повідомлено належним чином) відповідача Богдан С.В. (дов. від 20.12.2016 № 007Др-24-1216) розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.12.2016 у справі № 922/28112/16 Господарського суду Харківської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" про стягнення 11041729,73 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 08.11.2016 (суддя Хотенець П.В.) залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.12.2016 (головуючий суддя Бородіна Л.І., судді Плахова О.В., Лакіза В.В.)у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вищевказаними судовими рішеннями, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 212, 213, 692, 694, 655, 664 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 4-2, 4-3, 4- 7, ч. 3 ст. 35, 43, 82, 84, 90 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2017 справа повинна розглядатись у складі колегії суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Корсак В.А., Швець В.А.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 27.02.2017 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у вищевказаному складі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні 22.03.2017 представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.06.2015 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" (покупцем) укладено договір купівлі-продажу природного газу №15-805-Н.

Відповідно до п.1.1 договору продавець зобов'язується передати у власність покупця у 2015 році природний газ, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ, на умовах цього договору (а.с.15-20).

Пунктом 1.2 договору визначено, що газ, який продається за цим договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації населенню.

Згідно з п.3.3 договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Пунктом 3.4 договору встановлено, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акта приймання-передачі, в якому зазначаються фактичні обсяги використання газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа місяця, наступного за звітним, зобов'язується повернути покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного, уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту. Підписаний акт є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

У пункті 6.1 договору визначено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації, на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.

Згідно пункту 6.2 договору оплата за газ здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця відповідно до вимог Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" (2467-17) кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідною постановою НКРЕКП та зараховується як оплата за газ. За наявності заборгованості за попередні періоди покупець перераховує кошти з поточного рахунку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця.

Пунктом 6.4 договору сторони встановили, що вони погоджуються, що покупець не зазначає призначення платежу лише у випадку перерахування коштів з поточного рахунку із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця. У всіх інших випадках посилання на призначення платежу та розрахунковий період є обов'язковим.

Відповідно до п.7.2 договору у разі якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині реалізації газу (розділ ХІ), покупець не здійснить повну оплату фактично отриманого за договором природного газу, покупець зобов'язаний (крім суми заборгованості) сплатити продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Судами встановлено, що на виконання умов договору купівлі-продажу природного газу від 30.06.2015 № 15-805-Н позивачем поставлено відповідачеві у липні - грудні 2015 року природний газ на загальну суму 915677941,38 грн., що підтверджується актами приймання-передачі від 31.07.2015, від 31.08.2015, від 30.09.2015, від 31.10.2015, від 30.11.2015 та від 31.12.2015 та не заперечується сторонами спору (а.с.25-31).

Відповідач здійснив оплату за поставлений природний газ у повному обсязі, але з порушенням строків, визначених умовами договору купівлі-продажу природного газу від 30.06.2015 (підтверджено представниками сторін у судовому засіданні).

З огляду на матеріали справи, 23.09.2015 між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Харківській області (сторона-1), Департаментом фінансів Харківської обласної державної адміністрації (сторона-2), Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" (сторона-3), та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (сторона-остання) укладено спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання № 2053 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України, п. 1 якого визначено, що предметом цього спільного протокольного рішення є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" (20-2005-п) (а.с.70,71).

Розділом 2 цього спільного протокольного рішення встановлено, що Державна казначейська служба України перераховує кошти загального фонду Державного бюджету України стороні-1 у сумі 5673766 грн. з приміткою "Постанова Уряду від 11.01.2005 № 20". Сторона-1 перераховує на рахунок сторони-2 кошти у сумі 5673766 грн. записом у графі "призначення платежу": "за липень 2015 року "П" 2549187 грн.", "за липень 2015 року" "С" 3124579 грн. Постанова Уряду від 11.01.2015 № 20". Сторона-2 перераховує стороні-3 кошти за пільги та субсидії у сумі 5673766 грн. із записом у графі "призначення платежу": "за липень 2015 року "П" 2459187 грн."; "за липень 2015 року" "С" 3124579. Постанова Уряду від 11.01.2005 № 20". Сторона-3 перераховує стороні-останній кошти в сумі 5673766 грн., у тому числі ПДВ 945627,67 грн. за природний газ за 2015 рік згідно з договором від 30.06.2015 № 15-805-Н з записом у графі "призначення платежу": "Постанова Уряду від 11.01.2005 № 20, за природний газ за 2015 рік, договір від 30.06.2015 № 15-805-Н, у тому числі ПДВ 945627,67 грн.". Сторона-остання перераховує кошти у сумі 5673766 грн. до загального фонду Державного бюджету України у вигляді ПДВ.

Розділом 4 цього спільного протокольного рішення встановлено, що сторони, що підписали це Спільне протокольне рішення, несуть відповідальність за недотримання вимог Постанови Уряду від 11.01.2005 № 20 та Порядку проведення розрахунків і невиконання своїх зобов'язань за цим Спільним протокольним рішенням про організацію взаєморозрахунків відповідно до законодавства України.

23.09.2015, 22.10.2015, 22.10.2015, 20.11.2015, 20.11.2015, 18.12.2015, 18.12.2015, 21.01.2016, 21.01.2016 укладені аналогічні за змістом спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання №№ 2054, 2253, 2254,2584, 2566, 3018, 3019, 209, 210, відповідно, сторонами яких були також сторони спору, за умовами яких відповідач зобов'язаний перерахувати позивачеві 1493835 грн., 3937384 грн., 7304440 грн., 5780426 грн., 71128160 грн., 18769646 грн., 168557836 грн., 32532727 грн., 18744853 грн., відповідно (т.1, а.с.72-89).

Факт виконання відповідачем вищезазначених спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України підтверджується у позовній заяві та представниками сторін в судових засіданнях попередніх інстанцій.

Разом з тим, здійснюючи оплату за одержаний природний газ у повному обсязі відповідач порушив строки, визначені умовами договору купівлі-продажу природного газу від 30.06.2015, що і стало підставою для звернення Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з позовом до Господарського суду про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збуд" 9849274,27 грн. пені, 524163,38 грн. інфляційних втрат та 668292,08 грн. 3% річних.

Приймаючи рішення по даній справі суди попередніх інстанцій виходили з наступного.

Так, ст. 174 Господарського кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються приписи ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, які у певних умовах ставляться. Дана норма кореспондується з приписами ст. 526 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до положень ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 662 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

За приписами ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Пунктом 3.4 договору на купівлю-продаж природного газу встановлено, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акта приймання-передачі, в якому зазначаються фактичні обсяги використання газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа місяця, наступного за звітним, зобов'язується повернути покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту. Підписаний акт є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

У пункті 6.1 даного договору визначено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації, на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.

Таким чином, сторони у договорі визначили, що акт приймання-передачі є суттєвим елементом встановлених між ними правовідносин, який має бути підписаний сторонами, і тільки тоді є підставою для остаточного розрахунку за придбаний газ за розрахунковий місяць, а тому договір як джерело матеріального права при вирішенні спору підлягав застосуванню у повному обсязі згідно зі статтями 6, 11 Цивільного кодексу України.

Позивач при зверненні до місцевого господарського суду надав акти приймання-передачі природного газу, підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками, які є підставою для проведення остаточного розрахунку.

Однак, як зафіксовано в постанові суду апеляційної інстанції, позивачем не було надано доказів направлення чи вручення цих актів відповідачеві, а в судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача зазначив про неможливість їх надання.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем виконані його зобов'язання, визначені п.3.4 договору купівлі-продажу природного газу від 30.06.2015 № 15-805-Н, однак позивачем в порушення вимог цього пункту договору не надано покупцю один примірних цих актів, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) є первинними документами та відповідно до умов договору - підставою для остаточного розрахунку за газ.

Крім того, відповідно пункту 8.7 розділу "Документальне оформлення приймання-передачі природного газу" Порядку доступу та приєднання до єдиної газотранспортної системи України, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 19.04.2012 № 420 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.05.2012 за за № 721/21034 (z0721-12) (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), акти приймання-передачі газу є підставою для розрахунків.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відсутність доказів виконання Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" умов п.3.4 договору купівлі-продажу природного газу, а саме ненадання Товариству з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" актів приймання-передачі, які є підставою для остаточного розрахунку, та надання їх лише до суду при зверненні з відповідним позовом свідчить про прострочення кредитора та неможливість встановлення дати виникнення зобов'язань за договором від 30.06.2015 № 15-805-Н.

Як вже вказувалось, відповідно до пункту 6.2 договору оплата за газ здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця відповідно до вимог Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" (2467-17) кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідною постановою НКРЕКП та зараховується як оплата за газ. За наявності заборгованості за попередні періоди покупець перераховує кошти з поточного рахунку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця.

Частиною 6 ст. 11 Закону України "Про ринок природного газу" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що для проведення розрахунків за спожитий природний газ постачальники природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, їх структурні підрозділи, а також оптові продавці, що здійснюють продаж природного газу таким постачальникам на виконання спеціальних обов'язків, покладених на таких продавців, відкривають в установах уповноважених банків поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за спожитий природний газ від споживачів. Уповноважені банки, що обслуговують поточні рахунки із спеціальним режимом використання, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Порядок відкриття (закриття) поточних рахунків із спеціальним режимом використання та порядок проведення розрахунків за спожитий природний газ затверджуються Кабінетом Міністрів України. Забороняється зарахування на інші рахунки коштів за спожитий природний газ, який постачається постачальниками природного газу на виконання спеціальних обов'язків, покладених на них Кабінетом Міністрів України. Постачальники природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки, та їх структурні підрозділи передбачають у відповідному договорі про відкриття банківського рахунку право банку на договірне списання (перерахування) з поточних рахунків із спеціальним режимом використання коштів, що надходять як плата за спожитий природний газ. Перелік поточних рахунків із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки, та їх структурних підрозділів, а також оптових продавців, що здійснюють продаж природного газу таким постачальникам на виконання спеціальних обов'язків, покладених на таких продавців, подається уповноваженим банком до Регулятора на затвердження та доводиться до відома всіх учасників розрахунків. Кошти перераховуються з поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ, відкритих в установах уповноваженого банку постачальниками природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки, та їх структурними підрозділами згідно з алгоритмом розподілу коштів, затвердженим Регулятором, виключно на: поточний рахунок із спеціальним режимом використання оптового продавця, що здійснює продаж природного газу такому постачальнику на виконання спеціальних обов'язків, покладених на такого продавця; поточний рахунок оператора газотранспортної системи; поточний рахунок оператора газорозподільної системи; поточний рахунок постачальника природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки.

Таким чином, враховуючи особливості здійснення господарської діяльності у сфері газопостачання та законодавчо обумовлену специфіку взаємовідносин між суб'єктами, що здійснюють господарську діяльність у цій сфері, відповідач не мав можливості самостійно впливати на розрахунки за природний газ, а тому суди попередніх інстанцій вірно зазначили, що відсутній склад правопорушення і відповідно до ст. 217 Господарського кодексу України та ст. 614 Цивільного кодексу України позбавляє позивача права застосовувати до боржника заходи відповідальності, передбачені п. 7.2 договору та у свою чергу тягне за собою відсутність підстав для застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

До того ж, як вже зазначалось, 23.09.2015 між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Харківській області (сторона-1), Департаментом фінансів Харківської обласної державної адміністрації (сторона-2), Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" (сторона-3), та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (сторона-остання) було укладено спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання № 2053 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України.

Механізм перерахування субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню, зокрема, на оплату природного газу, визначено Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 (20-2005-п) .

Відповідно до пункту 1.1 Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженого наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03.08.2015 N 493/688, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.08.2015 за N 1007/27452 (z1007-15) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) цей Порядок визначає взаємовідносини між органами Державної казначейської служби України, департаментами фінансів обласних державних адміністрацій, Департаментом фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідні департаменти фінансів), Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", ДП "Енергоринок", ПАТ "УКРТРАНСГАЗ", ПАТ "Укргазвидобування", виробниками електроенергії і вугледобувними підприємствами та іншими учасниками розрахунків за природний газ, послуги з постачання, розподілу та транспортування природного газу, в тому числі послуги замовленої потужності, фізичного транспортування природного газу, балансування обсягів природного газу, теплопостачання та електроенергію, що проводяться відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 N 20 (20-2005-п) .

Пунктом 1.2 Порядку встановлено, що розрахунки, передбачені в пункті 1.1 цього розділу, проводяться за згодою сторін на підставі актів звіряння за нарахованими пільгами, субсидіями та компенсаціями населенню (далі - акти звіряння) або договорів, що визначають обсяг щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, форма якого наведена у додатку 1 до цього Порядку; спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію, форма якого наведена у додатку 2 до цього Порядку; спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію та природний газ, форма якого наведена у додатку 3 до цього Порядку.

Схеми розрахунків узгоджують відповідні департаменти фінансів спільно з постачальниками та/або транспортувальниками ресурсів (товарів, послуг) та контролюють відповідні органи Державної казначейської служби України (пункт 1.3 Порядку).

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 Порядку постачальники та/або транспортувальники ресурсів (товарів, послуг), які виявили бажання здійснити розрахунки відповідно до Порядку, складають щомісяця до 10 числа з розпорядниками коштів акти звіряння, а в разі проведення відповідних розрахунків з попередньої оплати ресурсів (товарів, послуг) на строк не більше одного місяця постачальники та/або транспортувальники ресурсів (товарів, послуг) визначають договірну величину споживання ресурсів (товарів, послуг), про що укладають відповідний договір з розпорядниками коштів. Один примірник акта звіряння або договору надається місцевому фінансовому органу для складання зведеного реєстру актів звіряння або договорів. Зведені реєстри актів звіряння або договорів підписуються керівниками місцевих фінансових органів, постачальників та/або транспортувальників ресурсів (товарів, послуг) та надаються відповідним департаментам фінансів.

Згідно із пунктом 2.4 Порядку спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків підписуються усіма учасниками розрахунків: відповідним департаментом фінансів, відповідним головним управлінням Казначейства, постачальниками та/або транспортувальниками ресурсів (товарів, послуг), Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", ДП "Енергоринок". Спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію та за електроенергію та за природний газ додатково погоджуються з Міністерством енергетики та вугільної промисловості України.

Проведення розрахунків за теплопостачання, природний газ та його транспортування здійснюється таким чином: на підставі платіжних доручень органи Казначейства перераховують кошти на рахунки теплопостачальних і газопостачальних організацій, відкриті в органах Казначейства; останнім отримувачем коштів від постачальників ресурсів при розрахунках за теплопостачання, джерелом якого є природний газ, є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та/або дочірня компанія Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" - "Газ України", рахунки яких відкриті у Казначействі України. Останніми отримувачами коштів від постачальників ресурсів при розрахунках за природний газ і його транспортування є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", ДК "Газ України", ПАТ "Укртрансгаз", рахунки яких відкриті у Казначействі України; Казначейство України на підставі платіжних доручень ДК "Газ України" та ПАТ "Укртрансгаз" перераховує кошти з їх рахунків на рахунок Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"; Казначейство України на підставі платіжних доручень Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та реєстрів спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків, відповідно до яких здійснюється перерахування, перераховує кошти: до загального фонду Державного бюджету України; на рахунки ПАТ "Укргазвидобування" або ПАТ "Укрнафта", відкриті в Казначействі України, для розрахунків за природний газ. Перерахування коштів з рахунку Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на рахунок ПАТ "Укргазвидобування" або ПАТ "Укрнафта" здійснюється на підставі платіжних доручень, реєстрів спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків та додатків до спільних протокольних рішень, зазначених у реєстрах спільних протокольних рішень, підписаних Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та ПАТ "Укргазвидобування" або ПАТ "Укрнафта". Казначейство України на підставі платіжних доручень ПАТ "Укргазвидобування" та ПАТ "Укрнафта" перераховує кошти до загального фонду Державного бюджету України; у разі коли постачальники газу уклали договори на постачання природного газу для потреб населення безпосередньо з ПАТ "Укргазвидобування" та ПАТ "Укрнафта", такі розрахунки проводяться відповідно з ПАТ "Укргазвидобування" та ПАТ "Укрнафта". Казначейство України на підставі платіжних доручень ПАТ "Укргазвидобування" та ПАТ "Укрнафта" перераховує кошти до загального фонду Державного бюджету України; розрахунки учасників розрахунків здійснюються як у рахунок погашення заборгованості за природний газ, так і в рахунок оплати вартості планових обсягів постачання природного газу в поточному місяці (пункт 2.7 Порядку )

Пунктом 2.10 цього Порядку встановлено, що органи Казначейства здійснюють переказ платежів між учасниками розрахунків на підставі платіжних доручень організацій та спільних протокольних рішень учасників розрахунків відповідно до реєстру щодо відкриття асигнувань за міжбюджетними трансфертами, отриманого від Казначейства України, у разі: централізованого перерахування субвенцій - протягом одного операційного дня; децентралізованого перерахування субвенцій - протягом трьох операційних днів.

Отже, позивач, підписавши спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання від 23.09.2015 № 2053, від 23.09.2015 № 2054, від 22.10.2015 № 2253, від 22.10.2015 № 2254, від 20.11.2015 № 2584, від 20.11.2015 № 2566, від 18.12.2015 № 3018, від 18.12.2015 № 3019, від 21.01.2016 № 209 та від 21.01.2016 № 210, у такий спосіб виявив згоду здійснити розрахунки відповідно до Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію і тим самим погодився із зміною порядку та строків проведення розрахунків за поставлений природний газ, які визначені договором.

Таким чином, після підписання цих спільних протокольних рішень проведення розрахунків за природний газ здійснюється відповідно до пункту 2.10 Порядку.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які вказали, що для застосування наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених п.7.2 договору купівлі-продажу природного газу від 30.06.2015 № 15-805-Н та ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, необхідно, щоб оплата за поставлений природний газ була здійснена відповідачем поза межами порядку і строків, встановлених спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання від 23.09.2015 № 2053, від 23.09.2015 № 2054, від 22.10.2015 № 2253, від 22.10.2015 № 2254, від 20.11.2015 № 2584, від 20.11.2015 № 2566, від 18.12.2015 № 3018, від 18.12.2015 № 3019, від 21.01.2016 № 209 та від 21.01.2016 № 210.

А тому, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для застосування положень ст.ст. 549, 625 Цивільного кодексу України за прострочення оплати за газ, поставлений у 2015 році та, відповідно, для задоволення позовних вимог.

Відповідно до приписів статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.