головуючого Стратієнко Л.В. (доповідач) суддів Вовка І.В. Кондратової І.Д. за участі представників: позивача: відповідача: Рябцева Я.Г. Руденко В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго" на рішення та постанову Господарського суду Київської області від 21 листопада 2016 року Київського апеляційного господарського суду від 16 січня 2017 року у справі № 911/3084/16 за позовом приватного акціонерного товариства "Укрстальконструкція" до товариства з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго" про стягнення 63 217,89 грн

У вересні 2016 р. позивач звернувся до суду з позовом (з урахування заяви про збільшення позовних вимог) про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки № 07/04 від 07.04.2016 у розмірі 63 217,89 грн, з яких 53 075, 27 грн - основний боргу, 838,18 грн - 3 % річних, 6 836,23 грн - пеня, 2 468,21 грн - інфляційні втрати.

Рішенням Господарського суду Київської області від 21.11.2016 (суддя - Щоткін О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2017 (головуючий - Пашкіна С.А., судді - Сітайло Л.Г., Жук Г.А.), позов задоволено частково.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго" на користь приватного акціонерного товариства "Укрстальконструкція" 53 075, 27 грн основного боргу, 830, 59 грн 3% річних, 1 486,11 грн інфляційних втрат, 6 789,00 грн пені та судовий збір.

В іншій частині позову відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення в частині задоволених позовних вимог і прийняти в цій частині нове рішення, яким у позові відмовити. В решті рішення залишити без змін.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається із матеріалів справи і встановлено судами, 07.04.2016 між ПАТ "Укрстальконструкція" (постачальник) та ТОВ "Біогазенерго" (покупець) було укладено договір поставки № 07/04, за умовами якого постачальник зобов'язувався власними або залученими силами виготовити та поставити металоконструкції (товар) в порядку та на умовах, передбачених цим договором, а покупець - прийняти та оплатити фактично поставлений товар.

Відповідно до п. 1.2. договору найменування, кількість ціна, строк поставки товару та інші істотні умови, не передбачені цим договором визначаються сторонами у специфікаціях до цього договору. За погодженням сторін специфікація має містити такі відомості: найменування товару; одиниця виміру та обсяг товару; шифр проектної документації для виготовлення товару; ціна за одиницю виміру товару та загальна кількість поставки за специфікацією; строк поставки товару; система антикорозійного захисту товару та строк служби.

07.04.2016 сторонами було підписано специфікацію № 1 до договору на виготовлення та поставку металоконструкцій доераторної етажерки № 754-15.АБ-КМ 1.1 кількістю 22 тонни.

За додатковою угодою № 2 до договору від 06.06.2016 ціна за одну тонну металоконструкцій складає 20 960,00 грн без ПДВ/тонна.

На виконання умов специфікації № 1, відповідач перерахував авансовий платіж у розмірі 426 000,00 грн, з ПДВ, а позивач 05.07.2016 поставив металоконструкцій на загальну суму 539 075,27 грн, з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 181 від 05.07.2016.

Однак відповідач оплатив поставлені металоконструкції з порушенням строків, встановлених договором, а саме - 01.09.2016 за платіжним дорученням № 1532 сплатив 20 000, 00 грн, 08.09.2016 за платіжним дорученням № 1646- 30 000,00 грн, 15.09.2016 - 10 000 грн (платіжне доручення № 1749).

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст. 265 ГК України та ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ст. 692 ЦК України).

За п. 7.2. специфікації, в редакції додаткової угоди № 3 до договору поставки № 07/04 від 07.04.2016, остаточний розрахунок за товар проводиться покупцем протягом 22 календарних днів (приблизно 3 календарних тижнів) рівними частинами (траншами) щотижнево, з моменту завершення поставки товару за даною специфікацією".

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У зв'язку з тим, що відповідач свої зобов'язання за договором та додатковими угодами щодо оплати на суму 53 075,27 грн належним чином не виконав, чим порушив його умови та вимоги ст. ст. 525, 526 ЦК України, то місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, прийшов до правильного і обґрунтованого висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 53 075,27 грн.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України установлено відповідальність за порушення грошового зобов'язання, яка полягає у тому, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати, період часткових проплат, а також здійснивши ретельний перерахунок 3 % річних і інфляційних втрат, господарські суди прийшли до правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 830, 59 грн 3% річних, 1 486,11 грн інфляційних втрат.

Щодо доводів відповідача в касаційній скарзі про те, що суди неправомірно нарахували йому 3 % річних на суму 32 400, 00 грн, адже вони повинні розраховуватись з 13.06.2016 по 10.08.2016, а не з 11.06.2016, то вони є безпідставними виходячи з такого.

У п. 3.2. додаткової угоди № 1 від 07.04.2016 до договору сторони погодили, що остаточні розрахунки за даною угодою здійснюються протягом 5 банківських днів після підписання акту виконаних робіт, яким між сторонами на суму 32 400, 00 грн, з ПДВ, було підписано 03.06.2016.

Отже, враховуючи, що акт між сторонами було підписано 03.06.2016, то останнім днем виконання зобов'язання було 10.06.2016 (03.06.2016 + 5 банківських днів, які є робочими днями), а з 11.06.2016 (саме з календарної дати, а не робочого дня) почалась прострочка виконання відповідачем свого зобов'язання, а тому суди правомірно почали розрахунок 3 % річних на суму 32 400, 00 грн саме з 11.06.2016.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України та ч. 1 ст. 230 ГК України неустойкою (штрафними санкціями) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Пунктом 8.2. договору визначено, що у разі порушення строків оплати поставленого товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла за період нарахування пені, від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати.

Господарські суди, врахувавши, що відповідач свої зобов'язання в строк, передбачений договором і додатковими угодами, не виконав, а також врахувавши періоди часткових проплат, які надходили від відповідача 01.09.2016, 08.09.2016 та 15.09.2016, прийшли до правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 6 789,00 грн пені.

Щодо доводів відповідача в касаційній скарзі про те, що обов'язок у відповідача оплачувати товар не настав, адже саме позивач належним чином не виконав свої зобов'язання за договором, оскільки не передав відповідачу разом з товаром монтажні схеми, то вони є безпідставними і спростовуються п. п. 6.1., 6.2. додаткової угоди № 1 до договору, відповідно до якої разом з кресленням КМД постачальник передає покупцеві акт виконаних робіт у 2-х примірниках (які відповідач отримав і підписав без зауважень (а.с. 19, т. 1). При цьому, комплект креслень КМД (разом з монтажними схемами) передається постачальником в друкованому вигляді (на паперовому носію).

Доводи касаційної скарги, в основному повторюють доводи апеляційної скарги, які були предметом розгляду у суді апеляційної інстанції та спростовані обґрунтованими висновками цього суду, викладеними в постанові.

В частині відмови позовних вимог правильність висновків судів ніким не оскаржується.

Враховуючи викладене, підстав для скасування судових рішень, постановлених відповідно до вимог закону та встановлених у справі обставин, не вбачається.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України та враховуючи надані позивачем докази, зокрема, свідоцтво про зайняття адвокатською діяльністю № 2168, ордер на надання правової допомоги серії КВ № 198311, договір про надання правової допомоги № 6/17-03 від 13.03.2017, платіжне доручення № 1242 від 15.03.2017 з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 500, 00 грн витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги адвоката.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 21 листопада 2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16 січня 2017 року у справі за № 911/3084/16 - без змін.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго" (07201, Київська обл., смт Іванків, вул. Розважівська, 192, код ЄДРПОУ 33593431) на користь приватного акціонерного товариства "Укрстальконструкція" (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 11в, код ЄДРПОУ 01412868) 2 500,00 грн витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги адвоката.